За заявою Народного банку Сербії (НБС), економіка країни у 2024 році досягла вражаючих показників, ставши однією з найстійкіших і найдинамічніше розвиваючихся в Європі. Очікуване зростання ВВП становить 3,8%, що значно вище середньоєвропейських темпів. Це стало можливим завдяки зваженій грошово-кредитній політиці, інвестиційним ініціативам та успішному відновленню ключових галузей економіки після глобальних криз останніх років.
Однією з найбільш значущих подій року стало присвоєння Сербії інвестиційного кредитного рейтингу. Цей статус зміцнює довіру міжнародних інвесторів до країни, відкриваючи доступ до вигідніших фінансових умов і залучення великих інвестицій. Експерти підкреслюють, що цей крок є важливим стимулом для подальшого економічного зростання.
Важливим економічним досягненням стало успішне зниження інфляції до цільових значень у діапазоні 3% ± 1,5%, що було досягнуто в травні 2024 року. Відтоді рівень інфляції залишається стабільним, що свідчить про високу ефективність заходів, вжитих Народним банком.
Упродовж усього року Сербія демонструвала стабільність курсу динара по відношенню до євро. Це не тільки зміцнює довіру населення і бізнесу, а й привертає увагу зарубіжних компаній, які розглядають Сербію як надійного економічного партнера.
Уряд Сербії продовжує активно підтримувати малий і середній бізнес, впроваджуючи пільгові умови кредитування та програми субсидій. У 2024 році також було виділено значні кошти на розвиток інфраструктури, сільського господарства та ІТ-сектору, що дало змогу створити нові робочі місця та покращити умови для підприємництва.
Економічні досягнення 2024 року зміцнюють Сербію на позиції одного з лідерів серед економік Європи, що розвиваються. Попереду – нові виклики та цілі, серед яких подальше зниження інфляції, розвиток експортного потенціалу та поліпшення якості життя населення. Керівництво країни впевнене, що нарощування темпів реформ дасть змогу утримувати позитивну динаміку в найближчі роки.
Ці результати є доказом стійкості сербської економіки та її здатності адаптуватися до сучасних викликів, що зміцнює позиції країни на міжнародній арені.
У Хорватії діє багаторівнева система оподаткування, що охоплює як юридичних осіб, так і індивідуальних підприємців (ІП). Розглянемо основні податки, що застосовуються до цих категорій платників податків.
Основні податки для юридичних осіб у Хорватії:
Окремо представлені податки для індивідуальних підприємців (ІП).
Інші податки та збори
Податкова система Хорватії характеризується прогресивністю та розмаїттям податків, що вимагає ретельного планування та обліку при веденні бізнесу.Рекомендується консультуватися з професійними податковими консультантами для забезпечення відповідності актуальним вимогам законодавства та оптимізації податкового навантаження.
Джерело: http://relocation.com.ua/osoblyvosti-systemy-opodatkuvannia-v-khorvatii/
За дорученням міністра закордонних справ Антоніо Таяні Італія виділила EUR13 млн до Фонду підтримки енергетики України.
“У той час, коли атаки на енергетичну інфраструктуру України посилюються, це рішення є важливим кроком у зусиллях із відновлення енергетичних систем, пошкоджених конфліктом. Внесок Італії – один із найбільших для однієї країни – допоможе стабілізувати постачання електроенергії мільйонам українців, які постраждали від війни, у цей важкий час”, – повідомляється на сайті МЗС Італії.
Наголошується, що цим внеском Італія підтверджує свою постійну підтримку стійкості енергетичного сектору України, зокрема у зв’язку з конференцією з відновлення України, що відбудеться в Римі в липні наступного року.
Україна експортує до Лівану продукції більш ніж на $400 млн, хоча потенціал – $1 млрд, перспективними є поставки великої рогатої худоби, м’яса і молочних виробів, повідомив міністр аграрної політики і продовольства Віталій Коваль за підсумками візиту до Лівану і зустрічі з бізнесом.
Міністерство аграрної політики та продовольства зазначило, що Коваль зустрівся з ліванськими бізнесменами – представниками понад 12 компаній, які займаються імпортом: борошномелами, трейдерами, підприємцями, які купують харчові продукти, м’ясо та зернові з України.
За інформацією міністра, ліванські підприємці імпортують десятки тисяч тонн ВРХ. Нещодавно почали завозити до Лівану й овець. Саме ці напрями скотарства через дефіцит м’яса можуть бути перспективними для українських аграріїв.
“Сьогодні ми експортуємо до Лівану продукцію більш ніж на $400 млн, хоча потенціал – $1 млрд. Саме тому завдання Мінагрополітики – наростити імпорт нашої продукції до Лівану. Обговорив з їхнім бізнесом, що необхідно зробити для збільшення товарообігу. Ліванські підприємці відзначили деякі бюрократичні моменти та логістичні проблеми. Тепер ясно розумію, що потрібно спростити в процедурах. Ліван для нас важливий торговельний партнер, тому працюватимемо над розвитком наших відносин і далі”, – наголосив Коваль.
Міністр звернув увагу на те, що в Лівані дуже активна українська громада. Під час зустрічі з її представниками українська делегація обговорила логістичне сполучення з Україною та збільшення вітчизняних продуктів у ліванських магазинах.
Коваль закликав діаспору бути амбасадорами України: популяризувати українські продукти, наголошувати на їх якості.
Чинна угода про транзит газу між Росією та Україною закінчується наприкінці 2024 року, і Владімір Путін вже заявив, що часу на продовження контракту не залишилося. Чи постраждають східні члени ЄС найбільше?
Наразі російський газ все ще надходить через українську трубопровідну мережу до Європейського Союзу (ЄС), приносячи дохід лідеру Кремля Владіміру Путіну і фінансуючи його війну проти України. Росія стверджує, що без російського газу блок не зможе задовольнити свої енергетичні потреби.
Для України, навпаки, угода про транзит газу завжди означала насамперед наповнення військової скарбнички Путіна, навіть попри те, що частина доходів, які Росія отримує від експорту газу через Україну, залишається в Києві як плата за транзит.
Тепер, коли закінчується 2024 рік, Україна не продовжуватиме угоду про транзит газу з Росією, про що оголосив президент Володимир Зеленський 19 грудня в Брюсселі. Україна більше не дозволить Москві «заробляти додаткові мільярди», продовжуючи агресію проти країни.
Президент Росії Путін також підтвердив розірвання контракту, заявивши журналістам на телевізійному брифінгу 26 грудня, що новий контракт «неможливо укласти за 3-4 дні».
Путін повністю поклав провину за відмову продовжити угоду на Україну.
Однак закінчення дії угоди піднімає питання щодо газопостачання у східних країнах ЄС, які не мають виходу до моря і не можуть імпортувати зріджений природний газ (ЗПГ) морським шляхом. Австрія, Угорщина та Словаччина все ще покладаються на російський газ, який постачається через Україну, тому уряди цих країн прагнуть продовжувати купувати російський газ.
До війни в Україні Росія була найбільшим у світі експортером природного газу, а Європа була найважливішим ринком збуту для Москви. Європейські уряди надавали перевагу доступу до дешевих енергоносіїв над побоюваннями щодо ведення бізнесу з Путіним.
Взаємовигідні відносини розпочалися понад 50 років тому, коли колишній Радянський Союз потребував коштів та обладнання для розробки своїх сибірських газових родовищ. У той час західна частина тоді ще розділеної Німеччини шукала доступну енергію для своєї зростаючої економіки і підписала з Москвою так звану угоду «труби в обмін на газ», за якою західнонімецькі виробники поставили тисячі кілометрів труб для транспортування російського газу до Західної Європи.
Ці енергетичні відносини зберігаються, оскільки європейські імпортери часто пов’язані довгостроковими контрактами, з яких важко вийти.
За даними брюссельського аналітичного центру Bruegel
імпорт викопного палива з Росії до ЄС становив близько 1 мільярда доларів (958 мільйонів євро) на місяць наприкінці 2023 року, порівняно з 16 мільярдами доларів на місяць на початку 2022 року. У 2023 році на Росію припадало 15% від загального обсягу імпорту газу в ЄС, поступаючись Норвегії (30%) і США (19%), але випереджаючи країни Північної Африки (14%). Значна частина цього російського газу надходить трубопроводами через Україну і Туреччину.
Основними споживачами є Австрія, Словаччина та Угорщина. Крім того, такі країни, як Іспанія, Франція, Бельгія та Нідерланди, все ще імпортують російський ЗПГ танкерами, частина якого змішується з іншими джерелами газу в європейській трубопровідній мережі. Як наслідок, він може потрапити навіть до Німеччини, незважаючи на її зусилля відмовитися від російського газу.
Після вторгнення Росії в Україну у 2022 році ціни на газ різко зросли – іноді більш ніж у 20 разів – що змусило деякі європейські заводи скоротити виробництво, а багато малих підприємств – закритись. Згодом ціни знизилися, але залишаються вищими за докризовий рівень, що робить енергоємні галузі, зокрема в Німеччині, менш конкурентоспроможними.
Європейські споживачі також страждають від високих цін на енергоносії, що спонукає багатьох скорочувати споживання на тлі гострої кризи вартості життя. Додаткові витрати є значним тягарем: За даними Єврокомісії, майже 11% громадян ЄС намагалися адекватно обігріти свої будинки у 2023 році.
Припинення українсько-російської угоди вже враховано в прогнозах європейського газового ринку, згідно з аналізом Єврокомісії, про який у середині грудня повідомило агентство Bloomberg.
ЄС впевнений у своїй здатності забезпечити альтернативні поставки.
«З огляду на те, що у світі щорічно виробляється понад 500 мільярдів кубометрів СПГ, заміна близько 14 мільярдів кубометрів російського газу, що йде транзитом через Україну, повинна мати незначний вплив на ціни на природний газ в ЄС», – цитує агентство Bloomberg документ Комісії, який ще не оприлюднений. «Можна вважати, що закінчення транзитної угоди було інтерналізовано в зимових цінах на газ».
ЄС вже давно стверджує, що країни-члени, які все ще імпортують російський газ через Україну – зокрема, Австрія та Словаччина – можуть обійтися без цих поставок. Тому Єврокомісія заявила, що не буде вступати в переговори щодо збереження цього маршруту.
За даними Єврокомісії, з серпня 2022 року країни-члени змогли скоротити споживання газу на 18% порівняно з середнім показником за п’ять років. Крім того, очікується, що Сполучені Штати створять нові потужності з виробництва ЗПГ протягом наступних двох років, і ці поставки можуть допомогти ЄС впоратися з потенційними перебоями.
«Найбільш реалістичний сценарій полягає в тому, що російський газ більше не буде надходити через Україну», – заявила Єврокомісія, додавши, що блок “добре підготувався” до такого розвитку подій.
Незважаючи на запевнення ЄС, Угорщина і Словаччина залишаються стурбованими своїми газовими поставками і тісними зв’язками з Росією. Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, наприклад, шукає шляхи збереження поставок газу через Україну, навіть незважаючи на те, що нинішній імпорт країни значною мірою залежить від газопроводу «Турецький потік».
Орбан висував нетрадиційні ідеї, такі як закупівля російського газу до того, як він перетне територію України. «Ми зараз пробуємо трюк… що, якби газ, коли він потрапляє на територію України, вже не був би російським, а був би у власності покупців», – сказав Орбан на брифінгу, повідомляє інформаційне агентство Reuters. «Таким чином, газ, який надходить в Україну, більше не буде російським, а буде угорським».
Прем’єр-міністр Угорщини Орбан є переконаним прихильником російського газу і хоче, щоб потоки через Україну продовжувалисяІмідж: Denes Erdos/AP/picture alliance
Словаччина зайняла більш конфронтаційний підхід, погрожуючи контрзаходами проти України. Прем’єр-міністр Роберт Фіцо запропонував припинити аварійне постачання електроенергії в Україну після 1 січня, якщо не буде досягнуто домовленості. «Якщо буде потрібно, ми припинимо постачання електроенергії, яка необхідна Україні під час відключень», – заявив Фіцо у відео на Facebook.
У відповідь на погрозу президент України Володимир Зеленський звинуватив Фіцо в тому, що він діє за наказом Росії, заявивши в соціальній мережі X, що, схоже, Путін наказав йому «відкрити другий енергетичний фронт проти України».
Фіцо залишається одним з найрішучіших противників військової допомоги Україні з боку ЄС. Під час несподіваного грудневого візиту до Москви Фіцо заявив, що Путін підтвердив готовність Росії продовжувати постачання газу до Словаччини.