Закон про множинне громадянство несе певні ризики, але наразі його прийняття дозволяє якнайшвидше вирішити низку проблем, вважають опитані агентством “Інтерфакс-Україна” юристи.
“Ухвалення закону про множинне громадянство це стратегічна відповідь на два екзистенційні виклики, загострені повномасштабним вторгненням – демографічну кризу та необхідність збереження зв’язку з мільйонами українців, які опинилися за кордоном. Закон створює складну, але логічну правову рамку, яка докорінно змінює підхід до інституту громадянства”, – вважає адвокат АО Barristers Кирил Іорданов.
Він зазначив, що центральною юридичною проблемою реформи громадянства була потенційна колізія зі ст. 4 Конституції, яка проголошує, що Україні існує єдине громадянство. Замість того, щоб ініціювати складну процедуру внесення змін до Конституції, законодавець обрав шлях інтерпретації, по суті, встановивши, що ця норма історично була спрямована на запобігання сепаратизму (унеможливлення “громадянства Львівської області” чи “громадянства АР Крим”), а не на заборону мати паспорт іншої суверенної держави.
“Водночас такий підхід створює певну юридичну вразливість, оскільки виключне право на офіційне тлумачення Конституції належить Конституційному суду, вся реформа побудована на припущенні, що КСУ, у разі звернення, підтримає саме таке ліберальне тлумачення. Це створює потенційний довгостроковий ризик, який експерти називають “конституційною бомбою уповільненої дії”, проте наразі держава обрала саме такий шлях для якнайшвидшого вирішення нагальної проблеми”, – сказав він.
Іорданов зазначив, що операційна модель закону передбачає, по-перше, обов’язок для громадян України декларувати наявність іноземного громадянства, що виводить це явище з “сірої зони”, по-друге, можливість мати множинне громадянство поширюється лише на громадянства держав, що увійдуть до спеціального переліку, який затверджуватиме Кабінет міністрів.
Крім того, закон категорично забороняє громадянство держави-агресора (РФ) та на обіймання державних посад для осіб з множинним громадянством.
“Ці механізми, хоч і є прагматичними, породжують дискусії. Наприклад, делегування повноважень щодо формування переліку “дружніх країн” уряду створює ризик політизації. Що станеться, якщо людина отримає громадянство країни, яка є в переліку, а через рік через політичні розбіжності цю країну з нього виключать? Закон поки не дає відповіді, що підкреслює важливість розробки стабільних та прозорих підзаконних актів”, – сказав він.
Іорданов також зазначив, що запровадження множинного громадянства породжує низку практичних питань щодо фінансових та юридичних аспектів життя людини. Серед таких питань, зокрема, питання оподаткування та пенсії.
“Тут важливо розуміти, що фінансові зобов’язання регулюються переважно статусом податкового резидента та двосторонніми угодами, а не кількістю паспортів. В частині оподаткування, щоб уникнути ситуації, коли обидві країни вимагають сплати податків з одного й того ж доходу, Україна уклала угоди про уникнення подвійного оподаткування з понад 70 країнами світу. Вони чітко розподіляють права на оподаткування різних видів доходів між двома державами”, – сказав юрист.
Іорданов звернув увагу, що право на соціальні виплати та пенсії також регулюється двосторонніми угодами про соціальне забезпечення. Ці угоди базуються на пропорційному принципі: людина не отримує дві повні пенсії, кожна країна виплачує частину, пропорційну до страхового стажу, набутого на її території.
“Хоча ця система є логічною, вона може створювати певні складнощі, коли людина може мати достатній сумарний стаж, але не мати мінімально необхідного в жодній з країн окремо”, – сказав він.
Як підкреслив юрист, в питаннях права та обов’язків фундаментальний принцип полягає в тому, що “якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то в правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України”.
“Це означає, що на території України така особа не може ухилятися від обов’язків, посилаючись на свій другий паспорт ” – сказав він, зазначивши водночас, що обмеження на зайняття державних посад для осіб з множинним громадянством, “закон створює предмет для дискусії”.
Іорданов прогнозує, що наразі закон може викликати складнощі у сферах, де перетинаються юрисдикції різних держав. Зокрема, наявність другого паспорта не звільняє від військового обов’язку перед Україною: поки особа з множинним громадянством перебуває на території України, вона розглядається виключно як громадянин України й підлягає мобілізації на загальних підставах.
Водночас, молода людина, яка є громадянином України та, наприклад, Ізраїлю, може бути призвана на службу в обох країнах. “Це є складною міжнародною проблемою, вирішення якої потребуватиме активної дипломатичної роботи та укладення відповідних угод, що є нормальною практикою у міжнародних відносинах”, – сказав він.
На думку Іорданова, множинне громадянство не створює правового вакууму в питаннях шлюбу, спадщини та кримінальної юстиції, які вже регулюються законом “Про міжнародне приватне право”, втім, в цих сферах можуть постати питання, зокрема, з визначенням “останнього постійного місця проживання” для спадщини чи поділу майна при розлученні, набутого в різних юрисдикціях.
При цьому юрист підкреслив, що “одним з найбільш ризикованих положень закону є норма про втрату громадянства за “добровільне” набуття паспорта держави-агресора”.
“Проблема полягає у самому понятті “добровільності” в умовах окупації, яке є фікцією. Буквальне застосування цієї норми може призвести до масового позбавлення громадянства жертв окупації. Ця норма вимагає негайного уточнення та розробки чітких критеріїв, які б відрізняли акт державної зради від вимушеного кроку під тиском окупаційної влади”, – сказав він.
Зі свого боку, координаторка зі звʼязків з органами влади Асоціації правників України Дарʼя Лупійчук нагадала, що раніше підставою для втрати громадянства було добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття, однак реалізація цієї норми була надзвичайно складною, але зараз українські громадяни можуть набути громадянство інших країн. Втім перелік країн, де українці можуть мати множинне громадянство, наразі ще не затверджений урядом. .
“Зокрема, планується надавати пріоритет країнам ЄС, G7 та НАТО. При цьому такими країнами не можуть бути держави-агресори або окупанти. Такий підхід покликаний усунути потенційні загрози національній безпеці”, – сказала вона.
Лупійчук зазначила, що прийнятий закон не скасовує принцип єдиного громадянства, який виключає можливість існування громадянства адміністративно–територіальних одиниць України (внутрішній вимір) та встановлює, що у правових відносинах з Україною громадянин визнається лише громадянином України. Таким чином, якщо іноземець набув громадянство України, то в правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
“Тобто в ситуаціях, коли особа має кілька паспортів, український паспорт матиме пріоритет. Також громадяни з українським громадянством, незалежно від інших, зобов’язані виконувати свої обов’язки перед державою, включно з військовим”, – сказала вона.
Лупійчук підкреслила, що слідом за ухвалення закону про множинне громадянство необхідно впровадити зміни задля усунення існуючих недоліків інституту множинного громадянства. Так, щодо військового обов’язку для біпатридів Європейська конвенція про скорочення випадків множинного громадянства передбачає, що від осіб, які мають громадянство двох чи більше держав-учасниць, вимагається виконувати свій військовий обов’язок тільки щодо однієї з цих країн, втім Україною ця Конвенція не ратифікована.
“Скасування підстави для втрати українського громадянства через набуття іноземного можна розглядати як лібералізацію законодавства. Однак для держави така особа залишається громадянином з усіма відповідними правами та обов’язками. Водночас потребують врегулювання питання виконання військового обов’язку особами з кількома громадянствами, подвійного оподаткування тощо”, – сказала вона.
Зі свого боку, адвокат ЮФ “Ілляшев та Партнери” Яна Триньова вважає, що режим оподаткування буде залежати, зокрема, від того, резидентом якої країни визнає себе особа або її можна визнати згідно законодавству, але “в будь-якому разі множинне громадянство в контексті оподаткування тягне додаткові зобов’язання для особи”, а питання соціальних виплат залежатиме, зокрема, від резиденства особи, виду соціальної виплати, та інших факторів, наприклад, стажу роботи (обов’язково законне працевлаштування) відповідно до вимог законодавства конкретної країни, тощо.
Триньова також підкреслила, що “законодавство певної країни громадянства буде поширюватись на всю території цієї країни, в іншій країні це законодавство не діятиме”
“Наприклад, якщо особа є громадянином України, в якій наразі вільний обіг вогнепальної зброї (не гладкоствольної мисливської) обмежений, і громадянином іншої держави, де наявний вільний обіг вогнепальної зброї, то він може придбати таку зброю на території держави, де це дозволено, і користуватись нею на території цієї держави. Однак в Україні носіння, приміром, такої зброї буде правопорушенням, за яке передбачається кримінальна відповідальність”, – сказала вона.
Крім того, принцип громадянства спрацює і в ситуації, коли громадянин України, перебуваючи в іншій країні, в якій дозволено придбання та вживання наркотичних речовин, придбає та буде вживати такі засоби, однак після повернення в Україну (де це заборонено), в разі виявлення він може підлягати кримінальній відповідальності.
Триньова підкреслила, що “на осіб, які мають більше одного громадянства, поширюється законодавство всіх країн, громадянство яких вони мають, при чому, не є важливим їх місце проживання: на території цих країн громадянства чи поза ними”.
