Кабінет Міністрів України опублікував постанову про оновлення організації бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на час воєнного стану.
Зокрема, згідно з постановою №1328 від 23 жовтня, центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, органи державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, обласні та Київська міська державні адміністрації (військові адміністрації у разі їх утворення) мають у десятиденний строк із дня набрання чинності цією постановою забезпечити перегляд та погодження критеріїв, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, критично важливих для функціонування економіки.
За результатами перегляду критеріїв провести аналіз відповідності підприємств цим критеріям, а в разі виключення критерію, на підставі якого підприємство було визначене як критично важливе, скасувати рішення про визначення його критично важливим.
Уряд установив, що рішення про визначення підприємств критично важливими, чинні на дату набрання чинності цією постановою, залишаються чинними протягом строку, на який їх ухвалено, за винятком тих, що були скасовані.
Зазначається, що рішення міністра оборони про збільшення обсягів бронювання військовозобов’язаних, ухвалені до набрання чинності постановою №1608, залишаються чинними протягом усього строку дії рішення про визначення підприємства критично важливим, але не довше ніж до 8 грудня 2026 року, а рішення Міноборони про збільшення обсягів бронювання, ухвалені після 8 грудня 2025 року, залишаються чинними протягом строку дії рішення про критичність, але не довше строку, визначеного у відповідному рішенні міністерства.
Також Кабмін створив Координаційний центр з питань організації бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час.
Зазначається, що критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період можуть бути визначені підприємства, які здійснюють діяльність у сферах: оборонно-промислового комплексу; паливно-енергетичного комплексу; житлово-комунального господарства; добувної промисловості; переробної промисловості; агропромислового виробництва, зокрема забезпечення продовольчої безпеки; роздрібної торгівлі; будівництва; транспорту та логістики; інформаційних технологій; банківської діяльності; охорони здоров’я; зв’язку; а також здійснюють аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи (аварійно-рятувальні служби); здійснюють діяльність у сфері, погодженій Координаційним центром за обґрунтованим зверненням центрального органу виконавчої влади, іншого державного органу, який забезпечує формування та/або реалізує державну політику у відповідній сфері.
Установлено, що кількість військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню, може становити понад 50% за рекомендаціями та пропозиціями Координаційного центру.
Обґрунтовані пропозиції щодо збільшення обсягів бронювання подаються до Координаційного центру відповідним державним органом. Підставою для відмови Координаційного центру в розгляді пропозицій є, зокрема, встановлення фактів систематичного порушення керівником критично важливої установи вимог законодавства у сфері організації та ведення військового обліку, зокрема наявність протягом останніх 12 місяців двох і більше документально підтверджених фактів таких порушень та/або притягнення керівника до адміністративної відповідальності за їх вчинення.
Також установлено, що кількість військовозобов’язаних, які обіймають посади в представництвах донорських установ, виконавців проєктів міжнародної технічної допомоги та підлягають бронюванню, має становити не більше ніж 50% від кількості військовозобов’язаних працівників, безпосередньо залучених до виконання завдань одного проєкту, але не перевищувати 7 осіб.
Згідно з рішенням державного секретаря Кабміну, ухваленим з урахуванням рекомендацій Координаційного центру, кількість військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню, може перевищувати 7 осіб, але не більше ніж 50% від загальної кількості військовозобов’язаних працівників.
Кількість військовозобов’язаних працівників, які підлягають бронюванню, має становити не більше ніж 95% у критично важливих установах, визначених Міноборони як критично важливі у сфері оборонно-промислового комплексу, паливно-енергетичного комплексу та їхніх підрядних організацій або вітчизняних виробників трансформаторного обладнання для енергетичної сфери, які здійснюють будівництво, ремонт, відновлення, виготовлення та/або постачання обладнання, надають послуги, проводять інші інженерно-технічні заходи, спрямовані на безперебійне функціонування об’єднаної енергосистеми та газотранспортної системи України в особливий період.
Кількість військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню, може становити понад 95% за рішенням Міноборони або Міненерго, ухваленим з урахуванням погоджених рекомендацій Координаційного центру.
Серед іншого, уряд рекомендував підприємствам, які мають намір отримати статус критично важливих, забезпечити своєчасне подання документів до центральних органів виконавчої влади, інших державних органів та органів державного управління для отримання статусу критично важливих.
Україна та Румунія обговорили розвиток електричних інтерконекторів, використання газових коридорів та розширення співпраці у сфері видобутку газу під час першої онлайн-зустрічі першого віцепрем’єр-міністра – міністра енергетики України Дениса Шмигаля з міністром енергетики Румунії Думітру Кісаліцею.
«На порядку денному – енергетична безпека регіону та реалізація спільних енергетичних проєктів», – написав Шмигаль у Telegram-каналі.
За його словами, сторони зосередили увагу на розвитку електричних інтерконекторів між країнами, що передбачає майже 1 ГВт додаткової пропускної здатності, та обговорили поглиблення двостороннього співробітництва в цьому напрямку.
Також обговорювалися логістичні питання, пов’язані з постачанням палива. Шмигаль поінформував румунського колегу про українські пропозиції щодо збільшення пропускної спроможності пунктів пропуску та відкриття нових маршрутів для транзиту.
Особливу увагу приділили використанню Вертикального та Трансбалканського газових коридорів і розвитку нових інтерконекторів. Українська сторона відзначила роль Румунії в реалізації дорожньої карти Трансбалканського маршруту, зокрема у впровадженні більш конкурентоспроможних тарифних умов.
«Розраховуємо також на зацікавленість румунських компаній у зберіганні частини газу в українських газосховищах у рамках розвитку Вертикального коридору», – зазначив Шмигаль.
За підсумками зустрічі сторони домовилися спільно працювати над налагодженням співпраці між українськими та румунськими компаніями у сфері видобутку газу та розробки родовищ.
Джерело: https://t.me/Denys_Smyhal/13224
Київ посідає перше місце серед регіонів України за кількістю фізичних осіб, зареєстрованих як власники або бенефіціари щонайменше 50 компаній. Станом на жовтень 2026 року в столиці налічується 131 такий власник із 478 по всій країні, свідчать дані дослідження «Опендатабота», опублікованого 26 жовтня.
Таким чином, на Київ припадає понад чверть усіх так званих масових власників компаній, зафіксованих у Єдиному державному реєстрі.
Друге місце посідає Київська область, де зареєстровано 34 особи, пов’язані щонайменше з 50 підприємствами кожна.
На третьому місці — Дніпропетровська область із 27 такими власниками.
Далі йдуть Донецька область, де зафіксовано 24 масових власників компаній, та Харківська область із 18 записами.
Загалом у Києві та Київській області зареєстровано 165 масових власників, що становить понад третину загальнонаціональної кількості.
При цьому найбільші власники за кількістю пов’язаних компаній також переважно представлені столицею.
Віталій Ільницький із Києва посідає перше місце в українському рейтингу з 5889 компаніями. Ще один киянин, Владислав Мелехін, перебуває на третій позиції з 858 підприємствами.
Катерина Дорошенко зі столиці посідає п’яте місце з 674 зареєстрованими компаніями.
Найбільшим масовим власником за межами Києва є Руслан Мерзляков із Донецька, який фігурує як власник або бенефіціар 2221 компанії.
Згідно з методологією дослідження, до масових власників належать фізичні особи, які мають реєстраційні зв’язки щонайменше з 50 юридичними особами.
Разом із тим зазначена в реєстрі адреса власника не обов’язково збігається з місцем фактичної діяльності належних йому компаній.
Тому концентрація масових власників у Києві не означає, що відповідна частка підприємств здійснює господарську діяльність безпосередньо в столиці.
На окрему увагу заслуговує структура володіння великою кількістю юридичних осіб. Експерт з податкової та регуляторної політики Економічної експертної платформи Мирослав Лаба зазначає, що реєстрація сотень компаній на одну особу може бути ознакою номінального володіння.
При цьому він підкреслює, що сама по собі наявність великої кількості компаній у власності або під управлінням однієї особи не порушує законодавство.
За оцінкою експерта, для забезпечення прозорості підприємницької діяльності важливо встановлювати фактичних керівників та осіб, які приймають господарські рішення.
Загалом, за даними «Опендатабота», в Україні станом на жовтень 2026 року зареєстровано 478 осіб, кожна з яких пов’язана з 50 або більше компаніями.
Джерело: «Опендатабот», дослідження від 26 жовтня 2026 року.
Післявоєнне відновлення України має передбачати не лише реконструкцію зруйнованої інфраструктури та підприємств, а й структурну трансформацію економіки, зокрема перехід від сировинної моделі до виробництва продукції з високою доданою вартістю. Про це заявив експерт Ігор Стаковиченко, повідомляє видання «Главред».
За його оцінкою, відбудова може стати можливістю для технологічної модернізації української промисловості, підвищення продуктивності та посилення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на міжнародних ринках.
«Післявоєнна відбудова України — це не просто найбільший інфраструктурний проєкт в історії незалежної держави. Це шанс змінити структуру національної економіки, перейти від сировинної моделі до виробництва продукції з високою доданою вартістю», — зазначив Стаковиченко.
За спільною оцінкою уряду України, Світового банку, Європейської комісії та ООН, оприлюдненою в лютому 2026 року, потреби країни у відновленні та відбудові протягом наступного десятиліття становлять майже $588 млрд.
Найбільших інвестицій потребуватимуть транспортна інфраструктура, енергетика, житловий фонд, промисловість та аграрний сектор. Водночас відновлювальні роботи необхідно продовжувати ще до завершення війни, попри безпекові ризики.
Серед основних викликів для економіки експертне середовище виокремлює не лише фізичні руйнування, а й скорочення трудових ресурсів, дефіцит кваліфікованих працівників, логістичні обмеження та недостатню доступність фінансування. За таких умов відновлення виробничих потужностей саме по собі не гарантуватиме їхньої ефективної роботи.
Перспективними напрямами розвитку можуть стати агропереробка, енергетика, інформаційні технології та оборонна промисловість. Зокрема, модернізація енергетичної інфраструктури створює можливості для розвитку розподіленої генерації та підвищення енергоефективності, а оборонні технології можуть стати основою для створення нових високотехнологічних виробництв.
Водночас важливим чинником відновлення залишатиметься приватний бізнес. Міжнародна фінансова допомога необхідна для подолання наслідків війни, однак довгострокове економічне зростання потребуватиме також приватних інвестицій, створення робочих місць і розширення експортного потенціалу.
Для залучення капіталу Україні необхідно забезпечити захист прав власності, доступ до кредитування, передбачувану податкову політику, зменшення адміністративного тиску на підприємців та ефективну судову систему.
За словами Стаковиченка, ключовим критерієм успішної відбудови має бути не кількість відновлених об’єктів чи обсяг освоєних коштів, а здатність економіки створювати нові виробництва, робочі місця та додану вартість.
Таким чином, післявоєнне відновлення може стати інструментом переходу України до сучаснішої економічної моделі, орієнтованої на технології, продуктивність і конкурентоспроможне виробництво.
відбудова, ІНВЕСТИЦІЯ, ПРОМИСЛОВІСТЬ, СТАКОВИЧЕНКО, УКРАЇНА, ЭКОНОМИКА
OKKO Group планує ввести в експлуатацію свою ВЕС потужністю 147 МВт у Волинській області наприкінці цього — на початку наступного року та розпочала будівництво другої ВЕС потужністю 190 МВт у Волинській області, повідомив генеральний директор групи Василь Даниляк.
«До кінця року, можливо, у першому кварталі 2027 року, ми введемо в експлуатацію ВЕС потужністю 147 МВт. Цей проєкт фінансується спільно з ЄБРР, МФК та ЧБТР. Поруч із ним уже розпочалося будівництво ВЕС потужністю 190 МВт», – сказав Даниляк під час Київського міжнародного економічного форуму в понеділок.
Він зазначив, що обсяг будівництва ВЕС потужністю 147 МВт становить приблизно 200 млн євро, а ВЕС потужністю 190 МВт – 300 млн євро.
Даниляк також підтвердив, що ОККО введе в експлуатацію свій біоетанольний завод наступного року.
За словами генерального директора ОККО, інвестувати під час війни групу спонукають нові можливості в енергетиці.
«Війна оголила багато проблем енергосистеми, великі об’єкти стали вразливими до атак, і було задано абсолютно правильний вектор розвитку в бік децентралізації генерації», – зазначив Даниляк.
Як повідомлялося, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) 17 червня 2026 року ухвалив рішення про надання довгострокового кредиту в розмірі до 50 млн євро компаніям ТОВ «Волинь Вест Вінд-2» та ТОВ «Волинь Вест Вінд-3», які мажоритарно підконтрольні VI.AN Holding, що входить до групи OKKO, для фінансування будівництва та експлуатації ВЕС потужністю 189 МВт в Україні.
Кредит ЄБРР стане частиною забезпеченого боргового фінансування проєкту за участю Міжнародної фінансової корпорації (IFC) та Чорноморського банку торгівлі та розвитку (BSTDB).
У квітні 2025 року ЄБРР, IFC та ЧБТР оголосили про надання групі «Галнафтогаз» кредиту в розмірі 157 млн євро на ВЕС потужністю 147 МВт у Волинській області.
«ОККО» планувала запустити біоетанольний завод з інвестиціями у розмірі 110 млн євро у третьому кварталі 2026 року, але запуск довелося відкласти через затримки з постачанням обладнання.
OKKO Group об’єднує понад 10 різнопрофільних бізнесів у сфері виробництва, торгівлі, будівництва, страхування, сервісних та інших послуг. Флагманською компанією групи є концерн «Галнафтогаз», який керує однією з найбільших автозаправних мереж в Україні під брендом «ОККО», що налічує близько 400 автозаправних комплексів.
Засновником і кінцевим бенефіціаром групи є Віталій Антонов.
Латвія зберігає високий рівень позитивного сприйняття серед українців: у серпні 2026 року позитивно до країни ставляться 68,3% респондентів, тоді як негативно — лише 3,9%. Порівняно з березнем частка позитивних оцінок дещо скоротилася, однак країна й надалі належить до групи держав із найвищим рівнем суспільної прихильності, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
За результатами серпневого опитування, повністю позитивно до Латвії ставляться 39,7% українців, здебільшого позитивно — 28,6%. Нейтральну позицію займають 26,6% респондентів. Здебільшого негативно країну оцінюють 2,5%, повністю негативно — 1,4%, ще 1,2% не змогли визначитися.
Баланс позитивних і негативних оцінок становить плюс 64,4 відсоткового пункту. Таким чином, позитивне ставлення до Латвії більш ніж у 17 разів переважає негативне. Загалом країни Північної Європи та Балтії у серпневій хвилі дослідження зберегли одні з найвищих показників позитивного ставлення українців.
У березні 2026 року позитивно до Латвії ставилися 71,6% респондентів: 42,4% — повністю позитивно та 29,1% — здебільшого позитивно. Нейтральну позицію займали 24,5% опитаних, негативні оцінки становили близько 2,6%, ще 1,4% не могли визначитися.
Таким чином, за п’ять місяців частка позитивних оцінок скоротилася на 3,3 в.п. — з 71,6% до 68,3%. Негативний сегмент збільшився приблизно на 1,3 в.п., а нейтральний — на 2,1 в.п. Баланс позитивного і негативного ставлення відповідно знизився з приблизно плюс 69 до плюс 64,4 в.п.
При цьому найбільша зміна відбулася серед респондентів із найбільш вираженою позитивною позицією: частка повністю позитивних оцінок зменшилася з 42,4% до 39,7%, тоді як здебільшого позитивних залишилася близькою до попереднього рівня — 29,1% у березні та 28,6% у серпні.
У річному вимірі загальна картина також залишається стабільною. У серпні 2025 року позитивно Латвію оцінювали 72,7% українців, а негативно — 5,3%. Тобто нинішня частка позитивних відповідей дещо нижча, ніж рік тому, однак негативний сегмент також залишається меншим.
Директор дослідницької компанії Active Group Олександр Позній, коментуючи результати попередньої хвилі щодо Латвії, пов’язував високий рівень суспільної прихильності з послідовністю взаємодії країни з Україною.
«Українці в цілому дуже добре розрізняють країни, які демонструють послідовну підтримку України. При цьому рівень позитивного ставлення формується не лише політичними заявами, але й конкретними діями, які люди можуть відчути. Саме тому навіть невеликі країни можуть мати дуже сильний позитивний імідж», — зазначив Позній.
Нова хвиля дослідження демонструє певне пом’якшення позитивних оцінок Латвії, але не принципову зміну громадського сприйняття. Більше двох третин українців продовжують ставитися до країни позитивно, тоді як частка негативних відповідей не досягає 4%.
Опитування проведено у серпні 2026 року методом онлайн-самозаповнення анкет у панелі SunFlowerSociology серед 800 громадян України віком від 18 років. Максимальна теоретична похибка для показників на рівні 50% становить ±3,5 в.п.
ACTIVE GROUP, EXPERTS CLUB, Балтія, громадська думка, Європейський союз, ЛАТВИЯ, міжнародні відносини, Позній, СОЦИОЛОГИЯ, УКРАЇНА
