У 2025 році було видано 9582 дозволу на застосування праці іноземців і осіб без громадянства та 3310 було скасовано. Таким чином в країні залишилось 6272 трудових мігранта, що складає 0,14% від 4,5 млн працівників, яких необхідно залучити на ринок праці, повідомило агентству “Інтерфакс -Україна” проінформоване джерело в уряді.
Невелику частку іноземців на вітчизняному ринку праці підтверджує і Державна служба зайнятості. Згідно статистики відомства, до початку повномасштабного вторгнення роботодавці щороку отримували близько 21 тис дозволів на працевлаштування іноземців.
“Після 2022 року цей показник зменшився і досі не досяг довоєнного рівня. Наприклад, у 2024 році було видано 4 720 дозволів, у 2025 році – 7 483. Це більш ніж удвічі менше, ніж до початку повномасштабної війни”, – йдеться на сайті Служби зайнятості.
Трохи іншу статистику дає Державна міграційна служба. Станом на 31 грудня 2025 року в Україні перебувало на обліку іноземців та осіб без громадянства (тимчасові) 47 684 осіб. Із яких у 2025 році оформлено вперше 8440 посвідок на тимчасове проживання.
Але усі відомства сходяться на тому, що частка іноземців на вітчизняному ринку праці мізерна. Адже при оформленні документів, окрім згоди роботодавця, виникає безліч питань з візою, перевірками СБУ, посвідкою на проживання та інше, завдяки чому тільки частина робітників приїжджає до України.
Таким чином, незважаючи на трудову міграцію, на ринку праці все сильніше відчувається нестача робочої сили.
“Тому зараз необхідно розробити нову міграційну політику, взявши за приклад законодавство таких успішних у цьому питанні країн як Канада, Австралія або Ізраїль. Тоді не буде ніяких спекуляцій та стане вирішуватись проблема забезпечення робочих рук для українського бізнесу”, – наголосив співрозмовник агентства.
Хоча, на його думку, безумовно найкраще зробити акцент на збереження внутрішнього трудового потенціалу, щоб українці поверталися з ЄС і не виїжджали туди. І вже після цього, розуміючи скільки працівників не вистачає і в яких сферах, залучати іноземних працівників на конкретні проєкти, прописавши правила для компаній-роботодавців та налагодивши контроль за ними з боку Держпраці.
