Офіційні дані свідчать про зниження чистої міграції, проте рівень занепокоєння британців близький до максимального з моменту початку опитувань у 1974 році.
Постійні новини про протести біля готелів, де проживають біженці, серія урядових заяв з приводу прохачів притулку і партійна конференція Reform означали, що імміграція знову стала політичною темою літа.
У серпні майже половина британців (48%) назвали імміграцію однією з головних проблем, що стоять перед Великобританією. Цього року було зафіксовано найвищий рівень занепокоєння з приводу імміграції — за винятком одного періоду під час міграційної кризи в Європі в 2015 році — з тих пір, як компанія Ipsos почала ставити це питання в 1974 році.
Але що насправді показують ці цифри — і чи вірні всі твердження про іммігрантів?
Незважаючи на зростаючу в останні місяці стурбованість громадськості з приводу імміграції, офіційні дані показують, що кількість людей, які прибувають до країни, знижується — хоча і з рекордно високого піку.
Дані Управління національної статистики (ONS) показують, що з 2011 року чиста міграція в основному коливалася між 200 000 і 300 000 осіб на рік.
Однак з моменту вступу в силу Brexit напередодні Нового року 2020 року кількість іммігрантів значно збільшилася. Коментатори та критики назвали це явище «Борисвейвом», оскільки воно відбулося після введення Борисом Джонсоном нової імміграційної системи після Brexit.
Останні дані показують, що ця хвиля спадає. Чиста міграція скоротилася вдвічі в 2024 році, і нещодавні зміни в правилах означають, що вона, як очікується, буде скорочуватися і надалі. Це в основному пов’язано зі скороченням кількості віз, що видаються за станом здоров’я та для отримання медичної допомоги. Зараз менше людей тікають від війни в Україні або рятуються від талібів через закриту тепер гуманітарну програму для Афганістану.
Кількість студентських віз також скоротилася. У серпні (коли кількість заяв на студентські візи різко зросла напередодні навчального року) кількість заяв скоротилася на 1,5% порівняно з 2024 роком і на 18% порівняно з тим же місяцем 2023 року.
У коментарях BBC після свого виступу на конференції лідер партії «Реформа» Найджел Фарадж звинуватив Джонсона в тому, що «до Великої Британії допускаються мільйони людей, більшість з яких, до речі, навіть не працюють і обходяться нам у цілий статок». Однак наявні дані ускладнюють його версію подій.
Більшість людей, які звертаються за притулком, не мають права працювати. Але незважаючи на те, що ЗМІ приділяють велику увагу невеликим човнам і прохачам притулку, вони становлять лише невелику частину від загальної кількості людей, які прибувають до Великої Британії — менше 5% від віз, виданих Міністерством внутрішніх справ, і тих, хто прибув і зареєструвався в 2025 році.
Найбільшу частку людей, які прибувають до Великої Британії, становлять студенти (близько 47%, включаючи утриманців). Від студентів не очікується, що вони будуть працювати, але вони роблять свій внесок, оплачуючи навчання, і не можуть отримати безстроковий дозвіл на проживання, тому або залишають Велику Британію, або роблять свій внесок, влаштовуючись на оплачувану роботу після закінчення навчання.
Другу за величиною групу складають люди з робочими візами, які становлять 20%, а їх утриманці — 11%.
В даний час опубліковані дані про доходи іммігрантів є неповними, чому не сприяють поточні проблеми з обстеженням робочої сили, що проводиться Національною статистичною службою (ONS).
Мадлен Сампшн, директор Міграційної обсерваторії Оксфордського університету, заявила, що, хоча дані про зайнятість є неповними, а показники «сильно різняться залежно від категорії іммігрантів», цифри свідчать про те, що рівень зайнятості серед недавніх мігрантів «не сильно відрізняється від рівня зайнятості серед існуючих резидентів або мігрантів, які проживають в країні протягом тривалого часу».
У звіті Міністерства внутрішніх справ вдалося пов’язати деякі типи віз, виданих у період з 2019 по 2023 рік, з доходами за системою PAYE (pay as you earn) у 2023-24 фінансовому році — причому більшість з них мали записи про доходи. Що стосується тих, хто не має записів, то, ймовірно, більшість з них вже покинули країну.
Працюють не тільки люди з робочими візами. Звіт також показав, що майже половина людей, які в’їжджають за сімейними візами (48%), мали дохід за системою PAYE (і знову ж таки, це не включаючи тих, хто працює не за наймом або покинув країну).
Останнім часом більша частина дискусій про імміграцію зосереджена на утриманцях — членах сім’ї, яким дозволено іммігрувати разом з основним власником візи. Уряд Сунака заборонив новим працівникам охорони здоров’я та соціального обслуговування привозити з собою дітей та інших утриманців, як і більшості студентів.
Дані PAYE показують, що багато утриманців насправді працюють — 81% утриманців працівників охорони здоров’я та соціального обслуговування, 45% утриманців кваліфікованих працівників і 25% утриманців, які мають візи для старших спеціалістів або спеціалістів, отримували дохід (знову ж таки, ці дані не враховують самозайнятих осіб, а також той факт, що багато з них покинули країну. Коригування цифр з урахуванням основних власників віз, які покинули країну, ще більше підвищує оцінки). .
Серед усіх різних типів людей, які приїжджають до Великої Британії, новоприбулі біженці (близько 28% за деякими оцінками) та особи з гуманітарними візами мають найменшу ймовірність працевлаштування.
Що стосується загального рівня доходів, то, за даними Migration Observatory, доходи іммігрантів швидко зростають — у 2024 році середній дохід іммігранта з країни, що не входить до ЄС, був рівний або трохи перевищував середній дохід працівника у Великій Британії.
То чи будуть недавні мігранти — як заявив Фарадж — коштувати Великій Британії цілий статок у довгостроковій перспективі? На підставі наявних даних ми поки не можемо сказати, але, з огляду на той факт, що більшість людей, які переїжджають до Великої Британії, не будуть проходити навчання в шкільній системі, а також повинні будуть платити за лікування в системі NHS, малоймовірно, що вони будуть коштувати більше, ніж інші.
