Петиція на сайті Кабінету Міністрів України із закликом запровадити кримінальну відповідальність за фізичне насильство над тваринами набрала необхідну для розгляду кількість голосів. Згідно з платформою на сайті уряду, петиція була подана 5 січня, і станом на 10 січня вона набрала необхідні для розгляду 25 тис. голосів.
«Ми, громадяни України, звертаємося до Кабінету Міністрів України з вимогою ініціювати внесення змін до Кримінального кодексу України з метою введення реальної, чіткої та дієвої кримінальної відповідальності за фізичне насильство над тваринами», – йдеться в петиції.
Автор петиції заявляє, що чинне законодавство України у сфері захисту тварин не встановлює суворої кримінальної відповідальності за фізичне насильство, що призводить до страждань, каліцтв або загибелі тварини, а існуючі санкції не мають достатнього стримуючого ефекту.
“У країнах Європейського Союзу, зокрема в Греції (Animal Welfare Act № 4830/2021), фізичне насильство над тваринами кваліфікується як тяжкий кримінальний злочин, і за найтяжчі форми жорстокості передбачено позбавлення волі до 10 років. Такий підхід довів свою ефективність у зменшенні випадків жорстокого поводження з тваринами і відповідає європейським стандартам захисту тварин”, – додав автор.
У зв’язку з цим, від уряду вимагається внести зміни до Кримінального кодексу, якими встановити: кримінальну відповідальність за фізичне насильство над тваринами, що спричинило фізичний біль, страждання, каліцтво або смерть тварини; покарання — позбавлення волі від 5 до 10 років за такі злочини при першому порушенні; встановити градацію покарання: за перший факт жорстокого фізичного насильства — позбавлення волі від 5 до 7 років; за повторний факт або вчинений з особливою жорстокістю — позбавлення волі 7–10 років; за систематичні порушення або у випадках тяжких наслідків — максимальний термін 10 років; передбачити додаткові обмеження, які застосовуються при таких злочинах: заборона на утримання тварин на строк не менше 10 років після відбуття покарання; створення реєстру осіб, засуджених за жорстоке поводження з тваринами, з обмеженням права купувати, отримувати у власність або опікуватися тваринами.
Як повідомлялося, 15 липня 2021 року Верховна Рада законодавчо посилила боротьбу з жорстоким поводженням з тваринами. Зокрема, прийнятий закон передбачає обов’язкову наявність повідця для вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя або здоров’я людини, а також намордника на собаках небезпечних порід (зокрема доберман, німецький дог, німецька вівчарка, ротвейлер, американський бульдог, бультер’єр). Закон забороняє протягом року утримувати тварин людям, на яких було накладено адміністративне стягнення або застосовувалися заходи впливу за вчинення правопорушення, пов’язаного з жорстоким поводженням з тваринами, а також протягом десяти років з дня набрання законної сили обвинувального вироку щодо осіб, які були притягнуті до кримінальної відповідальності за жорстоке поводження з тваринами або були звільнені від кримінальної відповідальності і провадження у справі було припинено за нереабілітуючими обставинами. Жорстоке поводження з тваринами – знущання над тваринами, в тому числі безпритульними, тягне за собою накладення штрафу від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400-5100 грн) з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для його життя або здоров’я. За утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, вигул собак без повідків і намордників, а також не прибирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини в громадському місці передбачено попередження або накладення штрафу на громадян від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170-340 грн) і попередження або накладення штрафу на посадових осіб – від 20 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340-850 грн).
Кабміну, кримінальна відповідальність, НАСИЛЬСТВО, Петиція, тварини
В Україні стартувала спільна інформаційна кампанія Офісу віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні (UNFPA). Її мета — привернути увагу до проблеми сексуального насильства, пов’язаного з війною, а також поінформувати українців про можливість звернутися до Центрів допомоги врятованим (ЦДВ). ЦДВ в 11 містах країни безплатно надають соціально-психологічну допомогу постраждалим від війни, зокрема, постраждалим від сексуального насильства, пов’язаного з війною. Також у ЦДВ можна проконсультуватися щодо гуманітарної та медичної допомоги, знайти тимчасовий прихисток, розв’язати юридичні питання внутрішньо переміщених осіб (ВПО) тощо. Адреси та контакти центрів можна дізнатися на сайті.
Сексуальне насильство, пов’язане з війною, — це не лише зґвалтування, але й погрози та спроби зґвалтування, каліцтво статевих органів, примус до спостереження за сексуальним насильством над іншими людьми та інші дії, які застосовуються для деморалізації в умовах ведення воєнних дій. Станом на червень 2023 року Офіс Генерального прокурора України зафіксував 208 фактів сексуального насильства, пов’язаного з війною, а Центри допомоги врятованим — понад 100. Проте можна стверджувати, що ці цифри не відображають реальної кількості постраждалих. За словами Праміли Паттен, спецпредставниці генсекретаря ООН з питань сексуального насильства в умовах конфліктів, на кожен офіційно зареєстрований випадок сексуального насильства, пов’язаного з війною, в Україні припадає від 10 до 20 незареєстрованих.
«Досвід сексуального насильства, пов’язаного з війною, завдає глибокої психологічної травми та руйнування фізичної, соціальної, психологічної та духовної цілісності людини. Постраждалі часто не наважуються поділитися пережитим навіть із найріднішими через страх, відразу, сором. Не можна вимагати від них розповідати про все й одразу. Рідним та друзям врятованих від сексуального насильства, пов’язаного з війною, слід зберігати терпіння, давати врятованим виговоритися, слухати їх уважно, а також поважати їхнє право на приватність та анонімність. При цьому важливо розуміти, що забезпечити ефективну допомогу врятованим від сексуального насильства, пов’язаного з війною, можуть виключно кваліфіковані спеціалісти», — каже Валерія Палій, президентка Національної психологічної асоціації.
Соціальне відео, що вийшло до старту інформаційної кампанії, розповідає про відчуття та емоції, які переживають врятовані від сексуального насильства, пов’язаного з війною, а також про важливість підтримки постраждалих близькими та отримання професійної допомоги.
«Центри допомоги врятованим – це комплексна підтримка, орієнтована виключно на потреби постраждалих. Свого роду місток між травматичним досвідом людини та готовністю, можливо, у майбутньому свідчити. Тому, так важливо щоб якомога більше громадян знали про існування таких сервісів. Звертались по допомогу і відчували себе безпечно. Відновлення справедливості починається з турботи про кожного постраждалого, їхнього повернення до нормального життя», – зазначає Ольга Стефанішина, Віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України.
Центри допомоги врятованим працюють у Києві, Львові, Запоріжжі, Дніпрі, Чернівцях, Мукачеві, Одесі, Кропивницькому та Полтаві, а у Харкові та Херсоні розгорнули мобільні центри. Станом на червень 2023 року в них отримали допомогу понад 17 000 осіб.
«За час роботи Центрів допомоги врятованим, створених за сприяння нашого фонду, ми усвідомили, наскільки важливо поширювати інформацію про те, що така допомога в принципі існує і що по неї можна й треба звертатися до фахівців. Маємо робити все можливе, аби постраждалі не почувалися самотніми й відчували, що про них не забувають та піклуються. Ця інформаційна кампанія покликана нагадати врятованим від сексуального насильства, пов’язаного з війною, що ми поруч, що ми не залишимо їх і будемо підтримувати стільки, скільки потрібно», — говорить Хайме Надаль, представник Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні (UNFPA).
Центри допомоги врятованим створені за ініціативи Офісу віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, сприяння урядової уповноваженої з питань гендерної політики, у партнерстві з UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення, завдяки фінансовій підтримці урядів Бельгії, Франції, Швеції та у співпраці з місцевими органами влади та громадськими організаціями.
