Південна Корея ухвалила рішення відкликати частину співробітників свого посольства в Україні на тлі дипломатичного конфлікту, пов’язаного з передачею Сеулу двох північнокорейських військовополонених. Причинами такого рішення стали відсутність, на думку південнокорейської сторони, конструктивної відповіді Києва на претензії Сеула, а також посилення російських повітряних атак на українську територію, повідомив 20 жовтня 2026 року офіційний представник Міністерства закордонних справ Республіки Корея Пак Ду Сун.
За інформацією південнокорейського агентства Yonhap, рішення ухвалено через кілька тижнів після того, як Сеул відкликав свого посла в Україні Пак Кі Чана на знак протесту проти публічного розкриття інформації про передачу двох військовослужбовців КНДР.
«Ми довели нашу позицію до відома України різними каналами. Однак, незважаючи на ці зусилля, Україна не зробила позитивних кроків», — заявив представник південнокорейського МЗС.
За його словами, рішення про скорочення дипломатичного персоналу спрямовано на сприяння врегулюванню розбіжностей та відновленню довіри між двома державами.
При цьому Південна Корея не має наміру закривати посольство в Києві або припиняти дипломатичні відносини з Україною. У країні залишаться тимчасовий повірений у справах та всі консульські співробітники, які продовжуватимуть підтримувати контакти з українською владою та забезпечувати захист південнокорейських громадян.
Точна кількість дипломатів, яких відкликають, офіційно не розголошується. Однак, за інформацією Yonhap з посиланням на південнокорейських чиновників, Україну можуть покинути близько половини співробітників дипломатичного представництва.
Додатковою причиною такого рішення названо небезпечну ситуацію в Україні. У МЗС Південної Кореї зазначили, що триваючі російські ракетні та безпілотні атаки ускладнюють забезпечення безпеки співробітників посольства.
Наразі на території України перебувають близько 85 громадян Республіки Корея. Дипломатичний персонал має надати допомогу тим, хто бажає евакуюватися до сусідніх держав. Південнокорейська влада зберігає для всієї території України найвищий, четвертий рівень попередження про небезпеку поїздок.
Дипломатичний конфлікт між Києвом і Сеулом виник після виступу президента України Володимира Зеленського на Генеральній Асамблеї ООН 23 вересня 2026 року, коли він публічно повідомив про передачу Південній Кореї двох військовослужбовців КНДР, які потрапили в український полон.
Обох північнокорейських солдатів було захоплено українськими військовими в січні 2025 року під час бойових дій проти російських сил у Курській області. За інформацією південнокорейської влади, у середині вересня 2026 року вони прибули до Республіки Корея.
Сеул стверджує, що між двома державами існувала домовленість про конфіденційність передачі полонених, необхідна для забезпечення безпеки самих військовослужбовців та їхніх родичів, які залишаються в Північній Кореї.
Після публічного повідомлення українського президента південнокорейський уряд вимагав офіційних пояснень, вибачень та гарантій недопущення подібних ситуацій у майбутньому.
Водночас українська сторона заперечує інтерпретацію Сеулом досягнутих домовленостей. Міністр закордонних справ України Андрій Сібіга раніше заявив, що Київ виконав усі свої зобов’язання, а розбіжності пов’язані з різним розумінням умов конфіденційності.
За даними Reuters, український міністр минулого тижня повідомив, що вважає це питання закритим. При цьому в південнокорейському МЗС заявили, що отримані від Києва пояснення не задовольнили Сеул.
Міністр закордонних справ Республіки Корея Чо Хьон раніше підтвердив отримання особистого повідомлення від Сибіги, що містило вибачення, однак зазначив, що воно не відповідало очікуванням південнокорейської сторони.
Незважаючи на розбіжності, обидві країни підтримують дипломатичні контакти. У Сеулі наголошують, що розраховують на врегулювання конфлікту шляхом подальших консультацій.
Південна Корея є одним із азіатських партнерів України та надає їй гуманітарну допомогу, бере участь у міжнародних програмах підтримки й обговорює проекти післявоєнного відновлення. У червні 2026 року міністри закордонних справ обох країн домовилися шукати вирішення питання щодо північнокорейських військовополонених з урахуванням їхнього добровільного вибору, міжнародного права та гуманітарних принципів.
Джерела: Yonhap, заява МЗС Південної Кореї від 20 жовтня 2026 року
військовополонений, дипломатія, КНДР, ПІВДЕННА КОРЕЯ, УКРАЇНА
Ціна дизельного пального обох видів, а також автогазу продовжує зростати, свідчить моніторинг низки мереж АЗС, який із лютого 2026 року проводить інтернет-портал «Енергореформа».
Згідно з даними моніторингу, станом на 20 жовтня порівняно з 16 жовтня ціна на дизельне пальне та дизельне пальне+ зросла на 1–3 грн/л, автогаз подорожчав на 1,6–3,5 грн/л. При цьому ціна на звичайний дизель на державній UKRNAFTA досягла позначки 99,9 грн/л.
Бензин залишається переважно стабільним протягом кількох тижнів.
Ціни на пальне (середні) станом на 10:00 20 жовтня порівняно з 16 жовтня (за результатами моніторингу «Енергореформою» сайтів і застосунків мереж)
| Мережа | А-95 (грн/л) | А-95 преміум (грн/л) | Дизельне пальне (грн/л) | Дизельне пальне преміум (грн/л) | Газ (грн/л) |
|---|---|---|---|---|---|
| UKRNAFTA | 88,90 (88,90) | 91,90 (91,90) | 99,90 (98,90) | 101,90 (100,90) | 49,90 (47,90) |
| UPG | 88,90 (88,90) | 91,90 (91,90) | 101,90 (99,90) | 103,90 (101,90) | 51,50 (49,90) |
| OKKO | 92,90 (92,90) | 95,90 (95,90) | 104,90 (101,90) | 107,90 (104,90) | 51,90 (49,90) |
| WOG | 92,90 (92,90) | 95,90 (95,90) | 104,50 (102,50) | 107,50 (105,50) | 52,50 (50,50) |
| SOCAR | 94,90 (94,90) | 97,90 (97,90) | 105,00 (105,00) | 108,00 (106,00) | 54,40 (50,90) |
Як повідомлялося, 21 вересня першою з АЗС «відпустила» ціну на дизельне пальне SOCAR – до 103 грн/л і 104 грн/л відповідно для ДП і ДП+.
25 вересня WOG і OKKO підняли ціну на преміальний дизель вище ніж 100 грн/л: із 99,9 грн/л до 102,9 грн/л, тоді як ціна звичайного дизельного пального залишалася на рівні 99,9 грн/л.
Засновник і СЕО Prime Group Дмитро Леушкін тоді пояснив, що ціни на дизельне пальне вже кілька днів тому мали перевищити 100 грн/л, але є непублічне прохання від уряду стримувати їх.
15 жовтня низка мереж АЗС перевищила позначку 100 грн/л на звичайне дизельне пальне, ціну на яке тривалий час утримували на рівні 99,9 грн/л. Особливістю цього дня стало те, що державна мережа UKRNAFTA, яка є своєрідним «стримувачем» цін, встановила на дизельне пальне+ ціну 100,9 грн/л.
Водночас автогаз знову подорожчав майже в усіх досліджуваних мережах – від 0,6 грн/л до 2 грн/л.
За кілька днів до цього директор консалтингової групи А-95 Сергій Куюн прогнозував подорожчання автогазу протягом наступних 7–10 днів приблизно на 10% через підвищення світових цін.
Тоді він також звернув увагу на зростання котирувань на дизельне пальне на лондонській біржі ICE до $1483/тонна (більш ніж на $100/тонна), зазначивши, що такий стрибок перекреслив надії на стабілізацію цін на цей вид пального.
При цьому Куюн наголосив, що роздрібні ціни в мережах АЗС на звичайний дизель нижчі за оптові, які, зокрема, в центральній частині країни становлять 101 грн/л. За його словами, за таких оптових цін ціна на заправній колонці має становити щонайменше 105–106 грн/л. Водночас він зазначив, що дефіциту пального в Україні немає.
автогаз, АЗС, дизельне пальне, ПАЛЬНЕ, УКРАЇНА, ціни на пальне
Світовій мідній промисловості знадобиться близько $332 млрд нових інвестицій у видобувні проєкти до 2050 року для запобігання масштабному дефіциту металу, який може сягнути 20 млн тонн на рік, або 44% прогнозованого попиту. Про це йдеться в дослідженні Transition Metals Outlook 2026 аналітичної компанії BloombergNEF (BNEF), опублікованому 20 жовтня 2026 року.
Згідно з прогнозом, світовий ринок міді може зіткнутися з дефіцитом уже у 2028 році, оскільки розширення видобувних потужностей відстає від зростання споживання. Основними чинниками збільшення попиту стануть електрифікація транспорту, модернізація енергетичних мереж, розвиток промисловості та будівництво інфраструктури.
Аналітики BNEF очікують, що до 2050 року світове споживання міді збільшиться на 61% порівняно з 2026 роком і досягне майже 46 млн тонн.
При цьому попит на мідь, пов’язаний з електрифікацією економіки, зросте на 89%, до 23,3 млн тонн. Таким чином, на ці напрями припадатиме понад половина світового споживання металу.
Найбільш швидкозростаючим сегментом стане електротранспорт. Використання міді в електромобілях, електричних вантажівках, автобусах і супутній інфраструктурі збільшиться на 244%, до 11,4 млн тонн до середини століття.
Мідь необхідна для виробництва електродвигунів, інверторів, акумуляторних батарей, високовольтної проводки та зарядних станцій. Крім того, метал широко використовується в будівництві, промисловому обладнанні, електричних мережах і споживчій електроніці.
За оцінками BloombergNEF, наявних світових запасів мідних руд достатньо для забезпечення довгострокових потреб, проте проблема полягає в недостатніх темпах розробки нових родовищ і розширення діючих підприємств.
Середній термін від початку розробки проєкту до введення нової мідної копальні в експлуатацію становить близько 17 років. У результаті навіть за залучення необхідних $332 млрд інвестицій дефіцит металу може зберігатися щонайменше до 2043 року.
Додаткові складнощі створюють зниження вмісту міді у видобутій руді, збільшення собівартості виробництва та недостатнє фінансування геологорозвідки в попередні роки.
Без нових капіталовкладень світова пропозиція міді може скоротитися на 14,5% – з 30 млн тонн у 2026 році до 25,7 млн тонн у 2050 році. Розвиток переробки мідного брухту частково компенсує зниження первинного видобутку, але не зможе повністю усунути прогнозований дефіцит.
Чилі, за прогнозом BloombergNEF, збереже статус найбільшого виробника первинної міді. Однак видобуток у країні може скоротитися з 5,8 млн тонн у 2026 році до 4,8 млн тонн у 2050 році.
Попри зниження абсолютних обсягів виробництва, частка Чилі у світовому первинному видобутку може збільшитися з 24% до 28%, оскільки в інших країнах скорочення буде більш значним.
Аналітики попереджають, що тривалий дефіцит міді здатний призвести до підвищення світових цін, збільшення вартості енергетичного обладнання, електротранспорту та інфраструктурних проєктів. В окремих сегментах виробники можуть бути змушені активніше використовувати альтернативні матеріали.
Керівник напряму досліджень металів і гірничодобувної промисловості BloombergNEF Мартін Тенглер зазначив, що ситуація із забезпеченням світової економіки сировинними ресурсами суттєво змінилася порівняно з попередніми прогнозами.
За його словами, розвиток нових виробничих потужностей і вдосконалення акумуляторних технологій знизили ризики дефіциту більшості металів енергетичного переходу. Однак головним викликом стає забезпечення доступності необхідних матеріалів у конкретних регіонах і в потрібні терміни.
При цьому мідь залишається головним винятком із загальної тенденції поліпшення прогнозів.
Згідно з Transition Metals Outlook 2026, дев’ять із десяти досліджених металів і матеріалів потенційно можуть бути забезпечені достатніми виробничими потужностями до 2050 року за умови продовження інвестицій і заміщення виснажуваних запасів.
Зокрема, світове споживання літію, як очікується, майже потроїться – з 1,6 млн до 4,8 млн тонн в еквіваленті карбонату літію, а попит на графіт збільшиться більш ніж удвічі – з 3,3 млн до 6,9 млн тонн.
Водночас поширення літій-залізо-фосфатних акумуляторів знижує очікувану потребу в нікелі та кобальті порівняно з попередніми прогнозами.
Китай продовжує домінувати в переробці металів енергетичного переходу. За даними BloombergNEF, для восьми з десяти досліджених матеріалів понад половина світових переробних потужностей зосереджена в одній країні, причому для семи матеріалів такою країною є Китай.
Відеоогляд найбільших країн світу, які виробляють мідь, і порівняння видобутку з 1971 до 2025 року зробив аналітичний центр Experts Club.
гірничодобувна промисловість, ЕНЕРГЕТИКА, ІНВЕСТИЦІЯ, Металургія, МИД
Китай за підсумками січня–червня 2026 року зберіг перше місце серед торговельних партнерів України із загальним товарообігом $14,68 млрд, більш ніж удвічі перевищивши показник Польщі ($7,05 млрд), свідчить аналіз зовнішньої торгівлі, представлений засновником аналітичного центру Experts Club Максимом Уракіним у відеоогляді зовнішньої торгівлі України на YouTube-каналі інформаційно-аналітичного центру Experts Club.
Наступні позиції за обсягом двосторонньої торгівлі посіли Туреччина – $4,90 млрд, Німеччина – $4,48 млрд і США – $3,07 млрд. До першої десятки також увійшли Італія, Угорщина, Нідерланди, Чехія та Словаччина.
Як зазначив Уракін, лідерство Китаю насамперед зумовлене масштабним імпортом до України, що за півріччя становив $13,90 млрд. Водночас експорт українських товарів до КНР досяг лише $778,4 млн. Від’ємне сальдо перевищило $13,12 млрд, а на кожен долар українського експорту припадало майже $18 імпорту.
«З Китаю Україна отримує значно технологічнішу продукцію – електричні акумулятори, телекомунікаційну апаратуру, оптику, трансформатори тощо. Один із ключових структурних викликів української зовнішньої торгівлі саме в цьому й полягає. Ми, як і раніше, багато в чому експортуємо продукцію з відносно невисокою доданою вартістю, а імпортуємо складніші промислові технологічні товари», – наголосив експерт.
За його словами, Україна постачає до Китаю переважно сільськогосподарську продукцію та сировину, зокрема рослинні олії й сою.
Польща залишається найбільшим окремим ринком збуту українського експорту: за шість місяців до неї поставлено товарів на $2,38 млрд, тоді як імпорт із цієї країни становив $4,67 млрд. Дефіцит двосторонньої торгівлі сягнув $2,29 млрд. Україна експортує до Польщі рослинні олії, метали, руду та сою, а імпортує, зокрема, енергоносії та добрива.
Експорт до Туреччини становив $1,78 млрд за імпорту $3,12 млрд, до Німеччини – $1,27 млрд і $3,21 млрд відповідно. Уракін звернув увагу, що серед українських товарів, які надходять на німецький ринок, поряд з аграрною продукцією представлені кабелі, меблі та труби. Торгівля зі США також залишалася дефіцитною: імпорт досяг $2,49 млрд за експорту $586,7 млн.
Водночас позитивне сальдо зовнішньої торгівлі Україна мала, зокрема, з Іспанією (+$578,1 млн), Єгиптом (+$527,1 млн), Молдовою (+$467,2 млн), Алжиром (+$309,2 млн) і Нідерландами (+$221,5 млн). Експерт наголосив на важливості країн Північної Африки та Близького Сходу як ринків збуту української продукції, навіть якщо вони не входять до числа найбільших партнерів за загальним товарообігом.
Порівняння фактичних торговельних зв’язків із суспільними пріоритетами засвідчило відмінності. Згідно з опитуванням, проведеним Experts Club спільно з Active Group у серпні 2026 року, 69,9% респондентів назвали ЄС і Велику Британію бажаними торговельними партнерами України, США – 11,9%, Китай – 8,4%, країни Південно-Східної Азії – 5,5%.
«Тут ми бачимо цікавий розрив між суспільним сприйняттям та економічною географією. Китай – найбільший торговельний партнер України, але розвиток торгівлі з ним як пріоритетний напрям називають менш як 10% опитаних. З іншого боку, майже 70% орієнтуються насамперед на ЄС і Велику Британію», – зазначив Уракін.
«Україні не слід розглядати ці напрямки як взаємовиключні. Європейська інтеграція об’єктивно стає основою довгострокової економічної моделі країни. Водночас Україні необхідно зберігати й розширювати ринки для своєї продукції в Азії, на Близькому Сході та в Африці», – наголосив експерт.
За його оцінкою, ключовим завданням залишається збільшення частки товарів із високою доданою вартістю – промислової продукції, технологій і послуг – в українському експорті.
Детальніше дивіться у відео за посиланням:
Підписатись на канал Experts Club можна тут:
EXPERTS CLUB, URAKIN, ОЛЕКСАНДР ПОЗНІЙ, СОЦИОЛОГИЯ, ЭКОНОМИКА
Чистий приплив коштів нерезидентів на придбання нерухомості в Єгипті за підсумками 2025/2026 фінансового року, що завершився 30 червня, збільшився на 47,4% порівняно з попереднім фінансовим роком — до $2,8 млрд з $1,9 млрд. Про це свідчать дані Центрального банку Єгипту (CBE), опубліковані 12 жовтня 2026 року.
Таким чином, за рік надходження зросли приблизно на $900 млн. Позитивна динаміка спостерігається на тлі розширення міжнародного попиту на єгипетську нерухомість, розвитку великих будівельних проєктів та державних ініціатив, спрямованих на залучення капіталу з-за кордону.
При цьому статистика Центробанку враховує купівлю нерухомості всіма нерезидентами, включаючи іноземних громадян та єгиптян, які постійно проживають за кордоном. Тому показник у $2,8 млрд не можна повністю відносити виключно до іноземних громадян.
Зростання інвестицій у нерухомість стало частиною загального збільшення припливу іноземного капіталу в економіку Єгипту. Згідно з даними Центробанку, чистий приплив прямих іноземних інвестицій у 2025/2026 фінансовому році досяг приблизно $18 млрд проти $12,2 млрд роком раніше.
Зокрема, інвестиції у створення нових підприємств та збільшення капіталу діючих компаній зросли до $8,8 млрд з $5,5 млрд. Реінвестований прибуток збільшився з $4,2 млрд до $6,2 млрд, а чисті надходження від продажу компаній та виробничих активів нерезидентам склали $433,2 млн проти $399,8 млн роком раніше.
Істотну роль у залученні інвестицій відіграють масштабні девелоперські проєкти на Середземноморському узбережжі, у Новому Каїрі та новій адміністративній столиці Єгипту.
У травні 2026 року Міністерство юстиції Єгипту завершило підготовку законопроекту, що регулює придбання іноземними громадянами готової нерухомості та незабудованих земельних ділянок. Його мета — спростити процедури оформлення власності та зробити ринок більш доступним для закордонних інвесторів.
Уряд також розвиває цифрові механізми купівлі нерухомості іноземцями, що передбачають оформлення угод та переказ коштів через банківську систему Єгипту.
На тлі зростання зовнішнього попиту влада приділяє все більше уваги прозорості девелоперських проєктів, реєстрації об’єктів та захисту інтересів покупців.
На відміну від Туреччини, де статистичне відомство щомісяця публікує кількість угод з іноземцями у розбивці за громадянством, Єгипет не надає у відкритому доступі порівнянного загальнонаціонального рейтингу покупців нерухомості.
Тому оцінювати структуру іноземного попиту доводиться на основі досліджень консалтингових компаній, повідомлень єгипетських девелоперів та регіональних агентств нерухомості.
Одну з найбільших груп покупців становлять громадяни держав Перської затоки, насамперед Саудівської Аравії, Катару, ОАЕ та Кувейту.
За оцінкою голови компанії Kalila, яка організовує міжнародні виставки Nile Property Expo, Басема Каліли, опублікованою єгипетським виданням Osoul Misr 1 жовтня 2026 року, найбільш активними покупцями єгипетської нерухомості серед іноземних клієнтів є громадяни Саудівської Аравії та Катару.
Саудівські покупці виявляють особливий інтерес до нерухомості в новій адміністративній столиці Єгипту. Громадяни Катару переважно розглядають проєкти на північному узбережжі Середземного моря, тоді як інвестори з інших держав Перської затоки активно цікавляться західними районами Каїра.
При цьому йдеться про оцінку учасника ринку, а не про офіційний статистичний рейтинг за кількістю зареєстрованих угод.
Другу велику категорію покупців утворюють європейці та громадяни країн колишнього СРСР, які традиційно купують нерухомість на курортах Червоного моря.
Згідно з публікацією єгипетської газети Al-Masry Al-Youm від 19 вересня 2025 року, представники місцевого девелоперського бізнесу називали серед найактивніших іноземних покупців у Хургаді громадян Росії, Німеччини, Великої Британії та Італії.
Значний інтерес до курортного житла також виявляють покупці з Польщі, Нідерландів, Чехії та інших європейських країн.
На відміну від інвесторів із Перської затоки, які частіше орієнтуються на великі житлові комплекси та дорогу нерухомість у столичному регіоні та на Середземноморському узбережжі, європейські покупці переважно розглядають апартаменти для відпочинку, тривалого проживання та подальшої здачі в оренду.
Основними центрами такого попиту залишаються Хургада, Ель-Гуна, Сахль-Хашиш та інші курортні райони Червоного моря. Окреме місце посідає Шарм-ель-Шейх, де діють особливі правила оформлення майнових прав іноземців.
Громадяни України також присутні серед іноземних покупців єгипетської нерухомості, насамперед на курортах Червоного моря. Згідно з дослідженням Experts Club та проєкту Relocation.com.ua, опублікованим 14 вересня 2025 року, українці входять до числа помітних груп покупців курортного житла в Єгипті, особливо в Хургаді.
За оцінками учасників ринку, громадяни України почали активно купувати нерухомість на єгипетських курортах ще у 2010-х роках, а після початку повномасштабної війни у 2022 році частина покупців почала розглядати Єгипет не лише як туристичний напрямок, а й як місце для тривалого проживання.
Для українців найбільший інтерес становлять порівняно недорогі квартири площею 40–70 кв. м, які купуються для власного проживання, сезонного відпочинку або здачі в оренду.
У дослідженні Experts Club зазначалося, що українські покупці представлені переважно в доступному ціновому сегменті, тоді як заможніші інвестори розглядають об’єкти вартістю від 300 тис. доларів і вище, зокрема у зв’язку з можливістю участі в інвестиційних міграційних програмах Єгипту.
При цьому офіційних даних про кількість об’єктів, придбаних громадянами України в Єгипті у 2025/2026 фінансовому році, Центральний банк країни не опублікував. Відповідно, визначити точну частку українців у загальному обсязі інвестицій нерезидентів або їхнє актуальне місце серед іноземних покупців поки що неможливо.
Програма отримання єгипетського громадянства через інвестиції передбачає, зокрема, можливість придбання нерухомості вартістю не менше 300 тис. доларів за умови дотримання встановлених державою умов. Ця програма призначена для окремої категорії інвесторів і не відображає типовий бюджет покупців курортних квартир.
Єгипетська влада розглядає міжнародні продажі нерухомості як один із інструментів залучення іноземної валюти, збільшення інвестицій та розвитку будівельного сектору. Одним із найбільших напрямків залишається північне узбережжя Середземного моря, де реалізуються масштабні проєкти за участю арабського капіталу.
ЄГИПЕТ, ІНВЕСТИЦІЇ, іноземний покупець, НЕРУХОМІСТЬ, УКРАЇНА
Данія продовжує входити до групи країн із найвищим рівнем позитивного сприйняття серед українців: у серпні 2026 року позитивно до неї ставляться 66,9% респондентів, тоді як негативно — лише 1,8%. Порівняно з березнем частка позитивних оцінок дещо скоротилася, проте загальна структура ставлення залишається виразно сприятливою, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
За результатами серпневого опитування, повністю позитивно до Данії ставляться 31,3% українців, здебільшого позитивно — 35,6%. Нейтральну позицію займають 28,8% опитаних. Здебільшого негативне ставлення висловили лише 1,4%, повністю негативне — 0,4%, ще 2,5% не змогли визначитися.
Баланс позитивних і негативних оцінок становить плюс 65,1 відсоткового пункту. Таким чином, позитивні відповіді більш ніж у 37 разів переважають негативні. Данія залишається у групі північноєвропейських держав із дуже високою суспільною прихильністю українців.
У березні 2026 року позитивно до Данії ставилися 69,9% респондентів: 33,3% — повністю позитивно та 36,6% — здебільшого позитивно. Нейтральне ставлення висловлювали 26,8% опитаних, негативне — лише 1,2%, ще 2,1% не могли визначитися.
Отже, за п’ять місяців частка позитивних оцінок скоротилася на 3 в.п. — з 69,9% до 66,9%. Нейтральний сегмент збільшився на 2 в.п. — до 28,8%, тоді як негативне ставлення зросло лише на 0,6 в.п. Баланс позитивних і негативних оцінок відповідно знизився з плюс 68,7 до плюс 65,1 в.п.
Помітне й певне зниження інтенсивності позитивного ставлення: частка повністю позитивних відповідей скоротилася з 33,3% до 31,3%, а здебільшого позитивних — з 36,6% до 35,6%. Водночас збільшення негативного сегмента залишається мінімальним, тому поточна динаміка радше свідчить про перехід частини респондентів до нейтральної позиції, ніж про формування критичного ставлення до Данії.
Директор дослідницької компанії Active Group Олександр Позній, коментуючи високі показники Данії у попередніх хвилях дослідження, зазначав: «Данія сприймається українцями як щирий партнер і надійний союзник у нинішніх умовах. Високий рівень довіри відображає як гуманітарну допомогу, так і послідовну політичну підтримку України з боку Копенгагена». У ширшому контексті дослідження він також наголошував: «Українці чітко асоціюють підтримку, отриману насамперед від країн Європейського Союзу та Великобританії, із позитивним ставленням до них».
Нова хвиля опитування показує, що цей позитивний образ зберігається. Попри зниження показника порівняно з березнем, приблизно дві третини українців продовжують позитивно ставитися до Данії, тоді як частка негативних відповідей не досягає навіть 2%.
Попередня хвиля дослідження проводилася у березні 2026 року серед 800 громадян України віком від 18 років методом самозаповнення онлайн-анкет у панелі SunFlowerSociology. Вибірка була репрезентативною за віком, статтю та регіоном, максимальна теоретична похибка для показників на рівні 50% становила ±3,5 в.п.
ACTIVE GROUP, EXPERTS CLUB, громадська думка, ДАНІЯ, Європейський союз, міжнародні відносини, ПІВНІЧНА ЄВРОПА, СОЦИОЛОГИЯ, УКРАЇНА
