Лише невелика частина людей здатна одночасно виконувати два складні завдання без помітного погіршення результатів, показало дослідження психологів Університету Юти Джейсона Вотсона та Девіда Стреєра.
Роботу під назвою Supertaskers: Profiles in Extraordinary Multitasking Ability було опубліковано в науковому журналі Psychonomic Bulletin & Review. У дослідженні взяли участь 200 осіб.
Учасників тестували на високореалістичному автомобільному симуляторі. Спочатку вони виконували завдання окремо, а потім одночасно керували автомобілем і проходили складний слуховий тест OSPAN, що вимагав запам’ятовування інформації та розв’язання когнітивних завдань.
У переважної більшості учасників під час переходу до багатозадачного режиму результати погіршилися або в керуванні автомобілем, або в когнітивному тесті, або одразу в обох завданнях.
Однак 2,5% учасників — тобто приблизно п’ять осіб із 200 — не продемонстрували жодного погіршення результатів під час одночасного виконання двох завдань. Дослідники назвали їх «supertaskers» — людьми з надзвичайно високою здатністю до багатозадачності.
Більше того, ці учасники демонстрували високі результати й під час виконання кожного завдання окремо: вони входили до верхньої чверті вибірки за всіма основними показниками керування автомобілем і тесту робочої пам’яті. Статистичне моделювання показало, що появу такої групи було малоймовірно пояснити простою випадковістю.
Дослідження поставило під сумнів уявлення про те, що здатність ефективно розподіляти увагу між кількома складними завданнями є однаковою в усіх людей. Автори дійшли висновку, що існують значні індивідуальні відмінності в механізмах уваги та когнітивного контролю.
Водночас показник 2,5% не слід безпосередньо трактувати як доказ того, що саме така частка всього населення світу має виняткові здібності до багатозадачності. Дослідження проводилося на вибірці з 200 учасників і перевіряло конкретне поєднання завдань — керування автомобілем і складне навантаження на робочу пам’ять.
Робота також має практичне значення для питання використання телефонів за кермом. Її вихідною передумовою були попередні дослідження, які показували, що розмова телефоном зазвичай погіршує здатність водія контролювати дорожню ситуацію. Виявлення невеликої групи «супертаскерів» стало винятком із загального правила, а не доказом безпечності багатозадачності для більшості водіїв.
Дослідження було виконано на кафедрі психології Університету Юти.
