Більшість обвинувальних вироків за ухилення від мобілізації ухвалюється зі звільненням від виконання вироків, ділиться спостереженнями адвокат Тетяна Даниленко.
“На сьогодні більшість обвинувальних вироків за ухилення від мобілізації ухвалюють суди зі звільненням від виконання вироку, незважаючи на те, що за ухилення від призову передбачено кримінальну відповідальність на строк від трьох до п’яти років, але суди можуть ухвалювати вироки зі строком, меншим за нижню межу”, – сказала вона агентству “Інтерфакс-Україна”.
Даниленко також зазначила, що часто під час розгляду таких справ ідеться про громадян, які відмовляються від військової служби через релігійні переконання. При цьому такі призовники відмовляються і від проходження альтернативної служби.
“Тим не менш, суди, як правило, у цій категорії випадків беруть до уваги конституційні права і частіше призначають у таких випадках вирок з випробуванням, що передбачає звільнення від основного покарання за умови, що засуджений не вчинить нового правопорушення”, – сказала вона.
Водночас, за словами Даниленко, наразі непоодинокими є випадки винесення судами реальних вироків, також формується практика виправдувальних вироків, зокрема, коли йдеться про відмову від військової служби з релігійних міркувань.
При цьому, коментуючи заочні вироки, адвокатка зазначила, що “система заочного судочинства недосконала” через високі ризики оскарження вироку. Крім того, винесення заочного вироку часто є приводом для його оскарження в ЄСПЛ.
Раніше радник юрфірми Asters Антон Сінцов у коментарі агентству “Інтерфакс-Україна” зазначив, що практика притягнення військовозобов’язаних до адміністративної відповідальності свідчить, що ТЦК і СП найчастіше звертаються до судів, не обґрунтовуючи позови порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Також такі позови стосуються військовозобов’язаних, які оскаржують постанову ТЦК про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення штрафу.
Юрист зазначив, що ТЦК застосовують такі норми не лише до осіб, які не з’явилися до ТЦК за повісткою, а й до керівників підприємств або осіб, відповідальних за військовий облік на підприємстві, які не виконали розпорядження ТЦК щодо надання інформації.
Крім того, у судовому реєстрі також трапляються вироки про притягнення до кримінальної відповідальності військовозобов’язаних, зокрема у випадках, коли особа не з’явилась до ТЦК після отримання бойової повістки.
“Нині судова практика така, що суди першої інстанції виносять вироки з випробувальним терміном, тоді як апеляційна інстанція більш схильна засуджувати до реальних термінів тюремного ув’язнення”, – сказав Сінцов.
Крім того, юрист зазначив, що наразі вже ухвалюють вироки особам, які сприяють незаконному переміщенню через державний кордон, а також тим, хто створює новинні канали в різних месенджерах з інформацією про місця вручення повісток і розташування блокпостів.
Зі свого боку, керівник практики цивільних та адміністративних спорів юрфірми Nota Group Сергій Котов наголосив на формуванні судової практики щодо воєнних злочинів. Зокрема, на сьогодні місцеві суди розглянули 41% кримінальних справ про воєнні злочини, що надійшли на розгляд, майже за два роки війни. Загалом місцеві з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2023 року суди розглянули 2595 кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів.
Зокрема, найбільше за вказаний період до судів на розгляд надходило справ за колабораційну діяльність (3083, або 49% від усіх справ, що надійшли), за обвинуваченням у держзраді до судів надійшло 1982 справи, розглянуто 747 (38%), за обвинуваченням у посяганні на територіальну цілісність України до судів надійшло 672 справи, розглянуто 358 (53%).
Крім цього, суди розглянули 164 справи, або 63% усіх справ, що надійшли за обвинуваченням у несанкціонованому поширенні інформації про напрямок/переміщення ЗСУ, зброї, боєприпасів тощо.
Із 208 кримінальних справ за обвинуваченням у пособництві державі-агресору розглянуто судами 32 провадження (15% із тих, що надійшли за цією статтею).
До судів також надходили справи за обвинуваченням у діях, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади (62 справи, розглянуто 46), перешкоджання законній діяльності ЗСУ (надійшли 34 справи, розглянуто 21) і за обвинуваченням у фінансуванні дій для насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, захоплення держвлади, зміни державних кордонів України або меж її територій (надійшли 23 справи, розглянуто 12).
