Короткочасний дощ і гроза очікуються на південному сході України вдень у понеділок, 10 серпня; в інших областях та по всій країні вночі опадів не очікується, повідомляє Укргідрометцентр.
Вітер північно-східний, у західних областях південний, 5–10 м/с. Температура вночі 11–16°, вдень 24–29°; на півдні та південному сході країни вночі 16–22°, вдень 28–33°.
У Києві 10 серпня без опадів. Вітер північно-східний, 5–10 м/с. Температура вночі 14–16°, вдень 27–29°.
За даними Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського, у Києві за весь період метеорологічних спостережень найвища температура 10 серпня становила 34,7° у 2015 р., найнижча – 9,2° у 1891 р.
У вівторок, 11 серпня, в Україні всюди без опадів, лише в західних і північних областях вдень місцями короткочасний дощ, гроза. Вітер переважно південно-західний, 7–12 м/с. Температура вночі 13–18°, у південній частині до 22°; вдень 28–33°.
У Києві 11 серпня вночі без опадів, вдень місцями короткочасний дощ. Вітер південно-західний, 7–12 м/с. Температура вночі 16–18°, вдень близько 30°.
Національний банк України наклав штраф на ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» у розмірі 595 тис. грн за порушення вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу.
Регулятор виявив недоліки у внутрішніх документах компанії, призначених для управління ризиками відмивання доходів та фінансування тероризму, а також порушення вимог щодо належної перевірки клієнтів.
Крім того, за даними НБУ, фінансова компанія не в повному обсязі надавала регулятору достовірну інформацію та документи на його запити, а також допустила порушення порядку формування статистичної звітності з фінансового моніторингу.
ТОВ «ФК «Кредиплюс» зареєстровано у травні 2016 року та займається кредитуванням. Компанія працює на ринку, зокрема, під торговою маркою FinX. Її статутний капітал становить близько 11,86 млн грн. За даними структури власності НБУ станом на 1 січня 2026 року, 100% компанії належить ТОВ «Берег-Груп».
Згідно з даними ЄДР, кінцевим бенефіціаром є Родіон Бутко, директором — Олександр Македонський.
Ринок нерухомості Кіпру продовжив стрімко зростати влітку 2026 року: за січень-липень до земельних управлінь країни було подано 12 047 договорів купівлі-продажу нерухомості, що на 14% більше, ніж за аналогічний період минулого року.
У липні було зареєстровано близько 2 040 договорів, що приблизно на 11% перевищує показник липня 2025 року. Таким чином, липень став одним із найактивніших місяців для кіпрського ринку нерухомості в поточному році. Дані базуються на статистиці Департаменту земельних ресурсів та геодезії Республіки Кіпр.
Значну роль у зростанні ринку продовжує відігравати попит з боку іноземців.
У липні громадяни Кіпру уклали 1 211 угод, що на 12% більше, ніж роком раніше. На них припало близько 59% ринку. Ще 829 договорів, або приблизно 41%, припало на закордонних покупців.
З них покупці з країн Євросоюзу уклали 277 договорів проти 274 у липні минулого року — зростання склало лише 1%.
Значно швидше зростав попит з боку громадян країн, що не входять до ЄС. Вони уклали 552 угоди проти 478 роком раніше — на 15% більше. Таким чином, понад дві третини всіх липневих покупок іноземців припало саме на громадян третіх країн.
За перші сім місяців 2026 року продажі покупцям із країн поза межами ЄС збільшилися на 19% у річному вимірі, причому зростання було зафіксовано в усіх п’яти адміністративних округах, що перебувають під контролем Республіки Кіпр.
Лімасол, Пафос і Ларнака приваблюють найбільше іноземців
Географія попиту серед місцевих та іноземних покупців помітно відрізняється. Серед кіпріотів особливо швидко зростали продажі в Лімасолі — у липні вони збільшилися на 39%, до 445 угод. У Пафосі зростання склало 29%, тоді як у Ларнаці та Фамагусті внутрішній попит знизився.
Іноземний попит особливо помітний у прибережних районах. У липні громадяни країн поза межами ЄС уклали в Ларнаці 150 договорів, що на 42% більше, ніж роком раніше. Пафос традиційно залишається одним із ринків острова, що найбільше орієнтовані на іноземців, а Лімасол — найбільшим ринком дорогої нерухомості та корпоративної релокації.
За підсумками січня–липня іноземці з ЄС та третіх країн разом забезпечили близько 41% усіх продажів нерухомості на Кіпрі.
Оперативна статистика земельного відомства не розкриває громадянство іноземних покупців за окремими країнами. Однак більш детальні дані про національності раніше надавало Міністерство внутрішніх справ Кіпру парламенту.
Згідно з урядовою статистикою за період з вересня 2024 року по вересень 2025 року, склад іноземних покупців істотно відрізняється залежно від регіону.
У Лімасолі серед закордонних покупців лідирували громадяни Росії — 846 придбань, далі йшли ізраїльтяни — 571 та громадяни Греції — 261.
У Пафосі найбільшу групу становили британці — 890 придбань, потім ізраїльтяни — 683 та росіяни — 327.
У Ларнаці особливо активно купували громадяни Ізраїлю — 850 об’єктів, Лівану — 723 та Великої Британії — 302.
У Нікосії лідирували громадяни Греції — 403 придбання, Румунії — 112, Росії — 80 та Лівану — 79. Ці дані Міністерство внутрішніх справ передало парламенту Кіпру, а потім їх опублікувало видання Cyprus Mail.
Громадяни України також є серед активних покупців кіпрської нерухомості, хоча вони поки що не входять до трійки найбільших груп.
Найбільш детальний розподіл за країнами, наданий МВС Кіпру парламенту в січні 2025 року, охоплював угоди з 2021 року до початку 2025 року.
Згідно з цими даними, українці входили до десятки найпоширеніших національностей покупців одразу в чотирьох прибережних округах — Лімасолі, Пафосі, Ларнаці та Фамагусті. У Лімасолі та Пафосі перед ними були росіяни, британці, ізраїльтяни, греки, румуни та китайці.
Щодо Нікосії є окремі дані щодо заявок іноземних громадян на придбання нерухомості у 2024 році. На українців припало 4% таких заявок, стільки ж, скільки на громадян Великої Британії. Китайці та ліванці забезпечили по 16%, росіяни — 14%, ізраїльтяни — 10%, сирійці — 6%, єгиптяни — 5%.
При цьому точно підрахувати кількість покупок саме українцями у січні-липні 2026 року наразі неможливо: щомісячна відкрита статистика DLS об’єднує Україну з усіма іншими державами поза межами ЄС.
Сенат США у п’ятницю схвалив законопроєкт Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026, який значно розширює санкційний тиск на російську енергетику та надає президенту США право запроваджувати мита до 500% на імпорт російських товарів.
За документ проголосували 86 сенаторів, проти — 11, повідомляє New York Post. Тепер законопроєкт має пройти Палату представників, яка повернеться після літньої перерви 31 серпня, після чого його має підписати президент США. До цього моменту нові санкції та тарифи не набувають чинності.
Законопроєкт став переробленою версією санкційної ініціативи, яку Конгрес обговорював із 2025 року. Початковий варіант справді передбачав 500%-ві тарифи практично для всіх країн, які купували російські нафту, газ і уран. В остаточній сенатській версії цей механізм суттєво звузили.
500% — безпосередньо для російських товарів
Якщо закон набуде чинності, президент США має протягом 30 днів отримати повноваження підвищити мита на всі товари російського походження, що імпортуються до США, до 500% їхньої вартості.
У тексті окремо перелічені нафта, природний газ, СПГ, нафтопродукти, нафтохімічна продукція, вугілля та інші російські товари.
Причому ці мита нараховуватимуться додатково до вже існуючих американських тарифів, антидемпінгових та інших зборів.
Інформаційно-аналітичний центр Experts Club зазначає, що на практиці мито у 500% фактично робить більшість прямого російського експорту до США комерційно безглуздим. Наприклад, за митної вартості товару $1 млн додаткове мито теоретично може сягнути $5 млн.
Однак значення цього механізму для російського експорту обмежене тим, що прямий товарообіг Росії та США вже суттєво скоротився після запровадження попередніх санкцій.
Значно чутливішим для світової торгівлі може виявитися другий механізм — так звані вторинні тарифи.
Президент зможе встановлювати мита до 100% на всі товари, що імпортуються до США з держав, які входять до п’ятірки найбільших покупців російської нафти або природного газу.
Щоб країна потрапила під цей механізм, вона має продовжити нові закупівлі російської сировини через 30 днів після набуття законом чинності та одночасно входити до топ-5 імпортерів за обсягом за попередні 12 місяців.
Під потенційним ризиком перебувають насамперед Китай та Індія. Reuters зазначає, що залежно від структури поставок до відповідного списку можуть також потрапляти окремі європейські держави та Японія. Сам закон конкретні країни заздалегідь не перелічує.
Це означає, що мито застосовуватиметься не до російської нафти, яку купила, наприклад, Індія, а потенційно до всього індійського експорту до США.
Саме тому механізм є значно серйознішим інструментом тиску, ніж звичайні санкції проти російських компаній.
Умовно: країна отримує вибір — продовжувати великі закупівлі російської енергії та ризикувати доступом своїх товарів на американський ринок або скорочувати імпорт із Росії.
Окремо закон дозволяє запроваджувати мита до 100% проти п’яти найбільших держав, які, за оцінкою США, сприяють обходу санкцій на російську нафту.
Таким чином, санкційний механізм поширюється не лише на покупців російської сировини, а й на країни, через які можуть проходити схеми її перепродажу, транспортування або приховування походження.
Крім того, законопроєкт передбачає додаткові санкції проти російського «тіньового флоту» — танкерів і пов’язаних із ними компаній, що використовуються для перевезення російських енергоносіїв в обхід західних обмежень.
Американська влада має переглядати список найбільших покупців і потенційних порушників кожні 180 днів, тому склад країн під ризиком може змінюватися разом із торговельними потоками.
У законопроєкті передбачено застереження для держав, які імпортують російський природний газ.
Мита можуть не застосовуватися, якщо на відповідну країну припадає менше 15% усього російського експорту природного газу і вона одночасно здійснює суттєві кроки щодо скорочення залежності від російського газу.
Ця норма особливо важлива для європейських держав, які, як і раніше, отримують частину російського газу, але поступово скорочують його закупівлі.
Поширюване твердження про додаткові 100%-ві мита на найбільших покупців російського урану не відповідає нинішній редакції законопроєкту. У початковому варіанті уран справді фігурував у механізмі 500%-вих вторинних тарифів. Однак після переговорів із Білим домом цей механізм було змінено.
У нинішньому документі російський уран регулюється окремо.
Закон вимагає реалізації обмежень на імпорт російського урану до США та передбачає санкції проти керівництва, менеджменту та контролюючих акціонерів Росатому і пов’язаних із ним структур.
Тарифи — лише одна частина пакета
Закон передбачає обов’язкові санкції проти вищого політичного та військового керівництва РФ, низки великих російських фінансових організацій, державних компаній та іноземних осіб, які підтримують російський оборонно-промисловий комплекс.
В офіційному огляді законопроєкту окремо називаються Центральний банк РФ, Сбербанк і Газпромбанк.
Санкції також поширюються на великі енергетичні проєкти, включаючи Yamal LNG, Arctic LNG 1, Arctic LNG 2 та Arctic LNG 3, а також майбутні російські проєкти в Арктиці.
Для американських осіб передбачається заборона на нові інвестиції в РФ і російську енергетику, купівлю російського суверенного боргу, низку фінансових переказів російській державі, а також експорт американської енергетичної продукції до Росії.
Ще одна важлива особливість закону — президент отримує можливість змінювати інтенсивність вторинних тарифів.
Ставка може становити від нуля до 100% залежно від поведінки конкретної країни та обсягу закупівель російської енергії.
Якщо держава скорочує закупівлі, американський торговий представник зможе зменшити тариф. Якщо імпорт збільшується — тиск може бути посилено.
Президент також отримує право тимчасово відмовитися від застосування окремих санкцій або мит, якщо офіційно підтвердить Конгресу, що такий крок відповідає національним інтересам США.
Таким чином, новий закон є не автоматичною торговельною блокадою Китаю, Індії або інших покупців російської нафти, а інструментом, який Білий дім зможе використовувати для переговорного тиску.
Іранська частина законопроєкту має дещо інший характер.
До пакета додано продовження на п’ять років існуючих американських санкційних повноважень проти енергетичного та збройового секторів Ірану, строк дії яких мав закінчитися наприкінці 2026 року.
Тому твердження, що Росія та Іран отримають повністю однаковий режим «500%-вих санкцій», є некоректним.
Головний новий тарифний механізм спрямований саме проти Росії та найбільших покупців російських енергоресурсів, тоді як іранська частина насамперед зберігає вже існуючі санкційні повноваження США.
Чому новий механізм вважається особливо жорстким
Ключова ідея закону полягає в тому, щоб впливати не лише безпосередньо на російську економіку, а й на покупців російської сировини.
Після 2022 року Росія перенаправила значну частину нафтового експорту з Європи до Азії. Тому обмеження лише американського або європейського ринку не припиняє надходження нафтових доходів до російського бюджету.
Новий механізм намагається змінити цю ситуацію через доступ до американського ринку.
Для великих експортерів на кшталт Китаю та Індії потенційне мито до 100% на товари, що постачаються до США, може мати набагато більшу економічну вагу, ніж вигода від купівлі російської нафти зі знижкою.
Саме тому автори законопроєкту розраховують поставити найбільших покупців перед економічним вибором між торгівлею з Росією та збереженням повноцінного доступу до ринку США.
При цьому наслідки такого механізму можуть бути значними і для самої американської економіки. Reuters повідомляв, що частина демократів і республіканців побоюється зростання вартості імпорту, відповідних торговельних заходів і надмірного розширення тарифних повноважень президента.
EXPERTS CLUB, URAKIN, ВТОРИННІ ТАРИФИ, САНКЦІЇ ПРОТИ РОСІЇ, САНКЦІЇ США
Туреччина закликала Росію та Україну домовитися про мораторій на атаки на судна та об’єкти, пов’язані з судноплавством, у Чорному морі на тлі різкого зростання кількості ударів по комерційному флоту.
Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан заявив 8 серпня, що Анкара пропонує сторонам створити спеціальний механізм, який дозволить припинити взаємні атаки в Чорному морі.
«Ми закликали обидві сторони створити механізм для оголошення мораторію», — сказав Фідан в інтерв’ю турецькому державному агентству Anadolu. За його словами, Україна раніше вже висувала подібну пропозицію, після чого Туреччина передала її російській стороні й зараз очікує на реакцію Москви.
Глава турецького МЗС зазначив, що війна фактично поширилася на все Чорне море. Якщо спочатку атаки здебільшого зачіпали військові порти та військові кораблі, то тепер під удари дедалі частіше потрапляють комерційні судна.
Особливе занепокоєння Анкари викликають атаки на судна, пов’язані з Туреччиною — ті, що плавають під турецьким прапором, належать турецьким компаніям або мають турецьких членів екіпажу.
За словами Фідана, Росія та Україна також атакують логістичні об’єкти, що мають значення для протилежної сторони, і подальше розширення таких дій стає «вкрай небезпечним».
Заява Анкари пролунала після різкого погіршення ситуації з безпекою торгового судноплавства.
За даними Міністерства розвитку громад та територій України, які наводить Reuters, лише в липні Україна зафіксувала 35 атак на судна в портах, 22 атаки на судна в морі та 67 ударів по портовій інфраструктурі.
Для порівняння: за весь 2025 рік Reuters нарахував 14 атак на судна в українському сегменті Чорного моря. Водночас Україна посилила удари по танкерам, пов’язаним із російською нафтовою торгівлею. Москва та Київ заявляють, що їхніми цілями є об’єкти, пов’язані з військовою діяльністю.
Ескалація вже позначається на світовій торгівлі зерном і нафтою. Через українські чорноморські порти проходить понад 90% аграрного експорту країни, тоді як російські Новоросійськ і Туапсе залишаються великими експортними центрами зерна та нафтопродуктів.
Вартість військового страхування суден, що заходять у чорноморські порти, зросла приблизно до 2% вартості судна проти близько 1% двома тижнями раніше, а вартість фрахту нафтових танкерів на окремих маршрутах перевищила $300 тис. на добу.
На тлі зростання ризиків з’явилася інформація, що Туреччина почала обмежувати прохід окремих комерційних суден у Чорне море. Однак 9 серпня двоє турецьких чиновників повідомили Reuters, що рух через Босфор і Дарданелли триває у звичайному режимі. Анкара дійсно запровадила тимчасові додаткові заходи безпеки, але вони не означають закриття проток для комерційного судноплавства.
Прохід регулюється Конвенцією Монтре 1936 року, яка надає Туреччині контроль над Босфором і Дарданеллами та особливі повноваження щодо військових кораблів, водночас передбачаючи свободу проходу цивільних суден.
Для Анкари безпека Чорного моря має принципове економічне значення. Через цей регіон проходять великі потоки російської та української сільськогосподарської продукції, нафти та нафтопродуктів, а турецькі судновласники активно працюють на цих маршрутах.
Туреччина з початку повномасштабної війни підтримує контакти одночасно з Києвом і Москвою та намагається відігравати роль посередника. Анкара не приєдналася до західних санкцій проти Росії, при цьому продовжує співпрацю з Україною та неодноразово виступала посередником у питаннях чорноморського судноплавства.
Лише вісім із 29 європейських країн, у яких встановлено національну мінімальну заробітну плату, підвищили її в національній валюті в період з січня по липень 2026 року, свідчать дані Eurostat.
Найбільше зростання за півроку зафіксовано в Північній Македонії — на 6,9%.
Далі йдуть Румунія та Естонія — по 6,8%, Бельгія — 5,8%, Греція — 4,5%, Люксембург — 2,5 %, Франція — 2,4 % та Нідерланди — 1,9 %.
У решті 21 країні розмір мінімальної зарплати в національній валюті між 1 січня та 1 липня не змінився. До цієї групи належать, зокрема, Сербія, Хорватія, Словенія, Польща, Німеччина, Іспанія, Португалія, Болгарія, Угорщина та Україна.
При цьому відсутність підвищення номінальної мінімальної зарплати фактично означає зниження її купівельної спроможності в країнах, де за цей період продовжували зростати споживчі ціни.
Eurostat публікує порівняльні дані щодо мінімальних зарплат двічі на рік — станом на 1 січня та 1 липня. Зміни, що відбулися між цими датами, враховуються в наступному піврічному оновленні статистики.
Станом на 1 липня 2026 року мінімальна зарплата серед країн ЄС становила від 620 євро в Болгарії до 2 771 євро в Люксембурзі. Якщо додати країни-кандидати, найнижчий показник зафіксовано в Україні — 169 євро.
