Фіксований податок на нерухомість є більш ефективним для розвитку громад, ніж пайовий внесок, який був скасований законом №132-IX для проектів, будівництво яких розпочато після 1 січня 2021 року, повідомила агентству «Інтерфакс-Україна» голова парламентського комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олена Шуляк.
Шуляк, одна з авторів закону №132-IX, підкреслила, що громади вже на етапі скасування пайових внесків мали компенсаторну альтернативу, а саме фіксований податок на нерухомість. Цей інструмент має значно вищий потенціал для вирішення інфраструктурних завдань, його легше адмініструвати, і він має значно менше корупційних ризиків, ніж пайовий внесок.
“Фактично частка пайової участі в доходах місцевих бюджетів була дуже малою – близько 1%. На будівництво нових дитячих садків, шкіл та іншої інфраструктури ці кошти не використовувалися, а їх цільове призначення не контролювалося. Отже, у нас є податок на нерухомість. Не скажу, що це універсальний компенсатор, але зараз ми бачимо, що за цифрами він уже перевищує в рази”, – повідомила Шуляк.
За її даними, у 2020 році за цим податком місцеві бюджети отримали 5,7 млрд, у 2021-му – 7,8 млрд грн, у 2022-му – 7,1 млрд грн навіть незважаючи на війну, 2023 рік – 9,1 млрд грн, 2024 рік – 10,7 млрд грн, 2025 рік (станом на зараз) – 4,3 млрд грн.
“Щодо пайових внесків ми бачимо такі цифри: у 2020 році надходження коштів пайової участі склали 1,4 млрд грн, у 2021-му – 572 млн грн, у 2022-му – 134 млн грн, 2023 – знову 134 млн грн, у 2024-му – 199 млн грн, у поточному році (станом на зараз) – 159 млн грн”, – наводить дані для порівняння голова комітету.
Шуляк зазначила, що пайова участь як інструмент давно була неефективною, і саме тому її скасували на рівні закону. Однак, за її словами, це не означає, що громади не мають права захищати свої інтереси в суді, коли йдеться про випадки, що підпадають під дію старого законодавства.
“Дійсно, окремі громади, зокрема Київ, залишаються активними в юридичних спорах щодо пайової участі. Йдеться про ситуації, коли об’єкти отримали дозволи до 2020 року, але були завершені пізніше. У таких випадках правовою підставою для позовів найчастіше служить ст.1212 Цивільного кодексу України – про безпідставно збережене майно. Що стосується інших громад, то у нас поки що немає централізованої статистики щодо кількості позовів”, – повідомила вона.
При цьому, на її думку, якщо договір щодо сплати пайової участі не був укладений до моменту набрання чинності законом про його скасування, то такі нарахування є безпідставними.
Говорячи про проекти, де за цей час змінилися учасники, Шуляк зазначила, що якщо новий замовник будівництва здійснює будівництво відповідно до дозволу на виконання будівельних робіт, виданого попередньому замовнику до 1 січня 2021 року, то підстав для несплати ним пайової участі немає. Але якщо дозвіл на виконання будівельних робіт він отримав пізніше цієї дати, то пайова участь не сплачується.
«Якщо замовник будівництва реалізує абсолютно новий проект – за функціоналом тощо, – то в цьому випадку доцільніше припинити дію попереднього дозволу і отримати новий. Таким чином, новий дозвіл буде отримано після 1 січня 2021 року, і замовник будівництва не матиме жодних зобов’язань щодо сплати пайової участі», – рекомендує Шуляк.
