Україна у січні-травні 2026 року збільшила імпорт олова та виробів із нього на 89,3% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до $3,292 млн.
У травні імпорт олова та виробів із нього становив $555 тис.
Водночас експорт олова та виробів у січні-травні 2026 року зріс до $593 тис. із $86 тис. у січні-травні 2025 року. У травні експортовано олова на $54 тис.
Як повідомлялося, у 2025 році імпорт олова та виробів в Україну зріс на 36,5% порівняно з 2024 роком – до $4,352 млн. Експорт олова та виробів становив $241 тис. проти $389 тис. роком раніше.
Олово використовують переважно як безпечне, нетоксичне, корозійностійке покриття в чистому вигляді або в сплавах з іншими металами. Головні промислові застосування олова – у білій блясі (луджене залізо) для виготовлення тари харчових продуктів, у припоях для електроніки, у будинкових трубопроводах, у підшипникових сплавах та у покриттях з олова та його сплавів. Найважливіший сплав олова – бронза (з міддю).
Українським сім’ям, які живуть у країнах ЄС, важливо враховувати місцеві правила захисту прав дитини: соціальні служби можуть розпочати перевірку умов проживання, якщо отримують сигнали про можливу загрозу для дитини, а в серйозних випадках — тимчасово вилучити дитину з сім’ї до з’ясування обставин або рішення суду.
Як пишуть українські ЗМІ з посиланням на матеріали для сімей за кордоном, втручання соцслужб не відбувається автоматично через один побутовий конфлікт, синця після падіння або запізнення до школи. Однак повторювані сигнали, скарги зі школи, звернення сусідів, лікарів або поліції можуть стати підставою для перевірки сім’ї.
У різних країнах такі служби мають різні назви: Jugendamt у Німеччині, Aide Sociale à l’Enfance у Франції, служби захисту дітей у Польщі, Чехії, Італії, Нідерландах та інших країнах. Їхня загальна логіка схожа: держава зобов’язана втручатися, якщо вважає, що дитина може перебувати в небезпеці або її інтереси порушуються.
Причинами перевірки можуть стати підозри на фізичне або психологічне насильство, систематичне нехтування потребами дитини, відсутність медичної допомоги, залишення малолітньої дитини без нагляду, неналежні житлові умови, прогули школи, агресивна поведінка дитини, конфлікти в сім’ї або невиконання батьками обов’язків.
Для українських сімей окремим ризиком залишається відмінність правових систем. Те, що в Україні могло сприйматися як побутовий конфлікт або «метод виховання», у країнах ЄС може розглядатися як неприпустима поведінка. Фізичні покарання, крики, погрози, залишення дітей самих вдома або відсутність контакту зі школою можуть призвести до втручання соціальних служб.
За даними щорічної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за 2023 рік, станом на 31 грудня 2023 року компетентні органи країн перебування вилучили у батьків або законних представників 255 українських дітей за кордоном. З них 64 були дітьми-сиротами або дітьми, позбавленими батьківського піклування, а 191 — дітьми, що перебували під опікою батьків.
Найбільше таких випадків було зафіксовано в Німеччині — 71 дитина, Польщі — 33, Італії — 25, Чехії — 24 та Швеції — 17. Також випадки фіксувалися в Нідерландах, Франції, Норвегії, Данії, Іспанії, Швейцарії, Фінляндії, Австрії, Литві, Люксембурзі, Греції, Португалії, Словаччині та інших країнах.
Серед найпоширеніших причин вилучення українських дітей за кордоном український омбудсмен називав невизнання місцевими органами українських документів опікунів та прийомних батьків, неналежне виконання батьківських обов’язків, низький рівень матеріально-побутового забезпечення, прогули в школі, агресивну поведінку дітей, а також наслідки психологічної травматизації батьків і дітей через війну.
Європейська статистика показує, що втручання соцслужб — масова і системна практика, але форми обліку в різних країнах відрізняються. У Німеччині в 2024 році органи у справах молоді тимчасово взяли під захист близько 69,5 тис. дітей і підлітків. При цьому 44% таких заходів були пов’язані з прибуттям неповнолітніх без супроводу з-за кордону, 42% — з безпосередньою загрозою благополуччю дитини, 13% — із самостійним зверненням дітей по допомогу.
У Польщі на кінець 2024 року в системі прийомного виховання перебували 77,3 тис. дітей, з них 59,8 тис. — у сімейних формах догляду, 17,5 тис. — в інституційній системі. В Італії на кінець 2023 року 42 тис. дітей перебували в альтернативному догляді: 15,992 тис. – у foster care, 26,01 тис. – у residential care. У Швеції, за даними Socialstyrelsen, у 2020 році 3,486 дітей були розміщені в примусовому догляді згідно із законом LVU.
Ці цифри не можна безпосередньо порівнювати між собою як «вилучених дітей», тому що країни використовують різні категорії: тимчасове вилучення, прийомна сім’я, інституційний догляд, терміновий захист, добровільне розміщення, примусове розміщення, догляд за неповнолітніми без супроводу. Проте вони показують масштаб роботи європейських систем захисту дітей.
Окремої загальноєвропейської статистики про те, скільки дітей вилучають саме у сімей «за походженням» батьків, у відкритому порівнянному вигляді немає. Деякі країни публікують дані за громадянством, міграційним статусом, етнічною приналежністю або щодо дітей без супроводу, але ці показники різняться за методологією і часто не дозволяють відокремити сімейні випадки від міграційних та опікунських.
Для українців найбільш конкретна відкрита статистика — дані офісу омбудсмена України щодо 255 дітей, вилучених за кордоном на кінець 2023 року. Більш свіжі порівнянні дані по всіх країнах ЄС у відкритому доступі поки що обмежені.
Юристи та правозахисники радять українським батькам за кордоном уважно вивчати правила країни проживання, не ігнорувати звернення школи, лікарів та соцслужб, зберігати документи про законне представництво дитини, мати переклади рішень про опіку чи усиновлення, своєчасно звертатися до консульства України та не намагатися самостійно «вирішувати» конфлікт з органами захисту дітей без юридичної допомоги.
Якщо соцслужби починають перевірку, важливо співпрацювати, давати пояснення, надавати документи, залучати перекладача та фіксувати всі комунікації письмово. У більшості країн мета первинного втручання — не автоматичне вилучення дитини, а оцінка ризиків і пошук рішення, яке вважатиметься безпечним для дитини.
Менше тижня залишилося до початку Міжнародного Аграрного Тижня – AGRO UKRAINE WEEK! Ця унікальна та наймасштабніша подія для української та міжнародної агроспільноти відбудеться 17-19 червня 2026 року в КВЦ «Парковий» (м. Київ).
Чому наймасштабніша?
Тому що протягом трьох днів заплановано 13 конференцій, форумів, самітів.
Тому що виробники презентують свою продукцію, послуги більше ніж на 100 виставочних стендах.
Тому що близько 300 спікерів, експертів з різних агросекторів поділяться своїм досвідом, розкажуть про інновації, нові технології, досягнення.
Тому що більше ніж 2000 учасників кожного дня будуть обговорювати актуальні галузеві виклики та будуть спільно шукати відповіді на важливі запитання.
Чому унікальна?
Тому що вперше на одному майданчику зберуться представники не тільки АПК, але й інших галузей, без яких розвиток українського сектору неможливий – будівництво, енергетика, зберігання, фінансування, IT, маркетинг та інші. Не залишаться без уваги і наші оборонці, завдяки яким ми можемо жити та працювати.
Тому що організатори запропонують не тільки виступи спікерів, а й дискусійні панелі, інтерв’ю, воркшопи.
Тому що учасників і гостей Agro Ukraine Week чекає різноманітна культурна програма – це і відомі колективи, і популярні виконавці, і кінопокази, і навіть полотно Івана Марчука!
Тому що на Agro Ukraine Week українські фермери зможуть разом відсвяткувати День фермера.
Все про агро і для агро! Програма івенту підтверджує цей слоган. Ознайомитися з програмами конференцій, форумів та самітів Agro Ukraine Week можна за посиланням.
Програма попередня, можливі зміни та оновлення. Впевнені, що кожен знайде цікаві та корисні для себе заходи.
Чекаємо вас на AGRO UKRAINE WEEK 17-19 червня 2026 року в КВЦ «Парковий» (м. Київ)!
Як повідомляє Сербський Економіст, у Футозі, передмісті Нові-Сада, відбувся чемпіонат світу з фрідайвінгу в басейні. Турнір тривав з 9 по 15 червня і зібрав понад 250 спортсменів із 34 країн усіх континентів.
На чемпіонаті спортсмени змагалися в кількох дисциплінах: хто далі пропливе під водою без ласт, з двома ластами, з моноластою, а також хто довше зможе протриматися під водою без руху.
Одним із головних героїв чемпіонату став польський спортсмен Матеуш Маліна. Він виграв золото в плаванні під водою без ласт із результатом 244 м і встановив новий світовий рекорд CMAS. У фінальний день він також переміг у плаванні з ластами, пропливши 322,5 м.
Серед жінок однією з найяскравіших учасниць стала хорватка Мірела Кардашевич. Вона перемогла у плаванні з двома ластами з результатом 278,5 м і встановила новий абсолютний світовий рекорд. Також Кардашевич виграла золото у плаванні з ластами, де показала результат 288 м.
Польська спортсменка Юлія Козерська перемогла серед жінок у плаванні без ласт, пропливши 211 м. У цьому виді боротьба була особливо напруженою: друге місце посіла Мірела Кардашевич з результатом 210,5 м, третє — Магдалена Соліх-Таланда з Польщі з результатом 210 м.
У дисципліні на затримку дихання без руху серед чоловіків переміг поляк Даміан Ватрач з результатом 9 хвилин 36 секунд.
Серед жінок золото виграла німкеня Хайке Швердтнер, яка протрималася під водою 9 хвилин 39 секунд і встановила новий світовий рекорд CMAS.
Україна також була представлена на чемпіонаті. Серед учасниць змагань фігурувала одна з найсильніших українських фрідайверок Катерина Садурська. У категорії Masters Садурська стала переможницею з результатом 181 м.
Турнір зібрав найсильніших спортсменів, приніс кілька світових і континентальних рекордів та дав Сербії помітний міжнародний спортивний привід.
Організатором змагань виступила CMAS — Всесвітня конфедерація підводної діяльності. Це міжнародна федерація, яка об’єднує різні види підводного спорту, включаючи фрідайвінг.
Фрідайвінг — підводне плавання із затримкою дихання без акваланга.
Амбасадор Закарпаття у Словаччині Едуард Бураш став радником президента Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП) Анатолія Кінаха з питань торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва України зі Словацькою Республікою, повідомив виданню Open4Business сам Едуард Бураш.
Бураш активно займається організацією гуманітарної допомоги для Закарпатської області та інших регіонів України.
У новому статусі радника президента УСПП Бураш уже взяв участь у засіданні Ради з питань відбудови України, яка функціонує у складі Глобальної організації світових лідерів Lives Amplified. Засідання відбулося в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф.Кураса.
Едуард Бураш багато років займається розвитком українсько-словацької співпраці. Він є амбасадором Закарпаття у Словаччині, раніше був радником прем’єр-міністра Словаччини з питань транскордонного співробітництва з Україною, радником словацького омбудсмена з питань захисту дітей, а також повноважним представником міста Кошице з розвитку транскордонного співробітництва з Ужгородом і Закарпатською областю. Бураш також очолює асоціацію FEMAN і є багаторічним організатором Днів України в Кошице. Крім того, він понад 10 років є організатором Днів України в
Кошице, у межах яких проводилися зустрічі, конференції та заходи за участю українських і словацьких підприємців.
Український союз промисловців і підприємців є всеукраїнською громадською організацією, що об’єднує представників бізнесу, промисловості, підприємницьких структур і роботодавців. Організацію очолює колишній прем’єр-міністр України Анатолій Кінах.
Амбасадор, Едуард Бураш, Закарпаття, ПРЕЗИДЕНТ, радник, СЛОВАЧЧИНА, УСПП
Український Червоний Хрест (УЧХ) за два місяці виплатив понад 94,7 млн грн грошової допомоги вразливим категоріям населення
“Протягом квітня-травня 2026 року Український Червоний Хрест надав грошову допомогу 7 896 людям у прифронтових та постраждалих від війни громадах на загальну суму 94 798 790,5 грн”.
Підтримка надається найбільш вразливим людям, які проживають у межах 50 км від лінії фронту або постраждалим від війни, зокрема у Харківській, Запорізькій, Донецькій, Миколаївській, Дніпропетровській, Чернігівській, Херсонській, Сумській та Одеській областях.
Грошову допомогу отримали особи з інвалідністю І та II групи, батьки дітей з інвалідністю, одинокі матері й батьки, самотні пенсіонери, домогосподарства, що складаються виключно з людей похилого віку, а також багатодітні родини. Підтримку надали й евакуйованим особам, які були змушені залишити свої домівки через активні бойові дії та обстріли. Допомогу отримали також люди, що постраждали внаслідок обстрілів – через пошкодження або руйнування житла, поранення чи загибель членів родини.
Як повідомлялося, з 1 квітня 2026 року УЧХ перейшов на новий підхід до надання грошової допомоги населенню, яке постраждало внаслідок війни. Багатоцільову грошову допомогу замінила грошова допомога за визначеними пріоритетами, що дозволяє більш адресно підтримувати людей відповідно до їхніх потреб та життєвих обставин.
УЧХ реалізує цю програму за підтримки уряду США, Данського та Норвезького Червоного Хреста, Міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.
