Про перспективи розвитку свинарства та м’ясної галузі в умовах блокування експорту зернових агентству “Інтерфакс-Україна” розповів керівник асоціації “М’ясної галузі” Микола Бабенко.
– Скільки споживають свинини в Європі на людину на рік? Дотягує Україна до європейських показників чи ні?
– Навіть близько не дотягуємо до європейського споживання по всій продукції тваринництва і свинині зокрема. Якщо до війни середньорічне споживання свинини в Україні становило 14,5-15 кг/рік на людину, то зараз цей показник знизився до 11-12 кг. При цьому європейський показник – 40 кг/рік на душу населення, а по деяких країнах, де свинарство є однією з провідних галузей – 60-80 кг.
Причин дві: низька купівельна спроможність населення і ціна на свинину. Вона в Україні ніколи низькою не була. Доказом цього є імпорт, який впродовж останніх 10 років становив від 10 до 30% від об’єму споживання свинини. Це свідчить про те, що купити закордоном свинину дешевше, ніж на внутрішньому ринку.
– З яких країн ми зазвичай імпортували свинину?
– У 2012-2013 роках Україна була в ТОП-10 світових імпортерів свинини, тож на нашому ринку була навіть бразильська свинина. Ми імпортували близько 300 тис. тонн свинини на рік, 700 тис. тонн виробляли самостійно і сумарно споживали 1 млн тонн. Із кризою 2014-2015 рр, із девальвацією гривні, імпорт поменшав у рази, але імпортерами ми так і залишилися. Останні роки основними постачальниками свинини були країни Європейського Союзу, з-поміж яких лідирують Польща, Бельгія, Нідерланди, Данія.
Основними імпортерами були і залишаються учасники Асоціації “М’ясної галузі “, тобто частина м’ясопереробних підприємств нашої асоціації. Наразі, саме вони роблять перші кроки в якості експортерів української свинини. Ми готуємося до іншого статусу України – провідного експортера свинини в світі.
До речі, в Україні, яка в 20 разів більша за Бельгію, на свинокомплексах до війни було в 2 рази менше свиней, ніж в цій маленькій європейській країні.
– В аграрній спільноті почали говорити, що в умовах, коли є складності з експортом зерна, аграріям доцільно звернути увагу на тваринництво. Ви з цим згодні?
– Асоціація “М’ясної галузі” є одним з головних ідеологів концепції створення збільшених ланцюгів доданої вартості всередині країни. Ще 2020 року ми розробили програму “Нове свинарство- 2025 “, яка передбачає чотирикратне збільшення поголів’я свиней в Україні, тобто повернення до рівня 1991 року. На жаль, нечесний лобізм інтересів інших секторів АПК загальмував наші плани до війни.
Візьмемо статистичні дані. Основна частина закриття свинокомплексів в Україні – 2190 підприємств – припала на період 2014-2020 років, зараз їх залишилася лише 1000. Відбулося трикратне зменшення числа підприємств, які займалися свинарством.
– А чому? Нерентабельно?
– Крім асоціації я очолюю Центр підвищення ефективності тваринництва, засновником якого є. За понад 10 років завдяки застосованому антикризовому менеджменту ми повернули від банкрутства в ринок 20 підприємств, переважно свинарства.
Можу сказати впевнено, що жодного року при правильній організації бізнесу свинарство в Україні не було збитковим. Ті, хто говорять, що свинарство нерентабельне, у такий спосіб виправдовують свою нездатність ефективно організувати бізнес.
Україна імпортує свинину з країн, де значно дорожчі корми, вища в рази зарплата, а свинина коштує там дешевше.
Центр підвищення ефективності в тваринництві з 2020 року представляє Україну в міжнародній групі дослідників ефективності в свинарстві InterPIG, де є представники з Європейського Союзу, Америки, Бразилії, Японії, Китаю, В’єтнаму, Малайзії та інших країн світу.
Відомо, що свинарство – один із найбільш вигідних шляхів збуту зернових, бо до 80% у собівартості свиней складають корми – це одна із самих ємких частин собівартості. Працюючи в InterPIG, мали змогу порівняти ціни на корми та їх витрати в 1 кг собівартості свиней в Україні та ЄС за 2019 рік. Ціни на корми в Україні році були на 30% дешевші, ніж в ЄС. А от в собівартості свиней витрати кормів в Україні були вже на 40% вищі, ніж в ЄС. Тобто на одну і ту ж саму кількість кормів Бельгія та Нідерланди виробляють м’яса свиней у два рази більше, ніж Україна.
Українське свинарство перетворили в своєрідну “фабрику з виробництва перегною”, а не м’яса. Це дуже серйозна проблема. Ми порахували загальні витрати по року на свинарство в Україні – перевитрат на кормах у межах країни було 8 млрд грн щороку. Це пояснює, чому українці так дорого платять за 1 кг свинини.
– Ви згадали про 20 підприємств, яким допомогли уникнути банкрутства. Можете назвати їх типові помилки, які заважали їх бізнесу?
– По-перше, фальшування починається з генетики – це потенціал, з яким свинар здатен мати собівартість на рівні найнижчої у світі, або втратити гроші. В Україні і досі масово продається псевдогенетика. Часто зустрічаємо звичайну відгодівлю під видом генетики. Такі тварини, в принципі, не здатні забезпечити нормальну собівартість.
По-друге, фальшування з кормами. Усі, хто йшов неправильним шляхом у свинарстві, купували сфальшовані премікси, білкові компоненти або готовий комбікорм, який не забезпечував необхідний мінімальний рівень поживних речовин. Це призводило до перевитрат на кормах та ліках, бо свині через незбалансовану годівлю більше хворіють.
По-третє, сфальшовані ветеринарні препарати – це теж поширена практика. А також практика застосування ліків «на око», без необхідної діагностики на чутливість, навіть без встановлення діагнозу.
І довершує роботу такого “бізнесу” – відсутність об’єктивного обліку на свинокомплексі з контролем собівартості. Усе це потім і формує наднормову собівартість свиней.
Ми почали ревізію на рівні свинарства, адже розвиток м’ясної галузі знаходиться у прямій залежності від його розвитку. Якщо в Україні не буде свиней, або їх собівартість буде найвища в світі – то перспектив у м’ясної галузі ні в експорті, ні для задоволення внутрішнього ринку не буде.
– Чи є проблема ще в дефіциті порядних кадрів, крім недосконалого обліку на підприємствах?
– 100%. Спеціалісти на підприємствах часто просто недооцінені розміром зарплати і залишатися працювати чесно на результат, багатьом буває важко. Завжди є вибір – або працюєш на зарплату 15000 грн, або до зарплати щомісяця маєш бонуси 50-100 тис грн і більше з купівлі генетики, кормів, ветеринарних препаратів від недоброчесних постачальників фальсифікату.
– Під час війни ці тенденції загострюються. Чи доцільно інвестувати в свинарство зараз?
– Свинарство – один із найпростіших бізнесів, які тільки існують. Бізнес системний: всі процеси типові і повторюються, як конвеєр на фабриці. Потрібно один раз їх налаштувати, а далі достатньо відповідальних виконавців і контролерів, які відслідковуватимуть дотримання технологічних процесів. Останнім часом все більше запитів приходить у Центр підвищення ефективності в тваринництві з контролювання показників роботи ферм.
Боятися цього бізнесу не потрібно. Наочний доказ – рівень розвитку індустрії в ЄС, Північній і Південній Америці. В Північній Америці, на відміну від країн ЄС, де свинарство сімейний бізнес, на свинокомплексах працюють багато найнятих працівників, мексиканців, зокрема, в яких ставлення до тварин, схоже нашому на багатьох фермах. При цьому галузь, будучи правильно організованою, працює на високому рівні.
В Україні є успішний приклад у птахівництві. Майже кожна українська птахофабрика – це типовий набір технологічних регламентів, які повторюються однаково на кожному підприємстві. За рахунок впровадження найсучасніших методів, українське птахівництво – в авангарді світового виробництва м’яса птиці, насамперед у собівартості і тому успішне в експорті.
Наразі ми працюємо над нарощуванням поголів’я свиней. Україні потрібно в чотири рази збільшити поголів’я, що буде вирощуватися за найнижчою собівартістю у світі. Ситуацію можна вирівняти завдяки генетиці, кормам, обліку та менеджменту. Коли війна закінчиться – корма подорожчають. Україна включиться в міжнародні ринкові процеси, потрібно, щоб ми залишилися в топі, насамперед, через ефективність та собівартість в галузі, так як це вже відбулося в нашому птахівництві.
Не варто боятися надлишку свинини і хвилюватися, що 2024 року ціна на свиней обвалиться.
По-перше, Асоціація “М’ясної галузі” активно проводить роботу спільно з нашими м’ясокомбінатами, які мають досвід зовнішньоекономічної діяльності, зі створення сталих каналів збуту надлишку виробленої в Україні свинини. М’ясна галузь зацікавлена в тому, щоб ринок був прогнозований, заробіток стабільним і постійним, щоб не було коливань, коли заробляють або одні, або інші.
Є дефіцит? Ціна на свиней виросла, населення платить подвійну ціну і свинарі заробляють. Ринок перенасичується, збільшується поголів’я свиней, ціна на свиней падає і в результаті свинарі працюють у нуль чи в мінус. Ми повинні збалансувати попит і позицію за рахунок експорту так, щоб свинарство завжди приносило сталий дохід.
У 2022 році вся світова торгівля свининою була трохи більше 11 млн тонн. За прогнозом Організації економічного співробітництва (ОЕСР) ФАО, до 2030 року у світі споживання свинини збільшиться на 16,5 млн тонн. Тобто щороку споживання свинини зростатиме в середньому на 2 млн тонн.
По-друге, вся Україна до війни вирощувала свинини в забійній вазі в межах 0,6 млн тонн, а зараз менше 0,5 млн тонн. Наше чотирикратне збільшення поголів’я свиней суттєво, навіть, не вплине на закриття глобального дефіциту свинини в світі. Ми не закриємо його, навіть, в десятках відсотків.
Європейський Союз, який був провідним світовим експортером свинини з часткою ринку в 45%, тобто продавав 4,9 млн тонн в рік, через високу концентрацію поголів’я свиней, екологічні норми та обмеження, які вступили в дію в цій частині світу, зараз планово скорочує поголів`я, по деяким країнам до рівня самозабезпечення. На закриття свинокомплексів щороку виділяються мільярди євро – ЄС виходить із ринків, де традиційно був присутнім десятки років. Вони залишаються вільними.
Україні потрібно зробити пропозицію, продемонструвати, що маємо продукт і він буде проданий. Аграріям варто подивитися на свинарство як на довгу перспективу для реалізації власного зерна.
Україні розвиток свинарства буде приносити щороку додатково по 6 млрд євро доданої вартості.
Друга проблема, яка відлякувала аграріїв від свинарства – африканська чума свиней. Понад половина випадків АЧС – надумані. Так приховували економічні втрати на підприємствах або штучно зменшували число підприємств свинарства.
2023 року у світі з’явилася перша вакцина проти африканської чуми свиней, яка продемонструвала 95% ефективності. Вона вже дозволена в низці країн Азії. Розпочата робота з її реєстрації в ЄС. Україна подала відповідні документи і зможе скористатися вакциною для попередження поширення вірусу АЧС.
– Щоб правильно заснувати бізнес у свинарстві, що потрібно зробити?
– Свинарство понад рік забезпечує 200% рентабельності інвестицій. Це гарний варіант як для бізнесу так і держави, яка відчуває проблеми зі збутом продукції рослинництва. Це один із небагатьох шляхів вирішення ситуації з блокуванням експорту зернових – створення внутрішнього ринку збуту.
Щоб зайти в цей бізнес, на одну свиноматку з шлейфом потрібні інвестиції у розмірі 5-6 тисяч євро. В цю суму входить будівництво нових приміщень, закупівля обладнання та генетики – капітальні інвестиції, які потрібно зробити для започаткування бізнесу.
Одна свиноматка і її потомство за рік споживатиме кормів вирощених на 1 гектарі землі, тобто до 10 т зерна. Тобто від одної свиноматки власник отримає приплід, що упродовж року разом із свиноматкою з’їдатиме близько 10 тонн кормів. Тобто одна свиноматка умовно споживає вирощене на 1 гектарі землі. Далі кожен може порахувати з огляду на власний земельний банк реальність нарощування поголів’я. За два роки витрачені 5-6 тисяч євро на свиноматку повернуться.
При сьогоднішній кон’юнктурі ринку прибуток у свинарстві становить понад 200%. До війни собівартість свиней становила 30-35 грн/кг, а ціна реалізації – 45-50 грн/кг. 2022 року через блокування експорту зернових, ціни на корми взагалі впали в рази. Наприклад, пшеничні висівки в п’ять разів, а соєва макуха і соняшниковий шрот подешевшали в 2-3 рази, зернові в 2 рази. Водночас у липні 2022 року світові ціни на свиней і свинину підвищилися вдвічі. В Україні собівартість свиней була менше 20 грн/кг. Зараз вона зросла до 25-30 грн/кг, а ціна реалізації – до 85 грн/кг. Свині виростають за 6 місяців. Тобто за рік на свинокомплексі буде два обороти поголів’я.
Візьмемо максимальну собівартість, що мала б бути без перевитрат – 35 гривень, а реалізацію 85 грн/кг і 2 обороти виробництва за рік, то рентабельність підвищилася за час війни до 300%.
– Ви згадували, що працюєте над відкриттям експорту свинарства. На якій стадії знаходитесь?
– Наші м’ясокомбінати, які імпортували свинину, мають багаторічний досвід у торгівлі свининою, насамперед з країнами ЄС. Але для України, насамперед, важливі країни Азії, Африки, куди раніше ЄС експортував свинину і досі там є присутнім. Перелік самих пріоритетних країн: Філіппіни, В’єтнам, Малайзія, Південна Корея, Сінгапур, Південно-Африканська Республіка. Вони споживають мільйони тон свинини.
Свіжі спогади по неуспішний досвід експорту українських зернових у 2022/23 маркетинговому роках, у результаті якого Польща, Угорщина, Румунія, Словаччина, Болгарія заблокували транзит і продаж на власній території зерна з України. Згодом транзит поновили, але досі продаж українського зерна в цих країнах заборонено. Обмежувальні заходи, скоріше за все, будуть продовжені.
Щоб приклад експорту зерна не повторився із свининою, ми свідомо вибудовуємо відносини з новими для нас ринками. У нас з’явилося багато партнерів у глобальному ринку, які нам допомагають і заходять у партнерство у поставках свинини.
Закликаємо представників усіх галузей українського АПК зрозуміти, що нам усім вистачить місця на глобальному ринку. На противагу попереднім рокам, коли асоціації створювалися для протистоянні галузей одна іншій, на часі думати про партнерство. Асоціація “М’ясної галузі” ще 2020 року проголосила цю мету для концентрації зусиль і перемоги на глобальному ринку. Ми повинні зосередитися на тому, щоб усі могли заробляти. Тільки завдяки синергії зможемо досягнути максимального результату.
Українські підприємства м’ясної галузі по рівню розвитку технологій знаходяться на рівні кращих підприємств Європи. Ми нічим їм не поступаємося і готові до будь-яких аудитів. Ми три роки переконуємо Держпродспоживслужбу ініціювати проведення аудиту на присвоєння єврономерів для підприємств асоціації “Мʼясної галузі”. Наявність єврономера допоможе легше заходити на нові ринки, зокрема Азії та Африки. Розуміємо, що попереду багатоступеневі погодження ветеринарних та інших сертифікатів.
У числі перших підприємств, які вже готові до експорту, підприємства західної частини України, які були основними імпортерами і логістично ближче знаходяться до кордонів – “Агро-Інвест”, “Євро-Комерс”, “Ексім Фуд”, “Лембергміт” (Львівська область) та “М’ясокомбінат Антонівський” із Київської області.
Ми усвідомлюємо відповідальність і важливість прийняття міжгалузевих рішень по формуванню комплексної стратегії розвитку українського АПК. Бізнес покладається, насамперед, на свої можливості, однак розраховує на підтримку Держпродспоживслужби, Міністерства закордонних справ, Мінагрополітики. Бізнес вже дійшов згоди між собою. Ми повірили один одному і в перспективність інвестицій у свинарство і розвиток мʼясної галузі.
Варто згадати про перспективність співпраці галузей свинарства та біоетанолу.
Україна експортує в низку країн кукурудзу, зокрема в Китай, на рівні 7-8 мільйонів тонн для виробництва біоетанолу. Після виробництва біоетанолу там відходи – спиртову барду – згодовують свиням і в такий спосіб отримують додану вартість і знижують собівартість свиней. Що нам заважає зробити так само? Природно в умовах блокування експорту зернових, дорогої логістики переробляти зерно на біоетанол, який можна експортувати, отримувати на ньому додану вартість і отримувати дешеву свинину? Свинина стане критично дешевою, якщо будемо використовувати відходи виробництва біотетанолу та інших галузей харчової промисловості.
В такий спосіб можна створити ще кілька доданих вартостей всередині країни і експортувати замість зерна спирт, свинину, м’ясні вироби і сукупно, навіть без біоетанолу, принести в держбюджет України 6 мільярдів євро доданої вартості щороку і вдвічі більше з біоетанолом.
Запрошуємо агробізнес, який раніше торгував зерном, а зараз розглядає свинарство як ринок збуту для свого зерна, діючі підприємства, що хочуть масштабувати свій бізнес, підприємства м’ясної галузі, які зайнялися вирощуванням свиней для власних потреб із переробки, підприємства з виробництва біоетанолу, до кооперації, формування спільної стратегії розвитку українського АПК, пошуку шляхів виходу з ситуації, яку зараз маємо з експортом зерна, на Форумі «Зерно. Свині. Мʼясо -2023», а також після його закінчення.
Наголошу, через обмеження з експортом зерна у свинарства України відкриваються великі можливості для галузей, що створюють додану вартість в Україні. Асоціація “Мʼясної галузі” з партнерами готова допомагати всім скористатися ними.
