Лікеро-горілчаний завод «Хортиця» у Запоріжжі, один із ключових виробничих активів міжнародного алкогольного холдингу Global Spirits, повністю знищений у результаті російської атаки і не підлягає відновленню, повідомила пресслужба компанії виданню NV Business 28 серпня, цю новину також цитував «Інтерфакс-Україна».
За даними Global Spirits, на території підприємства було чотири влучання, після чого пожежа тривала не менше трьох годин. Компанія втратила близько 3–4 млн пляшок готової продукції, за яку вже було сплачено акциз. Частина товару повністю згоріла, частина оплавилася і має бути утилізована. Середню вартість однієї пляшки компанія оцінює приблизно в 100 грн.
Таким чином, лише вартість знищеної готової продукції може становити близько 300–400 млн грн, без урахування вартості виробничого обладнання, будівель, інфраструктури та втрат від зупинки підприємства.
Завод «Хортиця» було збудовано з нуля, і він розпочав роботу у 2003 році. До знищення на ньому працювало понад 500 осіб, а продуктивність ліній розливу сягала 16 пляшок на секунду. Окрім горілки «Хортиця», підприємство випускало продукцію під брендами «Мороша», «Первак», «Медова», «Пшенична сльоза» та Gold Ukraine.
Це вже другий значний удар по логістичній та виробничій інфраструктурі Global Spirits за останні півтора місяці. У ніч на 19 липня російська ракета знищила основний склад готової продукції компанії в Київській області. Тоді згоріли складські приміщення та товарні запаси, а попередній збиток перевищив 100 млн грн, з яких близько 74 млн грн становили раніше сплачені податки.
Після втрати запорізького підприємства Global Spirits зберігає інші виробничі майданчики. На офіційному сайті холдингу в розділі «Наші заводи» зараз вказані Одеський коньячний завод та завод «Гетьман» у Львові. Львівське підприємство має шість сучасних італійських технологічних ліній і виробляє близько 160 найменувань горілчаної продукції.
Одеський коньячний завод є одним із найстаріших підприємств галузі в Україні. Його історія починається у 1863 році й пов’язана з династією Шустових. Global Spirits придбала підприємство у 2007 році. Завод має повний цикл виробництва бренді та коньяку, найбільший у Європі цех дистиляції та запас понад 15 тис. бочок коньячних спиртів.
Окрім українських майданчиків, на корпоративному сайті Global Spirits у переліку виробничих об’єктів зазначені Owensboro Distilling Company у Кентуккі, США, що випускає американський bourbon, а також Compañia Tequilera Hacienda La Capilla у штаті Халіско, Мексика, де виробляється tequila.
Global Spirits позиціонує себе як один із найбільших міжнародних алкогольних холдингів Європи. Її продукція представлена у понад 87 країнах, центральний офіс розташований у Нью-Йорку, а власна дистрибуційна інфраструктура охоплює 31 штат США. Компанія заявляє про виробничу потужність понад 300 млн пляшок на рік та понад 5 тис. співробітників.
До портфеля входять понад 15 алкогольних брендів, серед яких «Хортиця», «Мороша», «Первак», Shustoff, Oreanda, San Marino, «Медова» та інші.
Бренд «Хортиця» у різні роки неодноразово входив до числа найбільших горілчаних марок світу. Ще у 2006 році він потрапив до топ-10 World Millionaires’ Club, у 2015 році IWSR назвав «Хортицю» третьою найбільшою горілчаною маркою світу за обсягами продажів, а в рейтингу Drinks International за 2019 рік бренд також входив до світової трійки.
За підсумками 2025 року позиції Global Spirits на глобальному ринку горілки зміцнилися. У опублікованому в червні The Brand Champions 2026 рейтингу The Spirits Business «Хортиця» посіла третє місце серед найбільш продаваних горілчаних брендів світу з обсягом 11,7 млн дев’ятилітрових кейсів, поступившись лише Smirnoff та Absolut. Ще один бренд Global Spirits — «Мороша» — посів четверте місце з 11,2 млн кейсів і був визнаний Vodka Brand Champion 2026.
Крім того, горілка «Пшенична сльоза» від Global Spirits у 2025 році збільшила продажі майже втричі — до 6,1 млн дев’ятилітрових кейсів — і вперше увійшла до світового топ-10, посівши восьме місце.
Таким чином, знищення запорізького заводу зачепило не лише велике українське підприємство, а й виробничу базу холдингу, бренди якого входять до числа світових лідерів ринку горілки. При цьому наявність виробничих майданчиків у Львові, Одесі та за межами України дає Global Spirits можливість перерозподіляти частину виробництва, хоча компанія поки що не повідомляла, де саме буде компенсовано обсяг, який раніше випускав завод «Хортиця».
За даними NV Business з посиланням на YouControl, виручка ТОВ «Глобал Спірітс Груп» у 2025 році скоротилася на 54,3% — до 1,4 млрд грн, проте компанія вийшла зі збитку в 235,3 млн грн і отримала 57 млн грн чистого прибутку.
Як повідомляє Інтерфакс-Україна, одним з рішень у зміні моделі складської логістики України в умовах знищення ворогом складської і логістичної інфраструктури є створення децентралізованої мережі невеликих складів, зокрема на території індустріальних парків, вважає СЕО групи компаній “Індустріальні парки України” Валерій Кирилко.
“Війна показала, наскільки вразливими є великі розподільчі центри. Тому, можливо, нам потрібно частково відмовлятися від концентрації великих обсягів товарів в одному місці та переходити до децентралізованої мережі невеликих складів”, – написав він у Facebook.
За його пропозицією, це може бути не один великий склад на десятки тисяч квадратних метрів, а багато менших – по 1 000-5 000 кв. м, розташованих у різних регіонах та логістично зручних локаціях.
“Саме тому ми зараз розробляємо програму “HELP.склад”. Ми створюємо кілька типових проєктів невеликих складських комплексів, які можна швидко адаптувати до конкретної земельної ділянки та реалізовувати одночасно в різних регіонах України”, – зазначив Кирилко.
Він підкреслив, що компанія готова взяти на себе проєктування типових складських об’єктів, пошук і організацію земельних ділянок, питання комунікацій та інфраструктури, відбір будівельних підрядників, організацію будівництва та координацію реалізації проєктів.
“За правильної організації такі об’єкти можна будувати приблизно за 3-5 місяців. І сьогодні для цього є ще один важливий фактор – український будівельний ринок переживає непростий період. Але саме тому багато будівельних компаній готові працювати з мінімальною маржею, швидко формувати команди та реалізовувати проєкти за конкурентною собівартістю”, – вважає він.
Кирилко додав, що окремо розглядаються території індустріальних парків по всій Україні.
“Частина з них уже сьогодні готова надавати земельні ділянки для таких проєктів на пільгових або навіть безоплатних умовах на стартовий період. Ми можемо починати відновлювати складську та логістичну інфраструктуру вже зараз”, – зазначає він.
Кирилко запросив до ініціативи тих, хто має можливість профінансувати такі проєкти, має земельну ділянку яку можна взяти в користування на рік безкоштовно, індустріальний парк, в якому можна надати невелику ділянку безкоштовно на рік та будівельні компанії в якості інвесторів.
Компанія “Індустріальні парки України” працює в сфері розвитку індустріальних парків з 2019 року. За її даними, майже кожен третій індустріальний парк, створений або зареєстрований в Україні, супроводжується або супроводжувався спеціалістами компанії.
За даними на її сайті, вона є керуючою компанією семи індустріальних парків, нею розроблено 56 концепцій ІП, супроводжено реєстрацію 37 ІП.
ИНДУСТРИАЛЬНЫЙ ПАРК, ІНФРАСТРУКТУРА, ЛОГІСТИКА, СКЛАД, УКРАЇНА
Як повідомляє «Сербський економіст», Україна в липні 2026 року посіла шосте місце серед іноземних туристичних ринків Чорногорії за кількістю ночівель у колективних закладах розміщення, про що свідчать нові дані MONSTAT, опубліковані 27 серпня.
Українські туристи провели в готелях, туристичних комплексах, хостелах та інших колективних об’єктах 43,4 тис. ночей. Загалом за місяць такими об’єктами скористалися близько 7,35 тис. туристів з України.
За кількістю ночівель попереду України опинилися Сербія, Боснія і Герцеговина, Польща, Велика Британія та Росія. На українців припало близько 4,4% усіх ночівель іноземних гостей.
При цьому потік туристів з України залишається досить стабільним. Кількість туристів з України практично не змінилася порівняно з липнем минулого року, тоді як кількість ночівель скоротилася приблизно на 3%.
Лідером туристичного ринку Чорногорії залишається Сербія — на неї припадає близько чверті всіх іноземних ночівель. Водночас у липні різко зріс російський потік: кількість ночівель росіян збільшилася більш ніж на 60% у річному вимірі.
Загалом у липні в колективних закладах розміщення Чорногорії було зареєстровано 244,8 тис. туристів і 1,08 млн ночівель. Понад 90% ночівель забезпечили іноземці.
При цьому реальна роль українців у туризмі Чорногорії вища за липневу готельну статистику. MONSTAT не включає до цього щомісячного звіту приватні квартири та апартаменти, якими українські туристи активно користуються. За підсумками 2025 року на Україну припадало 4,7% іноземних ночівель у приватному секторі Чорногорії.
Український малий і середній бізнес дедалі активніше шукає клієнтів, інвесторів і партнерів за кордоном. Однак для багатьох невеликих компаній основною проблемою стає не якість продукту, а низька міжнародна видимість: іноземний партнер просто не має достатньо даних, щоб швидко ідентифікувати підприємство та оцінити його.
У міжнародній торгівлі корпоративна присутність складається не лише з сайту та сторінок у соціальних мережах. Великі компанії й банки використовують професійні бізнес-бази, де перевіряють юридичні дані, адресу, керівництво, галузь, масштаб діяльності, корпоративні зв’язки та інші відомості.
«Для малого бізнесу проблема часто звучить так: “ми реальна компанія, але за кордоном про нас нічого не знають”. Саме тому міжнародна бізнес-ідентифікація важлива не лише для великих корпорацій. Вона допомагає невеликому українському підприємству стати зрозумілим для закупівельника, банку або потенційного партнера в іншій країні», – зазначив Максим Уракін.
Компаніям МСБ доцільно стежити за узгодженістю своїх юридичних і комерційних даних, мати стабільне англомовне написання назви, актуальні контакти та чіткий опис діяльності. Для підприємства, яке планує експорт, також важливо розуміти, як воно класифікується у міжнародних системах та чи легко його знайти за галузевими параметрами.
Міжнародні дані D&B можуть використовуватися не лише для перевірки інших компаній, а й для формування та актуалізації власного бізнес-профілю. Це особливо актуально для підприємств, які прагнуть підключатися до глобальних закупівельних платформ або працювати з корпоративними клієнтами.
Більш висока видимість не гарантує контракт, але зменшує інформаційний бар’єр між українським МСБ і зовнішнім ринком. У багатьох випадках саме швидкість перевірки компанії визначає, чи перейде потенційний партнер до наступного етапу переговорів.
D&B – «Інтерфакс-Україна» допомагає українським компаніям працювати з міжнародними бізнес-даними та інструментами ідентифікації бізнесу.
Dun & Bradstreet – міжнародний постачальник бізнес-даних та аналітичних рішень, історія якого почалася у 1841 році. D&B працює з даними про компанії у світі та надає інструменти для ідентифікації бізнесу, перевірки контрагентів, оцінки кредитних і комерційних ризиків, комплаєнсу та управління ланцюгами постачання.
Офіційним представником Dun & Bradstreet в Україні є інформаційне агентство «Інтерфакс-Україна». Спеціалізований підрозділ D&B – «Інтерфакс-Україна» надає українським компаніям доступ до міжнародних бізнес-даних, допомагає перевіряти іноземних контрагентів та працювати з інструментами D&B.
Звернутися з питання можна через спеціалізований ресурс D&B — dnb.ua, електронною поштою – Urakin@interfax.kyiv.ua або за телефоном +38 (044) 270-65-74.
Житлова криза в Іспанії продовжує поглиблюватися на тлі багаторічного дефіциту нового будівництва, зростання кількості домогосподарств та рекордного збільшення чисельності населення, значну частину якого становить міграція. Структурний дефіцит житла в країні оцінюється приблизно в 700–750 тис. об’єктів, свідчать дані аналітичного центру Funcas.
Нинішню ситуацію не слід порівнювати з житловою бульбашкою 2000-х років. Тоді в Іспанії будувалося значно більше житла, а зростання ринку підживлювалося кредитуванням. Зараз проблема протилежна — пропозиція систематично відстає від попиту.
В останні роки в Іспанії щорічно завершувалося будівництво приблизно 100 тис. нових будинків при формуванні близько 230 тис. нових домогосподарств. Накопичений з 2020 року розрив наблизився до 700 тис. об’єктів.
У результаті зростають як вартість купівлі житла, так і орендні ставки. Особливо гостро проблема відчувається в Мадриді, Барселоні, на Балеарських островах, у Валенсії та популярних прибережних районах. При цьому дефіцит поступово поширюється з найбільших міст на їхні передмістя та середні міста. Funcas зазначає, що орендна плата в останні роки зростає швидше за зарплати, а молоді орендарі витрачають на житло та комунальні послуги в середньому близько 35 % бюджету.
Експерти вважають, що частина заходів, які вживають власті, здатна лише тимчасово обмежити ціни, але не усунути головну причину кризи. Контроль орендних ставок може знизити вартість житла для частини діючих орендарів, але водночас зменшити кількість квартир, які власники готові виводити на ринок. Субсидії покупцям за умови обмеженої пропозиції також можуть призвести до додаткового зростання цін.
Серед довгострокових рішень Funcas називає збільшення пропозиції земельних ділянок, прискорення отримання дозволів на будівництво, підвищення юридичної визначеності для девелоперів і власників, а також розширення фонду доступного орендного житла. Частка соціального орендного житла в Іспанії становить лише близько 2–3 % житлового фонду, що суттєво нижче за середній показник ЄС.
Додатковим фактором тиску на ринок стає швидке зростання населення Іспанії. Станом на 1 липня 2026 року в країні проживало рекордні 49,80 млн осіб, що на 444,2 тис. більше, ніж роком раніше. При цьому Національний інститут статистики Іспанії (INE) прямо вказує, що збільшення чисельності населення забезпечується людьми, які народилися за кордоном, тоді як кількість мешканців, що народилися в Іспанії, скорочується.
Кількість мешканців Іспанії, які народилися за кордоном, до середини року сягнула 10,29 млн осіб, тобто перевищує п’яту частину населення країни. Кількість мешканців з іноземним громадянством становила 7,44 млн, збільшившись лише за другий квартал на 87,2 тис. осіб.
Найбільшими іноземними громадами за останньою повною розбивкою INE є громадяни Марокко — близько 969 тис.,
Колумбії — 677 тис., Румунії — 609 тис., Венесуели — 378 тис., Італії — 346 тис. та Великої Британії — 266 тис. Значними є також спільноти вихідців із Перу, Китаю, України та країн Латинської Америки.
Приплив триває й у 2026 році. Тільки у другому кварталі до Іспанії прибули близько 34 тис. громадян Колумбії, 23,3 тис. венесуельців та 21,1 тис. марокканців. У першому кварталі однією з найбільших груп новоприбулих були українці — близько 25,7 тис. осіб.
Окрема статистика Міністерства міграції Іспанії показує, що на кінець червня 2026 року діючі документи на проживання мали вже 353 тис. громадян України, в основному завдяки механізму тимчасового захисту.
Зростання іноземного населення не можна вважати єдиною причиною житлової кризи, експерти пов’язують її насамперед із десятиліттям недостатнього будівництва. Однак міграція суттєво збільшує кількість домогосподарств і попит на оренду, особливо у великих містах та економічно активних прибережних регіонах. За умови будівництва близько 100 тис. об’єктів на рік додатковий приріст населення на сотні тисяч осіб стає помітним чинником подальшого зростання вартості житла.
Таким чином, житлова криза в Іспанії зумовлена одразу кількома факторами: хронічним дефіцитом будівництва, зростанням кількості домогосподарств, обмеженим фондом доступної оренди, внутрішньою міграцією до великих міст, іноземними покупцями та туристичним сектором. Швидке збільшення населення за рахунок імміграції посилює вже існуючий дефіцит, але не є його першопричиною.
Запаси ракет-перехоплювачів Patriot у американських збройних силах в Європі різко скоротилися після масштабних поставок в Україну та особливо інтенсивного витрачання боєприпасів під час війни з Іраном, що викликає побоювання щодо здатності НАТО відбивати тривалі балістичні атаки.
Про це повідомило агентство Associated Press 27 серпня з посиланням на американського військового чиновника в Європі та представника НАТО, які говорили на умовах анонімності.
За словами американського чиновника, найсерйозніша проблема стосується саме ракет Patriot, призначених для перехоплення високошвидкісних балістичних ракет.
Він охарактеризував рівень запасів як «поза межами критичного» і заявив, що американські сили в Європі зараз «однозначно» не мають достатньої кількості перехоплювачів для відбиття тривалої серії балістичних ударів.
Можливості захисту навіть від поодинокого балістичного удару або випадкової російської ракети, що відхилилася від курсу й прямує в бік території НАТО, чиновник назвав «дуже обмеженими».
Представник НАТО, з яким спілкувалося AP, також підтвердив низький рівень запасів Patriot у американських і натовських сил у Європі.
При цьому офіційно і Пентагон, і НАТО відкидають оцінки щодо критичного дефіциту.
Старший військовий представник НАТО полковник армії США Мартін О’Доннелл заявив AP, що твердження про те, що кількість ракет Patriot у Європі перебуває «поза межами критичного рівня», не відповідає дійсності. За його словами, НАТО має достатню кількість засобів ППО як для власного захисту, так і для продовження допомоги Україні.
Головний представник Пентагону Шон Парнелл також назвав повідомлення про нестачу американських боєприпасів неправдивими та заявив, що збройні сили США мають необхідні запаси для проведення операцій.
Проте незалежні оцінки свідчать про значне скорочення американських резервів.
За оцінкою старшого радника Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) Марка Кансіана, з початку повномасштабної війни Україна отримала понад 600 ракет Patriot з американських та союзних запасів.
Однак головним чинником різкого скорочення резервів стала війна США з Іраном.
За оцінками CSIS, під час іранської кампанії було витрачено близько 65% американського запасу Patriot — приблизно 1,5 тис. із 2,33 тис. перехоплювачів. Наприкінці липня аналітики CSIS оцінювали залишки американських запасів Patriot уже в менше ніж 1 тис. ракет.
Експерт британського Royal United Services Institute Ед Арнольд зазначив, що поставки Україні були заздалегідь заплановані й відносно контрольовані, тоді як необхідність масового застосування перехоплювачів на Близькому Сході виникла значно швидше, ніж очікувалося, що виявило обмеження виробничого ланцюга.
Дефіцит є особливо гострим для Європи, оскільки альтернатив Patriot для перехоплення сучасних балістичних ракет поки що небагато.
Франція та Італія розробляють нову версію системи SAMP/T NG, яка має отримати ширші можливості проти балістичних цілей, однак нова модифікація поки що не пройшла випробування в реальних бойових умовах. Чинна версія SAMP/T має меншу дальність дії, ніж Patriot.
Проблему має частково вирішити різке нарощування виробництва.
У 2026 році очікується випуск близько 600–650 сучасних ракет PAC-3 MSE, при цьому американська оборонна промисловість планує збільшити виробничі потужності до 2 тис. перехоплювачів на рік до 2030 року. Lockheed Martin і Пентагон уже уклали угоди, розраховані на багаторазове розширення виробництва.
Додаткові потужності створюються безпосередньо в Європі.
У вересні 2026 року в німецькому Шробенхаузені планується запустити перший європейський виробничий центр ракет Patriot. Підприємство створюється компанією COMLOG — спільним підприємством MBDA Deutschland та американської Raytheon.
На новому підприємстві здійснюватиметься остаточне складання та випробування ракет PAC-2 GEM-T. Перші поставки очікуються у 2027 році. Серед країн, які вже розмістили замовлення, AP називає Німеччину, Нідерланди, Румунію та Іспанію.
Окремий контракт вартістю 3,7 млрд доларів на виробництво GEM-T для України компанія Raytheon отримала у квітні 2026 року. Компанія прямо зазначала, що новий завод у Німеччині має відіграти важливу роль і у відновленні українських запасів перехоплювачів.
Для України ця ситуація означає посилення конкуренції за обмежений обсяг ракет, що виробляються. Києву Patriot необхідні насамперед для відбиття російських балістичних ракет, які залишаються однією з найскладніших цілей для української протиповітряної оборони.
Водночас американські виробники мають поповнювати власні запаси, забезпечувати потреби європейських членів НАТО, виконувати замовлення країн Близького Сходу та продовжувати підтримку України.
CSIS попереджає, що навіть за умови активного нарощування виробництва повне відновлення американських запасів займе кілька років. До того, як нові виробничі лінії досягнуть проектної потужності, США та їхнім союзникам доведеться визначати пріоритетність розподілу обмеженої кількості перехоплювачів між Європою, Україною, Близьким Сходом та Індо-Тихоокеанським регіоном.
