Як повідомляє Сербський Економіст, президент Північної Македонії Гордана Сіляновська-Давкова заявила, що Європейському Союзу необхідно переглянути методологію переговорів про вступ, оскільки нинішній формат, за її словами, не повинен будуватися за принципом «мовчи і слухай».
Сіляновська-Давкова підкреслила, що Північна Македонія не приймає такий підхід до діалогу з ЄС. За її словами, переговорний процес має ґрунтуватися на рівноправності, повазі та зрозумілих критеріях, а не на політичних вимогах, які виходять за межі класичних умов вступу.
Критика пролунала на тлі затяжного тупика в євроінтеграції Північної Македонії. Країна отримала статус кандидата ще у 2005 році, проте рух до ЄС багато років блокувався спочатку суперечкою з Грецією щодо назви країни, а потім розбіжностями з Болгарією з питань історії, мови та прав болгарської меншини.
Після Преспанської угоди 2018 року країна змінила назву з Македонії на Північну Македонію, що відкрило шлях до вступу в НАТО і мало прискорити євроінтеграцію. Однак пізніше переговорний процес знову виявився заблокованим через вимоги, пов’язані з внесенням болгар до конституції країни.
У 2022 році ЄС узгодив так звану французьку пропозицію, яка мала зняти болгарське вето та розблокувати переговори. Однак у Скоп’є ця формула викликала гострі політичні суперечки: частина політичних сил вважає, що двосторонні історичні та ідентичні питання не повинні ставати частиною європейських критеріїв.
Сіляновська-Давкова раніше вже критикувала підхід ЄС, заявляючи, що розширення має повернутися до Копенгагенських критеріїв, принципів меритократії, реформ і верховенства права, а не залежати від додаткових двосторонніх вимог.
Формально країна залишається на європейському шляху, однак без конституційних змін і політичного компромісу з Болгарією відкриття та просування переговорних кластерів залишається ускладненим.
Наразі офіційними країнами-кандидатами на вступ до ЄС є Албанія, Боснія і Герцеговина, Грузія, Молдова, Чорногорія, Північна Македонія, Сербія, Туреччина та Україна. Косово розглядається ЄС як потенційний кандидат, однак його статус ускладнений тим, що незалежність Косово не визнають п’ять держав-членів ЄС.
Історія Туреччини показує, що статус кандидата сам по собі не гарантує вступу.
Туреччина подала заявку на вступ до тодішнього Європейського економічного співтовариства ще в 1987 році, отримала статус кандидата в 1999 році, а переговори про вступ були розпочаті в 2005 році.
Однак переговори Туреччини з ЄС фактично зайшли в глухий кут і вже багато років не просуваються. Основні причини — претензії ЄС до стану демократії, прав людини, верховенства права, свободи ЗМІ, а також політичні розбіжності з окремими країнами ЄС. При цьому Туреччина формально залишається країною-кандидатом, але її членство в ЄС у найближчій перспективі не розглядається як реалістичний сценарій.
Для Північної Македонії та інших країн-кандидатів на вступ турецький приклад є нагадуванням, що процес вступу може тривати десятиліттями. Тому Скоп’є домагається більш передбачуваної та політично збалансованої методології, за якої просування до ЄС залежатиме насамперед від реформ, а не від нових двосторонніх блокувань.
https://t.me/relocationrs/3030
Франція та Італія виступили проти ініціативи Європейського Союзу щодо підготовки текстів торговельних угод виключно англійською мовою з метою прискорення переговорних процесів, посилаючись на конституційні обмеження та ризики для багатомовного характеру роботи інститутів ЄС, повідомляє Financial Times.
За даними видання, комісар ЄС з питань торгівлі Марош Шефчович запропонував готувати юридично-технічну «редакцію» нової торговельної угоди з Індонезією повністю англійською мовою з подальшим перекладом фінального тексту на всі 24 офіційні мови ЄС.
Зазвичай процес узгодження торговельних угод триває до двох років, оскільки всі зміни мають бути узгоджені та імплементовані всіма мовами ЄС. Запропонований підхід, за словами Шефчовича, має дозволити скоротити термін підготовки до одного року.
Він зазначає, що затримки в процесі укладення угод призводять до економічних втрат і відкладають отримання вигод від торговельних домовленостей.
Водночас Франція та Італія висловили заперечення, посилаючись на конституційні норми та принцип багатомовності. Французький чиновник заявив: «Це питання французької конституції. Франція не може бути пов’язана або взяти на себе зобов’язання за текстом, який не розроблений французькою мовою».
Однак, за даними джерел, серед держав-членів ЄС існує широка підтримка ідеї прискорення процедур укладення угод.
У Європейській комісії зазначають, що використання англійської мови на етапі юридико-технічного опрацювання є стандартною практикою міжнародних переговорів і не означає відмови від перекладу фінальних документів.
Як повідомляє Сербський Економіст, Європейська комісія вважає, що надання Сербією громадянства громадянам РФ створює потенційні ризики для безпеки ЄС, оскільки власники сербського паспорта мають право на безвізовий в’їзд до країн ЄС.
Представник Європейської комісії з питань розширення Гійом Мерсьє заявив, що це питання вже порушувалося у доповіді про розширення за 2025 рік. У ньому Єврокомісія рекомендувала Сербії продовжити узгодження з візовою політикою ЄС та забезпечити ретельнішу перевірку громадян третіх країн, особливо з держав, які можуть становити ризики для безпеки або нелегальної міграції.
При цьому масштаб сербської натуралізації росіян залишається незрівнянно нижчим, ніж у країнах ЄС. Згідно з Міграційним профілем Сербії, у 2024 році сербське громадянство отримали 191 колишній громадянин РФ. У 2023 році таких було 532, у 2022 році — 275.
Для порівняння, лише Німеччина у 2024 році надала громадянство 12 980 колишнім або чинним громадянам РФ. Це майже в 68 разів більше, ніж Сербія за той самий рік. Іспанія надала громадянство 2 588 росіянам, Фінляндія — близько 1,6 тис., Швейцарія — 815, Норвегія — 782, Велика Британія — понад 2,3 тис.
За даними Eurostat, у 2024 році громадянство країн ЄС отримали близько 31 тис. росіян.
Орієнтовні дані щодо надання громадянства росіянам у Європі у 2024 році:
ЄС загалом – близько 31 тис. осіб
Німеччина – 12 980
Іспанія – 2 588
Велика Британія – понад 2 300
Фінляндія – близько 1 600
Швейцарія – 815
Норвегія – 782
Сербія – 191
Для Белграда це питання стає частиною ширшого діалогу з Брюсселем щодо візової політики, міграції та європейської інтеграції.
Для самої Сербії ситуація двозначна. З одного боку, країна зацікавлена у збереженні відносин з Росією, залученні капіталу та мігрантів, а також у підтримці безвізового режиму для росіян. З іншого – саме візова та міграційна політика може стати одним із додаткових подразників у відносинах з ЄС.
https://t.me/relocationrs/3012
RF, ГРОМАДЯНСТВО, ЄС, Сербія
Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) 12 червня планує затвердити кредит до EUR15 млн для Харкова на відновлення теплопостачання після критичного пошкодження у лютому 2026 року найбільшої теплоелектроцентралі міста ТЕЦ-5.
Згідно з матеріалами банку, фінансування планується спрямувати на придбання до 22 малих і середніх модульних газових котелень із когенераційними установками, а також п’яти малих когенераційних установок для наявних котелень.
Кредит є частиною ширшого пакета на EUR32 млн, який також передбачає інвестиційний грант Європейського Союзу (ЄС) до EUR17 млн.
З урахуванням воєнних ризиків кредит ЄБРР також має отримати часткову гарантію ЄС на покриття ризику перших втрат.
За оцінкою ЄБРР, проєкт забезпечить скорочення викидів парникових газів на 19,1 тис. тонн CO2-еквіваленту на рік.
Зазначається, що проєкт має відновити доступ до базових послуг теплопостачання для широкої та вразливої групи споживачів, зокрема 99,3 тис. мешканців, серед яких понад 16,5 тис. внутрішньо переміщених осіб (ВПО), а також 23 освітніх закладів і семи медичних установ.
За даними ЄБРР, станом на початок 2026 року в Харкові було офіційно зареєстровано 212 тис. ВПО.
Проєкт реалізується у межах Програми забезпечення стійкості та джерел засобів для існування (RLF).
ЄБРР, ЄС, теплопостачання, ТЕЦ-5, ХАРКІВ