Європейський Союз створив правовий механізм, що дозволяє державам-членам продавати російську нафту, раніше вилучену та конфісковану в ході боротьби з обходом санкцій.
Відповідне положення включено до регламенту Ради ЄС № 2026/1848 від 23 липня 2026 року, яким було затверджено 21-й пакет санкцій проти Росії. У документі йдеться про необхідність надати національним компетентним органам можливість безпечно розпоряджатися вантажами російської нафти, які вони вилучають і конфіскують. Розпорядження вантажем може включати його продаж третім особам.
При цьому нова норма не надає владі країн ЄС автоматичного права зупиняти будь-який танкер лише тому, що він перевозить нафту російського походження. Спочатку держава має отримати законні підстави для затримання судна та конфіскації вантажу — наприклад, порушення режиму санкцій, відсутність дійсного прапора, надання фальшивих документів або інші порушення європейського, національного чи міжнародного права.
Новий регламент насамперед визначає, що влада може робити з вантажем після його законної конфіскації. Після завершення процедури конфіскації колишній власник не отримує автоматичного права на дохід від реалізації вантажу. Однак регламент не встановлює єдиного для всіх країн ЄС порядку розподілу виручки й не передбачає її автоматичного перерахування Україні. Такі рішення залежатимуть від національного законодавства та конкретної справи.
За даними Euractiv, захід розрахований насамперед на вантажі з суден, що використовуються для обходу нафтових санкцій ЄС. Можливість продажу має вирішити практичну проблему: конфісковану нафту необхідно розвантажувати, зберігати та безпечно реалізовувати, що пов’язано зі значними витратами та екологічними ризиками.
Механізм став частиною 21-го пакету санкцій ЄС, ухваленого 23 липня. Пакет також посилює тиск на російський нафтовий сектор, трейдерів і тіньовий флот та призупиняє автоматичний перегляд граничної ціни на російську нафту до 15 липня 2027 року.
На практиці нова норма може полегшити державам ЄС проведення операцій проти суден, підозрюваних в обході санкцій. Однак кожне затримання та конфіскація повинні мати окрему юридичну підставу, а власники суден і вантажів зможуть оскаржувати такі рішення в національних та міжнародних судах.
