АТ “Укрзалізниця” обрало ТОВ “Рекламне агентство Група Укр-Медіа” єдиним оператором реклами з правом на розміщення 898 рекламних площин, йдеться у повідомленні компанії у вівторок.
“В електронній торговій системі Prozorro.Продажі відбувся аукціон на право розміщення рекламних засобів і матеріалів на 94 вокзалах України”, – повідомила “Укрзалізниця” у Телеграм.
Зазначається, що в межах договору передбачено оновлення рекламної інфраструктури за рахунок переможця. Місячна вартість договору складає 2,05 млн грн (без ПДВ).
Передбачається, що нові екрани з’являться над ескалатором Центрального вокзалу Києва, а також на вокзалах у Києві, Львові, Дніпрі, Івано-Франківську та Татарові-Буковелі.
Що стосується сітілайтів з відеоконтентом, вони будуть встановлені у Києві, Одесі, Дніпрі та Львові.
“Укрзалізниця” продовжує системну роботу з упорядкування рекламного середовища та підвищення ефективності використання вокзальної інфраструктури”, – наголосили у компанії.
Державне публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” за результатами діяльності у 2025 році спрямує на виплату дивідендів 75% чистого прибутку, повідомив емітент у системі розкриття інформації НКЦПФР з посиланням на наказ Фонду державного майна України (ФДМУ) № 811 від 29 квітня 2026 року.
Згідно з документом, загальний розмір річних дивідендів затверджено у сумі 1,58 млн грн, що становить 0,14 грн на одну акцію. Виплата здійснюватиметься безпосередньо акціонеру (державі в особі ФДМУ) у період з 30 квітня по 30 червня 2026 року. Відповідно до законодавства, компанія має перерахувати кошти до бюджету не пізніше 1 липня.
Водночас іншим рішенням цього ж наказу було затверджено звіти про винагороду керівництва та наглядової ради компанії за 2025 рік.
Виконувачу обов’язків генерального директора Віталію Равлюку за минулий рік нараховано 1,12 млн грн фіксованої винагороди. Його середньомісячний дохід становив 93,32 тис. грн, що у 3,2 раза більше за середню зарплату по компанії (29,15 тис. грн). Заступники керівника Роман Дзюба та Руслан Романенко отримали 0,83 млн грн та 0,62 млн грн відповідно, що у 2,4 та 1,8 раза перевищує середній рівень оплати праці рядових співробітників.
Винагорода чотирьох незалежних членів наглядової ради (Дмитро Олійник, Микола Баранов, Сергій Кабанець, Володимир Поліщук) за минулий рік склала 0,88 млн грн – по 0,22 млн грн кожному. Представники акціонера у складі ради виплат не отримували. Протягом року у складі ради відбулася ротація: припинено повноваження Світлани Пасічної та Вікторії Козирєвої, натомість до складу увійшла Тетяна Мащенко.
Винагорода менеджменту здійснювалася виключно у межах посадових окладів, оскільки через відсутність затверджених критеріїв ефективності (KPI) премії та бонуси не нараховувалися.
Аналіз звітності свідчить, що сукупні видатки на винагороду керівництва та наглядової ради у 2025 році склали 3,45 млн грн, що у 2,2 раза перевищує суму нарахованих державі дивідендів. При цьому сумарна виплата лише трьом членам дирекції (2,57 млн грн) виявилася у 1,6 раза більшою за річний обсяг дивідендів, спрямованих до бюджету.
Як повідомлялося, “Украгролізинг” за підсумками 2025 року отримав чистий прибуток у розмірі 2,11 млн грн, що на 6% більше за показник 2024 року (1,99 млн грн). Чистий дохід від реалізації за звітний період скоротився на 12,9% – до 185,61 млн грн. Вартість активів компанії на кінець року зросла на 3,1% – до 444,26 млн грн, власний капітал становив 409,52 млн грн при зареєстрованому капіталі у розмірі 1,17 млрд грн.
“Украгролізинг” створено у 1999 році, компанія надає у фінансовий лізинг сільськогосподарську техніку та обладнання. З червня 2018 року 100% пакета акцій компанії перебувають у процесі приватизації. За даними YouControl, до складу НАК входять 25 відокремлених філій.
Крипторинок відновлюється: Bitcoin знову перевищив позначку $81 тис., але інвестори поки що не говорять про завершення «криптозими»
Як повідомляє Fixygen, криптовалютний ринок минулого тижня та на початку цього тижня почав відновлюватися після слабкого початку року: Bitcoin повернувся вище $80 тис. і 5 травня піднімався до $81,6 тис., Ethereum торгувався близько $2,38 тис., Solana — близько $85-86. За даними MarketWatch, Bitcoin досяг максимального рівня з кінця січня, а індекс CoinDesk Bitcoin Price Index зростав шість днів поспіль, додавши за цей період близько 8%.
Минулого тижня Bitcoin в основному рухався в діапазоні $75,7-80 тис., а Ethereum — близько $2,2-2,38 тис. Ринок реагував на поліпшення апетиту до ризику, припливи в Bitcoin-ETF та очікування більшої регуляторної ясності в США. За даними Saxo, потоки в ETF у середині тижня були змішаними, але до п’ятниці знову стали позитивними, що підтримало відновлення котирувань.
На початку цього тижня імпульс посилився: Bitcoin пробив $80 тис. вперше з кінця січня, а низка криптоакцій також зросла на тлі обговорення компромісу щодо американського Clarity Act, який має уточнити регулювання ринку цифрових активів і стейблкоінів. Investors.com зазначає, що законопроект підтримав настрої в секторі, а попит на Bitcoin-ETF залишався одним із драйверів зростання.
Проте ринок поки що не виглядає однозначно бичачим. Barron’s вказує, що, незважаючи на повернення Bitcoin вище $80 тис. і зростання приблизно на 17% за місяць, він залишається значно нижче історичного максимуму, досягнутого восени 2025 року. Видання також зазначає, що геополітична напруженість і ризик зростання цін на нафту продовжують тиснути на ризикові активи.
Головний короткостроковий тренд — спроба ринку закріпитися вище психологічної зони $80 тис. за біткойном. Якщо покупці утримають цей рівень, наступною метою може стати область $84–86 тис., де ймовірна фіксація прибутку після швидкого відновлення. При слабких ETF-потоках або погіршенні зовнішнього фону Bitcoin може повернутися в діапазон $76-78 тис.
Ethereum поки що виглядає слабкіше за Bitcoin. Його зростання підтримується загальним відновленням ринку, але власного сильного драйвера у ETH менше. Для поліпшення картини Ethereum потрібно закріпитися вище $2,4 тис.; в іншому випадку він може продовжити бічний рух у діапазоні $2,2-2,4 тис.
Альткоїни залишаються залежними від динаміки Bitcoin. Solana та інші великі токени відновлюються, але інвестори поки що обережні: після різкого падіння ринку на початку року капітал спочатку повертається в Bitcoin і лише потім — у більш ризиковані активи. Тому повноцінний «альтсезон» можливий лише за умови стабільного зростання BTC та зниження волатильності.
Базовий сценарій на найближчий час — помірно позитивний: ринок може продовжити відновлення, якщо Bitcoin утримається вище $80 тис., припливи ETF збережуться, а очікування щодо регулювання у США залишаться сприятливими. Негативний сценарій — повернення до зниження при посиленні геополітичних ризиків, зростанні прибутковості в США або розчаруванні щодо ETF-потоків. У цьому випадку крипторинок знову може перейти до захисної фази, де Bitcoin виглядатиме стабільнішим за більшість альткойнів.
Для Fixygen.ua ключовий висновок: поточне зростання більше схоже на відновне ралі після сильного просідання, ніж на початок впевненого нового бичачого циклу. Ринку потрібні три підтвердження — стійке закріплення Bitcoin вище $80 тис., стабільні притоки в ETF і зниження макроекономічних ризиків. Без цього зростання може залишитися технічним відскоком у межах ширшої волатильної фази.
Парламент Румунія підтримав вотум недовіри уряду прем’єр-міністра Іліє Боложан, що призвело до падіння проєвропейського кабінету та відкрило новий етап політичної невизначеності в одній із ключових країн східного флангу ЄС і НАТО.
За вотум недовіри проголосував 281 депутат при необхідному мінімумі у 233 голоси. Проти виступили лише чотири парламентарі. Такий результат став одним із наймасштабніших вотумів недовіри в історії румунського парламентаризму.
Політична криза загострилася після виходу з уряду представників Соціал-демократичної партії (PSD). Після цього соціал-демократи разом із правими та ультраправими силами ініціювали розгляд вотуму недовіри на спільному засіданні Палати депутатів і Сенату. Одразу після оголошення результатів голосування Боложан залишив будівлю парламенту та повернувся до урядової резиденції.
Однією з причин кризи стали розбіжності навколо заходів бюджетної економії. Кабінет Боложана проводив курс на скорочення дефіциту, підвищення податків і урізання витрат, що викликало опір із боку соціал-демократів. Після виходу PSD з коаліції уряд фактично втратив стійку більшість.
Боложан залишається виконувачем обов’язків прем’єр-міністра до формування нового уряду, однак його повноваження будуть обмежені. Президент Румунії Нікушор Дан має розпочати консультації з партіями для пошуку нової формули кабінету. Серед можливих сценаріїв — відновлення проєвропейської коаліції в зміненому складі, призначення технократичного прем’єра або формування нового уряду меншості.
Політична ситуація ускладнюється тим, що румунський парламент залишається вкрай фрагментованим. За підсумками парламентських виборів 1 грудня 2024 року жодна партія не отримала більшості ні в Палаті депутатів, ні в Сенаті.
У Палаті депутатів найбільшою силою стала Соціал-демократична партія (PSD), яка отримала 86 місць. Далі йдуть правий націоналістичний Альянс за об’єднання румунів (AUR) — 63 місця, Націонал-ліберальна партія (PNL) — 49 місць, ліберальний «Союз порятунку Румунії» (USR) — 40 місць, ультраправа S.O.S. Romania — 28 місць, Партія молодих людей (POT) — 24 місця, Демократичний союз угорців Румунії (UDMR) — 22 місця. Ще 19 місць займають представники національних меншин.
У Сенаті після виборів PSD отримала 36 місць, AUR — 28, PNL — 22, USR — 19, S.O.S. Romania — 12, UDMR — 10, POT — 7 місць.
З політичної точки зору парламент зараз умовно поділяється на три блоки. Перший — помірковані проєвропейські партії: PSD, PNL, USR, UDMR і представники національних меншин. Теоретично вони можуть сформувати нову більшість, але мають серйозні розбіжності щодо бюджету, податків і соціальної політики. Другий блок — націоналістичний та євроскептичний фланг, насамперед AUR, S.O.S. Romania і POT. Третій — ситуативні групи та окремі депутати, чия роль зростає під час вузьких голосувань.
Криза в Бухарест має не лише внутрішнє, а й регіональне значення. Румунія залишається однією з найважливіших країн для логістики України, експорту через Дунай і Чорне море, розміщення інфраструктури НАТО та підтримання безпеки на східному фланзі Європи. Будь-яка затяжна політична невизначеність може ускладнити ухвалення бюджетних, оборонних та інфраструктурних рішень.
Економічний блок ризиків також суттєвий. Політична нестабільність посилює побоювання щодо суверенних рейтингів Румунії, доступу до коштів ЄС і стійкості національної валюти. Бухарест має виконати реформи та цілі зі зниження бюджетного дефіциту, щоб зберегти доступ до значних коштів із європейських фондів відновлення.
За оцінкою аналітичного центру Experts Club, падіння уряду Румунії створює для регіону три основні ризики: уповільнення бюджетної консолідації, зростання волатильності на фінансових ринках і послаблення політичної передбачуваності у питаннях підтримки України.
«Для України та всього регіону важливо, щоб політична криза в Румунії не перейшла в інституційний параліч. Румунія — не периферійний гравець, а один із ключових вузлів східноєвропейської безпеки, дунайської логістики та взаємодії з ЄС. Якщо новий уряд буде сформовано швидко і збереже проєвропейський курс, ефект буде обмеженим. Якщо ж криза затягнеться, це може позначитися на інфраструктурних проєктах, оборонній координації та інвестиційному кліматі в усьому регіоні», — вважає засновник Experts Club Максим Уракін.
За його словами, окреме значення має фактор ультраправих сил, які підтримали вотум недовіри.
«Сам по собі вотум недовіри не означає розвороту Румунії від ЄС або НАТО. Але він показує, що протест проти бюджетної економії та соціального тиску може бути використаний силами, які виступають за більш конфліктну та менш передбачувану зовнішню політику. Для сусідніх країн це сигнал: економічна втома населення стає фактором безпеки», — зазначив Уракін.
Experts Club вважає, що базовим сценарієм залишається спроба президента та поміркованих партій відновити керовану проєвропейську конфігурацію без участі ультраправих. Однак навіть у цьому випадку новий уряд буде змушений балансувати між вимогами ЄС щодо скорочення дефіциту, соціальним невдоволенням і необхідністю зберігати активну роль Румунії в регіональній безпеці.
Казахстан планує з 2027 року повністю відмовитися від закупівлі електроенергії у Росії завдяки введенню в експлуатацію власних енергетичних потужностей, заявив заступник міністра енергетики країни Сунгат Есімханов.
За його словами, якщо заплановані енергетичні об’єкти будуть введені в експлуатацію наприкінці 2026 року або на початку 2027 року, Казахстан зможе задовольнити внутрішній попит без російських поставок. «Якщо ми введемо в експлуатацію всі наші планові енергетичні об’єкти наприкінці цього року або на початку наступного року, думаю, у 2027 році ми взагалі не будемо закуповувати електроенергію у Росії», — сказав Есімханов на прес-конференції.
Казахстан останніми роками щорічно закуповував електроенергію у Росії через дефіцит власних потужностей. За даними Міненерго, дефіцит знижується: у 2024 році він становив 2,1 млрд кВт-год, у 2025 році — близько 1,5 млрд кВт-год, а у 2026 році очікується на рівні 1–1,2 млрд кВт-год. У 2027 році влада розраховує обнулити цей показник.
Раніше міністр енергетики Казахстану Ерлан Аккенженов заявляв, що країна має намір повністю покрити потреби економіки в електроенергії до кінця першого кварталу 2027 року. Для цього в Казахстані реалізується 81 енергетичний проєкт загальною потужністю 15,3 ГВт з обсягом інвестицій понад 13 трлн тенге, або понад $25 млрд.
Відмова від російських поставок стане важливим етапом в енергетичній політиці Казахстану. Для країни це означає зниження залежності від зовнішнього джерела електроенергії та перехід до більш автономної моделі енергобалансу. При цьому успішність плану залежатиме від термінів введення нових об’єктів, стану мереж та здатності енергосистеми покривати пікові навантаження.
Рішення також має регіональне значення. Казахстан залишається частиною об’єднаної енергосистеми Центральної Азії і пов’язаний з російською енергосистемою, тому скорочення імпорту з РФ не означає повного технологічного розриву. Однак в економічному та політичному плані курс на заміщення російських поставок демонструє прагнення Астани зміцнювати власну енергетичну безпеку та знижувати вразливість перед зовнішніми перебоями.
Для Росії це означає поступову втрату частини експортного попиту на електроенергію з боку Казахстану. Для Центральної Азії — сигнал до прискорення модернізації генерації, будівництва нових ТЕЦ, розвитку ВДЕ та підвищення надійності мереж, оскільки дефіцит потужності залишається однією з головних інфраструктурних проблем регіону.
