Business news from Ukraine

15 жовтня в Польщі відбулись вибори до парламенту. І хоча до законодавчого органу потрапило 5 політичних сил, найбільш гостра передвиборча боротьба розгорнулась між двома партіями – «Право і справедливість» та «Громадянською платформою». На фініші ці партії здобули приблизно рівну кількість голосів, та, відповідно, приблизно однакову кількість місць у парламенті – «Право і справедливість» здобула понад 35% голосів виборців і 194 місця в Сеймі, «Громадянська платформа», яка об’єдналась з рядом інших сил в «Громадянську коаліцію» отримала понад 30% голосів, або ж 157 місць в нижній палаті польського парламенту.

Відтак, більшості не набрала жоден з двох фаворитів перегонів. Тому в найближчі дні найбільш актуальним питанням буде формування коаліції та уряду. Звісно, такі парламентсько-урядові баталії створюють суспільний та політичний дискурс й ряд запитань, передусім – якою тепер буде політика Польщі щодо ЄС, України, її підтримки? Чи не з’явиться в Польщі власний Орбан з огляду на останні події в Словаччині та рандеву угорських можновладців з Путіним та Лукашенко? Тому проаналізуємо основні тенденції нещодавніх парламентських виборів в Польщі та спробуємо змоделювати політику Варшави в найближчі півроку-рік.

Очевидно, що майбутня парламентська (як і урядова) коаліція буде базуватись навколо партії «Право та справедливість» або «Громадянської платформи». Але, як ми зазначали вище – у жодної з цих політсил недостатньо голосів для самостійного формування більшості, а, відтак, й уряду. Тому, безумовно буде коаліція. Які ж існують найбільш вірогідні варіанти коаліцій в Сеймі?

1) Ліберальна коаліція на чолі з «Громадянською платформою» та її союзниками по виборчому блоку. До цього альянсу можуть приєднатися партії «Третій шлях» та «Нова лівиця», які посіли третє та четверта місце у виборчих перегонах та попередньо мають 65 та 25 місць відповідно у нижній палаті. Такий варіант є найбільш реальним, оскільки зазначені сили найбільш схожі за засадничими програмами своєї діяльності та ідеологією, яку вони сповідують. Це – проєвропейські сили центристського та ліво-центристського спрямування, з ліберальною ідеологією. Саме на них робив ставку Брюссель, оскільки, ясна річ, вони є найбільш лояльними до центральноєвропейської влади та обстоюють єдність Євросоюзу, їх жодним чином не можна назвати євроскептиками, окрім лівих, серед яких спостерігається поміркований та виважений євроскептицизм.

2) Консервативна коаліція. В цьому випадку мова йде про блокування передусім «Права та справедливість» з право-центристською «Конфедерацією». Це споріднені політичні сили за своєю ідеологією та векторами політики. Обидві сили стоять на традиційних засадах, сповідують консервативні цінності, спираються на католицьку церкву. Окрім цього, вони є доволі критично налаштовані до центральної влади ЄС. Власне, за останні 7-8 років перебування право-центристів при владі, вони неодноразово наривались на критику Брюсселя стосовно тих чи інших ініціатив – реформи конституційного суду Польщі, повної заборони абортів, відмови щодо розміщення біженців з Африки та Азії тощо. Така політика урядів, що формувала партія «Право і справедливість» призвела, навіть до санкцій стосовно Польщі з боку Євросоюзу.

Але в такої гіпотетичної коаліції є цілком реальний мінус – навіть за такого варіанту об’єднання, у «Права і справедливість» та «Конфедерації» забракне голосів. Загалом вони на сьогодні можуть розраховувати на 212 мандатів, в той час, коли для більшості необхідно мінімум 231 мандат.

Чи може до цієї коаліції долучитись інша політсила? Теоретично так, але враховуючи занадто великий контраст в ідеологіях та засадничих програмах решти партій, зокрема «Третього шляху» та, особливо, «Лівиці» наразі така форма коаліції – правих з лівими та ліво-центристами виглядає примарною.

3) Широка коаліція. Широка коаліція, наприклад партій-гігантів «Права та справедливості» й «Громадянської платформи» (або ж «Громадянської коаліції) також теоретично має шанс на існування. Вірогідність її створення підсилилась, якби Польща переживала значні соціально-політичні потрясіння або доленосні виклики, на кшталт війни, гострої економічної кризи, кризи Євросоюзу тощо. Жоден з цих варіантів на сьогодні не реальний, отже, й широка коаліція також мало реальна. До цього ще додаються амбіції та суперечності лідерів «Права та справедливості» Я. Качинського, М. Моравецького та «Громадянської платформи» – Д. Туска.

4) «Підвішений парламент». Це не формат альтернативної коаліції, це – навпаки її відсутність. Термін «підвішений парламент» інколи застосовують для характеристики розподілу політичних сил в конкретному законодавчому органі конкретної держави. Якщо парламент «підвішений» це означає, що в жодної з присутніх там політичних сил немає достатньої кількості мандатів для формування більшості або більшість настільки хитка, що тримається на перевазі 1-2 мандатів. Отже, такий варіант також можливий, якщо до фаворитів виборів не доєднаються інші політсили.

В цьому контексті слід звернути увагу на те, що й «Право і справедливість» й «Громадянська платформа» вже подали свої кандидатури на пост прем’єр-міністра президентові А. Дуді – М. Моравецького та Д. Туска відповідно. Це свідчить про те, що обидві політсили впевнені в перспективі сформувати свою власну коаліцію. Очевидно, перемовини про блокування з третіми силами тривають й будуть тривати щонайменше ще тиждень.

Що чекати Брюсселю, Лондону, Вашингтону та Києву?

Безумовно, постає питання, що буде з зовнішньополітичними орієнтирами Варшави в разі формування того чи іншого варіанту коаліції в Польщі.

Вразі створення коаліції на основі «Громадянської платформи» й, тим більше, обрання Д. Туска прем’єром Польщі, відносини Варшави та Брюсселя, як й інших важливих центрів ЄС – Берліна та Парижа, звісно ж поліпшаться. «Громадянська платформа» ніколи не приховувала своєї проєвропейськості, відданості ідеям ЄС, його згуртованості тощо.

В момент нинішніх кризових тенденцій в Євросоюзі, прихід до влади в Польщі європейськи орієнтованих політиків може стати своєрідним рятівним колом для старої Європи, тим паче, що Польща – важливий член ЄС та ключова країна центральноєвропейського регіону. Не секрет, що в часи перебування при владі консервативних урядів, відносини Брюсселю та Варшави були не ідеальними. Вони погіршувались й через вище згадані ініціативи польської влади щодо реформування конституційного суду Польщі, заборони абортів й через інші кричущі ініціативи польської влади, як, наприклад постійні закиди в бік Німеччини стосовно відшкодування, завданого Польщі під час Другої світової війни.

Окрім цього, в контексті приходу до влади у Словаччині євроскептиків на чолі з Р. Фіцо, посилення проєвропейських сил серед країн Вишеградської четвірки (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина) є вкрай важливим для влади Євросоюзу. Тим паче, на відміну від польських консерваторів, й Фіцо, й Орбану буде складніше знайти спільну мову, а тим паче, підтримку польських лібералів.

В разі ж формування консервативного уряду, в цілому нинішній стан речей в діалозі Польщі з центральною владою ЄС, як, власне й в діалозі з Великобританією, США та Україною, збережеться. Тут, як кажуть, без сюрпризів.

Великобританія.

Враховуючи перебування при владі у Великобританії та Польщі консервативних сил, відносини Лондона та Варшави останні роки були доволі теплими. Це відбивалося й на зовнішній політиці цих країн та на всебічній кооперації між ними – економічній, політичній, військовій. Некоректно буде говорити про новий політичний пояс – від Британії до Східної Європи, але саме в діалозі консервативних урядів Британії та Польщі підіймались питання певних форм та концепцій альтернативних Євросоюзу міждержавних об’єднань, зокрема, й за участю України. Відтак, якщо при владі залишиться «Право і справедливість», ці консультації можуть продовжитись.

Водночас, не можна категорично сказати, що вразі приходу до влади ліберальної коаліції, ініціативи по поглибленню британсько-польської співпраці, як і пошук альтернативних міждержавних платформ, згорнуться. Справа в тім, що Польща достатньо давно приміряє на себе роль регіонального лідера, тому перманентно тестує ті чи інші форми міждержавних об’єднань, такі, як Вишеградська четвірка, Люблінський трикутник, Ініціатива трьох морів тощо, а Лондон, певною мірою є для неї противагою центрам континентальної Європи – Берліну, Парижу, Брюсселю.

Демократи ідеологічно ближчі до «Громадянської платформи», ніж до консервативної «Права і справедливість». Відповідно, прихід до влади лібералів може надати новий імпульс відносинам Штатів та Польщі. Хоча, як і у випадку з Великобританією, діалог двох країн за останні роки став значно тіснішим, що відбивається й на товарообігу, політичній співпраці, скасуванні візового режиму, військовій присутності США в Польщі та допомозі в переозброєнні польської армії та на інших чинниках.

Будь-яка комбінація коаліції в Сеймі не буде для України «котом в мішку». В цілому, це так само прогнозовано, як і у випадку з Великобританією та США. Польща та Україна є стратегічними партнерами і попри перманентні непорозуміння та розбіжності, наприклад, в гуманітарній чи економічній сфері, між двома країнами спостерігається динамічна всебічна співпраця. Тому, що уряд правих, що уряд лібералів не буде для Києва викликом. Д. Туск відомий своєю проукраїнською позицією ще з 2014 року та потім – коли він обіймав посаду президента європейської ради.

Щодо останніх торгівельних непорозумінь України та Польщі, стосовно експорту українського зерна та іншої аграрної продукції, то наївно буде очікувати досягнення швидкого порозуміння з ліберальним урядом Польщі, оскільки й Моравецький, й Туск будуть обстоювати інтереси польських підприємців та аграріїв. Але в цілому, через прихильність «Громадянської платформи» Євросоюзу, є висока вірогідність досягнення консенсусу в питанні експорту українського збіжжя та закінчення торгівельних війн між двома країнами.

Окрім цього, «Громадянська платформа» не так активно займається ревізією історії, як окремі радикальні кола з числа «Права і справедливість» та правої «Конфедерації», відтак й в цьому питанні можна чекати на порозуміння між Києвом та Варшавою.

Але ще раз варто підкреслити – відносини Польщі та України настільки міцні та стратегічні, що будь-який з реальних варіантів коаліції продовжить цей тісний діалог. Тим паче, стратегічний рівень цих відносин визначається не лише об’ємами товарообігу, гуманітарною співпрацею, солідарністю Польщі стосовно українських біженців. Найголовніше в цьому контексті – цивілізаційні та безпекові виклики, що постали перед обома країнами в зв’язку з російською агресією.

Отже, Польща входить в нову політичну епоху. Це відбувається в непростий для самої Польщі та регіону час в зв’язку з внутрішніми протиріччями в Євросоюзі та зовнішніми викликами, такими, як російська агресія проти України, загрози провокацій зі сторони Білорусі тощо. Очевидно, зміна уряду з консервативного на ліберальний принесе певні корективи не лише у відносини Варшави з її сусідами та центральною владою ЄС, не лише зміни в гуманітарній політиці чи соціально-економічному житті, у відносинах Церкви та держави. Відтак, з огляду на вище зазначене, особливо на епохальність доби, яку ми переживаємо, майбутній уряд може стати, без перебільшення, історичним та доленосним.

Автор: Валентин Гайдай – директор Інституту «Інтермаріум»