Ставлення українців до Тайваню у серпні 2026 року стало помітно позитивнішим порівняно з березнем, тоді як Китай залишається державою з найгіршим балансом позитивних і негативних оцінок серед 50 досліджених країн. Позитивно Тайвань оцінюють 42,5% респондентів, Китай – 18,2%, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club за результатами спільного дослідження з компанією Active Group, представленого у вересні 2026 року.
Таким чином, позитивне ставлення до Тайваню серед українців поширене у 2,3 раза більше, ніж до Китайської Народної Республіки, попри те, що Україна офіційно дотримується політики «єдиного Китаю» та не має дипломатичних відносин із Тайванем.
За результатами серпневого опитування, повністю позитивно до Тайваню ставляться 14,5% українців, здебільшого позитивно – 28%. Нейтральну позицію займають 45,6% респондентів, здебільшого негативну – 6,5%, повністю негативну – 2,3%. Ще 3,1% опитаних не змогли визначитися.
Загальна частка позитивних оцінок становить 42,5%, негативних – 8,8%, а баланс позитивного та негативного ставлення – плюс 33,7 відсоткового пункту. Позитивних відповідей майже вп’ятеро більше, ніж негативних.
Для порівняння, ставлення українців до Китаю характеризується переважанням негативних оцінок. Позитивно КНР сприймають 18,2% респондентів, нейтрально – 33,9%, негативно – 43,6%. Ще 4,3% не визначилися з відповіддю.
Баланс позитивного та негативного ставлення до Китаю становить мінус 25,4 відсоткового пункту. Це найнижчий результат серед усіх 50 країн і територій, включених до дослідження. Різниця між балансами ставлення до Тайваню та Китаю сягає 59,1 відсоткового пункту. При цьому частка негативних оцінок КНР майже вп’ятеро перевищує відповідний показник Тайваню.
Особливо показовим є те, що Китай залишається найбільшим торговельним партнером України, тоді як Тайвань має значно меншу вагу в українській зовнішній торгівлі. Таким чином, інтенсивність економічних відносин не завжди супроводжується відповідним рівнем суспільної прихильності.
Згідно з аналізом Experts Club, за підсумками першого півріччя 2026 року товарообіг України з Китаєм становив близько $14,68 млрд. Із цієї суми майже $13,9 млрд припадало на китайські поставки в Україну, тоді як український експорт становив приблизно $778 млн.
Китай постачає в Україну електроніку, акумулятори, трансформатори, електротехнічне обладнання, машини та іншу промислову продукцію. Український експорт до КНР представлений переважно залізною рудою, рослинними оліями, продукцією переробки олійних культур, соєю та іншими аграрними товарами. Однак значна економічна присутність Китаю не забезпечує йому позитивного сприйняття в українському суспільстві.
Динаміка ставлення до Тайваню за останні п’ять місяців демонструє протилежну тенденцію.
У березні 2026 року позитивно до Тайваню ставилися 36,6% українців, зокрема 11,4% – повністю позитивно та 25,2% – здебільшого позитивно. Нейтральну позицію займали 51,3% опитаних, негативну – 7,3%, ще 4,9% не могли визначитися.
У серпні частка позитивних оцінок зросла на 5,9 відсоткового пункту, до 42,5%. Натомість нейтральний сегмент скоротився на 5,7 відсоткового пункту, до 45,6%.
Частка негативних відповідей також дещо збільшилася – із 7,3% до 8,8%, однак приріст позитивного сегмента був значно відчутнішим.
Зміни відбулися в обох категоріях позитивного ставлення. Частка повністю позитивних оцінок збільшилася з 11,4% до 14,5%, а здебільшого позитивних – із 25,2% до 28%.
У результаті баланс позитивного та негативного ставлення до Тайваню покращився приблизно з плюс 29,4 відсоткового пункту в березні до плюс 33,7 у серпні 2026 року. Це також дещо перевищує показник серпня 2025 року, коли баланс становив плюс 33,3 пункту.
Водночас баланс ставлення до Китаю за останні п’ять місяців погіршився: у березні 2026 року він становив мінус 21,7 відсоткового пункту, а в серпні – мінус 25,4. Водночас порівняно із серпнем 2025 року, коли цей показник дорівнював мінус 28,7 пункту, негативний баланс став дещо меншим.
Директор дослідницької компанії Active Group Олександр Позній, коментуючи попередню хвилю дослідження, звертав увагу на значення поінформованості громадян для формування ставлення до країн і територій, з якими українці мають обмежений досвід безпосередньої взаємодії.
Засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club, кандидат економічних наук Максим Уракін, коментуючи результати дослідження, наголосив на необхідності розмежовувати громадське сприйняття окремих країн і довгострокові економічні інтереси України.
На його думку, негативне ставлення значної частини українців до Китаю не повинно призводити до згортання економічних контактів із другою за величиною економікою світу. Навпаки, масштаб торгівлі між двома державами потребує системної роботи над збереженням взаємної довіри, відновленням діалогу та розширенням співробітництва.
«Україні та Китаю вкрай важливо зберегти добрі, довірчі відносини. Ми повинні пам’ятати, що наші країни мають тривалу історію співпраці, а ще у 2011-2013 роках на найвищому державному рівні було закладено фундамент стратегічного партнерства. Ці домовленості не варто забувати, адже вони створювалися з розрахунком на десятиліття й передбачали розвиток торгівлі, інвестицій, інфраструктурних проєктів, промислової та науково-технічної кооперації», – зазначив Уракін.
Він нагадав, що 20 червня 2011 року президенти України Віктор Янукович та КНР Ху Цзіньтао підписали в Києві Спільну декларацію про встановлення та розвиток відносин стратегічного партнерства між двома державами.
Наступним важливим етапом став державний візит Януковича до Китаю у грудні 2013 року. Під час переговорів із головою КНР Сі Цзіньпіном 5 грудня були підписані Договір про дружбу і співробітництво між Україною та КНР, Спільна декларація про подальше поглиблення відносин стратегічного партнерства, а також Програма розвитку відносин стратегічного партнерства на 2014-2018 роки.
Договір про дружбу і співробітництво Верховна Рада України ратифікувала 15 травня 2014 року. Відповідні документи передбачали розвиток взаємодії в торговельно-економічній, аграрній, енергетичній, інфраструктурній, авіакосмічній та гуманітарній сферах.
За оцінкою Уракіна, цей договірно-правовий фундамент залишається важливим історичним надбанням українсько-китайських відносин, хоча конкретні напрями співробітництва потребують перегляду з урахуванням сучасних умов, війни та економічних інтересів України.
Окрему увагу засновник Experts Club звернув на чутливість тайванського питання для офіційного Пекіна.
«Українцям не слід намагатися грати на суперечностях між Китаєм і Тайванем. Ми повинні розуміти, що для китайської держави та суспільства це надзвичайно чутлива тема. Україна має власну офіційну позицію щодо політики «єдиного Китаю», і важливо, щоб дискусії навколо Тайваню не перетворювалися на додатковий чинник погіршення українсько-китайських відносин. Натомість нам потрібно максимально активно розвивати конструктивний діалог із КНР, шукати спільні економічні інтереси та відновлювати довіру», – вважає Уракін.
На його думку, одним із ключових практичних напрямів має стати зміна структури українського експорту до Китаю.
Нині двостороння торгівля характеризується значним дисбалансом: Україна імпортує переважно промислову продукцію та обладнання, тоді як структура українського експорту значною мірою залежить від постачання сировини й аграрних товарів.
«Наше завдання – не просто продавати Китаю зерно, руду чи іншу сировину. Нам потрібно значно активніше відкривати китайський ринок для української готової продукції з високою доданою вартістю. Це можуть бути продукти харчування глибокої переробки, обладнання, продукція машинобудування, фармацевтичні товари, технологічні рішення та інші конкурентоспроможні українські вироби. Китайський ринок надзвичайно великий, але він потребує системної роботи, розуміння місцевого споживача, сертифікації продукції та довгострокових відносин із партнерами», – наголосив Уракін.
Він вважає, що українським державним установам, торговельним представникам, галузевим асоціаціям і підприємствам необхідно активніше працювати над усуненням бар’єрів для доступу готової продукції на китайський ринок.
Зокрема, йдеться про погодження ветеринарних та фітосанітарних вимог, сертифікацію харчових продуктів, розвиток логістичних маршрутів, просування українських торговельних марок і пошук місцевих дистриб’юторів.
Важливим напрямом може стати участь українських виробників у спеціалізованих виставках у КНР, проведення галузевих бізнес-форумів та організація прямих переговорів між підприємствами.
На переконання Уракіна, окреме значення має покращення інформаційної присутності Китаю в Україні та України в Китаї.
«Дипломатія та економіка повинні працювати разом. Якщо між двома державами існують масштабні торговельні зв’язки, але суспільне сприйняття залишається негативним, це свідчить про необхідність якіснішої комунікації. Китайським партнерам важливо більше розповідати українцям про конкретні результати співробітництва, а українському бізнесу – активніше представляти в Китаї власні технології, продукцію та інвестиційні можливості. У перспективі це може сприяти більш збалансованим економічним відносинам», – зазначив засновник Experts Club.
Водночас він наголосив, що розширення економічного співробітництва має ґрунтуватися на принципах взаємної поваги, міжнародного права, суверенітету та територіальної цілісності держав.
У випадку Тайваню результати опитування свідчать про іншу ситуацію: попри відсутність офіційних дипломатичних відносин з Україною, його сприйняття серед опитаних є переважно позитивним або нейтральним.
Водночас ці соціологічні показники не можна інтерпретувати як підтримку українцями певного варіанта політичного врегулювання тайванського питання. Дослідження вимірювало загальне ставлення респондентів, а не їхню позицію щодо міжнародно-правового статусу Тайваню.
Україна встановила дипломатичні відносини з Китайською Народною Республікою 4 січня 1992 року та дотримується політики «єдиного Китаю». У спільному українсько-китайському комюніке від 31 жовтня 1992 року Україна визнала уряд КНР єдиним законним урядом Китаю та підтвердила, що не встановлюватиме офіційних відносин із Тайванем. Ця позиція залишається основою офіційної української дипломатії щодо тайванського питання.
Водночас Тайвань має власні виборні органи влади, адміністративну систему, економічну політику та здійснює фактичне самоврядування. Китайська Народна Республіка вважає Тайвань частиною своєї території.
Таким чином, результати Experts Club та Active Group демонструють суттєву відмінність між дипломатичною позицією держави, економічною структурою зовнішніх відносин і громадським сприйняттям окремих країн та територій.
Позитивне ставлення українців до Тайваню продовжує зростати, але найбільшою окремою групою залишаються респонденти з нейтральною позицією. Водночас Китай, попри провідну роль у зовнішній торгівлі України, зберігає найнижчий баланс суспільних оцінок серед досліджених держав.
На думку Максима Уракіна, ці результати мають стати підставою не для скорочення міжнародних економічних контактів, а для більш системної та прагматичної роботи з партнерами. Особливо це стосується Китаю, де Україна має значний потенціал розширення експорту готової продукції та розвитку виробничої кооперації.
Дослідження «Ставлення українців до країн світу» проведене у серпні 2026 року компанією Active Group спільно з інформаційно-аналітичним центром Experts Club методом самозаповнення онлайн-анкет у панелі SunFlowerSociology. В опитуванні взяли участь 800 громадян України віком від 18 років. Вибірка була репрезентативною за віком, статтю та регіоном. Максимальна заявлена теоретична статистична похибка для показників на рівні 50% становить ±3,5 відсоткового пункту за довірчої ймовірності 95%.
Це третя хвиля дослідження після опитувань у серпні 2025 року та березні 2026 року.
Асвіо Банк запустив мобільний банк amobank як доповнення до своєї чинної бізнес-моделі, орієнтованої переважно на корпоративний сегмент, повідомив голова правління фінустанови Євген Шуліка у мережі LinkedIn у середу.
“Тепер офіційно. Ми запустили ще один мобайл банк під час війни”, – написав він.
За його словами, запуск amobank має посилити конкуренцію на українському банківському ринку, де клієнти зазвичай користуються картками чотирьох-п’яти різних банків, обираючи окремі установи залежно від умов за депозитами, кредитами, картками або кешбеком.
“Така статистика говорить про те, що ринок досі не може запропонувати клієнту цілісний досвід в одному банку”, – зазначив голова правління.
Водночас Шуліка наголосив, що запуск amobank не передбачає відмови Асвіо Банку від чинної моделі.
“Асвіо Банк – це класичний банк, більше орієнтований на корпоративний сегмент. Він має власну бізнес-модель і наша задача не замінити її, а доповнити і розширити технологічні можливості”, – додав він.
За даними регулятора, на 1 вересня 2026 року Асвіо Банк за загальними активами посідав 34-е місце (7,5 млрд грн) та отримав 2,7 млн грн чистого прибутку за січень-серпень.
Європейський Союз зіткнувся із суттєвими розбіжностями під час погодження багаторічного бюджету на 2028–2034 роки, що створює ризики затримки затвердження фінансової підтримки України обсягом до €100 млрд, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
За підсумками саміту Європейської ради 15–16 жовтня 2026 року лідери держав-членів не змогли погодити основні параметри нової фінансової рамки. Досягнення політичного компромісу до кінця року залишається метою переговорів, однак не має статусу юридично обов’язкового терміну.
Початковий проєкт Єврокомісії, представлений у липні 2025 року, передбачав бюджет обсягом €1,763 трлн у постійних цінах 2025 року, або майже €2 трлн у поточних цінах. Проте 10 жовтня 2026 року Ірландія, яка головує в Раді ЄС, запропонувала скоротити фінансову рамку до €1,622 трлн. Таким чином, загальне зменшення становить €141 млрд, або близько 8%.
Найбільше скорочення передбачено для програм конкурентоспроможності, безпеки та інновацій — на €66,6 млрд. Фінансування зовнішньополітичних програм може зменшитися на €33,1 млрд, а регіонального розвитку й сільського господарства — на €32,2 млрд.
Основні суперечності виникли між державами — найбільшими донорами бюджету, зокрема Німеччиною, Нідерландами та Швецією, і країнами, зацікавленими у збереженні аграрних та регіональних субсидій. Додатковий тиск створюють зростання оборонних витрат, необхідність технологічної модернізації та погашення боргів програми NextGenerationEU.
За бюджетними документами, на обслуговування та погашення спільних європейських запозичень у 2028–2034 роках передбачено приблизно €149,3 млрд у цінах 2025 року. Це обмежує ресурси для нових інвестиційних програм.
Європейський парламент виступає проти скорочення бюджету. Його переговорна позиція передбачає фінансові можливості приблизно на €316 млрд більші за ірландський варіант з урахуванням окремого фінансування боргових зобов’язань.
Для України принципове значення має збереження спеціального резерву, який у новому компромісному документі становить €88,869 млрд у цінах 2025 року. У поточних цінах це відповідає приблизно €100 млрд, заявленим Єврокомісією.
Механізм передбачає використання грантів, бюджетних гарантій і кредитних інструментів для підтримки економіки, відновлення інфраструктури та європейської інтеграції України. Однак передбачені кошти поки не є затвердженим фінансуванням, а їхнє фактичне виділення залежатиме від подальших рішень ЄС.
Ситуацію ускладнює виборчий цикл у Європі, зокрема парламентські вибори в Іспанії наприкінці 2026 року та президентські вибори у Франції навесні 2027 року. Це може спонукати окремі уряди відкладати непопулярні рішення щодо збільшення бюджетних внесків.
За оцінкою Experts Club, можливі три сценарії: досягнення компромісу до кінця 2026 року, перенесення домовленостей на першу половину 2027 року або тривале затягування переговорів до завершення наступного року.
«Головний ризик для України полягає не в безпосередньому скороченні запропонованих €100 млрд, а в можливому відтермінуванні юридичного оформлення та практичного запуску фінансової підтримки після 2027 року», — зазначається в аналітичному висновку Experts Club.
Водночас затримка ухвалення бюджету не означатиме автоматичного припинення європейського фінансування, оскільки договори ЄС передбачають тимчасове продовження чинних бюджетних параметрів. Проте це може ускладнити запуск нових програм, зокрема механізмів довгострокової підтримки України.
Швеція, Фінляндія та Естонія планують прокласти між державами телекомунікаційний кабель дном Балтійського моря, повідомив у середу естонський телерадіомовник ERR.
“Розробником проєкту й власником майбутньої інфраструктури є зареєстроване у Швеції телекомунікаційне підприємство GlobalConnect AB. Ця ж компанія організовує проведення досліджень, необхідних для підготовки проєкту”, – йдеться в повідомленні.
Кабель пролягатиме дном моря від шведського острова Готланд до естонських островів Сааремаа та Гіюмаа, потім вийде на материкову частину Естонії, після чого морським дном – до Гельсінкі.
“В Естонії проєкт передбачає як підводні, так і наземні волоконно-оптичні кабелі зв’язку”, – сказав ERR керівник відділу ринків зв’язку Міністерства юстиції та цифрових технологій Тину Нірк. Загалом довжина траси наземного кабелю в Естонії має становити 250 км; морські з’єднання з Фінляндією, Швецією та великими островами додадуть ще 300 км.
Будівництво кабелю обійдеться приблизно в EUR40 млн, з яких EUR15,7 млн виділить Фонд єднання Європи.
Наразі між Естонією та Швецією є дві лінії зв’язку, а між Естонією та Фінляндією – шість. Однак останніми роками в морі неодноразово зазнавали пошкодження різні кабелі й труби, тому нове альтернативне з’єднання потрібне, заявив Нірк.
За його словами, постійно зростає попит на обсяги передачі даних, і нове з’єднання збільшить пропускну спроможність передачі даних мережами в регіоні Балтійського моря.
Підготовка до проєкту розпочалася 2025 року. Прокладання кабелів заплановано на цей і наступний роки, а введення з’єднання в експлуатацію – на 2027 рік.
Послугами “Join Up! Україна” за літній сезон 2026 року (з травня по вересень включно) скористались понад 210 тис. туристів, середня вартість закордонного пакетного туру збільшилася на 8,6% – до EUR620, повідомили агентству “Інтерфакс-Україна” у пресслужбі туроператора.
“Цього літа багато що залежало від нашої здатності швидко адаптуватись. Зросли ціни на авіаквитки – туристи почали чекати знижок і бронювати в останній момент. Виникли ризики спізнитися на літак через потяги – зріс попит на наші автобусні трансфери та загалом на автобусні тури. Ми підлаштовували свої програми під ці потреби весь час”, – зазначила Ірина Мосулезна, директорка “Join Up! Україна”.
Як повідомлялось, послугами “Join Up! Україна” за підсумками минулого року скористалися майже 415 тис. українців.
Цього літа найактивнішим місяцем за кількістю туристів став липень, на відпочинку побували понад 50 тис. українців.
Лідером за кількістю бронювань у “Join Up! Україна” стала Туреччина, яка змістила Єгипет, що очолював рейтинг торік. До найпопулярніших напрямків також увійшли Греція, Болгарія, Іспанія, Чорногорія, Туніс, Кіпр та Албанія. У 2025 році до топ-5 входили Єгипет, Туреччина, Греція, Болгарія та Чорногорія. Цього року Іспанія замінила Чорногорію у п’ятірці найпопулярніших напрямків.
Середня вартість закордонного пакетного туру у сезоні-2026 становила від 29,8 тис грн (EUR620) на одного туриста, що на 8,6% більше в євро, ніж торік.
Найдоступнішими стартові ціни за одного туриста за умови двомісного розміщення були у Туреччині (від 14 750 грн). Тур в Єгипет – від 19 950 грн, Грецію – від 20 120 грн, Чорногорію – від 21,4 тис грн, Іспанію – від 34 450 грн
Щодо логістики подорожей, аеропорт Кишинева залишається ключовим хабом для українських туристів, 58,1% вильотів припали на аеропорт столиці Молдови порівняно з 55% у 2025 році. Цього сезону популярність польських аеропортів помітно знизилася порівняно з минулим роком. Якщо торік на Жешув припадало 12% вильотів, то цього року лише 6,7%. Частка Варшави також впала — до 2,3% з 5%.
Головним логістичним викликом наприкінці літа стали масові затримки потягів через безпекові ризики. Саме у серпні ситуація загострилася, і ймовірність спізнитися на літак суттєво зросла. Через це наприкінці сезону різко збільшився попит на організовані автобусні трансфери, як від туроператора “Join Up! Україна”, так і загалом на ринку. В цілому автобусними турами від туроператора скористалися понад 26 тис. туристів, основними містами виїзду для автобусних рейсів стали Київ, Львів, Запоріжжя, Харків та Ужгород.
Щодо внутрішнього туризму, то через безпекову ситуацію беззаперечне лідерство за західними областями України. Більшість поїздок у цьому сезоні тривали два-три дні, за винятком оздоровчих курортів (від 7 до 14 днів). Середня вартість туру на одну особу у цьогорічному літньому сезоні – близько 14 тис. грн. Головним критерієм вибору готелю був максимум послуг в одному місці. Туристи шукали комплекси зі SPA, басейнами, харчуванням та дитячою анімацією, щоб не витрачати час на організацію дозвілля. Також помітно побільшало бронювань на готелі, де дозволено проживання з домашніми тваринами.
Лідером майбутнього зимового сезону залишається Єгипет, на який зараз припадає найбільше бронювань, зростає зацікавленість у поїздках до екзотичних країн, зокрема, В’єтнаму та Занзібару.
У компанії повідомили, що вже відкрили раннє бронювання на літній сезон 2027 року, серед новинок, які готуються – Хорватія.
Туристичну компанію Join UP! LLC створено в 2013 році. Кінцевими бенефіціарами є Юрій та Олександр Альби. Статутний капітал компанії становить 72,671 млн грн.
Наразі компанія представлена у Польщі, Чехії, Естонії, Латвії, Литві, Румунії, Україні, Казахстані та Молдові. Від початку діяльності бренд надав послуги більш ніж 8 млн туристів на всіх ринках та розвинув партнерську мережу майже до 10 тис. туристичних агенцій, згідно з внутрішніми даними.
У вересні 2026 року громадяни України придбали в Туреччині 158 об’єктів житлової нерухомості, що на 7,5% більше, ніж у серпні, проте опустилися з другого на п’яте місце серед іноземних покупців. Росіяни зберегли лідерство, збільшивши кількість покупок за рік на 45,3%, до 388 об’єктів, свідчать дані Турецького статистичного інституту (TÜİK), опубліковані 16 жовтня.
У вересні громадяни Росії придбали 388 квартир і будинків проти 343 у серпні та 267 у вересні минулого року. Таким чином, за місяць кількість угод зросла на 13,1%, а в річному вимірі — на 45,3%. На російських покупців припало близько 17,9% усіх продажів житла іноземцям.
Друге місце серед іноземних покупців посіли громадяни Іраку зі 166 придбаними об’єктами, третє — Німеччини зі 162. Далі йдуть Іран зі 159 об’єктами та Україна зі 158. Шосте місце посів Китай, громадяни якого придбали 124 об’єкти.
Українські покупці, незважаючи на зниження позиції в рейтингу, третій місяць поспіль збільшують кількість угод. У липні вони придбали 145 об’єктів, у серпні — 147, у вересні — 158. Частка українців у загальній кількості іноземних покупців житла в Туреччині у вересні становила 7,3% проти 7,6% у серпні.
Загалом іноземним громадянам у вересні було продано 2167 житлових об’єктів, що на 9,9% більше, ніж за аналогічний період минулого року. У порівнянні з серпнем, коли іноземці придбали 1938 об’єктів, зростання склало 11,8%.
При цьому за дев’ять місяців 2026 року кількість придбаних іноземцями квартир і будинків скоротилася на 4,3% порівняно з аналогічним періодом 2025 року — до 15 308 об’єктів. Частка іноземних покупців у загальному обсязі угод за вересень склала 1,5%.
Внутрішній ринок турецької нерухомості продовжує демонструвати зниження. У вересні в країні було продано 142 390 об’єктів житлової нерухомості, що на 9,3% менше, ніж роком раніше. Продажі нового житла зросли на 3,9% — до 51 519 об’єктів, тоді як кількість угод на вторинному ринку скоротилася на 15,3% — до 90 871.
За січень-вересень загальний обсяг продажів житла в Туреччині становив 1,093 млн об’єктів, що на 7,2% менше, ніж торік.
Українці залишаються однією з найбільших груп іноземних покупців турецької нерухомості. За підсумками 2025 року громадяни України придбали 1541 об’єкт житла, посівши третє місце після росіян, які купили 3649 об’єктів, та іранців із 1878 покупками. У 2024 році українці придбали 1631 об’єкт нерухомості.
Як раніше повідомляв Open4Business, у серпні 2026 року близько 78% усіх покупок житла громадянами України в Туреччині припало на провінцію Анталія. Там українці придбали 114 із 147 об’єктів, тоді як росіяни — 226. Загалом у серпні найбільшими центрами іноземних покупок залишалися Стамбул, Анталія та Мерсін.
За даними агентства закордонної нерухомості Homium, середній бюджет українського покупця нерухомості в Туреччині у 2025–2026 роках становить 100–200 тис. доларів. Основний інтерес зосереджений на Анталії, Аланії, Стамбулі та інших містах Середземноморського узбережжя.
Таким чином, вереснева статистика свідчить про пожвавлення іноземного попиту на турецьку нерухомість на тлі загального скорочення внутрішнього ринку.
