Французька акторка, співачка та письменниця Марина Владі померла 24 вересня 2026 року у віці 88 років. Про її смерть повідомила родина агентству AFP. За словами дітей акторки, вона померла у своєму будинку в оточенні близьких.
Марина Владі, справжнє ім’я якої Катерина Марина Володимирівна Полякова-Байдарова, народилася 10 травня 1938 року в Кліші поблизу Парижа в родині вихідців із Російської імперії. Її батько Володимир Поляков-Байдаров був оперним співаком, мати Міліца Енвальд – балериною. Усі чотири доньки родини пов’язали життя з мистецтвом. Сценічне ім’я Vlady акторка обрала на честь батька Володимира.
У кіно Владі почала зніматися ще дитиною. Однією з перших помітних робіт стала картина Андре Кайатта «Перед потопом» (Avant le déluge, 1954), після якої 16-річна акторка отримала французьку премію Сюзанни Б’янкетті як перспективна молода виконавиця.
Того ж періоду вона зіграла разом із Марчелло Мастроянні у фільмі Джузеппе Де Сантіса «Дні кохання» (Giorni d’amore, 1954). Широку популярність у Європі їй принесла головна роль у франко-шведській стрічці «Чаклунка» (La Sorcière, 1956).
Однією з найвідоміших робіт Владі стала екранізація роману мадам де Лафаєт «Принцеса Клевська» (La Princesse de Clèves, 1961) режисера Жана Деланнуа. Саме образ принцеси Клевської залишився однією з найвпізнаваніших ролей акторки у французькому кіно.
Міжнародне професійне визнання прийшло у 1963 році. За роль у фільмі Марко Феррері «Подружнє ліжко» (L’ape regina / Le Lit conjugal) Марина Владі отримала приз Каннського кінофестивалю за найкращу жіночу роль.
У 1960-1970-х роках акторка працювала з низкою провідних європейських режисерів. Вона знялася у «Опівнічних дзвонах» (Chimes at Midnight, 1965) Орсона Веллса, фільмі Жана-Люка Годара «Дві або три речі, які я знаю про неї» (1967), стрічці Бертрана Таверньє «Нехай почнеться свято» (Que la fête commence, 1975) та драмі Жака Руффіо «Сім смертей за рецептом» (Sept morts sur ordonnance, 1975). За різними підрахунками, за кар’єру Владі зіграла більш ніж у 80 кінофільмах, а з урахуванням телевізійних робіт її екранна спадщина була ще більшою.
Особливе місце у біографії Марини Владі посідають її стосунки з поетом, актором і автором-виконавцем Володимиром Висоцьким. Вони познайомилися у Москві у 1967 році, а в 1970 році одружилися. Їхній шлюб тривав до смерті Висоцького у липні 1980 року.
Через те, що Владі жила переважно у Франції, а Висоцький – у СРСР, значну частину подружнього життя вони проводили окремо. Акторка регулярно приїжджала до нього до Радянського Союзу.
Після смерті Висоцького Владі багато зробила для збереження пам’яті про нього. У 1987 році вона видала автобіографічну книгу «Володимир, або Перерваний політ», присвячену їхнім стосункам, спільному життю та останнім рокам поета. Згодом книга була адаптована для театральної сцени.
Владі займалася не лише кіно. Вона грала в театрі, виступала як співачка, зокрема разом із сестрами записувала пісні, а також активно займалася літературною діяльністю. Загалом вона написала 13 книг – романів, мемуарів та автобіографічних творів. У 2005 році вийшли її спогади «24 кадри на секунду» (24 images seconde).
Марина Владі залишилася однією з помітних постатей французького та європейського кінематографа другої половини XX століття, поєднавши у своїй кар’єрі популярне кіно, авторські фільми, театр, музику та літературу.
Гонконг залишається найменш доступним для придбання житла мегаполісом серед міст, досліджених UBS: кваліфікованому працівнику сфери послуг потрібно близько 15 річних доходів, щоб придбати квартиру площею 60 кв. м неподалік від центру міста.
Такі дані містяться в UBS Global Real Estate Bubble Index 2026, опублікованому 22 вересня.
Понад десять річних доходів для придбання аналогічної квартири потрібно також у Токіо, Парижі, Лондоні та Сеулі.
Високе навантаження на доходи покупців UBS фіксує також у Сінгапурі, Лісабоні, Цюріху, Женеві, Сан-Паулу, Мюнхені, Сіднеї, Мілані та Нью-Йорку.
На іншому кінці рейтингу знаходяться Маямі та Дубай. Квартира площею 60 кв. м там відповідає приблизно п’яти річним доходам кваліфікованого працівника.
Однак відносно нижче співвідношення ціни нерухомості та зарплати не обов’язково означає дешеве житло. У США та Канаді доступність додатково обмежують високі іпотечні ставки, вимоги банків та інші витрати на утримання нерухомості.
За розрахунками UBS, порівняно з 2021 роком середньостатистичний кваліфікований працівник у досліджених містах на свій дохід сьогодні може дозволити собі приблизно на третину менше житлової площі.
Окремо UBS порівняв ціни на нерухомість та оренду. Найвищий показник зафіксовано в Цюриху: вартість квартири еквівалентна приблизно 46 рокам її оренди. У Женеві цей показник становить близько 40 років, а в Мюнхені, Франкфурті та Гонконзі перевищує 30 років.
Високе співвідношення вартості купівлі та оренди може означати, що інвестори розраховують на подальше істотне зростання цін. Якщо такі очікування слабшають, ризик втрати вартості нерухомості зростає, зазначає UBS.
Київ до цього дослідження не увійшов.
Українські металургійні підприємства у серпні 2026 року виробили 277 тис. тонн сталі, що в 2,3 рази менше, ніж у серпні минулого року, коли обсяг виробництва становив 649 тис. тонн.
Порівняно з липнем поточного року, коли було вироблено 457 тис. тонн сталі, серпневий показник скоротився ще на 39,4%.
На тлі різкого падіння обсягів виробництва Україна опустилася на 33-тє місце серед 70 країн-виробників сталі, дані щодо яких збирає Всесвітня асоціація виробників сталі Worldsteel.
Ще в липні 2026 року Україна посідала 26-те місце, а в серпні 2025 року — 21-шу позицію.
Таким чином, лише за рік країна втратила 12 позицій у щомісячному світовому рейтингу.
При цьому результати за вісім місяців виглядають краще, ніж серпневі. У січні–серпні 2026 року Україна виробила 4,30 млн тонн сталі, що на 12,5% менше, ніж 4,91 млн тонн за аналогічний період минулого року.
За накопиченим обсягом виробництва за вісім місяців Україна посідає 24-те місце у світі.
Для порівняння: за підсумками всього 2025 року Україна виробила 7,41 млн тонн сталі, що на 2,2% менше, ніж у 2024 році, і посідала 21-те місце серед світових виробників.
Таким чином, серпень став одним із найслабкіших місяців для української металургії у 2026 році: виробництво виявилося на 40% нижчим за липневий рівень і більш ніж удвічі нижчим за торішній.
Падіння в Україні відбувається значно швидше, ніж у світі: у серпні світове виробництво сталі зменшилося лише на 1,2%, до 144,2 млн тонн, а за січень-серпень — на 0,7%, до 1,225 млрд тонн.
Світове виробництво сталі в серпні 2026 року скоротилося на 1,2% порівняно з серпнем минулого року — до 144,2 млн тонн, свідчать дані Всесвітньої асоціації виробників сталі Worldsteel, опубліковані 24 вересня.
Статистика охоплює 70 країн, на які у 2025 році припадало близько 98% світового виробництва сталі. За січень-серпень 2026 року вони виробили 1,225 млрд тонн сталі, що на 0,7% менше, ніж роком раніше.
Найбільшим виробником залишається Китай, який у серпні виплавив 74,6 млн тонн сталі, скоротивши виробництво на 3,7% у річному вимірі. Таким чином, на Китай припала більше половини світового випуску.
Індія, що посідає друге місце, збільшила виробництво на 4,6% — до 14,8 млн тонн. США збільшили виплавку на 3% — до 7,3 млн тонн, Японія — на 0,4%, до 6,7 млн тонн.
Росія виробила близько 5,5 млн тонн сталі, що на 0,3% менше, ніж у серпні минулого року, Південна Корея збільшила виробництво на 2,6% — до 5,4 млн тонн.
Туреччина виплавила близько 3,4 млн тонн сталі, що на 0,4% менше за торішній показник. Виробництво Бразилії скоротилося на 6,2% — до 2,7 млн тонн, тоді як Німеччина збільшила його на 1,7% — до 2,6 млн тонн.
Найвищу динаміку серед найбільших виробників продемонстрував В’єтнам: виробництво сталі в країні зросло на 36,4% — до 2,7 млн тонн.
За підсумками січня-серпня Китай виплавив 651,9 млн тонн сталі, що на 3,1% менше, ніж роком раніше. Індія збільшила виробництво на 6% — до 115,9 млн тонн, США — на 5,5%, до 57,5 млн тонн.
До першої десятки за обсягами виробництва з початку року також входять Японія — 54 млн тонн, Росія — 43,8 млн тонн, Південна Корея — 42,8 млн тонн, Туреччина — 26,6 млн тонн, Німеччина — 23,9 млн тонн, Бразилія — 21,8 млн тонн і В’єтнам — 20,6 млн тонн.
Найшвидше зростання серед цієї групи з початку року також демонструє В’єтнам — приблизно на 29%. Виробництво в Росії знизилося на 5,1%, у Китаї — на 3,1%, у Бразилії — на 1,8%.
У польському Катовіце 23 вересня 2026 року офіційно відкрилося Почесне консульство України, яке працюватиме за адресою ul. Wita Stwosza 2.
Як повідомило Генеральне консульство України в Кракові, у церемонії відкриття взяли участь посол України в Польщі Василь Боднар, генеральний консул України в Кракові Ореста Старак, почесний консул України в Катовіце Луїз Гананья, Сілезький воєвода Марек Вуйцик, маршалок Сілезького воєводства Войцех Салуга та президент Катовіце Марчін Крупа.
На заході також були присутні представники дипломатичного корпусу, органів місцевого самоврядування та української громади.
Посол України в Польщі Василь Боднар заявив, що відкриття Почесного консульства є важливим кроком у розвитку співробітництва України із Сілезьким воєводством.
«Розраховуємо, що Почесне консульство стане близьким до української громади, підтримуватиме громадян України та водночас сприятиме розвитку контактів між Україною та Сілезьким воєводством», – зазначив Боднар.
Він також подякував почесному консулу Луїзу Гананьї за готовність виконувати відповідну місію, а владі Сілезького воєводства та міста Катовіце – за підтримку України.
Очікується, що консульство сприятиме розвитку українсько-польського міжрегіонального співробітництва, розширенню контактів з місцевою владою, бізнесом і громадськими організаціями, а також підтримці українців, які проживають у Сілезькому воєводстві.
Сілезьке воєводство є одним із найбільших промислових та економічних регіонів Польщі, а Катовіце – його адміністративним центром. Відкриття українського Почесного консульства створює додатковий майданчик для розвитку регіональних, економічних, культурних і гуманітарних зв’язків між Україною та Польщею.
Енергетичний шок, спричинений війною США з Іраном, ймовірно, виявиться тривалішим, ніж передбачалося раніше, і пошириться за межі нафтового сектору, заявила член виконавчої ради Європейського центрального банку (ЄЦБ) Ізабель Шнабель.
«Спочатку ще можна було припустити, що це короткочасне явище, але, на жаль, нам довелося переконатися, що воно є набагато стійкішим, – заявила Шнабель на заході в італійському Сальсомаджоре-Терме у четвер. – Мова йде не лише про нафту, а й про дизельне паливо та газ».
Її слова свідчать про триваючу стурбованість керівництва ЄЦБ наслідками близькосхідного конфлікту, який уже призвів до прискорення інфляції в регіоні до рівня, що суттєво перевищує цільові 2%.
Темпи зростання споживчих цін у єврозоні в серпні досягли 3,2% у річному вираженні, і аналітики не виключають їхнього зростання до 4% пізніше цього року, пише Bloomberg.
Очікування подальшого жорсткування грошово-кредитної політики ЄЦБ останнім часом зросли, трейдери враховують ймовірність чотирьох підвищень процентних ставок регулятором на 25 базисних пунктів (б.п.) до кінця 2027 року.
«Ми двічі підвищували процентні ставки цього року, спочатку в червні, потім ще раз у вересні, оскільки нас турбує інфляція. Саме тому нам необхідно було відреагувати», — сказала Шнабель у четвер.
ЄЦБ підвищив усі три основні ставки на 25 б.п. на вересневому засіданні, ставка за депозитами тепер становить 2,5% річних.
