Україна за січень-серпень 2026 року збільшила експорт м’яса птиці на 12,5% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 330,2 тис. тонн, водночас валютна виручка від його експорту скоротилася на 2,6% – до $697,9 млн, повідомив Союз птахівників України.
У серпні 2026 року експорт м’яса птиці становив 40,6 тис. тонн, що на 1,5% менше порівняно з липнем (41,2 тис. тонн).
У грошовому вираженні серпневий експорт скоротився на 7,9% порівняно з липнем – до $82,2 млн. Середня експортна ціна на м’ясо птиці в серпні становила $2,02/кг, що на 20,9% менше порівняно з серпнем минулого року. За даними Союзу, це пов’язано зі зміною асортименту продукції, що експортується, та зниженням експортних цін на зовнішніх ринках.
Основними покупцями українського м’яса птиці за перші вісім місяців 2026 року були Нідерланди – 20% експорту, Велика Британія – 11,7%, Словаччина – 10,6% та ОАЕ – 6,4%.
На країни ЄС за цей період припало 36% загального обсягу експорту м’яса птиці, або 118,9 тис. тонн. У грошовому вираженні частка ЄС склала майже половину валютної виручки – 47%.
Як повідомляє «Сербський економіст», Скупщина (парламент) Чорногорії 3 вересня одноголосно підтримала пропозицію про внесення змін до Конституції, що передбачає скасування імунітету президента країни, прем’єр-міністра та членів уряду у випадках злочинів проти службових обов’язків, зокрема корупційних злочинів.
За пропозицію проголосували всі 66 депутатів, присутніх на засіданні; тих, хто проголосував проти або утримався, не було. Для запуску процедури внесення змін до Конституції було потрібно дві третини голосів парламентаріїв.
Йдеться, зокрема, про зловживання службовим становищем, отримання та давання хабара, а також про інші злочини, пов’язані з корупцією. Влада пояснює ці зміни необхідністю усунути ситуацію, коли імунітет вищої посадової особи стає перешкодою для кримінального переслідування.
Ініціатива була підготовлена урядом ще навесні 2026 року. Кабінет міністрів запропонував внести зміни до статті 86 Конституції, прямо скасувавши імунітет для президента та членів уряду у разі злочинів проти службових обов’язків. Уряд пов’язує цю реформу, зокрема, з виконанням рекомендацій антикорупційної групи Ради Європи GRECO та просуванням Чорногорії за розділом 23 переговорів про вступ до ЄС.
Однак формально імунітет поки що не скасовано. Парламент доручив Конституційному комітету протягом чотирьох днів підготувати проєкт поправок. Згідно зі статтею 156 Конституції Чорногорії, після схвалення проєкту двома третинами всіх депутатів він має пройти громадське обговорення тривалістю не менше місяця, після чого остаточний текст знову має отримати підтримку двох третин парламенту.
Пожежний сезон 2026 року в Європі став одним із найскладніших за географією поширення вогню та масштабами наслідків, при цьому Україна опинилася серед найбільш постраждалих країн континенту, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club з посиланням на дані Global Wildfire Information System (GWIS), European Forest Fire Information System (EFFIS) та інших європейських структур.
Станом на 31 серпня площа територій, пройдених вогнем в Україні, оцінювалася GWIS у 413,1 тис. га, або близько 0,69% території країни. Якщо не включати до прямого порівняння РФ, для якої система враховує також величезні території Сибіру та Далекого Сходу, Україна посідає перше місце серед держав географічної Європи за абсолютною площею пожеж.
Далі йдуть Іспанія — 242,1 тис. га, Італія — 118,3 тис. га, Франція — 105,1 тис. га та Португалія — 60,5 тис. га.
В Україні статистика пожеж має додаткову специфіку через війну. Супутникові системи фіксують територію, пройдену вогнем, але не визначають його причину. Тому поряд зі спекою, посухою, необережним поводженням із вогнем та підпалами значну роль можуть відігравати обстріли, вибухи й загоряння вздовж лінії фронту.
Найсильніше навантаження відносно розміру території фіксується на Балканах. У Чорногорії вогнем пройдено близько 1,7% території країни, у Боснії і Герцеговині — понад 1%, у Північній Македонії — близько 0,75%. Сукупно Чорногорія, Боснія і Герцеговина, Північна Македонія, Албанія та Сербія мають близько 142 тис. га вигорілих територій.
Окремою особливістю сезону стало різке зростання пожежної активності у країнах, де великі пожежі традиційно менш поширені. У Бельгії площа пожеж уже перевищила середній показник за 2012–2025 роки більш ніж у десять разів, у Нідерландах — приблизно утричі, в Австрії — у 2,5 раза, у Франції — майже у 2,5 раза.
У самому ЄС до 30 серпня було зафіксовано 636,1 тис. га вигорілих територій у межах 1 861 великої пожежі. Це на 36% менше, ніж у рекордному 2025 році, однак більш ніж удвічі перевищує середній багаторічний рівень для аналогічного періоду.
Приведення фармацевтичного виробництва у відповідність до європейських вимог вимагає від українських фармацевтичних виробників значних інвестицій, що може призвести до підвищення собівартості продукції, вважає генеральний директор фармацевтичної компанії «Інтерхім» Анатолій Редер.
«Ми перебуваємо в тій парадигмі, в якій зараз рухається наша країна, – до європейських вимог. Ми маємо розуміти, що відповідність європейським стандартам, директивам ЄС, тим принципам і підходам, які зараз діють у Європі, вимагатиме від нас значних додаткових інвестицій – у виробництво, регуляторні процеси, дослідження тощо. Тобто йдеться про величезні додаткові витрати для того, щоб протягом досить короткого часу відповідати вимогам, які на сьогодні є нормою в Європейському Союзі. При поступовому переході до цих вимог, це треба визнати, суттєво зростатимуть витрати на виробництво», — сказав він в інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна».
Як зазначив Редер, відповідність європейським стандартам, зокрема тим, що впроваджені в український закон про лікарські засоби, автоматично вимагатиме додаткових інвестицій, що так чи інакше призведе до зростання цін.
«Треба відкрито про це говорити. Виготовити таблетки з повітря неможливо. Якщо знадобиться додатковий контроль, знадобляться додаткові витрати. Сьогодні ми контролюємо всі серії виробленої продукції протягом усього терміну придатності, чого раніше не вимагалося, і це сотні й тисячі вироблених серій і, відповідно, величезні кошти. Додаткові точки контролю у виробництві, яких вимагає від нас законодавство Євросоюзу, — це додатковий парк приладів, додатковий персонал лабораторій, додаткові виробничі процеси, це об’єктивно масштабні інвестиції. Ці витрати неминуче вплинуть на зростання цін», — констатував він.
Як повідомляє «Сербський економіст», економічні зв’язки Сербії з Європейським Союзом сьогодні значно масштабніші, ніж торгівля з Росією, тоді як основна залежність Белграда від Москви зберігається насамперед в енергетичному секторі, заявив посол Сербії в Україні Андон Сапунджі.
За його словами, близько 70 % сербського експорту та імпорту припадає на країни Європейського Союзу, ще приблизно 15 % — на держави регіону, які є кандидатами або прагнуть вступити до ЄС, зокрема Боснію та Герцеговину, Чорногорію, Північну Македонію та Албанію.
«На решту країн припадає решта зовнішньої торгівлі, серед них США, Китай і Росія. Частка Росії становить приблизно 7–8 %, і значну частину цієї торгівлі складають енергетичні ресурси, насамперед природний газ», — сказав Сапунджі в інтерв’ю «Апострофу».
За його словами, саме залежність від російських енергоносіїв залишається одним із найбільш чутливих елементів сербсько-російських економічних відносин, тому Белград працює над диверсифікацією джерел і маршрутів поставок.
Окремо посол прокоментував ситуацію навколо найбільшої сербської нафтогазової компанії NIS, яка опинилася під американськими санкційними обмеженнями через російську участь у капіталі.
За його словами, процес зміни структури власності NIS перебуває в активній фазі. Сербія обговорює майбутню структуру компанії з угорською MOL, при цьому тривають переговори з російською «Газпром нафтою». Для завершення угоди необхідні, зокрема, відповідні узгодження в рамках американського режиму санкцій.
Сапунджі назвав двома головними пріоритетами Сербії збереження енергетичної безпеки та пошук довгострокової стійкої структури власності NIS.
Компанія має стратегічне значення для економіки країни, оскільки керує єдиним у Сербії нафтопереробним заводом у Панчево.
При цьому дипломат підкреслив, що зміна структури торгівлі не означає повної відмови Сербії від економічних відносин із Росією.
Белград при цьому продовжує курс на вступ до ЄС. За словами Сапунджі, європейська інтеграція залишається стратегічним пріоритетом країни, хоча відмова Сербії приєднатися до санкцій проти Росії створює складнощі в переговорах із Брюсселем.
Як повідомляє Сербський Економіст, сербські автоперевізники спільно з колегами з Чорногорії, Боснії та Герцеговини та Північної Македонії оголосили про намір з 14 вересня 2026 року розпочати блокаду вантажних прикордонних переходів у напрямку Євросоюзу, якщо до цього часу не буде знайдено рішення проблеми перебування професійних водіїв у Шенгенській зоні.
Про це повідомила сербська асоціація міжнародних перевізників «Međunarodni transport». За її даними, водіїв із країн Західних Балкан продовжують затримувати, депортувати та розвертати на кордонах через перевищення дозволеного терміну перебування в Шенгенській зоні. Асоціація стверджує, що щодня на кордонах повертають кілька десятків сербських водіїв, а лише за останній тиждень таких випадків було понад 50.
Перед початком блокади перевізники мають намір зробити ще одну спробу домовитися з європейською владою. 31 серпня з 12:00 до 14:00 у Белграді відбудеться мирна акція перед представництвом ЄС за адресою Vladimira Popovića 40/V. Аналогічні акції заплановані перед представництвами Євросоюзу в Чорногорії, Боснії та Герцеговині та Північній Македонії.
Крім того, 1 вересня має відбутися чергова зустріч представників перевізників з Єврокомісією. Якщо вона не приведе до конкретного рішення, з 14 вересня перевізники чотирьох країн мають намір перейти до протестів на прикордонних переходах.
Причина конфлікту — чинне в Шенгенській зоні правило 90/180, згідно з яким громадянин третьої країни може перебувати на території Шенгену не більше 90 днів протягом будь-якого періоду тривалістю 180 днів. Для звичайного туриста цього достатньо, проте міжнародні перевізники стверджують, що професійні водії фізично не можуть виконувати регулярні рейси до ЄС за такого обмеження.
Саме правило існувало й раніше, проте з впровадженням електронної системи Entry/Exit System (EES) контроль став значно суворішим. Система автоматично фіксує в’їзди та виїзди громадян третіх країн і з 10 квітня 2026 року повністю працює на зовнішніх кордонах Шенгенської зони, за винятком Ірландії та Кіпру. Можливість «втратити» частину днів між штампами в паспорті фактично зникла.
При цьому Єврокомісія офіційно визнає існування проблеми. У прийнятій 29 січня 2026 року Стратегії візової політики ЄС зазначено, що низка мобільних професій, зокрема водії вантажівок, які обслуговують європейський бізнес, можуть мати потребу перебувати в кількох країнах Шенгену понад 90 днів протягом 180-денного періоду.
Єврокомісія заявила, що шукатиме рішення, зокрема можливість запровадження на рівні ЄС спеціальних правил щодо подовженого короткострокового перебування. Однак конкретний механізм поки що не затверджено.
Для Сербії ця проблема є особливо гострою через значну залежність експорту від автомобільних перевезень до ЄС. Перевізники попереджають, що частина водіїв уже відмовляється виконувати рейси до країн Союзу.
Це буде вже друга велика регіональна акція перевізників у 2026 році. З 26 січня водії Сербії, Чорногорії, Боснії та Герцеговини й Північної Македонії одночасно блокували вантажні термінали на кордонах з ЄС. У Сербії акція тривала п’ять днів і була припинена 30 січня після того, як Єврокомісія включила проблему професійних водіїв до нової візової стратегії.
Економічний ефект попередньої блокади був значним. За оцінкою Торгово-промислової палати Сербії, обмеження торкнулися близько 93% експорту чотирьох країн Західних Балкан, а потенційні втрати бізнесу оцінювалися до 92 млн євро на добу.
Для України можлива блокада також має значення, хоча її вплив буде значно меншим, ніж для Сербії та інших країн Західних Балкан. Основні автомобільні потоки між Україною та ЄС проходять безпосередньо через Польщу, Словаччину, Угорщину та Румунію, тому блокування сербських кордонів не зупинить українсько-європейську торгівлю.
Однак проблема може безпосередньо торкнутися українських вантажівок, що курсують у напрямках Сербія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Північна Македонія, Албанія та Греція, а також перевізників, які використовують Сербію як транзитну країну. Якщо акція відбудеться за січневим сценарієм і будуть перекриті вантажні термінали Батровці на кордоні з Хорватією, Хоргош — з Угорщиною, переходи з Румунією та Градина на кордоні з Болгарією, українські перевізники опиняться в тих самих чергах, що й решта міжнародних вантажівок.
Найбільш вразливими можуть стати маршрути з України через Угорщину або Румунію до Сербії та далі до Чорногорії, Боснії та Північної Македонії, а також транзит у напрямку Адріатики та півдня Балкан. Перенаправлення вантажів через Румунію та Болгарію або інші переходи можливе не в усіх випадках і означає додатковий пробіг, витрати палива та збільшення терміну доставки.
Для української логістики це особливо чутливе питання через високу залежність економіки від наземних транспортних коридорів. За даними Єврокомісії, у липні 2026 року створені після початку повномасштабної війни «Шляхи солідарності» забезпечували близько 90 % українського імпорту та 95 % експорту неаграрної продукції, хоча лише частина цих вантажів пов’язана з балканським напрямком. Тому сам по собі страйк на Західних Балканах не здатний паралізувати українську зовнішню торгівлю, але для компаній, що працюють саме з Балканами, він може суттєво збільшити логістичні витрати.
Окреме питання стосується й самих українських професійних водіїв. Україна має з ЄС спеціальну угоду про автомобільні перевезення, дія якої продовжена до 31 березня 2027 року. Вона лібералізує двосторонні та транзитні вантажні перевезення й дозволяє українським перевізникам працювати з ЄС без частини колишніх дозвільних обмежень.
Однак ця угода регулює насамперед доступ перевізників до ринку, а не тривалість перебування конкретного водія в Шенгенській зоні. Тому український водій, який в’їжджає до Шенгену як громадянин третьої країни в режимі короткострокового перебування та не має довгострокової візи, дозволу на проживання чи іншого відповідного статусу, у загальному випадку також повинен враховувати обмеження у 90 днів протягом 180 днів. Єврокомісія зазначає, що власники довгострокових віз та дозволів на проживання не підпадають під це обмеження.
https://t.me/relocationrs/3545
