25 квітня в Резерваті Археологічним в Познані відбулась презентація книги Сергія Белінського і Юлії Івашко “І світло в темряві світить” з виставкою воєнних фото Сергія Белінського. Також відбулось підписання угоди в видавництві Імпульс на видання другої книги Юлії Івашко, Дениса Михайловського і Сергія Белінського яка має назву “І темрява не огорнула його”. Ці дві книжки парні і тому розділені навпіл цитатою з Євангелія від Івана.
І СВІТЛО СВIТИТЬ У ТЕМРЯВІ…
ПЕРЕКЛАД РЕЦЕНЗІЇ З ПОЛЬСЬКОЇ ТА ПОДАННЯ ДО ПУБЛІКАЦІЇ: СТЕФАН ЛАШИН | SLASZYN@AOL.COM|
До вашої уваги надається переклад с польської рецензії, наданої Краківськким видавництвом “impuls” на книгу, написану українськими авторами польською мовою. Книга містить 136 сторінок та 55 кольорових документальних фото. 21 квітня кур’єром із Кракова було отримано 20 примірників, які можна придбати у церкві в Гемпстеді.
ПРО КНИГУ ТА ЇЇ АВТОРІВ
C. Бєлінський та Ю. Івашко «І світло свiтить у темряві…» Kраків 2023, Видавництво «Імпульс», 136 с
Зміст
Розділ 1: Київ і війна
Розділ 2: Люди і війна
Розділ 3: Солодощі для фронту, обличчя війни та погляд у минуле
Розділ 4: Воєнні враження
Розділ 5: Життя спереду і ззаду
Розділ 6: І світло світить у темряві…
Белінський Сергій – нар. у 1977 р. у Кам’янці Подільському. Має будівельну та медичну освіту. У 1998–2017 роках грав у відомому українському рок-гурті «Пропала Грамота». Захоплюється археологією. Цікавиться історією та культурою Сходу. Професійно займається художньою фотографією та оператором. Він жив в Італії та Іспанії та вільно володіє італійською мовою. З 2021 року працює в лавах української армії на посаді прес-офіцера 28-ї бригади ім. Лицарів Зимового походу.
Юлія Івашко – нар. у 1970 р. у Києві. Вона є нострифікованим хабілітованим доктором у галузі архітектури та професором Краківського політехнічного університету Т. Костюшко. У 1993 році закінчила архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту. З 1994 року працює на факультеті основ архітектури та архітектурного проектування. Веде заняття з історії української архітектури та сучасної світової архітектури, керує аспірантами. Автор понад 600 наукових і науково-популярних статей. Заступник-керівник програм спільного наукового співробітництва фахівців Київського національного університету будівництва та архітектури та Лодзького університету, Краківського технологічного університету, Лодзького технологічного університету, Університету в Бакеу, Румунія, та Чжецзянсього політехнічного університет у Китаї.ПЕРЕКЛАД РЕЦЕНЗІЇ КНИГИ
“І світло свiтить у темряві…”
Богуслав Сліверський | Лодзький університет | почесний член Національної академії педагогічних наук України.
Хочу подякувати видавництву «Імпульс» за видання книги Сергія Бєлінського та Юлії Івашко «І світло світить у темряві…», яка є етнографічною повістю про трагедію війни в Україні. Коли вона дійшла до мене, я відклав її, як дитина, яка боїться доторкнутися до того, чого боїться, щоб не втратити віру в існуюче Добро. Мабуть тому, що в перший день війни я відвідав маму, яка під впливом новин з України заговорила про безнадійний для неї час Другої світової війни.
Я прочитав цю книжку і захопився нею, адже ми отримали етнографічно-художній репортаж із перших п’яти місяців вторгнення в Україну злочинних армій Російської Федерації. Світлина на обкладинці «бородатого Олега» (як ми дізнаємося зі змісту на стор. 64-65), який грає сентиментальну мелодію з фільму «Шербурзькі парасольки» на вцілілому фортепіано у розбомбленій школі – маяк надії. за повернення миру, і водночас символ довговічності вічних цінностей перед обличчям жертв війни, непоправних руйнувань і смерті.
Головна героїня оповідання — киянка Ола, науковець, яка переживає дежавю, згадуючи спогади свого батька про Другу світову війну, коли 1941 року німецькі війська увійшли до Києва, а через два роки радянські літаки бомбили місто.
Він порівнює свій власний досвід із стосунками свого батька кілька десятиліть тому. Вони пережили дворічну німецьку окупацію, руйнування міста, голод, але він зазначає у своєму блокноті, що
«(…) російська агресія 2022 року виглядатиме жорстокішою, абсурднішою. У цьому росіяни перевершили німців» (с. 12).
Разом з Олею та прес-офіцером (художником-фотографом) Станіславом ми входимо в простір байдужої війни 21 століття, яке обіцяло стати «сторіччям миру», епохою нових технологій для полегшення та продовження життя людей, жителі процвітаючого світу. На кожній сторінці оповіді, проілюстрованої світлинами з місць тимчасових укриттів, руйнувань інфраструктури, полів боїв і місць жахливих злочинів загарбників, ми переживаємо події війни, переживання жителями, чиї будинки постраждали від ракетних ударів.
Життя в страху, невизначеність, постійні пересування в пошуках близьких, відносно безпечний притулок, їжа була змішана з протиповітряною сигналізацією, вуличними боями з диверсантами, порятунком поранених, відсутністю доступу до інформації, покиданням домівок мешканцями зруйнованих або вже частково знесених житлових масивів.
Вперше прочитав про феномен «скляної стіни» в міжособистісному спілкуванні:
«Люди спілкуються між собою, вони навіть дружать, бачать один одного, але їх розділяє прозора скляна стіна, яка дозволяє бачити іншу людину лише ззовні. Це не дозволяє пізнати її внутрішній світ, так звану душу. Через таку стіну можна спілкуватися з кимось багато років і можна допомагати. Однак ця стіна може раптом розбивається на тисячі осколків, і люди по обидва боки від нього раптом бачать один одного такими, якими вони є насправді…» (с. 22).
Війна не здивувала українців, адже тривала з 2014 року, але для більшості вона була ще далекою. Лише зростання напруги в політиці між двома країнами на початку 2022 року та попередження Заходу призвели до того, що у деяких українців була напоготові «тривожна валіза», в якій були необхідні документи на випадок необхідної евакуації.
Люди і війна. Це не просто назва одного з розділів, а суть репортажної оповіді. Ола організовує групу волонтерів серед науковців для порятунку людей і тварин. Вони фотографують, записують розповіді жертв війни, отримують ліки в аптеках, що вціліли, забезпечують продовольством територіальну оборону, але й проводять заняття зі студентами в умовах війни. Вони створюють мережу взаємодопомоги та підтримують академічну молодь, щоб завершити семестр, захистивши бакалаврську чи магістерську роботу.
Після оборони Києва вони вживають заходів для підтримки солдатів. Безмежна віра в захисників і перемогу, а разом з тим драматизм і романтизм людей у критичних ситуаціях дозволили їм боротися за мотивацію інших жити, не відмовлятися від поточних обов’язків, а й справлятися з трагедією. Та жорстокість, яка спіткала їхніх рідних та близьких у віддалених від столиці містах – Гостомелі, Бучі, Ірпені, Бородзянці, Макарові, Миколаєві, Харкові… .
З кожним днем війни українцям доводилося вчитися жити з болем і усвідомленням наслідків терору, який досі здавався чимось неможливим, неймовірним. Як розповідає один із учених, яких обіймала Оля:
«Але фашизм росіян неймовірний. Ми дружили з їхніми вченими, разом організовували наукові конференції… А тепер нашому народу відмовляють у праві на існування…» (с. 41).
Знайомимося з долею вчителів, які взялися за збереження безперервності шкільного навчання дітей, незважаючи на війну, тобто в дистанційній формі, перерваній через відсутність світла чи необхідність спускатися в укриття. Сотні тисяч матерів з дітьми покинули країну, знайшовши притулок у Польщі, щоб решта їхніх родин могла боротися за захист Батьківщини.
Разом із оповідачем ми переносимось в інші регіони України, де організовується допомога мешканцям розбомблених будинків, шкіл, лікарень, торгових закладів, ринків та вокзалів. На запитання: як почуваються люди? отримує відповідь:
– «Більшість вірить у нашу перемогу, але звісно є ті, хто згоден жити в окупації, щоб не було війни, і активні союзники ворога» (с. 49-50).
Фотографії скелетів зруйнованих будинків розділені на послідовні сюжети з фронту, що відтворюють життя чи досвід у містах, селах і містечках. Зустрічаємо Олиних співрозмовників, фронтовиків, поранених, хворих, раптово бездомних, хоча раніше цивільних лікарів, художників, фотографів, музейників, учителів та інших. Вона записує трагедію війни та її жорстокості, а Станіслав увічнює важке становище свідків жертв кримінального нападу, з якими він стикається.
Опубліковані в книзі кольорові світлини з охопленої війною України дають читачам зрозуміти, що це не кадри з художнього фільму про війну. Також є зворушливий опис зруйнована обстрілами школа чи …. корова дивиться на зруйноване село:
«Тварини не вміють говорити, як люди. Вони не вміють плакати, як люди. Вони не розуміють, як люди, чому вбили їхніх господарів, розбомбили їхній будинок, де вони захищалися, чому їх викинули на вулицю, ніби вони були нікому непотрібні. Вони не розуміють, як люди, що це війна, яка завжди виглядає так» (с. 60-61).
У цьому наративі ми знайдемо історії людей із «нормального» воєнного життя, тих, хто зберігає різдвяні традиції, але водночас пам’ятає про солдатів, пече для них пироги чи готує страви, а зроблену їжу доставляють на фронт.
Події в останньому розділі книги розгортаються в Польщі, у Варшаві та Лодзі. Це зворушлива історія про героїчну боротьбу нації за свободу Батьківщини, за національну ідентичність, яку написали та проілюстрували для нас медик, будівельник, художник-фотограф разом із нострифікованим архітектором, який працював у польських університетах, доктор наук (габ.), професор Київського університету будівництва та архітектури та професор Краківського технологічного університету Т. Костюшка та співпрацюючи в наукових проектах з польськими вченими з Лодзького університету та Лодзького технічного університету.
Назва чудово написаної етновоєнної історії походить від початкових слів Євангелія від св. Івана:
«І світло світить у темряві, і темрява не огорнула його.»
Ініціатива Save Pets of Ukraine від Kormotech випустила благодійну книгу про порятунок від війни тварин та їх люблячих людей. Всі кошти направлять на допомогу чотирилапим
Дві жінки, яким вдалося вивезти 47 котів з Києва до Німеччини на початку повномасштабного вторгнення. Військові та собаки «на нулі». Пара, яка рятувала домашніх улюбленців з замкнених покинутих квартир. Пані, у якої живе понад 60 собак. Коти, які в найбільш тривожні миті зігрівали та заспокоювали своїх людей. Дівчинка, яка стала краще спати завдяки своєму песику. Це лиш частина героїв книги «Рятуючи чотирилапих (та людей) в Україні», яку випустила команда соціальної ініціативи Save Pets of Ukraine. Це збірка надихаючих історій зі щасливим кінцем про котів, собак та їхніх власників і волонтерів, які змушені були евакуюватись від війни і підтримували один одного. А також про людей, які щоденно дбають про велику кількість чотирилапих, які опинилась на вулиці. Це історії про те, як люди рятують тваринок, а вони у відповідь рятують своїх турботливих людей.
Книга має на меті привернути увагу до безпритульних тварин в Україні, яких за останній рік стало значно більше. Згідно даних дослідження, ця кількість зросла на 20-30% у тилових областях та на 100% і більше у притулках прифронтових областей. Так, 25 799 собак та 19 473 коти знаходяться під опікою притулків та волонтерів. Дослідження проведено українським центром вивчення громадської думки «Соціоінформ» на замовлення найбільшого українського виробника харчування для котів та собак Kormotech, який у 2022 році заснував національну ініціативу Save Pets of Ukraine.
Також в книзі представлені історії адопції чотирилапих, які, можливо, стануть для читачів прикладом. Адже прилаштування безпритульних тварин в сім’ї є найкращим та найбільш гуманним способом скорочення кількості хвостиків у притулках та на вулицях. Так, ще за кілька тижнів до виходу книги, коли про неї дізнався редактор одного з національних телеканалів, він записався на співбесіду, аби взяти в свою сім’ю кішку.
Всі кошти від продажу книги «Рятуючи чотирилапих (та людей) в Україні» будуть направлені на допомогу притулкам для собак та котів.
Купити книгу можна на сайті Save Pets of Ukraine або через соціальні мережі:
https://www.savepetsofukraine.kormotech.com
https://www.facebook.com/savepetsofua
https://www.instagram.com/savepetsofua/
https://t.me/savepetsofua
Kormotech
Kormotech – глобальна сімейна компанія з українським корінням, яка з 2003 року виробляє високоякісне харчування для домашніх тварин. Раціони розробляються власним R&D-центром у співпраці з європейськими та американськими консультантами. Компанія має виробничі потужності в Україні та в ЄС, успішно експортує до 33 країн продукцію власних брендів Optimeal, CLUB 4 PAWS, Гав!, Мяу! та власних торгових марок партнерів. Асортимент налічує понад 650 позицій. Кормотех – лідер в Україні та входить до ТОП-10 найбільш динамічних та до ТОП-51 найпотужніших виробників зоогалузі у світі за версією Petfood Industry.
https://kormotech.com/uk
Save Pets of Ukraine
Save Pets of Ukraine – Всеукраїнська ініціатива з комплексної допомоги чотирилапим під час війни. Заснована українським виробником харчування для котів та собак Kormotech. Ініціатива реалізується у партнерстві з ГО «Елемент життя», а також благодійним фондом U-Hearts, партнером із залучення допомоги від глобальної спільноти.
Save Pets of Ukraine об’єднала десятки неприбуткових та бізнесових організацій та приватних донорів у США, Англії, Європі та Україні.
На даний момент ініціатива надає корм для притулків та зооволонтерів, медичні препарати ветеринарам та впроваджує комплексну підтримку притулків для котів та собак. Протягом року діяльності ініціативі вдалось допомогти уже 262 000 чотирилапих по всій Україні.
Нове українське видавництво та однойменний фірмовий інтернет-магазин Well Books — це явище на книжковому ринку нашої країни. Компанія обрала непростий, проте перспективний шлях — друк книг, присвячених темі лібертаріанства. Вже зараз у доробку — декілька десятків якісних перекладів класичних та сучасних авторів, визнаних у світі. Well Books бере на себе велику місію — звернути увагу небайдужих українців на питання особистої та фінансової свободи. Що таке лібертаризм та чому він важливий для нашої держави?
Ключові концепції лібертаріанства розвивалися протягом багатьох століть. Перші натяки на них можна знайти в стародавньому Китаї, Греції та Ізраїлі. Вони почали розвиватися у щось схоже на сучасну лібертаріанську філософію в роботах таких мислителів сімнадцятого та вісімнадцятого століть як Джон Лок, Девід Юм, Адам Сміт, Томас Джефферсон та Томас Пейн.
На чому ґрунтуються ідеї лібертаріанців?
Лібертаріанці розглядають індивіда як основну одиницю соціального аналізу. Тільки люди роблять вибір і відповідають за свої дії. Лібертаріанська думка наголошує на гідності кожної людини, що передбачає як права, так і відповідальність. Поступове розширення гідності для більшої кількості людей — наприклад, представників різних релігій і різних рас — є одним із найбільших лібертаріанських тріумфів цивілізованого світу.
Оскільки люди є моральними агентами, вони мають право на безпеку свого життя, свободи та власності. Ці права не надаються ні урядом, ні суспільством: вони закладені в природі людей. Інтуїтивно правильно, що люди користуються безпекою таких прав. Тягар пояснення має лежати на тих, хто забирає права.
Високий рівень порядку в суспільстві необхідний, щоб вижити та процвітати. Легко припустити, що порядок має бути наведений центральною владою, як ми наводимо лад у колекції марок. Велике розуміння лібертаріанського соціального аналізу полягає в тому, що порядок у суспільстві виникає спонтанно, в результаті роботи тисяч чи мільйонів людей, які координують свої дії з діями інших для досягнення своїх цілей.
Протягом історії людства ми поступово вибирали більше свободи, і нам вдалося розвинути суспільство зі складною організацією. Найважливіші інституції людського суспільства — мова, закон, гроші та ринки — розвивалися спонтанно, без центрального керівництва. Громадянське суспільство — складна мережа об’єднань і зв’язків між людьми — є ще одним прикладом спонтанного порядку. Різноманітні об’єднання людей створюються з певною метою, але саме громадянське суспільство не є організацією і не має власної мети.
Дехто плутає лібертаріанство зі вседозволеністю. Насправді це не так. Лібертаріанство далеке від того, що «люди можуть робити все, що хочуть, і ніхто інший не може нічого сказати». Швидше, воно пропонує розвиток свободи за законом, у якому люди вільні жити власним життям, доки вони поважають рівні права інших. Верховенство права означає, що люди керуються загальноприйнятими та спонтанно розробленими правовими нормами, а не свавільними наказами; і що ці правила мають захищати свободу людей шукати щастя власним шляхом, а не націлюватися на якийсь конкретний результат.
Для захисту прав люди формують уряди. Але влада – небезпечна інституція. Лібертаріанці відчувають велику антипатію до зосередженої влади, оскільки влада має тенденцію розбещувати, а абсолютна влада розбещує абсолютно. Таким чином, лібертаріанці хочуть розділити та обмежити владу. Це означає обмеження уряду через письмову конституцію, яка перераховує повноваження, делеговані народом. Обмежений уряд є основним політичним наслідком лібертаріанства, і лібертаріанці вказують на історичний факт, що саме розпорошення влади в Європі — більше, ніж в інших частинах світу — призвело до індивідуальної свободи та сталого економічного зростання.
Щоб вижити та процвітати, люди повинні займатися економічною діяльністю. Право власності тягне за собою право обміну майном за взаємною згодою. Вільні ринки — це економічна система вільних індивідів, і вони необхідні для створення багатства. Лібертаріанці вірять, що люди стануть вільнішими та заможнішими, якщо звести до мінімуму втручання уряду в економічний вибір народу.
Поштовхом до лібертаріанства в сімнадцятому столітті була реакція проти монархів і аристократів, які жили коштом продуктивної праці інших людей. Лібертаріанці відстоювали право людей зберігати плоди своєї роботи. Ці зусилля переросли в повагу до гідності праці та виробництва, а особливо до зростаючого середнього класу, на який аристократи дивилися зневажливо.
Лібертаріанці розробили класовий аналіз, який розділив суспільство на два основні класи: тих, хто створив багатство, і тих, хто насильно забрав його в інших. Томас Пейн, наприклад, писав: «У країні є два різні класи людей: ті, хто платить податки, і ті, хто отримує податки та живе на них».
Подібним чином Джефферсон писав у 1824 році: «У нас більше державних механізмів, ніж потрібно, надто багато паразитів живуть коштом працьовитих». Сучасні лібертаріанці захищають право продуктивних людей проти нового класу політиків і бюрократів, які захоплюють їхні доходи, щоб передати їх політичним клієнтам і друзям.
Етапи еволюції українського суспільства за роки незалежності показують: ми (навіть самі цього не знаючи) тяжіємо до лібертаріанства. Ми завжди протиставляємо себе владі та намагаємося обмежувати її зростаючі можливості. Ми відчуваємо внутрішню свободу та прагнемо зберегти її й захистити. Ми прагнемо займатися тими справами, які нам до вподоби, і не хочемо, щоб держава втручалася в бізнес зі своїми перевірками та навколо-корупційними схемами.
Місія Well Books — показати ці очевидні істини українцям, надати їм базову економічну освіту (чи то б пак, самоосвіту), розкрити очі на очевидні недоліки пострадянського суспільства та влади. Розуміння може стати поштовхом до дій, які наблизять Україну до економічної свободи та зростання добробуту.
Причому, знайомство з цариною вільної економіки можна починати не зі складних наукових творів лібертаріанців, а з… дитячих коміксів. Видавництво адаптувало українською культову серію Коннора Бойяка про пригоди близнюків, які «мандрують» сюжетами книжок головних лібертаріанських авторів світу. А от після цього вже можна ознайомитись з чудовою адаптацією «Приватних доріг» Волтера Блока» або почитати головні роботи автора сучасної економічної концепції Фредеріка Бастіа.
Варто відзначити простий та, можна сказати, привітний інтерфейс сайту Well Books. Автори проєкту наче розуміють, що слово «лібертаріанство» мало знайоме більшості українців, тож намагаються поступово залучити читачів та не «відлякати» їх серйозною термінологією. Загалом поява нового видавництва під час війни, та ще націленого на стратегічну зміну українського суспільства — позитивний фактор. Висловимо надію, що ця ідея спрацює ефективно.
Книжки передавали на склади корпоративних підприємств АТ «ДАК «Укрвидавполіграфія». Звідти видання відправляються по містах України та Європи.
За цей час вже передали майже 320 тисяч примірників книжок волонтерським центрам в українських містах та країнах Європи, де зараз проживають біженці. Доставка літератури здійснюється вантажним транспортом волонтерів і волонтерських організацій.
Найбільше книжок передали у Львівську область — більше 25 тисяч. Також понад 125 тисяч книжок надійшли до Кропивницького, Тернополя, Дрогобича, Чернівців, Кам’янець-Подільського, Івано-Франківська, Ужгорода, Хмельницького.
Крім того, понад 190 тисяч примірників літератури відправили за кордон, а саме: 45 тисяч книжок до Польщі, майже 28 тисяч – в Австрію, більше 1 тисячі – в Румунію, 76 тисяч – у Словаччину, 4 тисячі – у Чехію, більше 1 тисячі – в Угорщину, 2 тисячі – в Албанію, біля 2 тисяч – у Хорватію, понад 2 тисяч – у Швейцарію, 2 тисячі – в Нідерланди, майже 5 тисяч – у Німеччину, майже 8 тисяч – у Велику Британію.
Ще 18 тисяч примірників книжок зараз прямують до Словаччини та Австрії.
Акцію започаткували 15 березня Державний комітет телебачення і радіомовлення України спільно з Офісом Президента України та Міністерством культури та інформаційної політики.
Мета акції — безкоштовно забезпечити дітей, які були змушені переселитися рятуючись від російської збройної агресії, підручниками, навчальними посібниками, художньою літературою.
Нагадаємо, що раніше у межах цієї акції передали 100 тисяч примірників літератури у різні країни Європи.
Як відомо, у межах проєкту «Книжки без кордонів» для дітей з України, які вимушено виїхали до інших країн, передали книжки до Польщі, Литви, Великої Британії та інших країн.
Запуск з 19 грудня минулого року програми “єПідтримка” з виплати вакцинованим 1 тис. грн призвів до збільшення продажу книг у найбільшому українському онлайн магазині Yakaboo втричі порівняно з аналогічним торішнім періодом.
Як повідомили агентству “Інтерфакс-Україна” в компанії, загальна кількість придбаних книг перевищила 1 млн. штук.
“У топах нашого продажу українські книги і це безумовна перемога… Розвиток власної книжкової індустрії – це стратегічне завдання для кожної держави”, – наводяться у релізі Yakaboo у середу слова його співзасновника та CEO Івана Богдана.
За даними магазину, у рамках програми “єПідтримка” українці найбільше купують дитячі книги – 22,8%, а також художню літературу – 19,55%. Далі йдуть нонфікшн (бізнес, гроші, економіка) – 7,5%, книги про виховання дітей та книги для батьків – 7%, навчальна література –5,3%.
У ТОП-5 книг за популярністю в Yakaboo увійшли Гарік Корогодський “Червона книга Гаріка”, Дмитро Дубілет “Що ви несете? Дмитро Дубілет розповідає найцікавіші історії про прапори всіх країн світу” та українські переклади Тари Шустер “Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось”, Тома Флетчера “Різдвозавр та список Нечемнюхів” та Джона П. Стрілеки “Кафе на краю світу”.
У магазині зазначили, що пік замовлень припав на перші дні запуску програми та передноворічні дні, коли українці активно купували подарунки. Проте, зазначає Yakaboo, після нового року активність не спадає, оскільки додалися 1 тис. грн за вакцинацію підлітків від 14 років, а з середини березня очікується виплата 500 грн за бустерну дозу.
Станом на 6 лютого, за даними МОЗ, двома дозами було вакциновано 14,78 млн осіб, а бустерною – 0,46 млн.
За даними Мінцифри на середу, в рамках “єПідтримки” було оформлено 9,5 млн карток, подано понад 8,3 млн заяв, витрачено 2,7 млрд грн.
Yakaboo зазначає, що з цієї суми на покупку книг було направлено близько третини – 908 млн грн, які ланцюжком підуть через усіх, хто створює та розповсюджує книги: від авторів та видавництв до друкарень та книгарень.
Yakaboo працює на ринку e-commerce з 2004 року і позиціонує себе як національна книжкова платформа, оцінюючи кількість клієнтів більш ніж у 3 млн. У магазині представлено понад 300 тис. книг 71 мовою у паперовому, електронному та аудіоформатах. Компанія співпрацює з понад 500 українськими та зарубіжними видавництвами, а також має власне видавництво Yakaboo Publishing, пріоритетним напрямком якого є нонфікшн література.
Співвласниками ТОВ “Yakaboo”, згідно з держреєстром, виступають колишній топ-менеджер D.Trading Віталій Бутенко – 54,65%, президент та керуючий партнер інвестиційно-девелоперської компанії “Торонто-Київ” Юрій Кривошея – 40,01% та Богдан – 5, 34%.
У ТОВ “Yakaboo trade”, на яке припадають основні фінансові показники, їх частки дещо інші: відповідно 56,39% на 41,278% та 2,33%. Виторг компанії в 2020 році збільшився на 65,5% – до 270,4 млн грн, а чистий прибуток – у 4,1 раза, до 5,2 млн грн. Дев’ять місяців минулого року ТОВ завершило з виручкою 288,6 млн грн та чистим прибутком 11,1 млн грн.
