Одна кухня не підходить усім. Хтось варить каву раз на день, а хтось готує триразове харчування на сім’ю щодня. Є ті, хто веде активний соціальний стиль життя й використовує кухню як продовження вітальні, а є ті, для кого це робоча зона. Саме тому матеріали потрібно обирати не за картинкою, а під себе — під реальний ритм, звички й навантаження.
Тут усе має працювати без зайвих рухів. Поверхні — зносостійкі, фурнітура — тиха й надійна, шафи — з логічним наповненням. Особливо варто звернути увагу на матеріали, які витримують постійне тертя, контакт із вологою й температурні коливання. Стільниця має бути не тільки візуально приємною, а й практичною — з вологостійким покриттям, стійкою до подряпин, з надійною крайкою.
Підійде ламінована стільниця на основі ДСП зі стриманою текстурою, без глянцю — на ній менше видно забруднення, краще сприймається денне світло. А от фурнітура для меблів має витримувати навантаження: напрямні з повним висувом, петлі з доводчиком, підйомні механізми без ривків.
Тут інше завдання: кухня працює на імідж і на зручність спілкування. Ви, ймовірно, готуєте рідше, але хочете, щоб усе виглядало бездоганно. Матеріали можна обирати більш естетичні — з акцентом на текстури, контрасти, цікаві поєднання. Але не варто повністю жертвувати практичністю: плями, подряпини, випадкові бризки все одно траплятимуться.
Чудово працює комбінація:
Фурнітура — зручна, але прихована: push-to-open, тонкі профільні ручки, напрямні з плавним ходом.
Кухня має виглядати чисто, працювати тихо й не ламати композицію простору. Тут варто уникати глянцю, контрастів і фурнітури, що «видає себе». Стільниця — тонка, в одному тоні з фасадами або фартухом. Ідеально, якщо все зливається в одну площину: фасади — без ручок, побутова техніка — вбудована, матеріали — з м’якою фактурою.
Важливо уникати гострих кутів, слизьких поверхонь і матеріалів, які легко пошкодити. Стільниця — з матовим покриттям, не слизька, не глянцева, з максимально щільною крайкою. Добре, якщо вона трохи виступає за фасад — це захищає меблі від крапель та ударів. Колір — краще не білий, а щось середнє, на чому не буде видно ані плям, ані подряпин
Фурнітура — надійна, з плавним гальмуванням, щоб дверцята не гучно закривались і не защемлювали пальці. Варто подумати і про обмежувачі відкриття — особливо в нижніх шухлядах.
Тут можна дозволити собі дещо сміливіші рішення. Стільниця — як акцент: графітова, чорна, фактурна, навіть глянцева — бо експлуатаційне навантаження буде невелике. У фурнітурі можна звернути увагу на дизайнерські ручки, внутрішнє підсвічування, декоративні профілі.
Головне — не обирати матеріали лише за фото. Те, що добре виглядає в інтер’єрі, має ще й добре відчуватися.
