Німеччина скоротить річний ліміт прийому працівників за програмою Westbalkanregelung із 50 тис. до 25 тис. осіб, що торкнеться громадян одразу шести країн Західних Балкан — Албанії, Боснії і Герцеговини, Косова, Чорногорії, Північної Македонії та Сербії, повідомляє аналітичний центр Experts Club із посиланням на дані уряду Німеччини та Федерального агентства з праці.
Новий ліміт має діяти з 2027 року і фактично означає повернення до рівня, що існував до червня 2024 року, коли Німеччина подвоїла щорічну квоту з 25 тис. до 50 тис. осіб.
Westbalkanregelung діє з 2016 року і є спеціальним механізмом доступу громадян Західних Балкан до німецького ринку праці.
Головна відмінність програми від багатьох інших каналів трудової міграції полягає в тому, що вона поширюється не лише на кваліфікованих фахівців. Громадянин однієї із шести країн може отримати дозвіл на роботу в Німеччині за наявності конкретної пропозиції від німецького роботодавця, причому визнання професійної кваліфікації в Німеччині в загальному випадку не є обов’язковою умовою.
Винятком залишаються регульовані професії, наприклад лікарі, для роботи за якими діють окремі вимоги щодо визнання кваліфікації.
Саме завдяки цьому Westbalkanregelung стала одним із найдоступніших каналів легальної трудової міграції з регіону до Німеччини.
При цьому окремих національних квот для Сербії, Албанії, Боснії і Герцеговини, Косова, Чорногорії або Північної Македонії немає. Ліміт є спільним для всіх шести країн, тому скорочення до 25 тис. осіб означатиме посилення конкуренції між претендентами з усього регіону.
Попит на програму вже значно перевищує пропозицію.
За даними Федерального агентства з праці Німеччини, після збільшення квоти до 50 тис. місць попит продовжував зростати. Лише у грудні 2025 року відомству довелося відхилити близько 18 тис. заявок, оскільки річний ліміт уже був вичерпаний.
Масштаб трудової міграції із Західних Балкан при цьому значно перевищує показники безпосередньо цієї програми.
Федеральне агентство з праці зазначає, що близько чверті всіх працівників, охоплених соціальним страхуванням у Німеччині та які мають дозвіл на перебування або постійне проживання на підставі трудової діяльності, серед відповідної категорії іноземних працівників припадає на громадян Албанії, Боснії і Герцеговини, Косова, Чорногорії, Північної Македонії та Сербії.
Таким чином, Західні Балкани за останнє десятиліття стали одним із важливих зовнішніх джерел робочої сили для німецької економіки.
«Рішення Німеччини цікаве тим, що воно відбувається на тлі двох протилежних тенденцій. З одного боку, німецька економіка відчуває структурний дефіцит працівників і зацікавлена в залученні іноземної робочої сили. З іншого — держава посилює контроль над міграцією і скорочує один із найдоступніших каналів працевлаштування для громадян Західних Балкан», — зазначає засновник аналітичного центру Experts Club Максим Уракін.
За оцінкою Experts Club, найбезпосереднішим наслідком скорочення квоти може стати збільшення конкуренції за дозволи між громадянами шести країн.
Якщо за ліміту 50 тис. місць попит уже перевищував пропозицію, скорочення квоти вдвічі потенційно збільшить строки очікування і частку заявників, які не зможуть скористатися програмою в конкретному календарному році.
При цьому закриття самого механізму Westbalkanregelung не відбувається. Громадяни регіону, як і раніше, зможуть працювати в Німеччині і через інші передбачені законодавством канали трудової міграції, якщо відповідають установленим вимогам.
Рішення Німеччини становить особливий інтерес і з точки зору демографії самих Західних Балкан. Сербія, Боснія і Герцеговина, Північна Македонія, Албанія, Чорногорія та Косово протягом багатьох років є джерелами трудової міграції до країн ЄС, насамперед Німеччини, Австрії та інших економік Західної Європи.
Для країн регіону масовий відтік працездатного населення має подвійний ефект. Грошові перекази громадян, які працюють за кордоном, підтримують доходи домогосподарств і внутрішнє споживання, однак одночасно еміграція посилює дефіцит працівників усередині самих балканських економік.
Особливо чутливим залишається відтік медичного персоналу, будівельників, водіїв, фахівців технічних професій, працівників сфери послуг та інших категорій, затребуваних одночасно і в Німеччині, і на внутрішніх ринках праці країн регіону.
«Для Західних Балкан рішення Німеччини може дещо зменшити один із каналів відтоку робочої сили, однак навряд чи саме по собі суттєво змінить міграційні процеси. Різниця в заробітних платах і можливостях працевлаштування між Німеччиною та більшою частиною регіону залишається головним економічним чинником міграції», — вважає Уракін.
Скорочення Westbalkanregelung є частиною ширшого коригування міграційної політики уряду Німеччини. Серед своїх завдань кабінет називає скорочення нерегулярної міграції, розширення переліку безпечних країн походження, збільшення кількості повернень і жорсткіше регулювання міграційних потоків.
При цьому Берлін продовжує підкреслювати необхідність легальної міграції для німецького ринку праці.
Виходить певний парадокс: Німеччина обмежує один із найбільш затребуваних регіональних каналів трудової міграції саме в той момент, коли старіння населення і нестача кадрів змушують німецьку економіку активніше шукати працівників за межами країни.
Для Західних Балкан наслідки також неоднозначні. Скорочення квоти потенційно зменшує можливості для нової трудової еміграції, але водночас може дещо знизити тиск на національні ринки праці, які самі стикаються з нестачею працівників.
Ключовим показником ефективності рішення стане те, наскільки швидко буде вичерпуватися нова квота у 25 тис. дозволів після її введення. Якщо попит залишиться на нинішньому рівні, Westbalkanregelung фактично стане значно конкурентнішим каналом доступу до німецького ринку праці.
Програма Westbalkanregelung діє в Німеччині з 2016 року і поширюється на громадян Албанії, Боснії і Герцеговини, Косова, Чорногорії, Північної Македонії та Сербії. У середині 2024 року річний ліміт було збільшено з 25 тис. до 50 тис. осіб. Уряд Німеччини ухвалив рішення знову обмежити його 25 тис. дозволів на рік.
Джерела: Федеральний уряд Німеччини, Федеральне агентство з праці Німеччини.
Західні Балкани, Міграція, НІМЕЧЧИНА, працевлаштування, РИНОК ПРАЦІ
Світова торгівля зерном у 2026/27 сільськогосподарському році (липень-червень) становитиме 505,8 млн тонн, що на 3,5% менше, ніж минулого року, прогнозує ФАО (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН).
Як повідомляється в щомісячному зерновому звіті організації, порівняно з попереднім прогнозом, зробленим у вересні, нова оцінка виявилася на 3,5 млн тонн меншою. “Це відображає перегляд у бік зниження прогнозів щодо експорту пшениці та кукурудзи, зумовлений головним чином проблемами з відвантаженням через Чорне море та недостатньою пропускною спроможністю альтернативних транспортних маршрутів, – йдеться у звіті. – Підвищення прогнозу щодо обсягів торгівлі ячменем лише частково компенсує втрачені обсяги торгівлі кукурудзою та пшеницею”.
Прогнози щодо експорту кукурудзи з ЄС були знижені через скорочення пропозиції з України внаслідок логістичних труднощів. Водночас збільшення експортної пропозиції в Австралії дозволило підвищити прогноз щодо торгівлі ячменем, значна частина додаткового обсягу якого буде відвантажена до Китаю.
Покращення прогнозу щодо експорту пшениці з Казахстану не дозволило в повному обсязі компенсувати зниження поставок з Росії та України.
Згідно з прогнозом, у 2026 календарному році обсяг міжнародної торгівлі рисом скоротиться на 2,2%, до того ж у 2027 році він може зрости на 1,7%, до 61,2 млн тонн. “У 2027 році в більшості регіонів прогнозується пожвавлення імпортного попиту, однак наявність у країнах Східної Азії достатніх внутрішніх запасів дає підстави вважати, що тенденція до зниження ними обсягів закупівель може тривати третій рік поспіль”, – йдеться в документі.
За прогнозом ФАО, у 2026 році врожай пшениці становитиме 813,9 млн тонн, що на 3,3% менше, ніж минулого року, загальний обсяг зерна – 2 млрд 979 млн тонн (на 2,1% менше).
В Україні після кількох років роботи вийшло видання «Хліб. Україна. Альманах» – двомовний інформаційно-історичний артбук, присвячений українському хлібу, його ролі в історії, культурі, повсякденному житті та сучасній харчовій індустрії.
В основі видання – спроба показати, що поняття українського хліба значно ширше за звичний продукт на щоденному столі. Для когось це смак дитинства та родинний рецепт, для когось – паляниця, регіональна випічка або хліб із місцевої пекарні. Водночас за цими звичними образами стоять історія розвитку сільського господарства, млинарства і хлібопечення, народні традиції та сучасна велика харчова індустрія.
Альманах простежує, як хліб супроводжував Україну та українців у різні історичні періоди. Він зберігався у родинній пам’яті та обрядах, ставав образом у кіно, поезії, фотографії та інших видах мистецтва, а з розвитком промисловості перетворився на важливу частину великого виробничого комплексу.
Окреме місце у виданні посідають драматичні сторінки української історії. Автори звертаються до трагедії Голодомору, під час якого хліб став символом самого права людини на життя. Нового символічного значення він набув після початку повномасштабної війни. Одним із найбільш відомих прикладів стало слово «паляниця», яке у 2022 році перетворилося на своєрідний мовний маркер української ідентичності.
Водночас «Хліб. Україна. Альманах» розповідає не лише про минуле. Значна увага приділяється сучасному хлібопеченню, ремісничим технологіям, регіональним традиціям та розвитку галузі. Хліб у книзі постає одночасно як повсякденний продукт, культурний феномен, результат роботи аграрного та харчового секторів і частина економічної історії країни.
При цьому автори не намагаються дати єдине визначення поняттю «український хліб». Книга побудована як сукупність різних сюжетів, кожен з яких відкриває окрему частину цієї теми – від старих млинів і родинних рецептів до промислових пекарень, сучасних технологій та мистецького осмислення хліба.
Такий підхід залишає читачеві простір для подальшого знайомства з темою: після одного матеріалу можна звернутися до старого українського фільму, після іншого – докладніше вивчити регіональну випічку, історію млинарства, традиційні технології або сучасне українське хлібопечення.
«Хліб. Україна. Альманах» підготовлений українською та англійською мовами, тому орієнтований не лише на українську, а й на міжнародну аудиторію. Видання може використовуватися як презентаційна книга про Україну, її історію, гастрономічну культуру та одну з найважливіших для країни галузей.
Альманах оформлений як сучасний колекційний артбук. Виразна кольорова гама, нестандартна верстка, архівні та сучасні візуальні матеріали формують окрему візуальну мову видання та підкреслюють його подарунковий характер.
Прем’єра альманаху відбулася під час Baking Awards 2026. Видання представили президент Всеукраїнської асоціації пекарів Юрій Дученко та директор Спілки «Борошномели України» Родіон Рибчинський.
Тираж «Хліб. Україна. Альманах» обмежений. Детальна інформація про видання та можливість замовлення представлені на офіційному сайті «Хліб. Україна».
Партнерами випуску «Хліб. Україна. Альманах» стали Всеукраїнська асоціація пекарів та Спілка «Борошномели України». Галузеві організації об’єднують підприємства хлібопекарської та борошномельної промисловості України і працюють над розвитком внутрішнього ринку, підвищенням конкурентоспроможності української продукції та розширенням її присутності за кордоном. Серед напрямів їхньої діяльності – зміцнення експортного потенціалу України, просування українського борошна, хлібобулочної та іншої продукції переробки зерна на зовнішніх ринках, розвиток міжнародних контактів та участь українських виробників у профільних міжнародних заходах.
Україна та Узбекистан запроваджують «транспортний безвіз», який передбачає скасування дозволів і відповідних квот для прямих та транзитних міжнародних вантажних автомобільних перевезень між двома країнами.
Відповідний протокол між урядами України та Республіки Узбекистан про внесення змін до двосторонньої Угоди про міжнародне автомобільне сполучення було підписано 30 вересня 2026 року, повідомило Посольство України в Узбекистані.
За інформацією диппредставництва, підготовка документа тривала майже рік.
Головною зміною стане спрощення прямих і транзитних вантажних перевезень шляхом скасування необхідності отримувати дозволи, а також кількісних квот на такі перевезення. Цей режим за аналогією з іншими угодами у сфері міжнародних автоперевезень називають «транспортним безвізом».
Для українських та узбецьких перевізників це означатиме усунення одного з адміністративних бар’єрів при організації вантажних перевезень між країнами та транзитом їхніми територіями.
У посольстві очікують, що лібералізація автомобільних перевезень сприятиме відновленню торговельно-економічних зв’язків України з Узбекистаном, які були частково порушені через логістичні проблеми після початку повномасштабної російської агресії.
Особливого значення домовленість набуває в умовах перебудови української зовнішньої торгівлі та пошуку альтернативних транспортних коридорів до Центральної Азії.
«Позбавлення від бюрократичних бар’єрів вже найближчим часом має сприяти відновленню повноцінних торговельно-економічних зв’язків України з Республікою Узбекистан», – зазначили в посольстві.
У диппредставництві нову домовленість також охарактеризували як один із кроків із повернення України на ринки Центральної Азії через нові логістичні маршрути.
Підписаний 30 вересня протокол змінює чинну міжурядову Угоду України та Узбекистану про міжнародне автомобільне сполучення. Йдеться саме про лібералізацію прямих і транзитних вантажних автомобільних перевезень. Повідомлення посольства не передбачає скасування інших митних, прикордонних або транспортних процедур, необхідних для міжнародного перевезення вантажів.
Першоджерело – Посольство України в Республіці Узбекистан.
Як повідомляє Fixygen, криптовалютний ринок завершує тиждень з 28 вересня по 2 жовтня переважно зростанням: біткойн (BTC) знову перевищив позначку $86 тис., Ethereum (ETH) наблизився до $2,75 тис., а інвестори переключили увагу на перспективи процентних ставок у США та подальший приплив інституційного капіталу в цифрові активи.
Станом на ранок п’ятниці біткойн торгувався приблизно по $86,5 тис., піднявшись майже на 3% за попередні 24 години. Під час торгів котирування наближалися до $87 тис. Для порівняння, 25 вересня BTC коштував близько $84,4 тис.
Ethereum у п’ятницю торгувався в діапазоні $2,74–2,75 тис. проти приблизно $2,67 тис. на початку тижня.
Підтримку криптовалютам надало зниження очікувань щодо подальшого жорсткування грошово-кредитної політики Федеральною резервною системою США. Після публікації даних американського ринку праці, які виявилися слабкішими, ніж очікувалося, прибутковість казначейських облігацій знизилася, а ймовірність підвищення ставки ФРС у жовтні, за ринковими оцінками, суттєво зменшилася.
Додатковим фактором зростання стала ліквідація коротких позицій. На тлі руху біткоїна до 87 тис. доларів обсяг ліквідацій на криптовалютному ринку за добу перевищив 300 млн доларів.
При цьому поточний тиждень став продовженням сильного третього кварталу для криптовалют. За липень-вересень біткойн подорожчав на понад 40%, а Ethereum — на понад 70%, хоча обидві найбільші криптовалюти поки що залишаються нижче історичних максимумів 2025 року.
На тлі відновлення ринку Citigroup підвищив свої 12-місячні прогнози вартості найбільших криптовалют. Прогноз для біткоїна збільшено до $113 тис. з попередніх $82 тис., для Ethereum — до $3 028 тис. з $2 24 тис. У банку пояснюють перегляд посиленням активності на крипторинку, зміною макроекономічної ситуації та відновленням припливу коштів у криптовалютні ETF.
Важливою подією тижня стало подальше зближення традиційної банківської системи зі стейблкоінами. Citigroup та американська криптобіржа Coinbase оголосили 28 вересня про розширення співпраці у сфері цифрових платежів.
Компанії мають намір об’єднати банківську інфраструктуру Citi з криптовалютною платіжною інфраструктурою Coinbase. Корпоративні клієнти зможуть використовувати рішення для прийому платежів у стейблкоінах та їх конвертації в традиційні валюти. Співпраця орієнтована насамперед на міжнародні розрахунки та платежі, що працюють у режимі 24/7.
Ще однією тенденцією тижня стало подальше формування правил роботи інституційних інвесторів з криптоактивами.
Комісія з цінних паперів та бірж США (SEC) 1 жовтня запропонувала новий режим зберігання цифрових активів інвестиційними консультантами та фондами, що підлягають регулюванню. Ця пропозиція має створити спеціальну нормативну базу для зберігання (custody) криптоактивів та визначити умови, за яких фінансові організації зможуть зберігати цифрові активи.
Таким чином, американський регулятор поступово переходить від регулювання крипторинку переважно через правозастосування до формування окремих правил для цифрових активів.
Паралельно змінюється регулювання у Великій Британії. Управління з фінансового регулювання та нагляду (FCA) 30 вересня розпочало прийом заявок від криптовалютних компаній, які бажають працювати в рамках нового британського режиму регулювання цифрових активів.
Компанії повинні подати заявки до 28 лютого 2027 року. Новий режим регулювання крипторинку Великої Британії має почати діяти в жовтні 2027 року.
Окрема увага ринку залишається прикутою до токенізації традиційних фінансових активів. Однією з важливих подій кінця вересня стала угода між New York Stock Exchange та Blockchain.com про розвиток доступу до токенізованих американських акцій та ETF.
Сторони підписали меморандум, який передбачає можливість надання клієнтам Blockchain.com доступу до токенізованих цінних паперів, що торгуються на спеціальній цифровій платформі NYSE. Реалізація проєкту залежатиме від отримання необхідних регуляторних дозволів.
Ще одна помітна зміна відбувається на ринку стейблкоїнів. Tether готує повернення USDT в екосистему Bitcoin більш ніж через десять років після фактичного виходу токена з неї. Це має відбутися з використанням нового протоколу RGB, що дозволяє випускати цифрові активи на базі мережі Bitcoin.
Водночас ринок стейблкоінів продовжує стикатися з регуляторними та санкційними ризиками. Опублікований цього тижня звіт постійного підкомітету Сенату США з розслідувань вказав на масштабне використання USDT структурами, пов’язаними з Іраном, для обходу санкцій. Tether у відповідь заявив про співпрацю з американськими властями та повідомив про блокування у 2026 році майже $550 млн USDT, пов’язаних з Іраном.
Таким чином, тиждень продемонстрував одразу кілька процесів, які зараз визначають розвиток криптоіндустрії: відновлення вартості найбільших цифрових активів, повернення інституційного попиту, інтеграцію стейблкоінів у традиційні банківські платежі та поступове створення повноцінної регуляторної інфраструктури у США та Великій Британії.
Для ринку в найближчі тижні ключовими факторами залишаться рішення ФРС, динаміка прибутковості американських держоблігацій, потоки капіталу в криптовалютні ETF та подальші регуляторні рішення США.
За умови збереження попиту найближчим важливим рівнем для біткоїна залишається зона $87–90 тис. Однак висока чутливість криптовалют до процентних ставок і макроекономічних даних зберігає ризик різких корекцій після сильного зростання у третьому кварталі.
Джерела: Reuters, SEC, FCA, Coinbase, CoinDesk.
Як повідомляє сербське ділове ЗМІ Parametar, Хорватія претендує на майно вартістю понад 2,7 млрд доларів, що знаходиться в Чорногорії та залишилося після розпаду Югославії. І мова йде далеко не лише про відомий навчальний парусник «Jadran».
Про це заявив міністр закордонних та європейських справ Хорватії Гордан Грліч Радман під час візиту до Чорногорії. Загреб має документацію щодо майна, яке опинилося на території Чорногорії, було продане або передане іншим власникам після розпаду Югославії.
Серед нього міністр окремо згадав військові кораблі, підводні човни та військовий госпіталь.
«Jadran» став найвідомішою частиною суперечки. Навчальний вітрильник був побудований у 1930-х роках і використовувався військово-морськими силами Югославії. Зараз судно перебуває в Чорногорії, тоді як Хорватія наполягає на його поверненні.
Але майновий спір — лише частина значно ширшого переліку вимог Загреба до Подгориці.
Офіційне МЗС Хорватії перелічує серед невирішених питань:
– повернення «Jadran» та врегулювання інших майнових претензій;
– компенсації колишнім хорватським в’язням табору Моринь;
– пошук 14 осіб, які досі вважаються зниклими безвісти після війни 1990-х років;
– розслідування та переслідування військових злочинів;
– повернення майна хорватських сімей у Чорногорії та завершення затяжних судових процесів;
– збереження меморіальної дошки на місці колишнього табору Морінь;
– перейменування басейну в Которі, що носить ім’я Зорана Гопчевича;
– врегулювання морського кордону між двома країнами.
Ці питання набувають особливого значення через переговори про вступ Чорногорії до ЄС.
Хорватія вже використовує своє становище держави-члена ЄС для блокування закриття окремих переговорних розділів. У вересні довелося відкласти заплановану міжурядову конференцію після того, як Загреб відмовився погодити закриття кількох розділів.
Наразі Хорватія перешкоджає закриттю розділів, що стосуються транспортної політики, зовнішньої політики та безпеки, судової системи та основних прав, а також юстиції, свободи та безпеки.
Подгориця розраховує завершити переговори та стати 28-м членом Євросоюзу у 2028 році. Однак ця дата не гарантована: для просування та остаточного вступу необхідна згода держав ЄС.
При цьому на сьогодні саме Хорватія є головним джерелом двосторонніх вимог до Чорногорії, що безпосередньо впливають на переговорний процес. Порівнянного офіційного пакету претензій з боку інших держав ЄС наразі немає.
Виходить досить цікава ситуація: чим ближче Чорногорія наближається до ЄС, тим більшого значення набувають давні суперечки, що залишилися ще з часів розпаду Югославії.
І майнові претензії Хорватії на суму понад 2,7 млрд доларів тепер стають не лише питанням відносин між Загребом і Подгорицею, а й потенційним чинником, здатним вплинути на терміни вступу Чорногорії до Євросоюзу.
