Купівля квитка на поїзд є не просто транзакцією – це укладення публічного договору, тому «Укрзалізниця» (УЗ) зобов’язана надавати послуги кожному, хто до неї звертається.
За словами старшого адвоката АО Barristers Кирила Іорданова, обмежити право пересування через неможливість купівлі квитка через «Дію» можна тільки законом, а не внутрішніми документами «УЗ».
“Купівля квитка на поїзд – це не просто транзакція. Це укладення публічного договору. Простою мовою: це як прийти в магазин за хлібом. Магазин не може відмовити вам у продажу, якщо у вас є гроші. Так само і «Укрзалізниця» як перевізник, що займає монопольне становище в країні, зобов’язана надавати послуги кожному, хто до неї звертається. Це прямо прописано в ст. 633 Цивільного кодексу України«, – сказав він агентству »Інтерфакс-Україна”.
Іорданов зазначив, що, встановлюючи «Дію» як єдиний ключ доступу до послуги, перевізник самовільно змінює умови її надання, він не просто пропонує зручний цифровий сервіс, а примушує до його використання, створюючи штучний бар’єр.
“Виходить парадокс: ваш паспорт – головний документ, що засвідчує особу, раптом стає менш важливим, ніж наявність застосунку на телефоні. Це не просто незручність – це пряме порушення принципу рівності. Конституція України гарантує кожному право на свободу пересування. Звичайно, це право може бути обмежене, але тільки законом, а не внутрішнім рішенням акціонерного товариства (УЗ – ІФ-У), нехай навіть і державного”, – сказав він.
Іорданов вважає, що нововведення «Укрзалізниці» з продажу квитків тільки через авторизацію в «Дії» на практиці є обмеженням свободи пересування.
«Ініціатива “Укрзалізниці” боляче б’є по так званому »цифровому розриву”, ставлячи в нерівне становище величезні групи людей. Усі ці люди не є спекулянтами. Це звичайні пасажири, яких держава в особі «Укрзалізниці» фактично позбавляє доступу до базової послуги”, – вважає юрист.
Іорданов теж звернув увагу на ризики вразливості «безальтернативної системи, зав’язаної на складній взаємодії кількох платформ (УЗ, “Дія”, BankID, мобільні оператори)».
«Критична залежність від єдиної інфраструктури створює величезні ризики: у разі потужної DDOS-атаки на сервери “Дії” або технічного збою в системі »Укрзалізниці” продаж квитків на ключові напрямки буде повністю паралізовано. Без альтернативи у вигляді кас тисячі людей у критичний момент опиняться в пастці, що робить систему потенційно небезпечною. До цієї системної вразливості додається і людський фактор, адже «Дія» нерозривно пов’язана зі смартфоном. Якщо телефон загублений, зламаний або просто розрядився, людина втрачає єдиний ключ доступу до послуги, перетворюючи звичайну життєву неприємність на серйозну проблему”, – констатував він.
Крім того, Іорданов зауважив, що ініціатива створює невидимі бар’єри для зовнішнього світу, оскільки іноземні туристи або українці, які постійно проживають за кордоном, не можуть скористатися системою.
Водночас він звернув увагу на «юридичний вакуум відповідальності» у разі, якщо пасажир зазнав фінансових збитків через збій у системі.
“Чинне законодавство не дає чіткої відповіді, залишаючи споживача наодинці зі своєю проблемою, не маючи реальних важелів для відшкодування збитків. Цей набір технічних та операційних ризиків демонструє, що поспішне впровадження безальтернативних цифрових рішень може створити колапс там, де раніше була просто незручність”, – сказав він.
Водночас Іорданов підкреслив, що судові перспективи позовів пасажирів, які через нововведення не матимуть можливості купити квиток, дуже високі.
“Аргументи для суду залізобетонні: порушення прав споживача, примус до укладення договору на дискримінаційних умовах і порушення конституційних прав. Суд, найімовірніше, стане на бік людини і зобов’яже перевізника усунути перешкоди”, – сказав він.
Крім того, на думку Іорданова, на дії УЗ може бути жорстка реакція АМКУ – від обов’язкових рекомендацій змінити правила до багатомільйонного штрафу.
«Укрзалізниця» – монополіст. А зловживання монопольним становищем – це пряма компетенція АМКУ. Створення умов, за яких одна група споживачів (з «Дією») отримує доступ до послуги, а інша (без “Дії”) – ні, є класичним прикладом такого зловживання”, – наголосив він.
“Впроваджуючи будь-які інновації в соціальній сфері, важливо пам’ятати про ключовий принцип – інклюзивність і наявність вибору. «Дія.Підпис» може стати чудовим інструментом верифікації, зручною і сучасною опцією для багатьох пасажирів. Однак збереження можливості купити квиток традиційним способом, наприклад, у касі за паспортом, дасть змогу уникнути створення бар’єрів для різних груп громадян”, – підсумував юрист.
Як повідомлялося, через дефіцит квитків на поїзди УЗ з 25 липня поширила в тестовому режимі верифікацію через «Дія.Підпис», яка працює для міжнародних рейсів і п’яти популярних внутрішніх поїздів. Однак цей крок зазнав значної критики з боку частини пасажирів. У відповідь на неї компанія відмовилися від верифікації через «Дія.Підпис» під час купівлі квитків на два внутрішні поїзди – №105/106 Одеса – Київ і №91/92 Львів – Київ і тестово залишила її для трьох поїздів: №29/30 Київ – Ужгород, №12 Львів – Одеса та №27/28 Київ – Чоп.
