Українські бібліотеки переживають системну кризу, яка охоплює чотири виміри: заробітні плати на межі виживання, стрімке старіння кадрів, хронічне недофінансування фондів та приміщень і застаріла система оцінювання, йдеться в аналітичному звіті “Системна криза української бібліотечної галузі та шляхи її подолання” Мережі захисту національних інтересів “АНТС”.
“Бібліотеки України сьогодні опинилися на межі виживання. Зарплати бібліотекарів у 2026 році становлять від 5691 до 7356 грн, молодь майже не приходить у професію, а майже половина працівників уже перебуває у віковій категорії 45-60 років. Якщо ситуація не зміниться, багато бібліотек ризикують залишитися без людей, які забезпечують їхню роботу. Але проблема значно ширша за низькі зарплати. Йдеться про втрату інституцій, які зберігають нашу пам’ять, підтримують освіту, цифрову грамотність та стійкість громад”, – йдеться в повідомленні АНТС.
Згідно з аналітичним звітом, українські бібліотеки переживають системну кризу, яка охоплює чотири виміри: зарплати на межі виживання (у 2026 році оклади варіюються від 5691 грн до 7 356 грн); стрімке старіння кадрів (станом на кінець 2025 року близько 46,7% працівників бібліотек були у віковій групі 45-60 років, тоді як молодь становила 9,3%); хронічне недофінансування фондів і приміщень; застаріла система оцінювання, яка не бачить реального внеску бібліотек у суспільний розвиток.
Звіт також пропонує план дій у три етапи, перший з яких передбачає, що упродовж перших 6 місяців необхідно переглянути тарифні оклади бібліотекарів, провести аудит кадрової ситуації та визначити перелік прифронтових бібліотек для першочергової підтримки.
На другому етапі – від 6 до 18 місяців – запустити пілоти нових моделей фінансування з більшою автономією закладів, оновити фонди й техніку, перейти до оцінювання бібліотек за показниками соціального та освітнього впливу – а не лише за кількістю відвідувань і книговидачею.
На останньому етапі, у горизонті 3 років пропонується масштабувати успішні моделі та інтегрувати бібліотеки у ширші програми читання, цифрової грамотності й освіти дорослих.
“Підвищення зарплат – необхідний перший крок, але недостатній. Без інституційної реформи, більшої фінансової автономії закладів і нових критеріїв ефективності система залишатиметься у тій самій точці. Україна може отримати сучасну бібліотечну мережу. Реалізація цієї стратегії дозволить перетворити бібліотеки зі збиткових бюджетних установ на ефективний суспільний сервіс та інфраструктуру для розвитку всієї країни”, – наголосили в АНТС.
Як повідомлялося, у кінці травня віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики – міністерка культури України Тетяна Бережна заявила, що поповнення бібліотечних фондів у співфінансуванні з громадами може бути запущено з 1 липня.
22 червня заступниця міністра культури України Богдана Лаюк заявила, що їй не подобається ідея, що бібліотеки необхідно перетворити на культурні хаби чи культурні центри, а також, що вона проти того, щоб просто говорити про закриття бібліотек. В той же час, заступниця зазначила, що наразі немає фінального рішення, як буде виглядати модель співфінансування з громадами поповнення бібліотечних фондів.
Згідно з дослідженням Українського інституту книги (УІК), книжки для поповнення бібліотечних фондів публічних бібліотек закуповували у 2025 році лише 47% громад.
У квітні петиція на сайті Кабінету міністрів із закликом переглянути заробітні плати бібліотекарів не набрала необхідну для розгляду кількість голосів.
Державне агентство України з питань кіно допустило 404 із 449 заявок ігрових фільмів та серіалів до наступного етапу конкурсу програми підтримки культурного продукту “Тисячовесна”.
Прийом заявок на участь у програмі “Тисячовесна” завершився 4 червня. В категорії “Ігрові фільми та серіали” було подано 449 заявок.
Після технічного відбору Держкіно опублікувало перелік із 404 учасників допущених до другого етапу мистецького конкурсу.
“Також, відповідно до вимог Положення було проведено жеребкування з метою розподілу проєктів між експертами конкурсної комісії для здійснення експертного оцінювання на другому етапі мистецького конкурсу”, – йдеться в повідомленні Агентства.
Експертне оцінювання триватиме до 28 липня. Саме на цьому етапі відбудеться комплексна фахова оцінка поданих проєктів понад 180-ма експертами, перелік яких затверджено урядом.
Кожен проєкт оцінюватимуть п’ять незалежних експертів за десятьма критеріями, серед яких: відповідність поданого проєкту тематиці та конкурсу; відповідність кошторису творчому задуму; професійність команди; потенціал залучення аудиторії; художня та змістова цінність; оригінальність ідеї; суспільна значущість та потенційний вплив; інклюзивність, безбар’єрність і різноманіття; реалістичність реалізації; досвід команди у втіленні подібних проєктів.
За результатами оцінювання буде сформовано перелік учасників, які продовжать участь у наступному етапі конкурсу – пітчингу. Фінальні пітчинги у форматі фестивалю відбудуться з 12 до 16 серпня. Учасники презентують проєкти експертам та конкурсним комісіям, які визначать переможців програми.
Орієнтовне фінансування за напрямами: ігрові фільми та серіали – 1,9 млрд грн; неігрові (документальні) фільми та серіали – 240 млн грн; анімаційні фільми та серіали, фільми та серіали для дитячої аудиторії – 490 млн грн; сучасна музика – 300 млн грн; перформативне мистецтво – 400 млн грн; візуальне мистецтво – 300 млн грн; аудіовізуальні шоу та відеоролики для соціальних мереж – 260 млн грн.
Як повідомлялося, Міністерство культури 3 квітня дало старт подачі конкурсних заявок за ініціативою зі створення українського культурного продукту (раніше “1000 годин українського контенту”, тепер – “Тисячовесна”). Прийом заявок тривав до 4 червня, а фінальний пітчинг проєкту відбудеться 12 –16 серпня.
На реалізацію цієї програми в державному бюджеті на 2026 рік передбачено 4 млрд грн. За словами віцепрем’єр-міністерки з гуманітарної політики – міністерки культури України Тетяни Бережної, у цьому році на програму “Тисячовесна” максимально буде виділено 80% від 4 млрд грн, тобто 3,2 млрд грн.
Бережна також повідомила, що міністерство пропонуватиме закласти кошти на програму “Тисячовесна” в державному бюджеті на 2027 рік. Також за її словами в наступному році проєкт планують поширити на книги і онлайн-ігри.
17 червня у книгарні “Сенс” на Хрещатику відбулася презентація першого українського перекладу автобіографії Агати Крісті – книги, яку письменниця створювала протягом 15 років і яку літературознавці називають одним із найважливіших текстів у її творчому доробку.
Як передає журналістка відділу культури агентства “Інтерфакс-Україна” з місця події, участь у презентації взяли засновниця та головна редакторка видавництва Stretovych Світлана Стретович, літературознавець і видавець Ростислав Семків та перекладачка Роксана Шевчук, які розповіли про роботу над першим українським виданням автобіографії Агати Крісті, особливості перекладу та значення книги для сучасного читача.
“Шанувальники детективів часто говорять, що Агата Крісті була королевою жанру, але багато хто вважає її автобіографію найсильнішою книгою. Вона дає можливість зрозуміти її погляд на життя, людей і час, у якому вона жила”, – наголосила Стретович під час презентації.
Ідея видати автобіографію Агати Крісті українською мовою належить засновниці та головній редакторці видавництва Stretovych Світлані Стретович. За її словами, задум виник несподівано після однієї з книжкових презентацій.
“Мені просто ввечері спало на думку: а чи перекладена автобіографія Агати Крісті українською мовою? Я була переконана, що так. Але наступного дня ми почали перевіряти і виявилося, що українського перекладу немає. Тоді одразу почали шукати правовласників”, – розповіла Стретович у коментарі агентству.
За словами видавчині, переговори щодо придбання прав тривали кілька тижнів. Процес ускладнювався тим, що детективи Агати Крісті в Україні вже багато років видає КСД, тому правовласники спершу з’ясовували, чи не планує чинний український видавець авторки випускати автобіографію.
Стретович зазначила, що видавництво свідомо обрало саме автобіографію, оскільки біографії та мемуари є одним із ключових напрямків його роботи.
“Нас цікавила саме автобіографія. Детективи ми не планували видавати, адже цим займається інший український видавець. Натомість біографічна література – це один із головних напрямів нашого видавництва, тому ця книга ідеально вписалася в нашу концепцію”, – сказала вона.
Стартовий наклад книги становив 3 тис. примірників. Видання налічує майже 800 сторінок, а його вартість наразі складає 750 грн. При цьому, за словами Стретович, реальна собівартість проєкту значно вища через великий обсяг перекладу та підготовчої роботи.
Окремою історією став пошук перекладача. За словами видавчині, команда шукала не лише професійного фахівця, а й людину, близьку за цінностями. Вирішальним став несподіваний збіг обставин, коли перекладачка Роксана Шевчук майже одночасно згадала в соціальних мережах одну з книг видавництва.
“Я сприйняла це як знак і одразу написала Роксані із пропозицією перекласти Агату Крісті. Вона погодилася”, – розповіла Стретович.
Перекладачка Роксана Шевчук в коментарі агенству розповіла, що робота над українським виданням тривала п’ять місяців. За її словами, переклад виявився значно складнішим, ніж звичайна робота з художнім текстом, адже йшлося не лише про передачу змісту, а й про відтворення голосу самої Агати Крісті.
“Технічно це зайняло п’ять місяців. Війна постійно перегукувалася і в книзі, і в особистому житті. Під час роботи загинув мій хрещений на Сумщині, а я саме перекладала розділи про Другу світову війну. У певний момент довелося взяти паузу”, – розповіла перекладачка.
За її словами, найбільше її вразила здатність письменниці зберігати оптимізм навіть після найважчих життєвих випробувань.
“У якийсь момент у житті Агати Крісті накопичилася величезна кількість втрат. Але навіть у найтемніші періоди вона не втратила віри в людей, почуття гумору та любові до життя. Саме це мене найбільше вразило”, – зазначила Шевчук.
Перекладачка переконана, що автобіографія актуальна і для сучасного українського читача, оскільки говорить про здатність людини проходити крізь кризи та починати все спочатку.
“Від цієї книги хочеться бути кращою людиною. Вона вчить не боятися мріяти, не ставити собі обмежень і продовжувати шукати себе незалежно від віку”, – сказала вона.
Літературознавець і видавець Ростислав Семків назвав книгу однією з найцікавіших автобіографій у світовій літературі.
“Це не лише історія життя відомої письменниці. Це історія успіху людини, яку сьогодні ставлять поруч із Шекспіром за популярністю та накладами. Тут можна побачити, як вона працювала над текстами, спілкувалася з видавцями, долала творчі кризи і вчилася писати”, – сказав Семків.
За його словами, саме ця книга стала одним із джерел для написання його праці про письменницьку майстерність.
“Коли я працював над книжкою “Як писали класики”, саме автобіографія Агати Крісті лягла в основу розділу про неї. У ній багато практичних порад для авторів і водночас дуже захоплива людська історія”, – зазначив він.
Семків висловив переконання, що українське видання матиме успіх серед читачів.
“В Україні дуже багато прихильників детективного жанру і самої Агати Крісті. Думаю, на цю книгу давно чекали”, – сказав він.
Під час презентації також наголошувалося, що команда працювала над тим, аби зберегти атмосферу британської епохи та водночас зробити текст природним для українського читача. Значну увагу приділили історичним поясненням, приміткам і культурному контексту.
Учасники заходу назвали автобіографію книгою про сміливість жити, помилятися, втрачати і починати знову. Саме тому, через майже пів століття після смерті письменниці, її особиста історія продовжує знаходити нових читачів у всьому світі.
https://interfax.com.ua/news/culture/1177587.html
агата_крісті, агата_крісті_українською, КУЛЬТУРА, роксана_шевчук, ростислав_семків, світлана_стретович
Як повідомляє проєкт Інтерфакс-Україна Культура, близько 100 перекладів українських книжок буде видано у 2026 році в 33 країнах світу за програмою підтримки перекладів Translate Ukraine, повідомила в.о. директорки Українського інституту книги Олександра Коваль в інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україна”.
“Цього року лише за програмою Translate Ukraine буде видано близько 100 перекладів українських книжок у 33 країнах світу. А всього від заснування програми у 2020 році ми підтримали близько 300 перекладів”, – сказала Коваль.
За її словами, продаж прав на переклад українських книжок сьогодні є одним із найуспішніших напрямків виходу української літератури на міжнародний ринок.
Коваль зазначила, що Україна залишається серед важливих тем для міжнародної культурної спільноти, що сприяє зростанню інтересу до українських авторів та їхніх творів за кордоном.
Вона наголосила, що однією з найважливіших змін останніх років стало сприйняття України як окремого та самостійного учасника міжнародного книжкового ринку.
“Україна остаточно стала окремим і самостійним суб’єктом на міжнародному книжковому ринку. Вона перестала сприйматися як частина російськомовного простору і дедалі більше асоціюється зі своєю мовою, літературою та культурою”, – підкреслила Коваль.
За даними Українського інституту книги, база перекладів української літератури вже налічує понад 1,5 тис. видань різними мовами світу. Найбільше перекладів мають твори Андрія Куркова, Сергія Жадана, Юрія Андруховича, Оксани Забужко та творчої майстерні “Аґрафка”. Серед авторів нової хвилі, які активно привертають увагу іноземних видавців і читачів, Коваль відзначила Артема Чапая, Олександра Михеда, Євгенію Кузнєцову, Софію Андрухович та Юлію Ілюху. Водночас вона нагадала про вагомий внесок у популяризацію української літератури за кордоном загиблих під час війни письменників Вікторії Амеліної та Володимира Вакуленка.
Водночас одним із головних викликів для подальшого просування української літератури за кордоном залишається нестача перекладачів з української мови. За словами Коваль, попит на українські книжки зростає швидше, ніж кількість фахівців, здатних забезпечити якісні переклади, а багато перекладачів уже мають замовлення на кілька років уперед.
Очільниця УІК також зазначила, що важливу роль у просуванні українських авторів відіграють міжнародні книжкові ярмарки, де українські видавці проводять переговори щодо нових перекладів, контрактів та партнерств.
Як повідомлялося, книжкове піратство залишається однією з найбільших проблем українського видавничого ринку та завдає галузі збитків на сотні мільйонів гривень щороку.
На програми популяризації читання та підтримки відповідних проєктів в Україні наразі передбачено близько 7 млн грн на рік, що не відповідає реальним потребам галузі, заявила в.о. директорки Українського інституту книги Олександра Коваль в інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україна”.
“Що стосується безпосередньо діяльності Українського інституту книги, то тут головною проблемою залишається недостатнє фінансування. На програми популяризації читання та підтримку відповідних проєктів ми маємо близько 7 млн грн на рік. Це дозволяє підтримати лише 15–20 проєктів по всій країні. Для держави масштабу України цього вкрай мало”, – сказала Коваль.
За її словами, для реальних змін у сфері читання йдеться не про десятки, а про тисячі заходів щороку, які мають проводитися в бібліотеках, школах, громадах, на фестивалях та книжкових ярмарках.
Коваль наголосила, що одним із ключових викликів залишається доступ українців до книжок, особливо у невеликих населених пунктах.
Вона також зазначила, що важливим напрямом державної політики має стати системне оновлення бібліотечних фондів.
“Ми переконані, що нові книжки – це найсильніший бібліотечний магніт. Саме тому Україні потрібне системне оновлення бібліотечних фондів. На мою думку, бібліотеки мають отримувати щонайменше мільйон нових книжок щороку, а в ідеалі – близько трьох мільйонів примірників”, – сказала очільниця УІК.
За її словами, лише за таких умов зміни стануть відчутними для читачів по всій країні, зокрема у малих містах і селах.
Як повідомлялося, українці витратили понад 3,5 млрд грн на придбання книжок у межах державних програм підтримки від кінця 2021 року, а у 2026 році за програмою Translate Ukraine планується видання близько 100 перекладів українських книжок у 33 країнах світу. Книжкове піратство завдає українському ринку збитків на сотні мільйонів гривень.
гроші, КУЛЬТУРА, ОЛЕКСАНДРА_КОВАЛЬ, УКРАЇНСЬКИЙ_ІНСТИТУТ_КНИГИ, ЧИТАННЯ
Як повідомляє проєкт Інтерфакс-Україна Культура, майже 40% українців відвідують культурні заходи один раз на пів року або рідше, найчастіше це кінотеатри, йдеться в дослідженні “Культура в Україні” агенції Research.ua, яке було презентоване Міністерством культури України в четвер в Києві.
Зокрема, на запитання про частоту відвідування культурних заходів, 37% респондентів відповіли, що відвідують такі заходи один раз на пів року або рідше, 26% – один раз на декілька місяців, 30% – раз на місяць, або частіше, а 7% зазначили, що не відвідують культурних заходів.
Серед основних джерел новин про культуру у 2025 році були соціальні мережі (75%) та месенджери (65%), зокрема: Телеграм є джерелом новин про культуру для 58% опитаних, Facebook – 51%, Instagram – 46%, YouTube – 42%.
Серед найпопулярніших форматів культурних заходів є кінотеатри (66% респондентів), музичні концерти (42%) і театральні вистави (40%).
Стосовно бар’єрів для відвідування культурних заходів: нестача коштів (54% респондентів), брак часу (42%), відсутність заходів поблизу (26%) і відсутність компанії (17%).
Соцопитування було проведено 22-30 грудня 2025 року методом онлайн-інтерв’ю; вибірка 2000 респондентів; опитували доросле міське населення України в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій.
https://interfax.com.ua/news/culture/1171698.html
