Коли ми спілкуємось англійською, часто використовуємо фрази-«буфери» (buffer phrases), багато умовності, ввічливі запити, «м’які» конструкції, які в культурі англомовного світу сприймаються як чемність, доброзичливість. Але українська комунікативна культура — інша: тут більше цінується щирість, прямота, тон, якість взаємодії, а не просто формальна «ввічливість» заради ввічливості. Наприклад, говорять, що українці в формальних стосунках звертаються на «Ви», утримуються від зайвого надмірно доброзичливого тону, бо він може здатися нещирим. Cultural Atlas+2speakua.com+2
Таким чином: фраза, яка в англомовному контексті означає «я доброзичливий, чемний, готовий до співпраці», в українському контексті може звучати як «ти несерйозний», «я не налаштований/а на глибоке спілкування», або навіть «я ставлюся до вас зверхньо». Саме ці «міжкультурні пастки» хочемо сьогодні розібрати.
Перед тим як перейти до конкретних фраз — кілька пояснень механізмів, чому це відбувається:
Отже — тепер до практики: розглянемо конкретні англомовні фрази, їх буквальний/типовий переклад/використання, і як саме вони можуть бути зрозумілі українською (часто не так, як очікує англомовний промовець).
Англійською: “I hope you’re well.”
Що має на увазі англієць: «Сподіваюся, у Вас все в порядку.»
Як це звучить українською: «Сподіваюся, Ви добре почуваєтесь.»
Чому може створити пастку: У контексті робочого листа це може сприйнятися як: «я не впевнений/а, чи Ви тут», «я зайвий/а». У нас більш звично: «Сподіваюся, у Вас усе гаразд» звучить нормально, але якщо це ввідна фраза перед серйозним зверненням — на тлі формалізму може здатися дистанційною.
Як адаптувати: «Добрий день, [Ім’я]» — коротко, чітко, по ділу.
Англійською: “Would you mind…” (“Would you mind sending the report by Friday?”)
Що має на увазі англієць: ввічливо запросити виконати дію.
Як звучить українською дослівно: «Чи не заперечуєте Ви, якщо…?»
Чому може сприйнятися різко: У нас така конструкція досить рідко вживана — і коли її застосовують, вона часто має підтекст «я не дуже хочу, але змушений/а». Тобто «Чи не заперечуєте…?» може сприйматися як «я думаю, Ви могли б не хотіти, але мусимо».
Як адаптувати: Краще: «Чи могли б Ви надіслати звіт до п’ятниці?» або: «Будь ласка, надішліть звіт до п’ятниці.»
Англійською: “Just to check…” (“Just to check if you received my previous email.”)
Що має на увазі: ввічливо нагадати.
Як звучить українською: «Просто перевіряю, чи Ви отримали…»
Чому пастка: «Просто перевіряю» може звучати як: «я сумніваюся, що Ви це отримали», або «я не вірю, що Ви це зробили». У спілкуванні з дорослими українцями — краще уникати слова «просто» як мінімізатора.
Адаптація: «Хотів/ла дізнатися, чи отримали Ви моє попереднє повідомлення.» — чітко, без зменшувачів.
Англійською: “If possible…” (“If possible, could you join the meeting at 3 pm?”)
Що має на увазі: необхідність + готовність прийняти «ні».
Як звучить українською: «Якщо можливо, чи могли б Ви приєднатись…»
Чому може спричинити непорозуміння: Українське «якщо можливо» часто сприймається як «швидше за все це неможливо, не напружуйтесь». Замість тоді: «якщо зручно» — краще «будь ласка».
Адаптація: «Запрошуємо приєднайтесь до зустрічі о 15:00.» Якщо справді можливий варіант «ні», то: «Якщо це для Вас зручно — приєднайтесь о 15:00.»
Англійською: “We’ll keep you posted.”
Що має на увазі: «ми триматимемо Вас в курсі».
Як звучить українською: «Ми Вас інформуватимемо.»
Чому пастка: «Інформуватимемо» часто звучить як «ви пасивні, ми вирішуємо». В українській діловій взаємодії краще підкреслювати спільність: «Ми надамо Вам оновлення», або «Повідомимо Вас про подальші кроки».
Адаптація: «Повідомимо Вам про подальші кроки негайно після узгодження.»
Англійською: “Like I said before…”
Що має на увазі: нагадування про те, що вже говорили.
Як звучить українською: «Як я вже казав/ла раніше…»
Чому може звучати різко: У нас ця фраза може сприйматися як «ви не слухали» або «я повторюю, бо ви забули». І це може викликати напругу.
Адаптація: «Як обговорювали раніше…»
Переводити фрази англійською в українську буквально — це як переносити стилі однієї культури на іншу без адаптації. Але культури комунікації різні: те, що працює в одному середовищі — в іншому може створити дистанцію, непорозуміння або навіть обід.
● Український стиль комунікації більше прямий, менш витончено «обходить», але це не означає «грубий».
● Велика кількість умовностей або буферних висловів може створити відчуття, що ми говоримо нещиро або навіть формально-холодно.
● У діловому чи освітньому контексті дорослої аудиторії часто цінується: чіткість, прозорість, сила аргументу, не «м’якуватість».
● Не зловживайте фразами-«замінниками». Наприклад: «Just checking in» — добре в неформальному листі, але у формальному українському контексті може створити враження непрофесійності.
● Перевіряйте, чи сприймається запит як запит, а не як прохання-виняток. Якщо користуєтесь «If possible», задумайтесь: чи справді можливість є, чи це звучить як «на жаль, мабуть, ні».
● Використовуйте чіткі дієслова. Наприклад: «Надішліть», «Обговоримо», «Програмуємо». Уникайте надмірно м’яких конструкцій, якщо хочете дія.
● Навчайте аудиторію аналізувати культурні сигнали. Наприклад: коли англієць каже «that’s interesting», це часто означає — «я сумніваюся». Подібно, якщо український співрозмовник каже «це цікаво», це не обов’язково комплімент.
● Заохочуйте прямоту із повагою. В українській культурі бути прямим не означає бути грубим — означає бути зрозумілим. Вчіться формулювати шанобливо, але чітко.
Міжкультурна комунікація — це не просто знання слів чи граматики, це чуття контексту, культури та очікувань. Коли ми говоримо англійською «ввічливо» і переносимо ту ж модель на українську, ми ризикуємо бути не просто «формально ввічливими», а створити відчуття дистанції, невпевненості, чи навіть неналежної серйозності. Але це не трагедія — це можливість навчитися адаптувати. Цьому можна навчитися на курсі “Українська для іноземців”
