Розпочати перехід від фіксованого до плаваючого курсу з тимчасовим обмеженням добових коливань обмінного курсу у вузькому діапазоні пропонує професор економіки Каліфорнійського університету Берклі Юрій Городниченко в статті на аналітичній платформі “Вокс Україна”.
“Через природу фіксованого обмінного курсу з плином часу накопичуються потенційні викривлення цін і дисбаланси, і економіка врешті-решт досягає критичної точки, коли знову необхідно коригувати курс. Отже, чергова корекція курсу під час затяжної війни відбудеться майже напевно”, – пояснив він необхідність відмови від цього режиму.
На думку Городниченка, серед уже видимих дисбалансів – зростання реального обмінного курсу, розрив між офіційним і готівковим обмінним курсом, брак уваги до євро (адже ЄС є основним торговельним партнером України) і політичне відтермінування необхідних коригувань курсу.
“З огляду на високу чутливість інфляційних очікувань до обмінного курсу в Україні, вільний плаваючий курс може спричинити надмірну макроекономічну волатильність. Дійсно, гривня різко коливалася протягом 2014-2015 років після першого російського вторгнення. Потрібне проміжне рішення”, – вважає водночас економіст.
На його думку, прийнятним проміжним варіантом могло б стати обмеження добових коливань курсу (наприклад, 0,1% у будь-який день). До переваг цього варіанта Городниченко відніс операційну свободу центрального банку, відсутність різких макроекономічних коригувань і потрясінь, управління НБУ курсом євро-гривня в процесі вступу України до ЄС.
Він додав, що такий режим не означає обов’язкової девальвації гривні. “Досвід гривні під час кризи COVID-19 підкреслює, наскільки це корисно для України: після того як гривня ослабла в перші дні кризи, врешті-решт вона зміцнилася, оскільки попит на українську продукцію залишався високим. Завдяки такій гнучкості українська економіка у 2020-2021 роках почувалася відносно добре”, – нагадав економіст.
Городниченко наголосив, що така політика сама по собі не може розв’язати всі проблеми, такі, наприклад, як зламаний механізм монетарної трансмісії, і для досягнення бажаних результатів її потрібно буде доповнити іншими заходами, зокрема обмеженням руху капіталу, вирівнюванням відсоткових ставок за депозитними сертифікатами НБУ та державними облігаціями.
Економіст зазначив, що є й інші варіанти проміжних рішень, однак вони, на його думку, є менш переважними.
