Сендвіч-панелі Ruukki Energy було використано для будівництва NOVUS Logistics Center, першого в Україні сертифікованого за BREEAM продуктового логістичного комплексу, повідомили в прес-службі Rauta.
«Спеціально для логістичного терміналу фахівці компанії Rauta, яка є ексклюзивним імпортером сендвіч-панелей Ruukki в Україну, розробили проєкт огороджувальних конструкцій з унікальними вузлами, які забезпечують максимальну повітронепроникність і значну економію коштів під час експлуатації об’єкта», – повідомив директор Rauta Андрій Озейчук.
Як повідомлялося, навесні 2024 року ТОВ «Новус Україна», що управляє мережею гіпер- і супермаркетів Novus, запустило в Києві NOVUS Logistics Center, побудований за принципами екологічного будівництва BREEAM за кредитні кошти Європейського банку реконструкції та розвитку. Комплекс на етапі проєкту пройшов сертифікацію BREEAM, зараз, після введення в експлуатацію, компанія готує об’єкт до отримання міжнародного сертифіката BREEAM для нових будівель, рейтинг Good.
NOVUS Logistics Center площею понад 50 тис. кв. м і висотою 15 м розрахований на 5,2 тис. палето-місць і має 18 температурних зон – від -30 до +24 градусів Цельсія.
За словами Костянтина Паршина, керівника департаменту операційної логістики NOVUS, завдяки використанню сендвіч-панелей Ruukki температура взимку всередині основного приміщення не падає нижче заданих 15 градусів, а влітку не піднімається вище 20 градусів.
У релізі наголошується, що застосування сендвіч-панелей Ruukki Energy забезпечило герметичність будівлі до q50 = 0,01 м3/год∙м2 і термічний опір конструкцій до R = 7,47 (м2∙К)/Вт, що є найкращими показниками для складів-холодильників.
Засноване 2014 року ТОВ «Раута груп» (Rauta) – інженерно-будівельна компанія, що займається проєктуванням, постачанням і монтажем сендвіч-панелей, вентильованих фасадів і швидкомонтованих будівель. Є ексклюзивним імпортером в Україну продукції комерційного призначення фінського концерну Ruukki, а також розробником низки інновацій, що знижують вартість і терміни будівництва.
Господарства агрохолдингу “Укрпромінвест-Агро” (“УПІ-АГРО”), одного з провідних виробників цукру в Україні, активно прибирають пізні сільгоспкультури, у ПрАТ “Продовольча компанія “Поділля” вже прибрано 55% площ сої та 48% кукурудзи, у ТОВ “Продовольча компанія “Зоря Поділля” – 86% площ соняшнику та 30% сої, повідомила пресслужба агрохолдингу на фейсбук-сторінці.
“Сезон-2024 був сухим і спекотним, що призвело до передчасного висихання та дозрівання культур. Тому порівняно з попередніми роками ухвалено рішення розпочати збирання врожаю раніше”, – розповів директор департаменту “Укрпромінвест-Агро” з агровиробництва Євген Москальов.
За його словами, така стратегія поширюється на всі культури, окрім цукрових буряків, старт копання яких навпаки відтерміновано в очікуванні продуктивних опадів, що допоможуть розм’якшити пересохлий і твердий ґрунт для якісного збирання з меншими втратами та меншим навантаженням на бурякозбиральні комбайни.
В агрохолдингу зазначили, що ПК “Поділля” повністю зібрала врожай соняшнику. Також зібрано сою на 55% площ і кукурудзу – на 48% площ. 17 вересня розпочався сезон копання цукрових буряків.
У ПК “Зоря Поділля” розпочали кампанію зі збирання ранньої сої, потім – соняшнику. Станом на середину вересня зібрано 86% площ соняшнику, 30% – сої та розпочалося збирання кукурудзи. Також з 10 вересня на території діяльності компанії розпочалося копання цукрових буряків.
Посів озимих культур під урожай-2025 на полях “УПІ-АГРО” розпочався в серпні-вересні: вже посіяно 5,7 тис. га ріпаку та 655 га озимого жита на зелений корм для потреб тваринництва, розпочато посів озимої пшениці.
Як повідомлялося, “УПІ-АГРО” 2024 року відвів під ярі культури 72,9 тис. га, зокрема, під цукрові буряки було відведено 22,3 тис. га, сою – 22,7 тис. га, кукурудзу – 25,2 тис. га, соняшник – 2,7 тис. га.
“Укрпромінвест-Агро” опікується вирощуванням сільгоспкультур, виробництвом цукру, борошна, м’ясним і молочним тваринництвом.
Земельний банк групи перевищує 116,5 тис. га. Агрохолдинг розташований переважно в регіонах, які не зазнали вторгнення російських окупантів.
Загальне поголів’я ВРХ агрохолдингу становить 6,3 тис., свиней – 12 тис. Загальні елеваторні потужності зі зберігання сільгоспкультур – 120 тис. тонн. Цукровий бізнес групи представлений двома цукровими заводами у Вінницькій області. У 2021 році було вироблено 263,4 тис. тонн цукру – третій показник в Україні. Холдинг постачає продукцію переробки зернових до Молдови, Грузії, Туркменистану, Ізраїлю, Палестини, Анголи, Лівану, Сирії, В’єтнаму.
До складу “Укрпромінвест-Агро” входять ТОВ “Група “Агропродінвест”, ПрАТ “ПК Поділля”, ТОВ “ПК Зоря Поділля”, ТОВ “Вінницький комбінат хлібопродуктів №2”, АФ “Дніпроагролан”, АФ “Іванківці”, ТОВ “Мас-Агро”, ТОВ “Правобережне” і ТОВ “Прогрес-НТ”.
Власником агрохолдингу з грудня 2019 року є син експрезидента України Олексій Порошенко.
Уряд ФРН має намір спрямувати 400 млн євро на закупівлю озброєння для України, повідомляє в четвер журнал “Штерн”.
“Федеральний уряд хоче в найкоротші терміни направити додатково приблизно 400 млн євро на військову підтримку України. Це випливає з листа Мінфіну на адресу бюджетного комітету бундестагу, який опинився в розпорядженні агентства ДПА”, – інформує видання.
Гроші мають піти на закупівлі для українських військових засобів ППО, безпілотників і засобів захисту.
При цьому, за даними “Штерна”, статс-секретар Мінфіну ФРН Флоріан Тонкар попередив, що “без значного зростання матеріальної підтримки Україна зазнає поразки”.
Журнал нагадує, що уряд ФРН планує спрямувати на військову підтримку України до кінця 2024 року 1,42 млрд євро. Це на 397 млн євро більше, ніж передбачено в бюджеті, тому для додаткових витрат потрібна згода бундестагу.
Американська Tupperware Brands Corp., відома своїми пластиковими контейнерами для зберігання продуктів харчування, оголосила про банкрутство.
«За останні кілька років фінансове становище компанії серйозно постраждало через складне макроекономічне середовище», – заявила головний виконавчий директор Tupperware Лорі Енн Голдман.
Акції компанії подешевшали на 75% з початку 2024 року.
Tupperware ініціювала процедуру банкрутства відповідно до ст. 11 Кодексу про банкрутство США. Компанії необхідне схвалення суду, щоб продовжити операції і прискорити процес продажу бізнесу, захистивши при цьому її бренд.
Tupperware було створено 1946 року хіміком Ерлом Таппером, який розробив герметичні пластикові контейнери, що допомагали американським сім’ям зберігати харчові продукти та економити на витратах. Продукція компанії поширюється завдяки прямим продажам консультантами Tupperware по всьому світу. Популярність також здобули так звані «вечірки Tupperware» – заходи зі спільного приготування їжі з використанням продукції компанії.
Останніми роками, однак, Tupperware зазнавала серйозних труднощів, стикаючись зі зниженням попиту на її основні продукти, посиленням конкуренції, а також з нестачею ліквідності, зазначає WSJ.
Нещодавно інформаційно-аналітичний центр Experts Club випустив відео про історію дефолтів і таблицю країн, які можуть зіткнутися з ризиком дефолту в середньостроковій перспективі.
Детальніше дивіться відео на YouTube-каналі Experts Club: https://youtu.be/gq7twYrWuqE?si=KneYUbl2rNOUIGTM
ПрАТ “Об’єднана гірничо-хімічна компанія” (ОГХК), в управління якого передано Вільногірський гірничо-металургійний комбінат (ВГМК, Дніпропетровська обл.) та Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат (ІГЗК, Житомирська обл.), у січні-вересні поточного року, як очікується, збільшить обсяги реалізації продукції на 68% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 221,847 тис. тонн.
При цьому реалізація, зокрема, ільменіту ІГЗК за дев’ять місяців-2024 становитиме 60,961 тис. тонн (зростання удвічі), ВГМК – 51,755 тис. тонн (зростання в 1,66 рази), рутилу – 6,767 тис. тонн (“мінус” 19%), циркону – 7,436 тис. тонн (зростання удвічі).
Як повідомив тимчасово в.о. голови правління ОГХК Єгор Перелигін в інтерв’ю LIGA.net, на сьогодні обидві філії компанії стабільно працюють, хоча є нюанси з е/е, з нестачею обігового капіталу – ліквідністю обігових грошей, а також є дефіцит персоналу.
“На ВГМК влітку ми змогли вийти на здорові показники розкривних робіт – від 800 тисяч до мільйона кубометрів на місяць. Це оптимальні параметри в контексті співвідношення розкриття до видобутку в теплі місяці року. Сам комбінат працює на коефіцієнті розкриву десь 4,5. Тобто, якщо ми хочемо видобувати 200 тисяч кубометрів руди стабільно щомісяця, нам потрібно робити розкрив за такими параметрами й надалі”, – пояснив глава ОГХК.
На ІГЗК у липні перезапущено розкривні та видобувні роботи, щоб виконати американський контракт. Зараз працюють два кар’єри – з розкриву і видобутку.
Зараз у компанії немає боргів за е/е, газ, реагенти тощо, стабільно працює техніка.
СЕО уточнив, що 90% продукції йде на експорт, майже весь ільменіт постачають до США і Мексики кінцевому споживачеві – Chemours.
“З урахуванням вересня, ми вже почали всі заплановані відвантаження. Є накопичений склад у порту Констанца в Румунії. Є ільменіт у Південному, якась частина рухається в Ізмаїл і Чорноморськ. І вже є накопичений ільменіт на комбінатах, який ми реалізовуватимемо і відвантажуватимемо найближчим часом”, – констатував Перелигін.
За дев’ять місяців ільменіту ВГМК реалізували понад 50 тис. тонн, ільменіту ІГЗК понад 60 тис. тонн. Сумарно реалізували 110 тис. тонн ільменіту за цей період – це значна динаміка, яку ми навіть уявити собі не могли на початку 2023 року, зазначив т.в.о. голови правління.
“Якщо взяти разом рутил і циркон, то реалізували 15 тисяч тонн з початку року. Із цирконом ситуація краща, ніж торік. З рутилом інше питання. Зараз на світовому ринку багато рутилу низького вмісту ТіО2 з Африки та Китаю. Китай скуповує у країн Африки та Азії колективний концентрат HMC – Heavy Mineral Concentrate. Вони навіть не очікують, щоб з нього зробили якийсь кінцевий продукт, переробляють вже у себе. Потім виставляють на ринок за демпінговими цінами. Це проблема для всіх нас. Ми ніколи не зможемо конкурувати з умовними Сьєрра-Ліоне або Мозамбіком, де видобуток відбувається відкритим методом і низькою собівартістю. У нас теж відкритий спосіб видобутку, але ми маємо справу з низькою “бетою” і досить високою собівартістю виробництва”, – пояснив топменеджер.
І уточнив, що одна з наших головних проблем – висока вартість е/е: зараз частка е/е на рівні 33-35% у собівартості виробництва.
Щодо ільменіту в ОГХК дуже обмежена географія, куди можна продавати. Ільменіт в Україні вважається товаром подвійного призначення, оскільки є сировинною основою для дуже важкого та інтенсивного переробного процесу, з якого може бути вироблена титанова губка. Якщо пройти кілька дуже інтенсивних з погляду енергоспоживання і капінвестицій етапів переробки – від концентрату ільменіту до титанового шлаку, потім до тетрахлориду титану і потім до титанової губки – тоді відкривається можливість переплавлення титанової губки в зливки.
Але навіть зливок – це напівфабрикат, який потрібно ще переробити в кінцеву форму і продукт. А потім уже з нього зробити якусь авіаційну деталь, медичний імплант тощо. Однак більшість ільменіту переробляється саме на пігмент ТіО2.
“Сьогодні експорт ільменіту серйозно регулює ДСЕК (Державна служба експортного контролю). Наразі ми знайшли порозуміння з цим органом та імплементували всі необхідні процедури та регуляції щодо експорту на американський ринок та інші ринки також. У США не так багато компаній, які могли б купувати ільменіт. Тому з Америкою проблем немає. Є повний супровід із нашого боку і від ДСЕК. Але ми не можемо працювати лише на американському ринку, концентрація – це ризик для нас”, – зазначив СЕО.
США купує в Україні концентрат ільменіту для виробництва пігментів ТіО2. Зараз у США будують новий комплекс із переробки литих металевих заготовок, тобто вони купуватимуть десь губку і перероблятимуть її на кінцевий продукт.
І додав, що ОГХК також працює з великою європейською компанією в Чехії.
“Для мене важливо, щоб наш ільменіт потрапив на азійський ринок. Наприклад, до Японії. І щоб ми поступово шукали можливість відкрити для себе Китай, найбільший титановий ринок у світі. Але щодо Китаю потрібно чітко стежити, щоб нашу продукцію переробляли саме на пігмент. Умовно кажучи – білу фарбу”, – сказав Перелигін.
Стосовно ж ресурсної бази ОГХК, він пояснив, що номінальна потужність ІГЗК 180-200 тисяч тонн готової продукції на рік, або 2,5 млн тонн видобутку руди на рік. Запаси – 35-40 млн куб. м, на 15 років видобутку. Однак поруч з Іршанськом у компанії є Селищанська ділянка – там проводиться повне геологічне вивчення. За оцінками, запаси можуть становити понад 30 млн куб. м. Сумарно в Житомирській області оптимально з економічного погляду компанія може працювати не менше 25-27 років на наявних запасах.
ІГЗК будувався з орієнтацією на сульфатний процес переробки, з фокусом на переробку в пігмент. Це основна сировина для Чехії, Польщі, Словенії, України, Китаю, зараз вирішується питання про розширення збуту.
“Якщо в майбутньому будуть можливості для системних інвестицій, можна виробляти титановий шлак. Але тоді постане питання про собівартість виробництва та конкурентоспроможність. Зокрема, щодо таких глобальних гравців як Китай. Для масштабної роботи з американським ринком нам необхідна десульфуризація. Для того, щоб з нашим ільменітом вийти на ринок Саудівської Аравії, нам потрібно знизити фосфор, магній і SiO2. Ми шукатимемо варіанти, щоб зробити чистіший продукт”, – зазначив глава компанії.
Щодо ВГМК – зараз відпрацьовуються ділянки Північ і Південь наприкінці кар’єра із запасами 20 млн куб. м. Ділянка Північ скоро закінчиться, далі фокус на ділянку Південь, починаючи з середини 2025 року. Паралельно є так звані Блоки 7-10, які планують відпрацювати після того, як завершиться документація і розрахунки – там більша частина запасів, але є питання до технології відпрацювання. Якщо щороку будемо відпрацьовуватися від 2 до 3 млн куб. м, то запасів вистачить на шість років.
“Чи є сенс розширювати можливості приєднання інших активів до ОГХК? Звичайно є, тому що розширення ресурсної бази – це завжди плюс. Звичайно, приєднання Матронівського ГЗК до ВГМК було б великим плюсом. Однак я не можу надати юридичної оцінки тому, що відбувається навколо цієї ідеї. Нам як підприємству, акції якого на 100% належать державі, дуже важко робити окремі кроки. Ми не можемо просто взяти і викупити борг цього підприємства”, – сказав Перелигін.
При цьому він вказав на пошук інвестицій. Також слід розбиратися з ліцензією, яка зараз у суді, провести аукціон на відкритих торгах. ОГХК готова брати участь в аукціонах на спецдозволи, що цікавлять компанію.
Стосовно ж Демуринського ГЗК, Перелигін запевнив, що він міг би зробити ДГЗК прибутковим. Але максимальна потужність видобутку ДГЗК – 400-500 тис. куб. м руди на рік, це невеликі обсяги. Тому потрібно орієнтуватися на більш тактичні та короткострокові дії. Якщо приєднати ДГЗК до ОГХК, тоді варто було б транспортувати колективний концентрат ДГЗК на ВГМК і змішувати його під час виробничого циклу, це могло б мати сенс.
Щодо кредиту Укрексімбанку: на початку літа його успішно реструктуризували, відбулася нормалізація відносин з банком. Цього року виплатили понад 50 млн грн основного боргу, загалом за рік заборгованість знизилася з 276 млн грн до 207 млн грн. Цей кредит сьогодні не критичний для роботи підприємства.
“ОГХК дуже потрібна оптимізація та автоматизація. По-перше, радянська спадщина у вигляді різних санаторіїв, будинків і пансіонатів. Це так звані непрофільні для нас активи, які обтяжують підприємство фінансово. Друге – це велика кількість робочої сили, іноді дубльованої. Третя проблема – це автоматизація систем прийняття рішень та обліку. Четверте – вихід на нове енергоефективне обладнання та програми оптимізації споживання е/е”, – вважає СЕО.
ДП “ОГХК” розпочало фактичну діяльність із серпня 2014 року після передачі йому в управління рішенням Кабінету Міністрів майнових комплексів Вільногірського гірничо-металургійного комбінату та Іршанського гірничо-збагачувального комбінату ГЗК. 8 грудня 2016 року ДП було перетворено на ПАТ “ОГХК”, 26 грудня 2018 року – з ПАТ на ПрАТ.
ОГХК раніше реалізовувало продукцію більш ніж у 30 країн світу. Основними ринками збуту були ЄС, Китай, Туреччина, а також США і країни Африки.
Україна в системі “Прозорро.Продажі” призначила продаж на аукціоні 100-відсоткового пакета акцій ОГХК на 9 жовтня 2024 року. Стартова ціна продажу – 3 млрд 899,358 млн грн.
Мережа АЗК ОККО наразі посідає близько 19% українського роздрібного ринку продажу пального, повідомив СЕО компанії Василь Даниляк.
“Це коли ми рахуємо весь ринок – і чорний і сірий, коли все разом, то оперуємо такими цифрами”, – сказав він в інтерв’ю youtube-каналу “Кар’єрист”.
За словами Даниляка, за часткою ринку в Україні ОККО зараз посідає перше місце, її відрив від другого місця в особі WOG становить близько 5 в.п.
СЕО ОККО також повідомив, що обіг групи за 2023 рік становив $2,4 млрд, а EBITDA – $240 млн.
“Це – нафтопродуктовий ритейл, непаливний бізнес, опт, агротрейдинг, агрофінансування, торгівля мінеральними добривами, природним газом і електроенергією”, – уточнив він.
Як повідомлялося, за підсумками 2022 року Даниляк оцінював частку ринку продажу пального ОККО у 25%, що на 7 в.п. більше порівняно з 2021 роком,
Мережа АЗК ОККО входить до складу OKKO Group. Є однією з найбільших автозаправних мереж в Україні, яка налічує близько 400 автозаправних комплексів.
OKKO Group об’єднує понад 10 різнопрофільних бізнесів у сфері виробництва, торгівлі, будівництва, страхових, сервісних та інших послуг. У сільському господарстві працює структурний підрозділ ОККО-Агротрейд і концерн Хлібпром. Флагманською компанією групи є концерн “Галнафтогаз”, який управляє однією з найбільших автозаправних мереж в Україні під брендом “ОККО”.
Мажоритарним акціонером компанії є Віталій Антонов. Серед міноритарних акціонерів – Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).
