Київський міський клінічний онкоцентр – одна з найбільших онкологічних клінік України. Його в.о. директора Олександр Клюсов з першого дня повномасштабного вторгнення РФ залишався на робочому місці, вступив у тероборону і два місяці не залишав онкоцентр, налагоджуючи роботу клініки в умовах воєнного часу. Внаслідок ракетної атаки РФ тут було вибито понад 100 вікон та пошкоджено три вхідні групи. Ніхто з персоналу та пацієнтів онкоцентру тоді не постраждав. За допомогу підрозділу ГУР МО Клюсова відзначено подякою від генерал-майора Кирила Буданова.
Керівник онкоцентру розповів агентству “Інтерфакс-Україна” про роботу клініки у 2022 році та про плани її розвитку на 2023 рік.
Текст: Анна Левченко
– Ви закуповували у 2022 році обладнання?
– Загалом ми закупили обладнання на 30 млн грн. Зокрема, за особистої підтримки мера Віталія Кличка, департамент охорони здоров’я КМДА у 2022 році придбав для онкоцентру два сучасні потужні лінійні прискорювачі для проведення променевої терапії. Таким чином, ми вже маємо п’ять лінійних прискорювачів. Для того, щоб встановити це обладнання, потрібно було провести ремонт двох бункерів з повною переробкою вентиляції. Наразі проводяться будівельні роботи з реконструкції бункерних приміщень для встановлення цього високотехнологічного обладнання, завершити які планується на початку травня. Плануємо створити на базі нашого онкоцентру одну з найпотужніших радіологічних клінік в Україні, яка у 2023 році почне працювати на повну потужність. Після цього розпочнуться пусконалагоджувальні роботи, які триватимуть ще три місяці. Це масштабний проект за участю МАГАТЕ та ГІЯРУ. Запуск центру радіології дозволить збільшити кількість пацієнтів майже на 75% та скоротить термін очікування з місяця до одного тижня. Це суттєво зміцнить онкологічну допомогу населенню столиці. Крім того, у 2022 році ми встановили в онкоцентрі сучасний комп’ютерний томограф, на якому вже у липні було продіагностовано першого пацієнта.
– Чи є зараз можливість розвивати клініку?
– Безумовно, у 2022 році, відновлюючи працездатність, ми проводили ремонти, відкрили нові відділення. Зокрема відкрили відділення амбулаторної хірургії та інтервенційної діагностики, що, фактично, дозволяє проводити діагностику та лікувати пацієнтів в режимі денного стаціонару. Ми вже мали кілька відділень, які працюють за таким принципом, зокрема відділення хіміотерапії, денний терапевтичний стаціонар. Зараз ми відкрили стаціонар амбулаторної хірургії на вісім ліжок, сучасне відділення із двома операційними.
Крім того, відремонтували ще одне укриття під поліклінічним корпусом. Тепер у разі повітряної тривоги маємо можливість продовжувати працювати укритті, куди спускаються лікарі, адміністратор, співробітники реєстратури та де продовжується прийом хворих.
– Як клініка працювала у 2022 році в умовах активного вторгнення та війни? Ви зачинялися?
– Ми не зачинялися і одними з перших практично відновили довоєнну кількість пролікованих хворих. Торік у нас було проліковано близько 32 тисяч пацієнтів – лише на 6 тисяч менше, ніж у 2021 році, що має відповідні об’єктивні причини і фактично це можна порівняти з тим, як заклад працював два роки тому. Зрозуміло, що від початку активного вторгнення ми перейшли на амбулаторне надання діагностичної та лікувальної допомоги і продовжили стаціонарне лікування важкохворих, які потребували медичної допомоги в умовах стаціонару. Кількість пацієнтів не скоротилася в рази, як зараз у багатьох лікувальних закладах. Сьогодні у нас близько 750–800 хворих щодня. Можна сказати, що на довоєнний рівень ми вийшли вже у липні.
Особливу увагу від початку ми приділили онкохворим дітям, які проходили лікування у відділенні дитячої онкології, а в середині 2022 року вдалося відновити його в повному обсязі. Проводять прийоми провідні дитячі онкологи відділення, проводяться оперативні втручання та курси хіміотерапії.
– Чи змінилася географія ваших пацієнтів? Звідки вони приїжджають?
– Трохи поменшало іногородніх хворих. Ми вже другий рік поспіль за Програмою медичних гарантій (ПМГ) працюємо за принципом екстериторіальності, тож за медичною допомогою до нас можуть звернутися громадяни з будь-якого регіону України. Проте їхня кількість дещо знизилася. З іншого боку, є зараз пацієнти-переселенці, які мають такий самий статус, як і кияни. Ми розуміємо міграційні процеси і намагаємося надати медичну допомогу всім, хто її потребує.
– У 2022 році ви працювали в рамках ПМГ. Як ця програма проявила себе у таких складних, несподіваних для всіх умовах? Чи вистачило вам грошей?
– Нам вистачило. На сьогодні контракт нашого закладу із НСЗУ складає 455 млн грн. Я та весь колектив онкоцентру є затятими прихильниками реформи, і ми були найбільш підготовленими до її реалізації, одними із перших 2020 року уклавши контракт із НСЗУ. Маючи досвід роботи у реформі впродовж трьох років, я можу констатувати, що реформа дозволяє спеціалізованим медустановам не лише працювати, а й розвиватися. Тобто грошей вистачає. Ми навіть закуповуємо діагностичне та лікувальне обладнання, і зарплати у нас одні із найвищих серед медустанов Києва. Звісно, ми маємо можливість використовувати кошти двох бюджетних програм: державної та місцевого бюджету КМДА, зокрема для купівлі препаратів хіміотерапії. І це дуже серйозна допомога, адже тому що закупівля таких препаратів потребує значних ресурсів.
– Які потреби клініки препаратів для хіміотерапії? Скільки грошей потрібно для цього напряму онкоцентру?
– Для хіміотерапії минулого року було закуплено препаратів на 147 млн грн за програмою місцевого бюджету “Здоров’я киян”, приблизно на 50 млн грн за державною програмою лікування онкології та на 10 млн грн за рахунок онкоцентру. Хоча потреба у хіміопрепаратах для забезпечення лікування онкологічних хворих за сучасними протоколами лікування із застосуванням таргетної терапії, онкоімунотерапії складає понад 2 млрд грн.
– Скільки ліків ви отримали у рамках гуманітарної допомоги?
– Досить багато, хоча й значно менше, ніж закуповуємо. Навряд чи помилюся, якщо скажу, що ми отримали гуманітарної допомоги майже на 10 млн грн.
– За якими пакетами ви маєте контракти з НСЗУ?
– У 2022 році ми мали контракти з НСЗУ щодо 15 пакетів онкологічної допомоги. Це і хіміотерапія, і лікування онкології в умовах стаціонару, два пакети хірургічного лікування онкозахворювань, радіологічний пакет та діагностика онкологічних захворювань. Але близько 75% нашого бюджету формує радіологія, хіміотерапія, а щодо діагностики – то це мамографія, ендоскопічні та інші методи обстеження.
У 2023 році до цих пакетів додалися ще два пакети: з амбулаторного хірургічного лікування та з навчання і підготовкою кадрів.
Втім, хочу підкреслити, що основне наше завдання – це 100% забезпечення хворих медикаментами. Ми в 2022 році знаходилися в умовах перехідного періоду медреформи, об’єктивно були проблеми, які доводилося вирішувати. Але війна все загострила, і поруч з перевагами реформи стали очевидними й проблеми. Наприклад, у нас на сьогодні немає 100%-го забезпечення ліками. І як би ми не нарощували обсяги закупівель власними коштами, все одно проблеми не вирішимо, тому що у всьому світі забезпечення дороговартісним лікуванням відбувається за рахунок державної підтримки та страхування.
– Скільки вам не вистачає?
– Але, знову-таки, якщо ми говоримо про сучасні протоколи, то багато з них передбачає використання імунотерапії і таргетної терапії, яка є дороговартісною. На жаль, на цей напрям у бюджеті не вистачає коштів.
Загалом ми забезпечені препаратами першої лінії хіміотерапії приблизно на 90%, на 75-80% забезпечені препаратами гормонотерапії. На сучасніші препарати грошей, на жаль, не вистачає. До того ж, ми постійно стикаємося з проблемою нерегулярності поставок. Графік поставок, на жаль, дає збої. Часто буває, що запасів недостатньо для покриття потреби до наступної поставки. Я розумію, що тут і логістика, і війна – і все це накладає свій відбиток. Але крім цього є проблеми із завезенням певної групи препаратів. Є препарати, які через різні обставини взагалі відсутні в Україні. Я не хочу списувати все на війну, але вона позначається багато на чому.
– Як ви виходите із такої ситуації?
– Над цією проблемою ми працюємо з літа минулого року. Постійно закуповуємо ліки за кошти клініки. Як я вже зазначив, торік ми власним коштом закупили ліків майже на 10 млн грн.
– Які ще плани на 2023 рік?
– Запуск лінійних прискорювачів – це досить масштабно. Але хочемо ще встановити МРТ, обладнання, яке дасть нові можливості діагностування певних локалізацій злоякісних новоутворень. Ще цього року має запрацювати автоматизована система розливу хіміопрепаратів. Ми вже встановили обладнання, чекаємо на програмне забезпечення і ключі. Але через війну все трохи затягується. З нашого боку все готово, далі запустити систему мають зарубіжні фахівці. Вони вже приїжджали до нас, я їх зустрічав і супроводжував через Кишинів. Логістика була непростою, втім сподіваємося, що зможемо запустити проект на віддаленому доступі. Зараз чекаємо, коли фірма, яка нам поставила це обладнання, закупить певну кількість витратних матеріалів.
Також є ідея запустити лабораторний центр, на базі якого можна буде згодом створити референтну лабораторію. Це дасть змогу отримувати другу думку і залучати додаткове фінансування.
– Глобальні плани. А як ви оцінюєте можливості команди їх реалізувати?
– Звісно, запорука успіху насамперед у злагодженій роботі нашої команди. У нас дуже гідний та грамотний колектив, і не лише щодо лікування, а й у менеджменті. Не можу не сказати про своїх заступників, з якими ми працювали і у мирний час, і від початку війни. Завдяки злагодженій роботі команди під час активної фази бойових дій, коли наша клініка, яка знаходиться в одному зі стратегічних напрямків, працювала практично під обстрілом, онкоцентр ні на день не припиняв своєї роботи.
Не можу не назвати свого заступника з амбулаторно-поліклінічної роботи Дмитра Осинського та завідувача консультативної поліклініки Володимира Базася. Разом із ними ми з початку війни змогли організувати консультативно-діагностичний центр із чергуванням лікарів, налагодити цілодобові гарячі телефонні лінії, на які зверталося щодня понад 500 пацієнтів.
У гострій фазі бойових дій пріоритетними методами діагностики та лікування онкологічних захворювань стали денна форма перебування пацієнтів у заклад, терапевтична та хірургічна амбулаторна допомога, яка на наступному етапі трансформувалася в організацію та створення стаціонару амбулаторної хірургії та інтервенційної діагностики.
Ми розуміємо, що після нашої перемоги нам доведеться багато працювати. Багато хто прогнозує сплеск захворюваності на рак. Буде багато занедбаних випадків, адже під час війни люди менше звертаються за діагностикою, відкладають лікування. Чи це будуть нові випадки, чи ми матимемо справу з результатом відкладеної діагностики, зараз ніхто не знає. Але я впевнений, що Київський міський клінічний онкоцентр буде готовий до надання медичної допомоги пацієнтам на найвищому та найсучаснішому рівні.
