Як повідомляє Еxperts.news, людський організм, ймовірно, старіє не з постійною швидкістю: кілька великих досліджень останніх років виявили періоди особливо інтенсивної перебудови білків, метаболітів, імунної системи та інших молекулярних показників у середньому та похилому віці. Однак широко поширений висновок про два конкретні «стрибки старіння» приблизно у 44 та 60 років тепер потребує перегляду.
Дослідження вчених Стенфордського університету, опубліковане в журналі Nature Aging 14 серпня 2024 року, аналізувало 108 осіб віком від 25 до 75 років. Дослідники збирали кров, зразки мікробіома та інші біоматеріали кожні кілька місяців і вивчали одразу десять типів молекулярних даних — від транскриптоміки та протеоміки до метаболоміки, ліпідоміки та цитокінів. Початковий аналіз виявив два найвираженіші періоди змін приблизно у 44 та 60 років.
У період близько 44 років особливо помітно змінювалися процеси, пов’язані з ліпідним та алкогольним обміном, серцево-судинною системою, шкірою та м’язами. Близько 60 років автори спостерігали зміни імунної регуляції, вуглеводного обміну, функції нирок та низки метаболічних процесів.
Однак 15 липня 2026 року Nature Aging додав до публікації спеціальне редакційне застереження. Після додаткової перевірки авторами та незалежними дослідниками надійність частини аналізу, використаного для виявлення піків молекулярних змін у конкретних вікових періодах, була поставлена під сумнів. Автори разом із редакцією продовжують оцінювати масштаб проблеми та можливі виправлення.
Це означає, що твердження «людина різко старіє саме у 44 та 60 років» наразі не можна вважати надійно встановленим науковим фактом.
При цьому більш загальний висновок про те, що біологічне старіння може відбуватися нерівномірно, підтверджується низкою незалежних досліджень.
Ще у 2019 році вчені, які досліджували 2 925 білків плазми крові у 4 263 осіб віком від 18 до 95 років, виявили нелінійні зміни протеому та три періоди посиленої перебудови — приблизно у 34, 60 та 78 років. Робота була опублікована в Nature Medicine.
Відмінність першого піку від пізнішої роботи Стенфорда автори останньої пояснювали, зокрема, різними методами вимірювання білків та різним віковим діапазоном учасників. При цьому обидві роботи вказували на виражені зміни приблизно у віці близько 60 років.
Ще один важливий результат з’явився у 2025 році.
Дослідження, опубліковане в журналі Cell, створило масштабний протеомний атлас старіння різних тканин людини. Вчені виявили, що зміни білкового складу більшості досліджених органів помітно прискорювалися приблизно у віці близько 50 років, особливо в діапазоні 45–55 років. Одними з найбільш чутливих до віку виявилися кровоносні судини.
Таким чином, ця робота також підтримує ідею існування періоду прискореної біологічної перебудови в середньому віці, хоча й не підтверджує конкретно вік 44 років.
Автори розробили окремі «протеомні годинники» для різних тканин, оскільки органи однієї людини можуть старіти з різною швидкістю. Це відповідає сучасному уявленню про біологічний вік як про неоднорідний процес, під час якого стан серця, судин, печінки, нирок або інших систем не обов’язково збігається з календарним віком людини.
Додаткові дані з’явилися вже у 2026 році. У березні дослідники опублікували в журналі Cell Metabolism аналіз плазмових білків 50 506 учасників UK Biobank. Вони дослідили 2 911 білків і виявили 1 339 білків, пов’язаних з ознаками старечої крихкості — frailty.
Під час аналізу змін із віком вчені отримали двофазну картину: найбільш виражені періоди протеомної перебудови, пов’язаної з крихкістю організму, спостерігалися приблизно у 50 та 63 роки.
Це особливо цікаво у порівнянні з попередніми дослідженнями: точні цифри різняться, але кілька незалежних наборів даних знову вказують на середній вік близько 45–55 років та період після 60 років як на етапи значної молекулярної перебудови організму.
Окреме велике дослідження Nature Medicine проаналізувало дані 45 441 учасника UK Biobank та 2 897 білків плазми, після чого вчені побудували протеомні «годинники старіння».
З’ясувалося, що різниця між протеомним і календарним віком пов’язана з подальшим ризиком захворювань і смерті. Вищий розрахунковий біологічний вік асоціювався, зокрема, з ризиком деменції, хвороби Альцгеймера, хронічної хвороби нирок, ішемічної хвороби серця та діабету другого типу навіть після врахування низки інших факторів ризику.
Дослідження підтверджує ширшу концепцію: важливим є не стільки конкретний день народження, після якого людина нібито починає старіти швидше, скільки індивідуальна швидкість змін у різних системах організму.
Початкова робота Стенфордського університету мала кілька суттєвих обмежень, на які самі автори вказували ще до появи редакційного застереження.
У дослідженні брали участь лише 108 осіб, причому в групі від 25 до 40 років було всього вісім учасників. Медіанний термін спостереження становив лише 1,7 року, хоча найтриваліший період сягав 6,8 року.
Тому значна частина вікових відмінностей фактично визначалася порівнянням людей різного віку, а не спостереженням за тим, як одні й ті самі учасники досягають віку 40, 50 або 60 років. Автори прямо вказували на цю особливість роботи та на обмеженість екстраполяції результатів на всю популяцію.
Після редакційного застереження Nature Aging це обмеження стає особливо суттєвим.
Сукупність досліджень поки що не дозволяє назвати універсальний вік, у якому організм кожної людини переживає певний «стрибок старіння».
Різні дослідження виявляли найбільш виражені зміни приблизно у 34, 44, 50, 60, 63 та 78 років, причому результат залежав від досліджуваних молекул, тканин, методів аналізу та складу учасників.
При цьому картина, що повторюється в кількох незалежних роботах, вказує на два досить широкі періоди підвищеної біологічної перебудови: середину життя — приблизно 45–55 років — і початок похилого віку після 60 років.
Тому найбільш коректний висновок сучасних досліджень полягає не в тому, що людина обов’язково «старіє стрибком» у конкретний рік життя, а в тому, що швидкість молекулярного та функціонального старіння різних систем організму змінюється в часі й суттєво різниться між людьми.
Додатковим підтвердженням клінічної значущості такого підходу стають дослідження біологічного годинника: молекулярний вік може помітно відрізнятися від календарного і в ряді великих когорт пов’язаний із майбутнім ризиком хронічних захворювань та смертності.
Покоління Z може стати першим за багато десятиліть поколінням, у якого результати деяких тестів на когнітивні здібності виявилися гіршими, ніж у попередників. На це вказують дослідження у США та Європі, міжнародні освітні тести та дані про так званий зворотний ефект Флінна.
Дискусія знову активізувалася після публікації науково-популярним ресурсом RathBiotaClan матеріалу Is Gen Z the First Generation Less Intelligent Than Their Parents?. Його автор Шибасіс Рат зібрав дослідження, що свідчать про зниження результатів за окремими показниками — математичним та вербальним мисленням, здатністю концентрувати увагу, запам’ятовуванням та розв’язуванням задач.
Однією з нагод для публікації стали слухання Комітету Сенату США з питань торгівлі, науки та транспорту, що відбулися 15 січня 2026 року. Нейробіолог і фахівець у галузі освіти Джаред Куні Хорват представив сенаторам дані про те, що за останні два десятиліття в ряді розвинених країн спостерігається стагнація або зниження показників грамотності, математичних навичок, уваги та здатності до складного міркування.
Більшу частину XX століття результати тестів на інтелект послідовно поліпшувалися від покоління до покоління. Це явище отримало назву ефекту Флінна. Зростання пояснювали поліпшенням харчування та охорони здоров’я, розширенням доступу до освіти, зменшенням кількості дітей у сім’ях та ускладненням середовища, в якому люди ростуть і працюють.
Однак у деяких розвинених країнах цей процес спочатку сповільнився, а потім змінив напрямок.
Одне з найвідоміших досліджень провели норвезькі вчені Бернт Братсберг та Оле Рогеберг. У роботі, опублікованій у Proceedings of the National Academy of Sciences у 2018 році, вони використовували дані про призов до війська та адміністративні реєстри за кілька десятиліть. Порівняння братів у межах одних і тих самих сімей дозволило авторам зробити висновок, що як попереднє зростання, так і подальше падіння результатів значною мірою пов’язані зі змінами середовища, а не з генетичними змінами населення.
У липні 2026 року Братсберг та його колеги опублікували в PNAS нове дослідження на основі даних 579 379 норвезьких чоловіків, народжених у 1967–1991 роках. Воно показало, що розширення середньої освіти певний час могло маскувати більш загальну негативну тенденцію результатів когнітивних тестів. Після того як зростання охоплення освітою сповільнилося, зниження стало помітнішим у різних соціальних групах.
Американські дані дають схожий, хоча й складніший результат.
Дослідники Північно-Західного університету проаналізували результати 394 378 американців, які проходили онлайн-тестування в рамках проєкту SAPA у 2006–2018 роках. Результати з вербального мислення, матричних завдань та числових послідовностей з часом погіршувалися. При цьому просторове мислення, навпаки, поліпшувалося.
Саме тому одна з авторок дослідження Елізабет Дворак застерігала від твердження, що американці просто «стають дурнішими». За її словами, зміна результатів тестування не обов’язково означає відповідну зміну загальної розумової здатності. Воно може відображати зміну навичок, мотивації, освіти або здатності виконувати конкретний тип тестових завдань.
Це принципово важливе застереження і для оцінки покоління Z. Сучасні молоді люди можуть гірше показувати себе в одних типах когнітивних завдань і водночас краще — в інших, наприклад, під час обробки візуальної інформації або використання цифрових інструментів.
Іншим серйозним джерелом даних є міжнародна програма OECD PISA, в рамках якої перевіряються знання та здатність застосовувати їх у 15-річних школярів.
Між PISA 2018 і PISA 2022 середній результат з математики в країнах OECD знизився на рекордні 15 балів, а з читання — на 10 балів. При цьому результати з природничих наук істотно не змінилися. OECD наголошує, що погіршення результатів з читання почалося ще до пандемії COVID-19, тому пояснити весь тренд лише закриттям шкіл у 2020–2021 роках неможливо.
Водночас сама ОЕСР не зводить проблему до смартфонів чи комп’ютерів. Організація зазначає, що причини зниження освітніх результатів численні, а грамотне використання цифрових технологій викладачами може, навпаки, сприяти розвитку цифрової грамотності та здатності критично оцінювати інформацію.
Саме тут починається найбільш суперечлива частина дискусії.
Хорват пов’язує погіршення деяких показників із швидким проникненням ноутбуків, планшетів та інших цифрових пристроїв у сферу освіти. У його письмових свідченнях перед Сенатом стверджується, що надмірне навчання за допомогою екранів може погіршувати концентрацію, глибину обробки інформації та запам’ятовування, особливо якщо цифрова технологія просто замінює традиційне навчання, не пропонуючи кращої педагогічної методики.
Однак на основі наявних даних не можна зробити висновок, що смартфони є єдиною або навіть доведеною головною причиною зворотного ефекту Флінна.
На результати одночасно можуть впливати якість шкільної освіти, зміна навчальних програм, соціальне середовище, пандемія, сон, фізична активність, харчування, способи споживання інформації та зміна мотивації до проходження стандартизованих тестів.
Тому коректніше говорити не про доведене «падіння інтелекту покоління Z», а про спостережуване зниження результатів за низкою когнітивних та освітніх показників у кількох розвинених країнах.
Навіть таке обережніше формулювання має серйозне економічне значення.
Навички читання складних текстів, математичного аналізу, концентрації та розв’язання нестандартних завдань безпосередньо впливають на людський капітал. В умовах поширення штучного інтелекту значення цих навичок може не зменшуватися, а зростати: людині необхідно не тільки отримувати готову відповідь від машини, а й оцінювати її правильність, помічати помилки та самостійно формулювати складні завдання.
Якщо зниження окремих когнітивних показників дійсно має стійкий характер, наслідки можуть проявитися у продуктивності праці, якості професійної освіти, здатності освоювати складні професії та інноваційному потенціалі економіки.
Але існує й протилежна можливість: цифрове середовище не стільки знижує інтелект, скільки змінює структуру навичок, роблячи менш затребуваними одні форми обробки інформації та розвиваючи інші. Саме це питання сьогодні залишається відкритим.
Матеріал RathBiotaClan корисний насамперед як науково-популярний огляд, що зібрав в одному місці кілька досліджень та публічні виступи Джареда Куні Хорвата. Сам RathBiotaClan позиціонує себе як індійську платформу наукової освіти та медіа, зареєстровану в Індії як micro services enterprise в системі MSME/Udyam. Засновник ресурсу Шибасіс Рат спеціалізується на популяризації досліджень у галузі біології та суміжних наук.
RathBiotaClan не є рецензованим науковим журналом. Тому його публікацію правильніше використовувати як відправну точку, а не як самостійний доказ того, що покоління Z стало менш інтелектуальним.
Найважливішими первинними джерелами для цієї теми є дослідження в PNAS та журналі Intelligence, статистика OECD PISA та матеріали слухань Сенату США. Саме вони дають змогу перевірити основні твердження популярної публікації.
Вживання до п’яти чашок кави з кофеїном на день загалом є безпечним для більшості дорослих і може бути пов’язане зі зниженням ризику низки серцево-судинних захворювань, йдеться в новій науковій заяві Американської кардіологічної асоціації (AHA).
Документ було опубліковано 20 липня 2026 року в науковому журналі Circulation. Його автори проаналізували результати досліджень щодо впливу кофеїну на артеріальний тиск, рівень холестерину, серцевий ритм, ризик інсульту, ішемічної хвороби серця, серцевої недостатності та діабету другого типу.
Для більшості дорослих безпечним вважається споживання до 400 мг кофеїну на добу. Це відповідає приблизно трьом-п’яти стандартним чашкам чорної кави об’ємом близько 240 мл кожна. При цьому фактичний вміст кофеїну може суттєво відрізнятися залежно від сорту зерен та способу приготування напою.
За даними AHA, вживання двох-чотирьох чашок кави на день пов’язане з нижчим ризиком серцевих захворювань, інсульту та серцевої недостатності. У деяких дослідженнях найнижчий ризик ішемічної хвороби серця відзначався у людей, які випивали дві-три чашки на день.
Регулярне вживання кави без цукру, сиропів та вершків також пов’язують зі зниженням ймовірності розвитку діабету другого типу. Однак дослідники підкреслюють, що користь може бути зумовлена не лише кофеїном, а й іншими біологічно активними сполуками, що містяться в каві та мають антиоксидантні й протизапальні властивості.
Додавання великої кількості цукру, солодких сиропів, вершків та інших наповнювачів може зменшити потенційну користь напою. Автори огляду також не рекомендують поширювати висновки щодо кави на енергетичні напої. Високі дози кофеїну та додаткові компоненти енергетиків можуть підвищувати артеріальний тиск і ризик порушення серцевого ритму.
Спосіб приготування кави також має значення. У нефільтрованій каві, зокрема еспресо, каві з френч-преса та каві по-турецьки, міститься кафестол, який може сприяти підвищенню рівня так званого «поганого» холестерину. При використанні паперового фільтра вміст цієї речовини значно знижується.
При цьому фахівці не вважають п’ять чашок універсальною рекомендацією для кожної людини. Реакція на кофеїн залежить від віку, генетики, швидкості обміну речовин, ліків, що приймаються, та стану здоров’я. У деяких людей навіть невелика кількість кави може викликати прискорене серцебиття, тривожність, підвищення тиску або порушення сну.
Більшість вивчених даних отримано в спостережних дослідженнях, тому вони вказують на зв’язок, але не доводять, що саме кава безпосередньо запобігає захворюванням. Американська кардіологічна асоціація наголошує на необхідності додаткових рандомізованих досліджень.
Джерело: ScienceAlert
Завдяки участі України в проєкті POLARIN у рамках програми «Горизонт Європа» на станції «Академік Вернадський» та криголамі «Ноосфера» стартують два нових міжнародних дослідження, повідомляє Національний антарктичний науковий центр (НАНЦ).
«На «Вернадському» досліджуватимуть аерозольне поширення мікробних угруповань у полярних регіонах у рамках проєкту MICROAIRPOLAR. Другий проєкт – TRICUSO-FLOATS, присвячений моніторингу вуглецю в Південному океані; для нього з борту криголама «Ноосфера» запустять 6 аргобуїв із низкою датчиків», – йдеться у повідомленні НАНЦ у вівторок.
Зокрема, в рамках проєкту MICROAIRPOLAR, який реалізують вчені Автономного університету Мадрида (Іспанія) та Університету Нортумбрії (Велика Британія), на трьох станціях в Арктиці та на трьох – в Антарктиці встановлять спеціальне обладнання MicroAirCollector для відбору проб мікроорганізмів із повітря. Вчені проведуть їхній генетичний аналіз, щоб встановити, кого саме вітер заносить у полярні регіони, та відстежать траєкторії повітряних мас і рух бактерій в Арктиці та Антарктиці, а також між ними.
У рамках другого проєкту — TRICUSO-FLOATS, який реалізують вчені Національного океанографічного центру (Велика Британія), Норвезького дослідницького центру та Університету Сорбонна (Франція), проводитиметься моніторинг вуглецю в Південному океані. Для цього з борту «Ноосфери» запустять 6 аргобуїв із низкою датчиків, які вимірюватимуть загальну лужність та вміст розчиненого неорганічного вуглецю, що допоможе кількісно оцінити, скільки вуглецю поглинає Південний океан.
Обидва дослідження розпочнуться в наступному антарктичному сезоні, який стартує наприкінці 2026 року.
Також НАНЦ нагадує, що POLARIN об’єднує 64 полярні дослідницькі інфраструктури, що належать організаціям з усього світу. MICROAIRPOLAR і TRICUSO-FLOATS – перші проєкти-переможці, які отримають доступ до «Вернадського» та «Ноосфери» в рамках POLARIN.
«Для України такі ініціативи — це можливість долучитися до новітніх наукових досліджень і бути активним членом глобальної полярної спільноти», — підсумовують у НАНЦ.
Хірурги та інженери Каліфорнійського університету в Сан-Дієго вперше використали дистанційно керованих гуманоїдних роботів для виконання операцій на живих тваринах у рамках доклінічного дослідження.
Мова йде не про автономну хірургію: усіми рухами роботів керували хірурги з консолі. Проте експеримент став важливим кроком для медичної робототехніки, оскільки до цього гуманоїдні роботи не застосовувалися для повноцінних хірургічних процедур на живих об’єктах.
За даними UC San Diego, дві операції було виконано в рамках доклінічного випробування, результати якого опубліковано 8 липня в журналі Nature. В одному випадку операцію виконувала команда «людина-робот»: гуманоїдний робот працював під керуванням хірурга, а людина асистувала. У другому випадку процедуру виконали два гуманоїдні роботи, які працювали поруч один з одним. Обидві операції проводилися на свинях.
Ars Technica уточнює, що роботи виконали дві інвазивні операції з видалення жовчного міхура у живих свиней.
Роботи отримали назву Surgie. На відміну від спеціалізованих хірургічних комплексів, такі гуманоїдні системи компактніші й потенційно можуть використовуватися у звичайних операційних без масштабної перебудови приміщення. UC San Diego зазначає, що Surgie має зріст близько 5 футів і вагу близько 60 фунтів, тоді як традиційні роботизовані хірургічні платформи можуть важити близько 1 800 фунтів і потребують великої команди для встановлення.
За словами одного зі старших авторів дослідження, професора Майкла Йіпа, дистанційно керовані та, у перспективі, автономні гуманоїдні роботи можуть розширити доступ до хірургічної допомоги в регіонах, де бракує лікарів та спеціалізованої інфраструктури. У Каліфорнійському університеті в Сан-Дієго вважають, що такі системи можуть бути корисними в сільських лікарнях, польових медичних умовах, зонах надзвичайних ситуацій та інших місцях, де неможливо швидко розгорнути повноцінний хірургічний центр.
При цьому дослідники підкреслюють, що технологія поки що далека від клінічного застосування на людях. Під час операцій роботів доводилося кілька разів перекалібрувати, через що процедури займали більше часу, ніж при використанні спеціалізованих хірургічних систем. Ще одна проблема — затримка між рухом хірурга на консолі та рухом робота, що є особливо важливою для майбутніх операцій на відстані.
Головне значення експерименту — не в тому, що роботи замінили хірургів, а в тому, що гуманоїдна форма вперше була випробувана в реальному хірургічному середовищі. Дослідники розглядають найближчу перспективу таких систем насамперед як роль асистентів: вони можуть допомагати в операційній, подавати інструменти, виконувати фізичні завдання та з часом брати на себе частину телеопераційних процедур.
Для ринку медичних технологій це може відкрити новий напрям між класичними хірургічними роботами та універсальними гуманоїдними платформами. Якщо такі системи стануть достатньо точними, безпечними та доступними, вони зможуть знизити бар’єри для роботизованої хірургії в невеликих лікарнях та країнах з обмеженими ресурсами.
Як повідомляє проєкт Інтерфакс-Україна Культура, майже 40% українців відвідують культурні заходи один раз на пів року або рідше, найчастіше це кінотеатри, йдеться в дослідженні “Культура в Україні” агенції Research.ua, яке було презентоване Міністерством культури України в четвер в Києві.
Зокрема, на запитання про частоту відвідування культурних заходів, 37% респондентів відповіли, що відвідують такі заходи один раз на пів року або рідше, 26% – один раз на декілька місяців, 30% – раз на місяць, або частіше, а 7% зазначили, що не відвідують культурних заходів.
Серед основних джерел новин про культуру у 2025 році були соціальні мережі (75%) та месенджери (65%), зокрема: Телеграм є джерелом новин про культуру для 58% опитаних, Facebook – 51%, Instagram – 46%, YouTube – 42%.
Серед найпопулярніших форматів культурних заходів є кінотеатри (66% респондентів), музичні концерти (42%) і театральні вистави (40%).
Стосовно бар’єрів для відвідування культурних заходів: нестача коштів (54% респондентів), брак часу (42%), відсутність заходів поблизу (26%) і відсутність компанії (17%).
Соцопитування було проведено 22-30 грудня 2025 року методом онлайн-інтерв’ю; вибірка 2000 респондентів; опитували доросле міське населення України в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій.
https://interfax.com.ua/news/culture/1171698.html
