Продажі житла в Туреччині іноземцям у березні 2026 року скоротилися на 20% у річному вимірі — до 1 353 тис. об’єктів, при цьому громадяни України не увійшли до трійки найбільших іноземних покупців. Це випливає з березневої статистики Турецького статистичного інституту (TÜİK).
Згідно з даними за березень, перше місце серед іноземних покупців посіли громадяни Росії, які придбали 229 об’єктів. На другому місці опинилися громадяни Ірану зі 130 угодами, на третьому — громадяни Іраку з 84 покупками.
При цьому раніше громадяни України стабільно входили до числа найбільших іноземних покупців житла в Туреччині. Як уже повідомляв портал Open4Business, у січні 2026 року українці посіли третє місце серед іноземних покупців, придбавши 77 об’єктів, поступившись лише громадянам Росії з 219 покупками та Ірану зі 118. За підсумками всього 2025 року Україна також посіла третє місце: громадяни України придбали в Туреччині 1 541 об’єкт житла, тоді як росіяни купили 3 649 об’єктів, а іранці — 1 878.
Загалом турецький ринок житла в березні показав неоднозначну динаміку. Загальна кількість продажів житла в країні знизилася на 2,1% порівняно з березнем 2025 року — до 113 367 тис. об’єктів. При цьому іпотечні продажі зросли на 35,9%, до 25 978 тис., а продажі нового житла збільшилися на 1,3%, до 35 725 тис.
Найбільшими ринками за кількістю угод у березні залишалися Стамбул, Анкара та Ізмір. На Стамбул припало 21 665 тис. продажів, на Анкару — 10 236 тис., на Ізмір — 7 278 тис.
Компанія “ТК-Домашній текстиль”, що входить до групи компаній “Текстиль-Контакт” (ТК Group), відвантажив замовнику у Данію продукцію більш ніж на EUR160 тис., що стало найбільшим експортним відвантаженням з початку поточного року, повідомив власник ТК Group Олександр Соколовський.
“Сталося найбільше експортне відвантаження з початку року – дві повні фури продукції виробництва “ТК-Домашній Текстиль” поїхали до Данії. І це тільки для одного клієнта, який у минулому році дуже обережно почав з нами працювати, а з початку року збільшив обсяг замовлення в порівнянні з 2025 вже в п’ятеро”, – написав Соколовський у Facebook.
Він повідомив, що у складі партії куртки, термобілизна, в’язані вироби (светри, шапки, шарфи), дитяче взуття.
“І якщо взуття ми відносно нещодавно почали самостійно виробляти на фабриці у Чигирині (яку взяли в управління), то усі інші вироби давно шиємо на власних виробництвах у Києві, Чернігові та Одесі. Бавовняні тканини та утеплювач (силіконізований сінтепон) теж з власних фабрик, що дозволяє мінімізувати витрати і бути незалежними від імпорту з його постійними логістичними ризиками”, – йдеться в дописі.
Соколовський наголосив, що європейські партнери компанії у першу чергу цінують географічну близькість та швидкість логістики; багатопрофільність виробництва повного циклу: від створення ниток та тканини до готового виробу; якість натуральних бавовняних матеріалів; стабільний контроль на кожному етапі, а також “чесні та конкурентні ціні”.
“Останній пункт дуже важливий, бо гроші всі замовники рахують, і нам доводиться витримувати жорстку конкуренцію з китайськими, турецькими та іншими потужними виробниками, які при цьому працюють в мирних та стабільних умовах, не маючі наших військових, енергетичних, кадрових і інших ризиків”, – підкреслив він.
Соколовський також додав, що українському виробникові стало складніше “боротися” за європейського замовника, і компанії треба постійно доводити, що навіть в умовах форс-мажора на якійсь з фабрик “ТК-Груп” замовлення підстрахують інші фабрики і продукція буде відвантажена вчасно.
“Якщо у 2022-2023 роках європейські замовники реально співчували нам та щиро намагалися підтримувати замовленнями, то останні пару років, навіть коли ми пропонуємо конкурентні ціни і гарантуємо якість, дуже складно довести розмови до підписаних контрактів. Чи “втомилися” від нашої війни, чи їх страхові компанії щемлять, чи це вже політика, хто знає… Але їх протоколи вказують на ризики і їм простіше нам відмовити та перевести замовлення кудись в Азію”, – написав він.
Крім того, власник “ТК-Груп” підкреслив, що боротися за кожного іноземного клієнта треба ще й тому, що попит на текстильну продукцію на внутрішньому ринку зі зрозумілих причин (скорочення населення та зниження купівельної спроможності) значно зменшився.
“Дешевий імпорт, переважно контрабандний, теж нікуди нажаль не зник”, – зазначається у дописі.
“ТК-Домашній текстиль” – лідер із виробництва тканин, домашнього текстилю, дитячого асортименту в Україні. У портфелі активів – одна з небагатьох в Україні оздоблювальна фабрика із випуску бавовняних тканин у Чернігові “ТК-ДТ Чернігів”. Також серед її активів – швейні фабрики у Києві, Тернополі, Чернігові та в Одесі; взуттєва – у Чигирині; в’язальне виробництво, а також виробництво синтепону у Чернігові.
Як повідомлялось, серед країн-імпортерів продукції “ТК ДТ”: Данія, Німеччина, Литва, Латвія, Грузія, Франція, Румунія, Швеція, Словаччина.
TK Group заснована 1995 року. Наразі представляє холдинг, що об’єднує весь спектр послуг текстильної промисловості – від сировини і ниток до готових рішень для клієнтів B2B, B2G, B2C. Засновником групи є Соколовський, голова комітету оборонних закупівель легкої промисловості при Федерації роботодавців України.
Німеччина на тлі спаду в промисловості та проблем в автомобільному секторі дійсно прискорює переорієнтацію частини виробничих потужностей на оборонну продукцію, однак мова йде не про повну відмову від автопрому, а про помітне посилення військово-промислового напрямку. Про це пише The Wall Street Journal, а окремі приклади такого переходу раніше підтверджували й інші міжнародні ЗМІ.
За даними WSJ, Берлін намагається використовувати простоюючі потужності, інженерні компетенції та робочу силу традиційної промисловості, насамперед автомобільної, для розширення випуску продукції оборонного призначення. Газета пов’язує цей розворот з промисловим спадом, зростанням оборонних витрат у Німеччині та Європі, а також із посиленням загроз безпеці на тлі війни РФ проти України та зниження впевненості Європи у довгострокових гарантіях США.
Частина цієї тенденції вже підтверджувалася на рівні конкретних компаній. Так, Reuters раніше повідомляло, що Rheinmetall мала намір перепрофілювати два своїх автомобільних заводи в Німеччині під переважно оборонне виробництво, зберігши лише частину цивільного випуску. Крім того, Volkswagen вивчає можливість використання майданчика в Оснабрюку для випуску військової техніки, хоча підкреслювала, що остаточних виробничих рішень поки немає.
Ще один приклад — переговори про можливий випуск компонентів для системи ППО Iron Dome на одному з німецьких заводів Volkswagen. При цьому Reuters окремо зазначало, що сам автоконцерн виключав виробництво зброї як такого і говорив лише про пошук варіантів завантаження майданчика та випуск компонентів.
Паралельно тиск на німецький автопром посилюється. Reuters повідомляло в лютому, що майже половина опитаних автопостачальників скорочує робочі місця в Німеччині, а галузеве об’єднання VDA називало ситуацію кризовою. На цьому тлі оборонний сектор для частини виробників стає одним з небагатьох ринків, що зростають, з довгим горизонтом замовлень.
Додатковим фактором стала різка активізація оборонної політики самої Німеччини. Після зміни бюджетних правил і розширення можливостей запозичень Берлін отримав простір для істотного збільшення військових витрат у найближчі роки. Reuters раніше повідомляв, що сукупні оборонні витрати Німеччини можуть зрости з 95,1 млрд євро у проекті бюджету на 2025 рік до 161,8 млрд євро до 2029 року, а загальний обсяг можливих запозичень на оборону у 2025-2029 роках оцінювався у 380 млрд євро.
автопрому, ВИРОБНИЦТВО, криза, НІМЕЧЧИНА, оборонний сектор, переорієнтація
Створення першого українського агрохабу у Гані є позитивним кроком для розширення присутності на африканському ринку, проте для закріплення у регіоні Україні необхідно залучати міжнародні фінансові інституції як гарантів безпеки та переходити від експорту сировини до постачання продукції з доданою вартістю, заявив президент Української аграрної конфедерації (УАК) Леонід Козаченко.
“Африка – складний регіон, але водночас це континент, який найбільше у світі потерпає від дефіциту продовольства. Україна виробляє у п’ять разів більше харчів, ніж споживає сама. Тому розширення нашої присутності на африканському ринку – це і порятунок життів, і величезні економічні перспективи”, – сказав він в ефірі “Українського радіо”.
За його словами, попередні спроби вітчизняного бізнесу інвестувати у виробництво в Африці або самостійно постачати збіжжя часто завершувалися фінансовими втратами та випадками піратства через політичну нестабільність. Для мінімізації подібних ризиків Козаченко пропонує залучати до співпраці структури ООН, зокрема, ФАО, та світові фінансові установи, які можуть виступати посередниками та гарантами торговельних операцій.
Наразі частка українських товарів у загальному імпорті країн Африки становить менше 5%. Для нарощування обсягів експерт радить використовувати досвід Туреччини та ОАЕ, які постачають на континент не сировину, а готовий продукт – борошно, макарони та крупи.
На думку Козаченка, стратегічною ціллю держави має стати залучення протягом 10 років близько $85-90 млрд інвестицій саме у внутрішню переробку. Це дозволить збільшити річний агроекспорт із поточних $27 млрд до понад $120 млрд.
Оцінюючи вибір локації для хабу, голова УАК зауважив, що Західна Африка є складним регіоном через внутрішні конфлікти. Більш перспективним напрямком для логістичних центрів він вважає Північну Африку, зокрема, Марокко, де є стабільніша економіка та можливості для подальшого розподілу продукції по всьому континенту.
За підсумками дострокових парламентських виборів у Болгарії перше місце посіла коаліція Progressive Bulgaria, пов’язана з колишнім президентом Руменом Радевим. За даними Reuters з посиланням на часткові офіційні результати після підрахунку 91,68% бюлетенів, вона отримала 44,7% голосів. На другому місці розташувалася GERB з 13,4%, на третьому – Continue the Change – Democratic Bulgaria з 13,2%.
Згідно з даними болгарських агентств та exit polls, до парламенту також проходять Movement for Rights and Freedoms та Vazrazhdane, тоді як BSP – United Left балансувала біля прохідного бар’єру. Таким чином, новий склад Народних зборів залишається багатопартійним, однак переможець отримав значно сильніший мандат, ніж будь-яка сила на попередніх виборах останніх років.
Тепер ключовим питанням стає формування уряду. У разі, якщо «Прогресивна Болгарія» отримає достатню кількість мандатів (що, найімовірніше, і станеться), Болгарія може вперше за тривалий період отримати однопартійний або домінуючий кабінет. Якщо ж для більшості виявиться недостатньо місць, на країну чекають переговори про коаліцію або зовнішню парламентську підтримку. Це особливо важливо після кількох років політичної нестабільності та частих змін урядів.
Для економіки Болгарії результат виборів важливий у контексті бюджетної політики, інфраструктурних рішень та управління наслідками вступу країни до єврозони з 1 січня 2026 року. Сильний уряд теоретично може прискорити прийняття рішень щодо інвестицій та реформ, однак багато чого залежатиме від того, наскільки швидко переможець зуміє перетворити електоральний успіх на дієву виконавчу модель.
Для регіону підсумки голосування мають значення через роль Болгарії як члена ЄС і НАТО, а також країни Чорноморського басейну. Будь-які зміни зовнішньополітичної лінії Софії здатні вплинути на регіональну координацію з питань енергетики, безпеки та питань, пов’язаних з військовими діями між РФ та Україною.
Експорт яєць з України за підсумками березня 2026 року сягнув 216,2 млн штук, що є рекордним показником за останні п’ять років, повідомив Союз птахівників України з посиланням на дані митної статистики.
У профільному об’єднанні зауважили, що порівняно з лютим фізичні обсяги відвантажень зросли на 23% і на 25% проти березня 2025 року – зростання на 25%. При цьому валютна виручка продемонструвала значно стрімкіший стрибок і додала 57% порівняно з березнем 2025 року – до $24 млн.
“Загалом протягом першого кварталу 2026 року на зовнішні ринки було поставлено 579,5 млн штук яєць на загальну суму $66 млн. Фізичний експорт за цей період збільшився на 17%, тоді як грошові надходження злетіли одразу на 74% відносно аналогічного періоду минулого року”, – уточнили в асоціації.
Основними споживачами української продукції у січні-березні залишалися країни ЄС – їхня частка в експортній структурі склала 74%. Найбільші обсяги припали на Іспанію (26,1%), Велику Британію (13,1%), Польщу (11,7%) та Ізраїль (8,3%).
Як зазначили у галузевому об’єднанні, такий розрив між темпами зростання фізичних обсягів та виручки пояснюється сприятливою ціновою кон’юнктурою, що встановилася на європейському ринку на початку року.
