“Нова пошта” відкрила Nova Books – спеціально облаштований книжковий простір у відділеннях із бізнес-літературою для професійного та особистісного розвитку, пілотний форматі працює в одному з київських відділень, повідомила пресслужба компанії.
Згідно із пресрелізом, книги з економіки та бізнесу розміщено на окремій вітрині зі спеціально облаштованою касою самообслуговування. Основою добірки Nova Books стала бізнес- та економічна література, яку сформували за рекомендаціями Корпоративного університету Нової пошти, а також на основі улюблених книжок співвласників компанії з їхніх особистих бібліотек.
“Наразі ми тестуємо формат у Києві й уже бачимо високий попит: лише за перші дві доби клієнти придбали близько 20 примірників бізнес-літератури. Серед лідерів продажів – “Дизайн звичних речей” Дональда Нормана та “Атомні звички. Легкий і перевірений спосіб набути корисних звичок і позбутися звичок шкідливих” Джеймса Кліра”, – зазначив начальник відділу розвитку нових продуктів “Нової пошти” Іван Білоконний .
Придбати уподобану книгу можна з вітрини або онлайн, відсканувавши на планшеті її штрихкод та сплативши покупку. Купівля відбувається без залучення операторів та очікування у черзі. Партнером пілотного проєкту виступив книжковий сервіс Megogo Books, який відповідає за забезпечення асортименту та дистрибуцію.
“Від початку роботи Megogo Books ми співпрацюємо з “Новою поштою” над тим, аби скорочувати дистанцію між читачем та книжкою – через використання фулфілменту та швидку доставку. Для нас Nova Books – це логічне продовження цієї співпраці у новому форматі та можливість вийти за межі діджитал-простору”, – зазначила директорка з контенту Megogo Books Катерина Котвіцька.
Повідомляється, що найближчим часом Nova Books запрацює ще у двох відділеннях Києва, до кінця року відкриється у 10 локаціях столиці з подальшим виходом у регіони. Завдяки розгалуженій мережі “Нової пошти” проєкт створює нову можливість для клієнтів та видавців: читачі отримують якісні книжки у кроковій доступності від дому, а видавництва – новий зручний канал для дистрибуції.
Як повідомлялося, станом на 13 липня 2026 року мережа компанії налічувала 54,7 тис. точок сервісу: 16,8 тис. відділень та 37,9 тис. поштоматів по всій Україні.
Основним видом діяльності “Нової пошти” лишається експрес-доставка документів, посилок та палетованих великогабаритних вантажів.
Мережа книгарень Book.ua відкрила нову локацію в Києві на вул.Спаська, 5, книгарня на Подолі наразі працює у тестовому режимі, повідомила пресслужба компанії.
“Знайомимося з новою локацією, налагоджуємо всі процеси й готуємось до офіційного відкриття Але чекати на “ідеальний момент” не хочемо. Бо книжки вже на поличках, кава готується, команда на місці – і ми дуже хочемо нарешті побачити вас тут”, – зазначила мережа у Facebook.
Як повідомлялося, російська атака 28 серпня знищила склад мереж Readeat, Book.ua та низки видавців у Святопетрівському, звідки відправляли книги по всій Україні.
Book.ua працює з 2023 року, має книжковий інтернет-магазин та книгарні-кав’ярні: сім у Києві та одну у Хмельницькому.
Як повідомляє проєкт Інтерфакс-Україна Культура, Роман польського письменника Щепана Твардоха “Null” (“Нуль”), присвячений війні в Україні, переміг у категорії “Література красна” читацького плебісциту Książka Roku 2025 польської платформи Lubimyczytać, повідомляється на сайті платформи.
“Роман “Null” — це історія про війну, пам’ять і про те, що війна робить із людиною”, — зазначають організатори плебісциту Książka Roku на платформі Lubimyczytać
У повідомленні Lubimyczytać зазначається, що цього року читачі віддали 277 259 голосів у 16 категоріях, а переможців оголосили під час церемонії на Міжнародному ярмарку в Познані.
У категорії художньої літератури роман Твардоха випередив “Colette” Валері Перрен та “Obiekty głębokiego nieba” Якуба Малецького. На платформі “Null” описують як болісно сучасну історію про війну в Україні, яка спершу задумувалася як есе для німецького видавця, але згодом переросла у повноцінний роман.
Як зазначають організатори плебісциту, книжка поєднує теми війни, історичної пам’яті, залучення людини в історію та ставить питання про те, що саме війна робить із людиною. Це вже не перше таке визнання для Твардоха: торік у цій самій категорії переміг його роман “Korowód”. Крім того, “Null” раніше також здобув відзнаку як бестселер мережі Empik.
Роман вийшов друком у лютому 2025 року у видавництві Marginesy. Згодом з’явилися переклади німецькою, словацькою та білоруською мовами, а український переклад готує видавництво “Фабула”.
Щепан Твардох є одним із найвідоміших сучасних польських письменників, а в Україні його книжки вже виходили українською мовою. У 2024 році письменника відзначили премією Stand with Ukraine за підтримку України: після початку повномасштабного вторгнення РФ він займається гуманітарною та волонтерською допомогою, а також відмовив у дозволі на видання свого роману “Король” у Росії до завершення війни.
Як повідомлялося, у київській книгарні “Сенс” на Хрещатику 16 березня відкриється фотовиставка ДТЕК “До світла / Into the Light”, присвячена одній із найважчих зим, яку Україна пройшла в умовах війни, а також людям, завдяки яким країні вдалося вистояти, повідомляє пресслужба книгарні.
https://interfax.com.ua/news/culture/1151986.html
У новій книзі «Відріж себе ніжно» український бізнес-тренер і психолог Максим Роменський досліджує психологічну сепарацію як важливий елемент свободи й зрілості. Автор також показує, як можна виходити з обмежувальних систем, щоб будувати життя за власними правилами і сценаріями. Книга стала першим проєктом нового українського нонфікшн видавництва СІМІО.
У центрі книги — ідея екологічного відокремлення. Йдеться про свідоме рішення відпустити стосунки, ролі або системи, які перестали працювати на користь людини. Автор аналізує дилемні життєві теми, знайомі кожному: від дистанціювання в родині й розставання з коханими до переїзду в іншу країну.
На відміну від попередніх книг Роменського, присвячених бізнес-тематикам, це видання звертається до повсякденних переживань. Книга створена на основі реальних історій клієнтів, терапевтичних сесій і практичних методик, які автор використовує понад 30 років. Крім того, в ній можна знайти запитання для саморефлексії, вправи й конкретні формулювання, що допомагають прожити сепарацію конструктивно.
“Ця книга про розставання. Так, сьогодні воно стало буденністю, але не перестало бути болючим. Про розставання з батьками, друзями, партнерами чи навіть дорослими дітьми. І, зрештою, про розставання з власними ілюзіями. Це досвід, якого неможливо оминути. Я хочу, щоб вона була не крапкою у втраті, а сходами, якими можна піднятися з відчаю до ясності. Й стала для усіх нас нагадуванням, що вихід є завжди — з будь-якої системи чи ситуації”, — зазначає Максим Роменський.
Видання буде корисним та підтримуючим для всіх, хто відчуває потребу у виході зі складних життєвих сценаріїв та стосунків. А також фахівцям у сфері роботи з людьми — психологам, психотерапевтам, коучам, HR-спеціалістам. Вона є практичним інструментом, створеним як для роздумів, так і дій, щоб допомогти читачам втілити важливі внутрішні рішення. Книжка вже доступна на сайті видавництва. Також передбачена електронна версія, що з’явиться в жовтні.
Максим Роменський — перший автор нового українського видавництва СІМІО, яке спеціалізується на прикладному нонфікшені. Цим проєктом видавництво одразу заявляє про свою місію: бути орієнтиром і знаком для читачів.
Співзасновницями стали Олександра Фідкевич, яка має управлінський досвід та авторський бекграунд, і Наталя Подоба, журналістка та редакторка з багаторічною медійною експертизою.
СІМІО видаватиме книги з психології, особистісного зростання, розвитку навичок і підприємництва від сучасних українських та іноземних експертів. Це будуть ретельно відібрані видання, що допомагатимуть читачеві розширювати мислення, краще розуміти себе та процеси навколо. І головне, отримувати практичні орієнтири для проактивних дій.
Дохід українських видавців у 2024 році зріс на 31% порівняно з 2023 роком, йдеться в звіті Українського інституту книги (УІК).
“Відбулася презентація щорічного звіту “Показники книжкової галузі України-2024”, під час якої Український інститут книги представив основні показники книжкової галузі за підсумками 2024 разом із пропозиціями з розвитку каталогу “Книжки на ринку” як інструменту моніторингу”, – йдеться в повідомленні.
УІК зазначає, що минулого року українське книговидання продемонструвало відновлення: дохід видавців зріс на 31% проти 2023 року, а сукупний річний тираж – на 21%; український книжковий ринок – +31% доходів і 33 млн примірників за рік.
“В Україні працює понад 350 видавництв. Книжки можна придбати майже у 800 офлайн-книгарнях і 80 онлайн-магазинах. Загальний обсяг ринку оцінюється в 8 млрд грн – це близько $200 млн”, – йдеться в повідомленні.
За даними УІК, у 2024 році було видано 15,601 тис. назв книжок загальним накладом 33,315 млн примірників.
25 квітня в Резерваті Археологічним в Познані відбулась презентація книги Сергія Белінського і Юлії Івашко “І світло в темряві світить” з виставкою воєнних фото Сергія Белінського. Також відбулось підписання угоди в видавництві Імпульс на видання другої книги Юлії Івашко, Дениса Михайловського і Сергія Белінського яка має назву “І темрява не огорнула його”. Ці дві книжки парні і тому розділені навпіл цитатою з Євангелія від Івана.
І СВІТЛО СВIТИТЬ У ТЕМРЯВІ…
ПЕРЕКЛАД РЕЦЕНЗІЇ З ПОЛЬСЬКОЇ ТА ПОДАННЯ ДО ПУБЛІКАЦІЇ: СТЕФАН ЛАШИН | SLASZYN@AOL.COM|
До вашої уваги надається переклад с польської рецензії, наданої Краківськким видавництвом “impuls” на книгу, написану українськими авторами польською мовою. Книга містить 136 сторінок та 55 кольорових документальних фото. 21 квітня кур’єром із Кракова було отримано 20 примірників, які можна придбати у церкві в Гемпстеді.
ПРО КНИГУ ТА ЇЇ АВТОРІВ
C. Бєлінський та Ю. Івашко «І світло свiтить у темряві…» Kраків 2023, Видавництво «Імпульс», 136 с
Зміст
Розділ 1: Київ і війна
Розділ 2: Люди і війна
Розділ 3: Солодощі для фронту, обличчя війни та погляд у минуле
Розділ 4: Воєнні враження
Розділ 5: Життя спереду і ззаду
Розділ 6: І світло світить у темряві…
Белінський Сергій – нар. у 1977 р. у Кам’янці Подільському. Має будівельну та медичну освіту. У 1998–2017 роках грав у відомому українському рок-гурті «Пропала Грамота». Захоплюється археологією. Цікавиться історією та культурою Сходу. Професійно займається художньою фотографією та оператором. Він жив в Італії та Іспанії та вільно володіє італійською мовою. З 2021 року працює в лавах української армії на посаді прес-офіцера 28-ї бригади ім. Лицарів Зимового походу.
Юлія Івашко – нар. у 1970 р. у Києві. Вона є нострифікованим хабілітованим доктором у галузі архітектури та професором Краківського політехнічного університету Т. Костюшко. У 1993 році закінчила архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту. З 1994 року працює на факультеті основ архітектури та архітектурного проектування. Веде заняття з історії української архітектури та сучасної світової архітектури, керує аспірантами. Автор понад 600 наукових і науково-популярних статей. Заступник-керівник програм спільного наукового співробітництва фахівців Київського національного університету будівництва та архітектури та Лодзького університету, Краківського технологічного університету, Лодзького технологічного університету, Університету в Бакеу, Румунія, та Чжецзянсього політехнічного університет у Китаї.ПЕРЕКЛАД РЕЦЕНЗІЇ КНИГИ
“І світло свiтить у темряві…”
Богуслав Сліверський | Лодзький університет | почесний член Національної академії педагогічних наук України.
Хочу подякувати видавництву «Імпульс» за видання книги Сергія Бєлінського та Юлії Івашко «І світло світить у темряві…», яка є етнографічною повістю про трагедію війни в Україні. Коли вона дійшла до мене, я відклав її, як дитина, яка боїться доторкнутися до того, чого боїться, щоб не втратити віру в існуюче Добро. Мабуть тому, що в перший день війни я відвідав маму, яка під впливом новин з України заговорила про безнадійний для неї час Другої світової війни.
Я прочитав цю книжку і захопився нею, адже ми отримали етнографічно-художній репортаж із перших п’яти місяців вторгнення в Україну злочинних армій Російської Федерації. Світлина на обкладинці «бородатого Олега» (як ми дізнаємося зі змісту на стор. 64-65), який грає сентиментальну мелодію з фільму «Шербурзькі парасольки» на вцілілому фортепіано у розбомбленій школі – маяк надії. за повернення миру, і водночас символ довговічності вічних цінностей перед обличчям жертв війни, непоправних руйнувань і смерті.
Головна героїня оповідання — киянка Ола, науковець, яка переживає дежавю, згадуючи спогади свого батька про Другу світову війну, коли 1941 року німецькі війська увійшли до Києва, а через два роки радянські літаки бомбили місто.
Він порівнює свій власний досвід із стосунками свого батька кілька десятиліть тому. Вони пережили дворічну німецьку окупацію, руйнування міста, голод, але він зазначає у своєму блокноті, що
«(…) російська агресія 2022 року виглядатиме жорстокішою, абсурднішою. У цьому росіяни перевершили німців» (с. 12).
Разом з Олею та прес-офіцером (художником-фотографом) Станіславом ми входимо в простір байдужої війни 21 століття, яке обіцяло стати «сторіччям миру», епохою нових технологій для полегшення та продовження життя людей, жителі процвітаючого світу. На кожній сторінці оповіді, проілюстрованої світлинами з місць тимчасових укриттів, руйнувань інфраструктури, полів боїв і місць жахливих злочинів загарбників, ми переживаємо події війни, переживання жителями, чиї будинки постраждали від ракетних ударів.
Життя в страху, невизначеність, постійні пересування в пошуках близьких, відносно безпечний притулок, їжа була змішана з протиповітряною сигналізацією, вуличними боями з диверсантами, порятунком поранених, відсутністю доступу до інформації, покиданням домівок мешканцями зруйнованих або вже частково знесених житлових масивів.
Вперше прочитав про феномен «скляної стіни» в міжособистісному спілкуванні:
«Люди спілкуються між собою, вони навіть дружать, бачать один одного, але їх розділяє прозора скляна стіна, яка дозволяє бачити іншу людину лише ззовні. Це не дозволяє пізнати її внутрішній світ, так звану душу. Через таку стіну можна спілкуватися з кимось багато років і можна допомагати. Однак ця стіна може раптом розбивається на тисячі осколків, і люди по обидва боки від нього раптом бачать один одного такими, якими вони є насправді…» (с. 22).
Війна не здивувала українців, адже тривала з 2014 року, але для більшості вона була ще далекою. Лише зростання напруги в політиці між двома країнами на початку 2022 року та попередження Заходу призвели до того, що у деяких українців була напоготові «тривожна валіза», в якій були необхідні документи на випадок необхідної евакуації.
Люди і війна. Це не просто назва одного з розділів, а суть репортажної оповіді. Ола організовує групу волонтерів серед науковців для порятунку людей і тварин. Вони фотографують, записують розповіді жертв війни, отримують ліки в аптеках, що вціліли, забезпечують продовольством територіальну оборону, але й проводять заняття зі студентами в умовах війни. Вони створюють мережу взаємодопомоги та підтримують академічну молодь, щоб завершити семестр, захистивши бакалаврську чи магістерську роботу.
Після оборони Києва вони вживають заходів для підтримки солдатів. Безмежна віра в захисників і перемогу, а разом з тим драматизм і романтизм людей у критичних ситуаціях дозволили їм боротися за мотивацію інших жити, не відмовлятися від поточних обов’язків, а й справлятися з трагедією. Та жорстокість, яка спіткала їхніх рідних та близьких у віддалених від столиці містах – Гостомелі, Бучі, Ірпені, Бородзянці, Макарові, Миколаєві, Харкові… .
З кожним днем війни українцям доводилося вчитися жити з болем і усвідомленням наслідків терору, який досі здавався чимось неможливим, неймовірним. Як розповідає один із учених, яких обіймала Оля:
«Але фашизм росіян неймовірний. Ми дружили з їхніми вченими, разом організовували наукові конференції… А тепер нашому народу відмовляють у праві на існування…» (с. 41).
Знайомимося з долею вчителів, які взялися за збереження безперервності шкільного навчання дітей, незважаючи на війну, тобто в дистанційній формі, перерваній через відсутність світла чи необхідність спускатися в укриття. Сотні тисяч матерів з дітьми покинули країну, знайшовши притулок у Польщі, щоб решта їхніх родин могла боротися за захист Батьківщини.
Разом із оповідачем ми переносимось в інші регіони України, де організовується допомога мешканцям розбомблених будинків, шкіл, лікарень, торгових закладів, ринків та вокзалів. На запитання: як почуваються люди? отримує відповідь:
– «Більшість вірить у нашу перемогу, але звісно є ті, хто згоден жити в окупації, щоб не було війни, і активні союзники ворога» (с. 49-50).
Фотографії скелетів зруйнованих будинків розділені на послідовні сюжети з фронту, що відтворюють життя чи досвід у містах, селах і містечках. Зустрічаємо Олиних співрозмовників, фронтовиків, поранених, хворих, раптово бездомних, хоча раніше цивільних лікарів, художників, фотографів, музейників, учителів та інших. Вона записує трагедію війни та її жорстокості, а Станіслав увічнює важке становище свідків жертв кримінального нападу, з якими він стикається.
Опубліковані в книзі кольорові світлини з охопленої війною України дають читачам зрозуміти, що це не кадри з художнього фільму про війну. Також є зворушливий опис зруйнована обстрілами школа чи …. корова дивиться на зруйноване село:
«Тварини не вміють говорити, як люди. Вони не вміють плакати, як люди. Вони не розуміють, як люди, чому вбили їхніх господарів, розбомбили їхній будинок, де вони захищалися, чому їх викинули на вулицю, ніби вони були нікому непотрібні. Вони не розуміють, як люди, що це війна, яка завжди виглядає так» (с. 60-61).
У цьому наративі ми знайдемо історії людей із «нормального» воєнного життя, тих, хто зберігає різдвяні традиції, але водночас пам’ятає про солдатів, пече для них пироги чи готує страви, а зроблену їжу доставляють на фронт.
Події в останньому розділі книги розгортаються в Польщі, у Варшаві та Лодзі. Це зворушлива історія про героїчну боротьбу нації за свободу Батьківщини, за національну ідентичність, яку написали та проілюстрували для нас медик, будівельник, художник-фотограф разом із нострифікованим архітектором, який працював у польських університетах, доктор наук (габ.), професор Київського університету будівництва та архітектури та професор Краківського технологічного університету Т. Костюшка та співпрацюючи в наукових проектах з польськими вченими з Лодзького університету та Лодзького технічного університету.
Назва чудово написаної етновоєнної історії походить від початкових слів Євангелія від св. Івана:
«І світло світить у темряві, і темрява не огорнула його.»
