NASA здійснило запуск місії Artemis II — першого пілотованого польоту в межах програми Artemis і першої місії з екіпажем за межі навколоземної орбіти з часів Apollo 17 у 1972 році. Старт відбувся з Космічного центру Кеннеді у Флориді, а трансляція велася на NASA+, YouTube та інших офіційних платформах NASA.
До складу екіпажу увійшли астронавти NASA Рід Вайзман, Віктор Гловер, Крістіна Кох, а також представник Канадського космічного агентства Джеремі Гансен. Місія триватиме близько 10 днів: корабель Orion здійснить обліт Місяця і повернеться на Землю без посадки на його поверхню.
Artemis II має перевірити роботу ракети SLS, корабля Orion, систем життєзабезпечення, зв’язку та керування в умовах далекого космосу. Успішний старт місії став ключовим етапом у планах США щодо повернення людей на Місяць і підготовки наступних експедицій у межах програми Artemis.
Artemis II — це новий етап усієї американської місячної програми. Саме ця місія має стати першим пілотованим польотом корабля Orion і ракети SLS та першою за більш ніж 50 років експедицією з екіпажем у навколомісячний простір після епохи Apollo. За планом NASA, це 10-денний обліт Місяця чотирма астронавтами без посадки на поверхню.
Головне значення Artemis II полягає в тому, що це фактично випробувально-сертифікаційний політ усіх критичних систем, які згодом мають забезпечити висадку людей на Місяць. У переліку пріоритетів NASA — перевірка життєзабезпечення екіпажу, роботи наземних і бортових систем, аварійних процедур, ручного керування, зв’язку, а також поведінки теплового щита Orion під час входження в атмосферу на навколомісячній швидкості. Тобто місія має дати відповідь не на питання “чи можемо ми долетіти”, а на питання “чи можемо ми безпечно і стабільно повторювати такі польоти”.
Із практичної точки зору, успіх Artemis II відкриває шлях не лише до висадки, а й до регулярних експедицій. NASA прямо говорить про намір збільшити частоту місій, стандартизувати конфігурацію SLS і вийти на приблизно одну місячну місію на рік після початкової фази. Отже, Artemis II — це не разовий “історичний жест”, а перевірка того, чи може програма Artemis перейти від демонстрації можливостей до системної експлуатації.
