Зроблена після повномасштабного вторгнення Росії в Україну спроба врегулювати питання права інтелектуальної власності на час війни призвела до проблем на фармацевтичному ринку, неможливості виводити на ринок і запускати виробництво нових препаратів.
Такі думки висловлювали опитані агентством “Інтерфакс-Україна” юристи, коментуючи наслідки для фармацевтичного ринку України закону про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, запровадженого у зв’язку зі збройною агресією РФ проти України, ухваленого в березні 2022 року. Документ продовжує строк дії всіх без винятку майнових прав інтелектуальної власності до дня, що настає за днем припинення або скасування воєнного стану.
Партнер і співкерівник практики інтелектуальної власності юрфірми Arzinger Тарас Кислий зазначив, що закон було ухвалено в одну з найдраматичніших стадій воєнної агресії, коли чимало громадян вимушено залишили свої домівки та не могли повноцінно працювати, “зокрема, не могли виконувати свою роботу ті, хто працює у сфері інтелектуальної власності – наприклад, подає документи щодо продовження дії свідоцтв на торговельні марки або патенти на винаходи”.
“Щоб це не призвело до масового пропуску термінів подачі різного роду документів до Патентного відомства, здебільшого й було ухвалено цей закон. Але його формулювання, на жаль, виявилися недостатньо чіткими і по-різному сприймалися, насамперед, саме стосовно фармринку”, – сказав він.
Юрист пояснив, що фармкомпанії-оригінатори (власники чинних патентів на лікарські засоби – ІФ) “побачили в цьому законі, що їхні патенти, які мали б закінчитися під час війни, тепер насправді не закінчаться і діятимуть, поки триватиме війна”. У підсумку після ухвалення закону виникла дискусія серед фахівців у сфері інтелектуальної власності. Частина колег (зокрема автори закону) вважали, що продовження патентів не відбулося, інша частина наполягала, що розпливчасті формулювання закону можна трактувати як карт-бланш для фармкомпаній-оригінаторів, які будуть тримати монополію на свої ліки протягом усієї війни.
Кислий уточнив, що це призвело до десятків судових процесів, зриву входу на ринок дешевших генеричних препаратів, втрат держбюджету на більш дорогі закупівлі ліків, зниження доступу хворих до лікування і багатьох інших негативних наслідків”.
Юрист також підкреслив, що в частині продовження монополії на фармпрепарати ухвалений закон прямо суперечить євроінтеграційним зобов’язанням України, зокрема положенням Угоди про асоціацію Україна-ЄС. При цьому від дії закону виграли тільки міжнародні фармкомпанії-оригінатори, які отримали монополію з відкритою датою.
“Міжнародні генеричні фармкомпанії, що випускають на ринок дешевші аналоги препаратів після закінчення патентного захисту, дуже страждають у цій ситуації. Тепер вони взагалі позбавлені можливості планувати вихід на ринок з новими препаратами. Усе, що їм залишається, – це судитися і сподіватися, що суд винесе законне рішення в цій ситуації прямого конфлікту з положеннями Угоди про асоціацію Україна-ЄС. Однак судові процеси тривають, і Верховний суд ще не поставив остаточну крапку в цій категорії справ”, – сказав він.
При цьому Кислий зазначив, що з вітчизняними фармвиробниками ситуація ще гірша.
“Поточне тлумачення закону фактично закриває для них вихід на зарубіжні ринки через особливості реєстраційних процедур, необхідних для продажу лікарських засобів”, – підкреслив юрист.
Своєю чергою, юрист юрфірми “Правовий Альянс” Олександр Цуркан зазначив, що ризики втрати прав інтелектуальної власності на початку війни справді були високими, і в деяких випадках закон виправдано дозволив зберегти ці права на торговельні марки та патенти, термін яких спливав у період воєнного стану.
“Можна навести приклад, коли компанія володіла торговельними марками і патентами на лікарські засоби, термін дії яких закінчився після 24 лютого 2022 року. Компанія була релокована, співробітники перебували за межами України і на початку війни фізично ніхто не міг подати документи на продовження прав ІВ. Завдяки цьому закону всі права ІВ компанії були збережені, конкуренти не мали змоги скористатися закінченням дії свідоцтв на торговельні марки та зареєструвати ідентичні торговельні марки. Втрата прав інтелектуальної власності для бізнесу іноді дорівнює втраті самого бізнесу”, – сказав він.
Водночас Цуркан згоден з тим, що зазначений закон має низку недоліків. Зокрема, однією з його проблем він назвав продовження дії патентів понад їхні максимально можливі строки правової охорони.
“Строк дії патенту в Україні становить 20 років, і після закінчення цього строку правова охорона, як правило, скасовується, і кожен може використовувати справжній винахід. Однак через ухвалення закону патенти, які мали б втратити правову охорону з початку воєнного стану, продовжують діяти, і як наслідок деякі з патентів уже діють 21 рік замість максимального строку 20 років”, – сказав він.
Зокрема, наразі в Касаційному господарському суді перебуває справа щодо лікарського засобу “Каспофунгін-Тева”, термін дії патенту якого спливав під час воєнного стану. Позивач був утримувачем патенту на діючу речовину “каспофунгін”, а дія патенту закінчувалася 16 квітня 2022 року, і після цієї дати інші фармкомпанії могли б без порушень прав використовувати цю речовину в лікарських засобах.
Відповідач, своєю чергою, знаючи про завершення правової охорони, подав на реєстрацію лікарський засіб із використанням сполуки “каспофунгін” і мав на меті розпочати продаж такого засобу після припинення дії патенту позивача.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що закон подовжує строк дії патенту, відповідачеві заборонено використовувати сполуку “каспофунгін” та продаж лікарського засобу “Каспофунгін-Тева”, що охороняється таким патентом.
“Таким чином, проблемним аспектом закону є надання власнику патенту додаткового строку правової охорони понад максимально можливий, тому інші гравці на ринку не можуть виробляти ідентичний продукт”, – пояснив Цуркан.
При цьому юрист зазначив, що “Укрпатент” у своїх листах неодноразово вказував на те, що продовження дії патентів, згідно із законом, поширюється винятково на патенти, строк дії яких міг би бути подовжено (а не на ті, дія яких закінчувалась остаточно – ІФ), однак суди з цією позицією не погодилися.
Як приклад юрист навів судову справу щодо лікарського засобу “Ексіб”, за яким під час війни закінчувалася дія патенту, і інша фармкомпанія почала використовувати хімічну формулу винаходу у своїх ліках. Суд не погодився з позицією “Укрпатенту” і заборонив використовувати формули патенту, чинного понад максимально можливий термін, у лікзасобі “Ексіб”.
“Таким чином, суди зараз формально застосовують закон без глибокого аналізу на відповідність міжнародному законодавству та аргументам “Укрпатенту”, що і додає власникам патентів додатковий термін охорони, перетворюючи такі патенти на вічнозелені”, – сказав Цуркан.
За його словами, фармкомпанії дуже ретельно відстежують термін дії патентів своїх конкурентів і в останні місяці дії патентів розпочинають підготовчі дії з виведення нових лікарських засобів на ринок.
“Через цей закон після закінчення 20-річної охорони патенту компанії, які очікували вивести продукт на ринок, не можуть цього здійснити, адже права ІВ власника патенту формально продовжують діяти навіть у випадках, коли вже не повинні були б. У цій ситуації, з одного боку, є позитивний ефект для фармкомпаній, які є власниками патентів, оскільки вони отримали додатковий строк правової охорони, а з іншого боку фармкомпанії, провівши передпродажну підготовку та очікуючи закінчення патенту, не можуть продавати свій лікарський засіб”, – сказав він.
“Закон ухвалювали у складний період, він мав на меті всіма можливими способами захистити та справедливо зберегти права інтелектуальної власності. Однак створення законодавчих можливостей надавати додатковий строк правової охорони всупереч положенням міжнародних конвенцій є негативним ефектом для багатьох гравців на ринку”, – підкреслив юрист.
Зі свого боку партнерка юридичної фірми Asters Юлія Семеній також вважає, що потреба в ухваленні зазначеного закону була зумовлена війною, і метою його ухвалення було не допустити втрати заявниками та правовласниками прав через недотримання строків. Однак ситуація з патентами на фармринку стала побічним ефектом цього документа.
Врегулювати проблему, яка виникла, на думку Семеній, могла б позиція Верховного суду щодо цієї категорії справ, де буде визначено, що закон не продовжує патенти на лікарські засоби, або внести зміни до нього.
“Усі сумлінні фармацевтичні гравці завжди прагнуть прозорих і чітких правил гри. Наразі зазначений закон створив хаос, на усунення якого чекає весь фармацевтичний ринок”, – наголосила юристка.
