В Україні за роки війни з`явилося близько 70 нових виноробних підприємств, передумовою чого стало суттєве вдосконалення законодавства, повідомив голова Асоціації садівників, виноградарів та виноробів України Володимир Печко.
“За останні 4,5 роки завдяки покращенню законодавства і кліматичним змінам у нас стало на 70% більше виноробних підприємств… Орієнтовна цифра – близько 70 нових підприємств. Вони вийшли з тіні, почали сплачувати податки, взяли офіційно людей на роботу. В Україні почали розвиватися маленькі шато. Ніколи маленьких виноробних підприємств в Україні не було ні за радянських часів, ні за часів уже незалежної країни”, – сказав він у рамках виставки Agro2Food .
Керівник галузевої асоціації нагадав, що раніше для отримання ліцензії на виробництво вина потрібно було сплатити близько 500 тис. грн. Після переходу на спрощену процедуру реєстрації виноробного підприємства ця процедура стала більш фінансово доступною і кожен, хто бажає, може отримати ліцензію за два тижні.
Після початку буму створення маленьких вітчизняних шато, за словами експерта, виноробам почало бракувати сировини і, відповідно, виноградарських насаджень.
За оцінкою Печка, в Україні наразі налічується близько 20 тис. га виноградників, із яких 5 тис. га закладено під час війни. Ця статистика не враховує окуповані території в Криму, Херсонській і Миколаївській областях.
Керівник асоціації розповів, що глобальне потепління дало українським виноградарям можлиість закладати виноградні плантації в нетипових для виноградарства регіонах. Як приклад він навів Київську область, де працює близько 10 виноробних ліцензійованих підприємств. Вони вирощують для себе сировину в Київській області і докуповують необхідні обсяги в Одеській і Миколаївській областях.
Вітчизняні винороби, констатував він, змушені активно імпортувати іноземний спирт переважно з Молдови та Грузії, де більше розвинуто виноградарство.
Печко також розповів, що позитивно на галузь вплинуло створення в Одеській області лабораторії ізотопного аналізу. Вона дає підприємствам змогу проводити перевірку виноматеріалу, з якого заводи виготовляють більш якісну продукцію.
“Завдяки активізації переробних підприємств вирощування винограду стало рентабельним. Якщо в 2023 році вартість 1 кг винограду на переробку становила 5-8 грн, то в 2024-2025 рр. вона досягла 18-25 грн, що стимулювало закладку виноградних насаджень”, – зазначив експерт і додав, що експорт українського вина наразі ще невисокий.
“Сказати, що ми дуже класні експортери і готові завоювувати Європу, ще рано. Треба це робити, треба, але більше нам потрібно захищати власний ринок. Робити якісну продукцію і конкурувати нею в Україні”, – резюмував голова Асоціації садівників, виноградарів та виноробів України.
В Україні з початку повномасштабної війни відновили роботу 88 борошномельних підприємств, водночас 2024 року розпочали роботу 22 підприємства, а 2025 року – 10, повідомив директор спілки «Борошномели України» Родіон Рибчинський.
“Станом на кінець 2021 року в Україні було 678 промислових підприємств, які працювали в зернопереробній галузі. На жаль, під час повномасштабного вторгнення ми втратили 192 підприємства. Вони або залишилися на тимчасово окупованих територіях, або зруйновані вщент і припинили свою роботу, або підприємства, які частково постраждали, або через брак сировини, можливості логістики тимчасово зупинили роботу”, – розповів він у межах виставки Agro2Food у Києві в середу.
Експерт зазначив, що, починаючи з 2023 року, в Україні почалося відновлення зернопереробної галузі. Причиною цього Рибчинський назвав проблему з експортом зерна у 2022 році.
“Багато сільгосптоваровиробників побачили вихід із становища у відкритті об’єктів переробки зерна. Вони інвестували свої кошти. Крім того, держава почала надавати гранти на відновлення і на збільшення потужностей із переробки”, – пояснив він.
За інформацією Рибчинського, з моменту початку повномасштабної війни 66 зернопереробних підприємств відновили свою роботу, а 22 підприємства у 2024 році почали роботу з нуля. При цьому 2025 року було запущено близько 10 зернопереробних підприємств.
Аналізуючи спеціалізацію нових заводів, керівник спілки «Борошномели України» зазначив, що 40% нових підприємств займаються виробництвом борошна, 30% виготовляють крупи, ще 30% – макарони. Географічно нові підприємства розташовані на західній і центральній Україні.
Рибчинський наголосив, що йдеться саме про будівництво нових заводів, а не про релокацію, адже переробні підприємства залежать від сформованої сировинної бази та споживачів. Він також наголосив на складності з перевезенням млинів, пошуком нової земельної ділянки.
За оцінкою керівника спілки «Борошномели України» вартість релокації млина обходиться його власникам у суму близько $1 млн. Зернопереробних підприємств, які релокували свої потужності, за словами Рибчинського, можна «перерахувати на пальцях однієї руки».
Експерт додав, що станом на 2024 рік Україна виробила 2,34 млн тонн борошна, що на 22% менше ніж 2021 довоєнного року, коли в державі вироблялося 3 млн тонн.
