Релокація українських підприємств за кордон, яка в 2022 році мала характер екстреної евакуації, набуває характеру стратегічного планування для диверсифікації ризиків, виходу на ринки ЄС та забезпечення безперервності операційної діяльності, вважає партнер юридичної фірми АО Barristers Катерина Данилова.
“Якщо в 2022 році релокація часто мала характер екстреної евакуації, то наразі вона набуває рис стратегічного планування з метою диверсифікації ризиків, виходу на ринки ЄС та забезпечення безперервності операційної діяльності”, – сказала вона агентству “Інтерфакс-Україна“.
Данилова зазначила, що “з початку повномасштабного вторгнення інтерес українського бізнесу до механізмів релокації залишається стабільно високим, хоча його динаміка змінювалася залежно від ситуації на фронті та загальної економічної кон’юнктури”.
За спостереженнями юриста, найбільш активним у напрямку релокації є сектор інформаційних технологій (ІТ), що зумовлено його мобільністю, орієнтацією на глобальні ринки та мінімальною залежністю від фізичних активів.
“Для ІТ-компаній релокація часто означає відкриття офісів у країнах ЄС для збереження команди, що також дозволяє гарантувати клієнтам безперервність та стабільність надання послуг та спрощує доступ до міжнародної фінансової інфраструктури. Багато компаній, що є резидентами Дія.City, створюють закордонні хаби, зберігаючи при цьому значну частину розробки в Україні”, – сказала вона.
Крім того, за словами Данилової, високу активність в напрямку релокації проявляють виробничі підприємства у сферах легкої промисловості, деревообробки, виробництва компонентів та харчової промисловості.
“Головним рушієм для них є прагнення захистити виробничі потужності від фізичного знищення, наблизити виробництво до європейських споживачів, розширити ринок збуту тощо”, – сказала вона.
Також активні в напрямку релокації є підприємства аграрного сектору та переробки, які шукають можливості для створення переробних потужностей у сусідніх країнах ЄС для доступу до ринку без логістичних ускладнень на кордоні.
Крім того, це компанії креативної індустрії, консалтингу, маркетингу, які подібно до ІТ, є мобільними та активно інтегруються у європейський ринок.
Коментуючи географію релокації Данилова зазначила, що вибір країни релокації залежить від багатьох факторів, в тому числі, від географічної близькості, логістики, умов ведення бізнесу, наявності програм підтримки, податкового клімату та культурно-мовної спорідненості, тощо.
Наразі основними напрямками для українського бізнесу є Польща, яка є лідером за кількістю релокованих українських компаній, Німеччина, де український бізнес приваблює стабільність економіки, доступ до найбільшого ринку ЄС та висока купівельна спроможність, хоча ця країна “характеризується вищим рівнем бюрократії та податкового навантаження”.
Крім того, український бізнес релокується в Румунію та Болгарію, які набирають популярності завдяки, зокрема, конкурентним податковим ставкам та нижчій вартості робочої сили, Чехія та Словаччина, які традиційно привабливі через культурну близькість та сприятливі умови для малих та середніх підприємств, та країни Балтії (Литва, Латвія, Естонія), які “цікаві для технологічних та інноваційних компаній завдяки розвиненій цифровій інфраструктурі та сприятливому інвестиційному клімату”.
Втім Данилова підкреслила, що “юридично перевести співробітника з української юридичної особи до іноземної неможливо, оскільки це різні суб’єкти господарювання, що діють у різних правових системах”, втім на практиці компанії використовують низку механізмів.
Серед них, зокрема, звільнення в Україні та працевлаштування за кордоном, яке є найпоширенішим та найпрозорішим механізмом, втім вимагає від співробітника отримання дозволу на проживання та роботу в країні релокації, відрядження, яке є ризикованим для тривалої роботи за кордоном.
Крім того, компанії використовують механізми укладення цивільно-правового договору, коли співробітник реєструється як фізична особа-підприємець в Україні (або як індивідуальний підприємець у країні релокації) та укладає договір про надання послуг з іноземною компанією. Ця модель є гнучкою, але несе ризики донарахування податків та штрафів.
Розповсюджений також механізм внутрішньокорпоративного переведення (Intra-Corporate Transferee), який використовується в країнах ЄС, які імплементували відповідну Директиву ЄС, яка створює спрощені умови для тимчасового переведення ключових менеджерів, спеціалістів та стажерів у межах однієї групи компаній. Це, зокрема, вимагає наявності юридично пов’язаних української та іноземної компаній. Також популярним є механізм аутстафінгу або “оренди” працівників, який передбачає виведення співробітників за штат за умови оформлення їх у штат іноземної компанії, втім українське законодавство не містить чіткого нормативного регулювання таких правовідносин.
Коментуючи підводні камені з боку українського законодавства в сфері релокації Данилова зазначила низку обмежень українського правового поля, зокрема, валютні обмеження, правила контрольованих іноземних компаній (КІК), трансфертне ціноутворення (ТЦУ), а також обмеження на виїзд за кордон і переміщення активів.
Крім того, актуальними проблеми релокації залишаються банківський комплаєнс і відкриття банківського рахунку для нової компанії в ЄС, засновниками якої є громадяни України, складність управління подвійною структурою, втрата пільгових режимів при фактичному перенесенні діяльності за кордон, зокрема IT-компаній, які можуть втратити переваги спеціального правового та податкового режиму Дія.City, а також адаптація до іноземного законодавства.
“Релокація бізнесу за кордон є дієвим інструментом для мінімізації ризиків війни, але водночас є складним юридичним та організаційним проєктом. Успіх релокації напряму залежить від комплексного стратегічного планування, що враховує всі юридичні, податкові, фінансові та операційні аспекти”, – сказала вона.
Barristers, БИЗНЕС, Данилова, підприємства, РЕЛОКАЦИЯ, юрист
Законодавство не передбачає відповідальності за відсутність в Україні жінки, яка має стати на військовий облік, постановка на облік на кордоні не провадиться, але юристи очікують змін у законодавстві для врегулювання питань, пов’язаних із постановкою на військовий облік та мобілізацією жінок, зазначають опитані агентством «Інтерфакс» -Україна» юристи.
«Постановка на військовий облік на кордоні не провадиться. Тому жінки, які повертатимуться з евакуації, не повинні проходити додаткові процедури під час в’їзду в Україну», – сказала радник київського офісу юридичної компанії Baker McKenzie Мар’яна Марчук.
Вона зазначила, що при цьому для в’їзду в країну громадянкам України не потрібно зазначати чи підтверджувати мету перебування за кордоном. Водночас після повернення з-за кордону до місця проживання в Україні жінки, які зобов’язані стати на військовий облік, повинні з’явитися для цього у відповідний територіальний центр комплектування (військкомат).
«Законодавство не передбачає можливість взяття на військовий облік громадянок під час їхнього перебування за кордоном, оскільки ця процедура здійснюється лише за особистої присутності жінки у відповідному територіальному центрі комплектування», – сказала вона.
Юрист зазначила, що «перебування за кордоном з якоюсь метою, в тому числі у довгостроковому відрядженні або з метою роботи в іноземного роботодавця, не звільняє від обов’язку стати на військовий облік».
«У такому разі може йтися лише про відстрочення явки у військкомат, що вирішується у спілкуванні, у тому числі з наданням відповідних документів. Єдиний виняток існує для осіб, які постійно проживають за кордоном і перебувають у цьому статусі на консульському обліку у відповідній країні», – сказала вона.
У свою чергу, старший юрист юридичної фірми ILF Олексій Головін зазначив, що останнім часом в інтернеті з’явилося багато суперечливих публікацій щодо військового обліку та мобілізації жінок, проте заступник міністра оборони Ганна Маляр «внесла певну ясність». Зокрема, вона заявила, що Україна не потребує додаткового залучення жінок на військовий облік, а правила, які мали запрацювати з 1 жовтня 2022 року, швидше за все, змінять.
Разом з тим він підкреслив, що згідно з чинними правилами, якщо після 1 жовтня 2022 року жінка тимчасово перебуває за кордоном, вона зобов’язана звернутися до дипломатичних установ України для взяття на тимчасовий консульський облік. Для таких жінок немає потреби терміново повертатися до України до 1 жовтня.
«Якщо після 1 жовтня 2022 року жінка, яка перебуває в Україні та підлягає постановці на облік, планує тимчасово виїхати за кордон, вона зобов’язана стати на військовий облік, і після цього протягом 7 днів прибути до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для зняття з військового обліку під час виїзду за межі України терміном понад три місяці», – сказав юрист.
Головін нагадав, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено штрафів для жінок, які вперше стають на облік як військовозобов’язані. Крім того, законодавством не передбачено граничного терміну постановки на військовий облік для жінок.
«Теоретично жінку за порушення правил військового обліку можуть оштрафувати, але як діятиме така норма на практиці, сказати важко», – сказав він.
При цьому Головін зазначив, що згідно з чинним законодавством, з 2023 року до адміністративної відповідальності можуть притягуватись і роботодавець, оскільки кожен роботодавець зобов’язаний вести військовий облік.
«Тому радимо роботодавцям направити своїх робітниць певних спеціальностей з 1 жовтня 2022 року до територіального центру комплектування», – сказав він.
Юрист зазначив, що передбачена чинним законодавством кримінальна відповідальність за ухилення від військового обліку не належить до жінок, які стають на військовий облік уперше, оскільки вони ще не мають статусу військовозобов’язаного.
Водночас Головін звернув увагу, що «військовозобов’язана жінка може отримати повістку, проте поки що жодних подібних випадків ще не траплялося».
«Законодавче регулювання взяття жінок на військовий облік може найближчим часом суттєво змінитись, тому тим, хто вже збирається ставати на військовий облік з 1 жовтня, радимо не поспішати, а дочекатися нових змін», – сказав він.
Зі свого боку член Національної асоціації адвокатів Дмитро Бакулін зазначив, що військовий облік для жінок не відрізняється від обліку чоловіків, оскільки наразі окремого порядку взяття жінок на військовий облік в Україні не встановлено.
«Все ще триває піврічний перехідний період для підготовки відповідних нормативно-правових документів щодо взяття жінок на військовий облік. При цьому українські жінки, які зараз перебувають за кордоном, не вважаються військовозобов’язаними, допоки вони не стали на військовий облік», – сказав він.
Коментуючи питання умисного ухилення від несення військової служби (мобілізації), що може спричинити притягнення жінки до кримінальної відповідальності, Бакулін зазначив, що з 24 лютого 2022 року не відомі випадки притягнення жінок до такої відповідальності.
«Постановка жінки на військовий облік не означає автоматичну мобілізацію, а є лише способом обліку військовозобов’язаних осіб, які раніше здійснювалися переважно щодо чоловіків», – сказав він.
У свою чергу, члени Робочої групи з питань мобілізації юридичної фірми Asters зазначили, що законодавець допускає мобілізацію жінок без їхньої згоди під час дії військового стану, проте наразі це стосується лише тих жінок, які вже перебувають на військовому обліку, зокрема, раніше проходили військову службу чи закінчували військову кафедру.
«Поки що не визначено порядок мобілізації жінок, адже вони, у розумінні законодавства, прирівняні у правах та обов’язках із військовозобов’язаними чоловіками. Отже, жінки, які перебувають на військовому обліку, можуть бути мобілізовані за таким же порядком, як і чоловіки. Міноборони зазначає, що мобілізація жінок із початку війни здійснюється лише за добровільною згодою жінки, незважаючи на законодавчий дозвіл робити це примусово», – зазначають експерти робочої групи.
При цьому юристи-члени робочої групи з питань мобілізації зазначили, що «на сьогодні досить важко визначити якісь способи може застосувати держава, щоб включити у військовий облік якнайбільше жінок».
«Наразі відсутні якісь детальні роз’яснення щодо того, які саме жінки зобов’язані стати на військовий облік – працюючі за спеціальністю, визначеною у наказі Міноборони №313 від 11 жовтня 2021 року, або ті, які здобули відповідну освіту. Втім, складно припустити, що посадові особи Держприкордонслужби України під час перетину жінкою кордону перевірятимуть у неї документи про освіту чи посаду, адже такі документи не входять до переліку обов’язкових для в’їзду на територію держави», – зазначили експерти.
При цьому юристи наголосили, що військовий облік жінок здійснюється військкоматом за місцем проживання/знаходження жінки, проте не прикордонними органами чи поліцією.
«Законодавство не передбачає жодної відповідальності за неповернення жінки до України до 1 жовтня 2022 року чи відсутність у країні жінки, яка має стати на військовий облік. Аналогічно цьому не встановлено і обов’язок жінки повернутись на територію України, щоб стати на військовий облік. Відтак перебування жінки за кордоном, навіть після 1 жовтня 2022 року, не є порушенням», – підкреслили в юрфірмі.
Експерти робочої групи також наголосили, що поки що їм не відомі випадки притягнення жінок до відповідальності за ухилення від мобілізації з 24 лютого 2022 року.
Як повідомлялося, заступник міністра оборони Ганна Маляр заявила, що на сьогоднішній день у державі немає гострої необхідності суттєво збільшувати кількість жінок на військовому обліку.
При цьому вона зазначила, що у ЗСУ зберігається потреба у фахівцях у сфері медицини, радіотехніки та харчових технологій. У зв’язку з цим Генштаб ВСУ запропонував внести низку змін до відповідних законодавчих та нормативних актів, що регулюють постановку жінок на військовий облік.
Так, Генштаб пропонує скоротити перелік спеціальностей, що підлягають військовому обліку, передбачити добровільність постановки на військовий облік жінок, які отримали спеціальності з доопрацьованого переліку, та визначити, що організація постановки жінок на військовий облік в Україні розпочнеться не раніше ніж через місяць після завершення особливого періоду.
BAKER MCKENZIE, ILF, БАКУЛИН, військовий облік, ГОЛОВІН, законодавство, Марчук, юрист
