На тлі скорочення каналів постачання палива та постійного посилення ударів РФ по паливній інфраструктурі Україна потребує будівництва децентралізованих невеликих підземних сховищ нафтопродуктів, вважає директор консалтингової компанії А-95 Сергій Куюн.
«Вихід один – зберігання в підземних сховищах. Начебто таку роботу вже ведуть і держава, і приватні гравці. Водночас будівництво такої інфраструктури щонайменше вдвічі дорожче за наземні резервуари», – написав він на своїй сторінці у Facebook у середу.
Тим часом, за словами експерта, наразі відсутня державна підтримка хоча б на рівні лібералізації та прискорення узгодження проектної документації, не кажучи вже про пільгове кредитування та інші стимули.
За словами Куюна, під час створення підземних сховищ не варто ставити за мету будівництво саме великих об’єктів, оскільки вони більш вразливі до комплексних ракетних ударів.
«А ось якщо кожен імпортер побудує свої невеликі сховища об’ємом 3–4–5–10 тис. куб. м, це вже буде набагато стійкіша конструкція. Але в будь-якому разі потрібно розуміти, що швидко це не відбудеться — півтора-два роки, якщо почати сьогодні», — вважає він.
На думку експерта, необхідно донести до громадян, муніципальних установ і державних організацій, а також приватних компаній необхідність створення запасів палива. «Розподілений між споживачами запас дозволить запобігти ажіотажу та надмірному миттєвому навантаженню на систему постачання у разі кризової ситуації», – зазначив директор А-95.
За його інформацією, РФ завдала нових ударів по мосту в Маяках (траса з Рені на «велику землю») та удар реактивним «шахедом» по цистерні з мастилом на тій самій трасі.
«Гадаю, під час планування стратегії забезпечення нафтопродуктами на найближчі місяці про Південь краще забути (…). Це означає, що все навантаження ляже на сухопутний кордон, який і так максимально перевантажений. Все це свідчить про те, що система стає менш диверсифікованою, що несе відповідні ризики», – написав Куюн.
Як він пояснив, ворог поступово відрізає Україні південний маршрут постачання палива, що є потрійним ударом у вигляді скорочення каналів постачання, скорочення споживання через переорієнтацію «морського» експорту на «колеса», а також збільшення навантаження та зниження пропускної спроможності кордону для імпорту палива.
Разом з тим РФ вже атакує в Україні не тільки нафтобази, а й АЗС із бензовозами.
Як повідомлялося, Нафтогазова асоціація України (НАУ) ініціює перед урядом надання паливній галузі доступу до кредитів під 10%, що можливо зробити завдяки розширенню дії постанови Кабміну
№ 594 на всі види бізнесу з метою створення підземних резервуарів для зберігання нафтопродуктів у рамках реконструкції існуючих нафтобаз.
Про це, зокрема, повідомив президент НАУ Ярослав Старовойтенко на онлайн-зустрічі з представниками бізнесу, організованій парламентським комітетом з питань фінансів, податкової та митної політики на початку цього тижня.
У липні 2026 року громадяни України придбали в Туреччині 145 об’єктів житлової нерухомості та посіли третє місце серед іноземних покупців житла в країні, свідчать дані Турецького статистичного інституту (TÜİK), опубліковані 13 серпня.
Найбільше житла серед іноземців у липні придбали громадяни Росії — 394 об’єкти. На другому місці опинилися громадяни Ірану зі 189 угодами, на третьому — українці зі 145 об’єктами.
Таким чином, на громадян України припало близько 6,8 % усіх продажів житла іноземцям у Туреччині за місяць.
При цьому порівняно з червнем активність українських покупців дещо знизилася. У червні українці придбали 170 об’єктів і ділили друге місце з громадянами Ірану. У липні кількість угод українців зменшилася приблизно на 15%, проте Україна залишилася у трійці найбільших іноземних покупців турецької нерухомості.
Загалом іноземцям у Туреччині в липні було продано 2,12 тис. об’єктів житла, що на 1,9% більше, ніж у липні минулого року. Частка іноземців у загальному обсязі продажів житла становила 1,7%.
При цьому загальна ситуація на турецькому ринку нерухомості була значно гіршою: у липні в країні продали 123 603 тис. будинків і квартир — на 17% менше, ніж роком раніше. Продажі нового житла знизилися на 8,6% — до 42,529 тис. об’єктів, вторинного — на 20,8%, до 81,074 тис.
Таким чином, попит з боку іноземних покупців у липні виглядав стабільнішим, ніж на внутрішньому ринку. Однак за підсумками більш тривалого періоду іноземний попит поки що залишається нижчим за торішній. У січні–липні 2026 року іноземці придбали в Туреччині 11 203 тис. об’єктів житла, що на 7,3% менше, ніж за аналогічний період 2025 року.
Українці зберігають високі позиції на турецькому ринку нерухомості вже не перший рік. За підсумками 2025 року громадяни України також посідали третє місце серед іноземців: вони придбали 1 541 тис. об’єктів житла. Попереду були росіяни з 3 649 тис. угод та громадяни Ірану з 1 878 тис.
Для порівняння: у 2024 році українці також входили до трійки найбільших іноземних покупців, придбавши 1 631 тис. об’єктів.
Таким чином, незважаючи на певне липневе зниження порівняно з червнем, Україна залишається одним із трьох найбільших іноземних ринків для турецької житлової нерухомості, поряд із Росією та Іраном.
Міністерство сільського господарства США (USDA) підвищило прогноз експорту американської кукурудзи у сезоні 2026/27 на тлі обмежень поставок з України, що зберігаються.
У серпневому звіті World Agricultural Supply and Demand Estimates (WASDE), затвердженому 12 серпня, прогноз експорту кукурудзи зі США підвищено на 75 млн бушелів — до 3,3 млрд бушелів, або приблизно 83,8 млн тонн. Порівняно з липневою оцінкою збільшення становить близько 1,9 млн тонн, або 2,3%.
USDA прямо пояснює підвищення американського експортного прогнозу зростанням світового попиту та обмеженими можливостями експорту з України.
Водночас відомство знизило прогноз експорту української кукурудзи у 2026/27 МР на 1 млн тонн — з 23 млн до 22 млн тонн. При цьому оцінка самого врожаю в Україні, навпаки, збільшена на 1,8 млн тонн — з 30 млн до 31,8 млн тонн.
Таким чином, Україна може зібрати більше кукурудзи, ніж USDA очікувало ще місяць тому, однак менша частина врожаю зможе потрапити на зовнішні ринки.
У результаті прогноз перехідних запасів кукурудзи в Україні збільшено одразу з 2,06 млн до 4,86 млн тонн, тобто більш ніж у 2,3 рази. Внутрішнє споживання USDA при цьому залишило практично без змін.
На світовому ринку ситуація складається інакше. USDA підвищило прогноз глобальної торгівлі кукурудзою в сезоні 2026/27 на 0,6 млн тонн — з 209,88 млн до 210,48 млн тонн.
Головним джерелом додаткової пропозиції стають США. Водночас USDA знизило прогноз експорту не лише для України, а й для Європейського Союзу.
Американське відомство також підвищило прогноз імпорту кукурудзи для ЄС, тоді як оцінки закупівель Китаю та Туреччини були знижені.
Зростання американського експорту відбувається на тлі практично незмінного прогнозу виробництва кукурудзи в США. Урожай очікується на рівні близько 16 млрд бушелів і може стати другим за величиною в історії країни. Однак збільшення експортного попиту призведе до скорочення американських перехідних запасів на 137 млн бушелів — до 1,7 млрд бушелів.
USDA також підвищило прогноз середньої ціни на кукурудзу для американських фермерів на $0,10 — до $4,50 за бушель.
Таким чином, складнощі з експортом української кукурудзи вже починають перерозподіляти світовий ринок на користь конкуруючих постачальників. США отримують можливість збільшити відвантаження майже на 2 млн тонн порівняно з попереднім прогнозом, тоді як Україна ризикує накопичити всередині країни значні додаткові запаси.
Як повідомляє «Сербський економіст», власникам з України належить 21 яхта, зареєстрована під прапором Чорногорії, що виводить Україну на п’яте місце серед усіх країн за кількістю суден у чорногорському реєстрі та на четверте — серед іноземних власників.
Загалом станом на 12 серпня 2026 року в Реєстрі яхт Чорногорії налічувалося 576 суден, як випливає з оновленого списку Управління морської безпеки країни. Лише 79 яхт зареєстровані на фізичних або юридичних осіб із самої Чорногорії, тоді як власникам з інших країн належать 497 яхт, або 86,3% усього флоту.
Абсолютним лідером залишається Сербія. На фізичних та юридичних осіб із Сербії зареєстровано 193 яхти, або 33,5% усього реєстру. Росія посідає друге місце зі 112 яхтами та часткою 19,4%. Разом власникам із цих двох країн належить 305 суден — майже 53% усіх яхт під чорногорським прапором.
Рейтинг найбільших країн-власників виглядає наступним чином:
Місце Країна власника Яхти Частка реєстру
1 Сербія 193 33,5%
2 Росія 112 19,4%
3 Чорногорія 79 13,7%
4 США 27 4,7%
5 Україна 213,6%
6 Боснія і Герцеговина 18 3,1%
7 Ізраїль 11 1,9%
8 Німеччина 10 1,7%
9–10 Швейцарія 9 1,6%
9–10 Естонія 9 1,6%
11 Велика Британія 8 1,4%
Українська група в чорногорському реєстрі помітно збільшилася лише за останні три місяці.
Станом на 12 травня 2026 року в реєстрі налічувалося 536 яхт, з яких власникам з України належало 17 суден. Україна тоді посідала місце після Боснії та Герцеговини, власники з якої мали 18 яхт.
До 12 серпня кількість яхт українських власників зросла з 17 до 21, у результаті чого Україна випередила Боснію та піднялася на п’яте місце загального рейтингу.
Загалом з кінця 2025 року чорногорський реєстр збільшився на 51 яхту, а лише з травня — на 40. При цьому сьогоднішній склад реєстру свідчить, що зростання забезпечується переважно іноземцями.
У травні власники зареєстрованих яхт представляли 49 держав. Серед них, окрім найбільших груп із Сербії, Росії, США, України та інших європейських країн, були власники з Канади, Туреччини, Норвегії, а також юрисдикцій на кшталт Британських Віргінських островів, Сейшелів, Вануату, Маршаллових островів і Белізу.
При цьому власники з країн ЄС займають порівняно невелику частину реєстру. У травні на них припадало всього близько 7,8% яхт. Найбільш помітними країнами ЄС були Німеччина та Естонія.
Як повідомляє аналітичний центр Experts Club із посиланням на дані «Консалтингової групи А-95», Україна в липні 2026 року імпортувала близько 196 тис. тонн бензину, що стало максимальним показником із серпня 2025 року.
При цьому дані опублікованої «Консалтинговою групою А-95» інфографіки показують, що порівняно з червнем обсяг постачань зріс приблизно на 51%. У червні основні напрямки забезпечили близько 130 тис. тонн бензину, тоді як у липні — вже близько 196 тис. тонн.
Різке збільшення імпорту відбулося попри перехід українського ринку з 1 липня на стандарт Е10, що передбачає обов’язкове додавання біоетанолу до бензину. Нова вимога тимчасово звузила перелік доступних закордонних постачальників.
Зокрема, бензин необхідного стандарту не випускає грецький НПЗ Hellenic Petroleum, продукція якого раніше використовувалася українськими трейдерами в періоди підвищеного попиту.
Водночас початок липня збігся зі зростанням вартості нафтопродуктів на світовому ринку та підвищеним внутрішнім попитом.
В «А-95» зазначають, що найбільш напруженою ситуація була в першій половині місяця, однак збільшення постачань дало змогу стабілізувати ринок у другій половині липня. Імпортери також заздалегідь законтрактували необхідні обсяги на серпень.
Головним джерелом додаткового ресурсу стали Польща та Литва. Імпорт із Литви збільшився з 40,5 тис. тонн у червні до 56,1 тис. тонн у липні, з Польщі — з 30,7 тис. до 51,7 тис. тонн.
Помітно зросли також постачання з Німеччини — з 16,9 тис. до 20,9 тис. тонн. Із Румунії надійшло близько 34 тис. тонн проти 31,2 тис. тонн місяцем раніше.
При цьому імпорт із Молдови скоротився з 9,6 тис. до 5,8 тис. тонн.
Таким чином, липень став для українського ринку тестом здатності швидко перебудовувати зовнішні постачання після зміни вимог до якості бензину. Попри початкове скорочення доступної ресурсної бази, імпортери змогли за один місяць збільшити постачання приблизно в півтора раза.
Як повідомляє Experts.news, Європейська комісія готує пропозиції щодо реформування процесу розширення ЄС, які мають стати основою стратегічної дискусії лідерів Євросоюзу в жовтні 2026 року. Одним із ключових напрямків обговорення є запровадження додаткових гарантій, які дозволять обмежувати окремі права нових держав-членів у разі порушення ними зобов’язань перед ЄС.
Інформація про підготовку реформи підтверджується Єврокомісією. Ще 6 липня представник ЄК повідомив Euronews, що Брюссель працює над власними пропозиціями напередодні жовтневого саміту, оскільки дискусія щодо нових правил дедалі активніше ведеться безпосередньо країнами-членами.
Європейська Рада офіційно підтвердила, що на засіданні 15–16 жовтня 2026 року лідери ЄС проведуть стратегічне обговорення розширення та внутрішніх реформ Союзу. При цьому офіційного підтвердження того, що Єврокомісія представить остаточний пакет саме 15 жовтня, поки що немає.
Одним із найбільш обговорюваних варіантів є тимчасове обмеження деяких прав голосу нових держав-членів.
Німеччина, Франція, Нідерланди, Бельгія та Люксембург ще в червні запропонували обговорити можливість перехідного періоду, під час якого нові учасники ЄС не зможуть блокувати рішення в найбільш чутливих сферах, де зараз потрібна одностайність усіх країн.
Йдеться насамперед про зовнішню політику, бюджет ЄС та подальше розширення Союзу.
Крім того, п’ять держав пропонують включати в майбутні договори про вступ спеціальні захисні механізми. Вони дозволять застосовувати заходи проти нової держави-члена у разі серйозного відступу від принципів демократії, верховенства права або свободи ЗМІ.
Такі пропозиції значною мірою пов’язані з досвідом Угорщини часів Віктора Орбана, коли Будапешт неодноразово використовував вимогу одностайності для блокування важливих рішень ЄС.
При цьому поки що йдеться саме про варіанти реформи, а не про вже узгоджені нові правила.
Найбільше значення ця дискусія має для Чорногорії, яка наразі є найпросунутішим кандидатом на вступ.
За даними Єврокомісії, країна відкрила всі 33 переговорні розділи, з яких 16 вже тимчасово закриті. Подгориця має намір завершити переговори та стати 28-м членом Євросоюзу у 2028 році.
Президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн у червні заявила, що вступ Чорногорії до 2028 року є «досяжним». ЄС уже розпочав підготовку проєкту майбутнього договору про її приєднання.
Тому саме чорногорський договір про вступ потенційно може стати першим документом нового покоління, що передбачатиме додаткові гарантії для ЄС після прийняття країни.
Однак у Єврокомісії побоюються ситуації, за якої нові умови розроблятимуться виключно під Чорногорію. Саме тому Брюссель хоче сформувати універсальний підхід, який можна буде застосувати й до наступних держав-кандидатів.
Реформа матиме безпосереднє значення і для України, і для Молдови.
Переговори з обома країнами помітно прискорилися влітку 2026 року. У червні ЄС відкрив з Україною та Молдовою перший переговорний кластер, що стосується основоположних питань — верховенства права, демократичних інститутів та державного управління. У липні переговори просунулися й у зовнішньополітичних напрямках.
При цьому Україна та Молдова знаходяться значно далі від завершення переговорів, ніж Чорногорія.
Для Києва майбутня модель є особливо важливою: якщо ЄС дійсно запровадить перехідні обмеження щодо права вето, Україна потенційно зможе отримати повноцінне членство, але на першому етапі матиме обмежені можливості блокувати рішення в окремих сферах.
Водночас така система може полегшити політичне узгодження українського членства всередині нинішнього ЄС, оскільки частина держав побоюється, що розширення з 27 до понад 30 членів значно ускладнить ухвалення рішень.
Твердження про те, що Франція, Німеччина та Нідерланди загалом виступають проти швидкого розширення ЄС, потребує уточнення. Ці країни підтримують подальше розширення, але належать до групи держав, які вимагають попереднього посилення інституційних гарантій та більш жорсткого контролю за дотриманням верховенства права майбутніми членами. Разом із Бельгією та Люксембургом вони запропонували розробити новий шаблон договорів про вступ.
Особливо обережну позицію займає Франція щодо прискореного прийняття України. У Парижі побоюються бюджетних наслідків, впливу великого українського аграрного сектору на єдиний ринок та можливого ускладнення системи прийняття рішень у розширеному ЄС.
Німеччина, навпаки, активно підтримує розширення, але водночас наполягає на реформуванні самого Євросоюзу та розглядає варіанти поступової інтеграції нових держав.
По суті, дискусія зводиться до спроби вирішити суперечність між двома завданнями.
З одного боку, геополітична ситуація спонукає ЄС прискорити прийняття Чорногорії, Албанії, України та Молдови. Брюссель розглядає розширення як інструмент зміцнення європейської безпеки та обмеження впливу Росії й Китаю на Західних Балканах і в Східній Європі.
З іншого боку, існуючі держави не хочуть приймати нових членів, які після вступу зможуть використовувати право вето для тиску на інші країни ЄС.
Тому майбутня модель може ґрунтуватися на принципі: повне членство надається швидше, але частина політичних інструментів нової держави протягом перехідного періоду залишається обмеженою, а виконання зобов’язань продовжує контролюватися вже після вступу.
Остаточні параметри такої системи поки що не узгоджені. Головна політична дискусія має відбутися на Європейській раді 15–16 жовтня 2026 року, після чого стане зрозуміліше, які із запропонованих механізмів можуть увійти до майбутніх договорів про приєднання Чорногорії, України, Молдови та інших кандидатів.
