Як повідомляє Еxperts.news, кількість слів, які люди вимовляють у повсякденному житті, помітно скоротилася за останні півтора десятиліття, що потенційно може впливати на соціальні зв’язки, психологічне благополуччя та комунікацію на роботі, свідчить дослідження психологів Університету Міссурі в Канзас-Сіті та Університету Арізони.
Згідно з роботою, опублікованою в науковому журналі Perspectives on Psychological Science, у період з 2005 по 2019 рік середня кількість слів, що вимовляє людина, скорочувалася приблизно на 338 слів на день з кожним наступним роком спостереження. У результаті розрахункове зниження за весь період склало близько 28%.
Дослідження базується на даних 2 197 осіб віком від 10 до 94 років, які брали участь у 22 наукових проєктах, що проводилися переважно в США, а також у Мексиці, Австралії та Європі. Для оцінки використовувалися періодичні аудіозаписи природного повсякденного життя учасників, а не їхні власні спогади про те, скільки вони розмовляли.
У більш ранній роботі 2007 року, виконаній із використанням аналогічної методики, середня людина вимовляла близько 15 959 слів на день. У пізнішій об’єднаній вибірці цей показник становив уже близько 12 792 слів.
Найбільш виражене зниження вчені зафіксували серед молодих людей. У учасників віком до 25 років кількість вимовлених слів скорочувалася приблизно на 451 слово на день за кожен рік, тоді як серед людей старше 25 років — приблизно на 314 слів. Таким чином, темпи зниження серед молоді виявилися приблизно на 44% вищими.
Автори не встановили конкретну причину такої динаміки. Період дослідження збігся зі стрімким поширенням смартфонів, соціальних мереж, месенджерів, електронної пошти та інших форм письмового цифрового спілкування, проте вчені підкреслюють, що наявні дані не дають змоги довести, що саме технології стали причиною скорочення розмов.
Дослідники також звертають увагу на те, що листування не обов’язково повністю замінює психологічні та соціальні функції живої розмови. Голосова комунікація містить інтонацію, паузи, емоційні сигнали та негайний зворотний зв’язок, які складніше передати за допомогою тексту.
Автори роботи пов’язують цю проблему з ширшою тенденцією до зростання соціальної ізоляції. Попередні дослідження показують стійкий зв’язок самотності з погіршенням низки показників фізичного та психічного здоров’я, хоча зменшення кількості вимовлених слів саме по собі ще не доведено як безпосередню причину таких наслідків.
На можливі наслідки цієї тенденції для бізнесу 10 вересня звернуло увагу видання Fast Company. Лікарка та спеціалістка з корпоративного здоров’я Талія Варлі зазначає, що скорочення живих розмов на робочому місці потенційно означає менше неформальних контактів між співробітниками, менше можливостей обговорювати проблеми та висловлювати незгоду, а також слабші зв’язки всередині команд.
За її оцінкою, особливо важливими є невеликі щоденні контакти — коротка розмова з колегою, обговорення ідеї поза формальною нарадою або кілька хвилин неробочого спілкування. Такі взаємодії можуть здаватися незначними окремо, проте саме вони поступово формують довіру та соціальні зв’язки в колективі.
Поширення дистанційної роботи та штучного інтелекту може додатково змінювати структуру комунікації. Цифрові інструменти дозволяють швидше обмінюватися інформацією та автоматизувати частину листування, але водночас здатні скорочувати кількість ситуацій, у яких людям необхідно безпосередньо розмовляти один з одним.
При цьому дослідники застерігають від надмірно спрощеного висновку, що людям потрібно лише механічно збільшити кількість вимовлених слів. Якість розмови, характер стосунків і соціальний контекст можуть мати не менш важливе значення, ніж тривалість спілкування.
Проте автори дослідження зазначають, що додаткові 300 слів на день можуть відповідати лише кільком хвилинам розмови — наприклад, короткому спілкуванню з сусідом чи колегою або більш докладній відповіді на звичне запитання «Як минув день?».
Таким чином, зафіксоване зниження розмовної активності може бути одним із показників більш масштабних змін у тому, як люди підтримують соціальні зв’язки в епоху цифрових комунікацій. Однак для оцінки довгострокового впливу цього процесу на здоров’я, самотність та продуктивність необхідні додаткові дослідження.
Як повідомляє Еxperts.news, регулярна взаємодія зі штучним інтелектом та соціальними роботами може поступово впливати на те, як люди спілкуються, сприймають себе та формують свою поведінку, йдеться в дослідженні вчених із Великої Британії, Данії та Швеції, опублікованому 19 серпня 2026 року в журналі AI & Society.
Автори роботи з University of Birmingham, Aarhus University та Linnaeus University запропонували термін «robotoid humanness» — «роботоїдна людськість». Під цим терміном дослідники розуміють можливий процес, під час якого людина в ході повторюваного спілкування зі ШІ починає адаптувати власну поведінку до логіки машини — ставати більш передбачуваною, стандартизованою та зручною для алгоритмічної обробки.
Особливо помітним такий ефект потенційно може бути у сфері обслуговування, де ШІ вже використовується в торгівлі, готельному бізнесі, туризмі та охороні здоров’я. Сучасні цифрові помічники та роботи імітують людську мову, емоційні сигнали та персоналізують відповіді, щоб викликати довіру та полегшити взаємодію з клієнтом.
Дослідники припускають, що цей процес може бути двостороннім. Машини стають дедалі схожішими на людей, але й людина може несвідомо переймати особливості спілкування з машиною.
«Споживач діє, робот відповідає, і під час повторюваної взаємодії людина з часом засвоює цю модель спілкування», — пояснює одна з авторок дослідження Сельчен Озтюркджан із Linnaeus University. За її словами, природна схильність людей копіювати поведінку співрозмовника може призводити до того, що користувачі починають відтворювати комунікативні особливості ШІ.
Автори описують триетапний механізм. Спочатку людина починає сприймати взаємодію з ШІ як соціальну. Потім алгоритм формує спрощену цифрову модель користувача й повертає її йому у вигляді персоналізованих відповідей. Надалі користувач може поступово підлаштовувати самопрезентацію та поведінку під ті форми, які система легше розпізнає й заохочує.
Одним із ризиків вчені називають формування своєрідного зворотного зв’язку, за якого алгоритм постійно підтверджує вже відомі йому особливості користувача. На відміну від спілкування з людьми, де співрозмовник може несподівано заперечити, неправильно зрозуміти або запропонувати зовсім інший погляд, алгоритмічні системи зазвичай налаштовані на послідовність, зручність та персоналізацію. Це потенційно може посилювати підтвердження існуючих поглядів і скорочувати різноманітність способів самовираження.
Разом із тим автори підкреслюють важливе обмеження роботи: це теоретичне дослідження, а не експеримент на користувачах. Вчені поки що не довели, що тривале спілкування з ChatGPT, роботами чи іншими системами штучного інтелекту дійсно робить людей більш «роботизованими». Запропонована концепція має бути перевірена в подальших емпіричних дослідженнях.
Наукова стаття «Robotoid humanness: when selfhood becomes machine-legible» опублікована 19 серпня 2026 року в журналі AI & Society. Матеріал ScienceAlert, що звернув увагу на дослідження, вийшов 31 серпня.
Лише невелика частина людей здатна одночасно виконувати два складні завдання без помітного погіршення результатів, показало дослідження психологів Університету Юти Джейсона Вотсона та Девіда Стреєра.
Роботу під назвою Supertaskers: Profiles in Extraordinary Multitasking Ability було опубліковано в науковому журналі Psychonomic Bulletin & Review. У дослідженні взяли участь 200 осіб.
Учасників тестували на високореалістичному автомобільному симуляторі. Спочатку вони виконували завдання окремо, а потім одночасно керували автомобілем і проходили складний слуховий тест OSPAN, що вимагав запам’ятовування інформації та розв’язання когнітивних завдань.
У переважної більшості учасників під час переходу до багатозадачного режиму результати погіршилися або в керуванні автомобілем, або в когнітивному тесті, або одразу в обох завданнях.
Однак 2,5% учасників — тобто приблизно п’ять осіб із 200 — не продемонстрували жодного погіршення результатів під час одночасного виконання двох завдань. Дослідники назвали їх «supertaskers» — людьми з надзвичайно високою здатністю до багатозадачності.
Більше того, ці учасники демонстрували високі результати й під час виконання кожного завдання окремо: вони входили до верхньої чверті вибірки за всіма основними показниками керування автомобілем і тесту робочої пам’яті. Статистичне моделювання показало, що появу такої групи було малоймовірно пояснити простою випадковістю.
Дослідження поставило під сумнів уявлення про те, що здатність ефективно розподіляти увагу між кількома складними завданнями є однаковою в усіх людей. Автори дійшли висновку, що існують значні індивідуальні відмінності в механізмах уваги та когнітивного контролю.
Водночас показник 2,5% не слід безпосередньо трактувати як доказ того, що саме така частка всього населення світу має виняткові здібності до багатозадачності. Дослідження проводилося на вибірці з 200 учасників і перевіряло конкретне поєднання завдань — керування автомобілем і складне навантаження на робочу пам’ять.
Робота також має практичне значення для питання використання телефонів за кермом. Її вихідною передумовою були попередні дослідження, які показували, що розмова телефоном зазвичай погіршує здатність водія контролювати дорожню ситуацію. Виявлення невеликої групи «супертаскерів» стало винятком із загального правила, а не доказом безпечності багатозадачності для більшості водіїв.
Дослідження було виконано на кафедрі психології Університету Юти.
