Як повідомляє Еxperts.news, кількість слів, які люди вимовляють у повсякденному житті, помітно скоротилася за останні півтора десятиліття, що потенційно може впливати на соціальні зв’язки, психологічне благополуччя та комунікацію на роботі, свідчить дослідження психологів Університету Міссурі в Канзас-Сіті та Університету Арізони.
Згідно з роботою, опублікованою в науковому журналі Perspectives on Psychological Science, у період з 2005 по 2019 рік середня кількість слів, що вимовляє людина, скорочувалася приблизно на 338 слів на день з кожним наступним роком спостереження. У результаті розрахункове зниження за весь період склало близько 28%.
Дослідження базується на даних 2 197 осіб віком від 10 до 94 років, які брали участь у 22 наукових проєктах, що проводилися переважно в США, а також у Мексиці, Австралії та Європі. Для оцінки використовувалися періодичні аудіозаписи природного повсякденного життя учасників, а не їхні власні спогади про те, скільки вони розмовляли.
У більш ранній роботі 2007 року, виконаній із використанням аналогічної методики, середня людина вимовляла близько 15 959 слів на день. У пізнішій об’єднаній вибірці цей показник становив уже близько 12 792 слів.
Найбільш виражене зниження вчені зафіксували серед молодих людей. У учасників віком до 25 років кількість вимовлених слів скорочувалася приблизно на 451 слово на день за кожен рік, тоді як серед людей старше 25 років — приблизно на 314 слів. Таким чином, темпи зниження серед молоді виявилися приблизно на 44% вищими.
Автори не встановили конкретну причину такої динаміки. Період дослідження збігся зі стрімким поширенням смартфонів, соціальних мереж, месенджерів, електронної пошти та інших форм письмового цифрового спілкування, проте вчені підкреслюють, що наявні дані не дають змоги довести, що саме технології стали причиною скорочення розмов.
Дослідники також звертають увагу на те, що листування не обов’язково повністю замінює психологічні та соціальні функції живої розмови. Голосова комунікація містить інтонацію, паузи, емоційні сигнали та негайний зворотний зв’язок, які складніше передати за допомогою тексту.
Автори роботи пов’язують цю проблему з ширшою тенденцією до зростання соціальної ізоляції. Попередні дослідження показують стійкий зв’язок самотності з погіршенням низки показників фізичного та психічного здоров’я, хоча зменшення кількості вимовлених слів саме по собі ще не доведено як безпосередню причину таких наслідків.
На можливі наслідки цієї тенденції для бізнесу 10 вересня звернуло увагу видання Fast Company. Лікарка та спеціалістка з корпоративного здоров’я Талія Варлі зазначає, що скорочення живих розмов на робочому місці потенційно означає менше неформальних контактів між співробітниками, менше можливостей обговорювати проблеми та висловлювати незгоду, а також слабші зв’язки всередині команд.
За її оцінкою, особливо важливими є невеликі щоденні контакти — коротка розмова з колегою, обговорення ідеї поза формальною нарадою або кілька хвилин неробочого спілкування. Такі взаємодії можуть здаватися незначними окремо, проте саме вони поступово формують довіру та соціальні зв’язки в колективі.
Поширення дистанційної роботи та штучного інтелекту може додатково змінювати структуру комунікації. Цифрові інструменти дозволяють швидше обмінюватися інформацією та автоматизувати частину листування, але водночас здатні скорочувати кількість ситуацій, у яких людям необхідно безпосередньо розмовляти один з одним.
При цьому дослідники застерігають від надмірно спрощеного висновку, що людям потрібно лише механічно збільшити кількість вимовлених слів. Якість розмови, характер стосунків і соціальний контекст можуть мати не менш важливе значення, ніж тривалість спілкування.
Проте автори дослідження зазначають, що додаткові 300 слів на день можуть відповідати лише кільком хвилинам розмови — наприклад, короткому спілкуванню з сусідом чи колегою або більш докладній відповіді на звичне запитання «Як минув день?».
Таким чином, зафіксоване зниження розмовної активності може бути одним із показників більш масштабних змін у тому, як люди підтримують соціальні зв’язки в епоху цифрових комунікацій. Однак для оцінки довгострокового впливу цього процесу на здоров’я, самотність та продуктивність необхідні додаткові дослідження.
Як повідомляє Experts.news, Польща зберегла статус головного напрямку для українців, які оформляють дозвіл на проживання в ЄС поза механізмом тимчасового захисту: у 2025 році на цю країну припало 72% усіх перших дозволів на проживання, виданих громадянам України в Євросоюзі, свідчать дані Eurostat.
Загалом українці отримали в країнах ЄС 335 096 тис. перших дозволів на проживання. Виходячи з частки Польщі, йдеться приблизно про 241 тис. дозволів, виданих українцям польською владою.
Така концентрація помітно виділяє українську міграцію серед інших великих груп громадян третіх країн. Для порівняння: Польща також стала головним напрямком для білорусів і видала 87,1% усіх перших дозволів на проживання, отриманих громадянами Білорусі в країнах ЄС.
Для українців головною причиною оформлення дозволу на проживання залишається працевлаштування. Причому 86,3% усіх перших дозволів на проживання, наданих українцям у ЄС з метою роботи, було видано саме Польщею.
Сама Польща у 2025 році видала громадянам країн поза межами ЄС 467,3 тис. перших дозволів на проживання, посівши третє місце в Євросоюзі після Іспанії та Німеччини.
При цьому за кількістю дозволів, пов’язаних із роботою, Польща залишається абсолютним лідером ЄС: у країні було видано 318,2 тис. перших трудових дозволів на проживання. Eurostat зазначає, що серед основних їхніх отримувачів були громадяни України та Білорусі.
Статистика перших дозволів на проживання не враховує українців, які перебувають у Польщі або інших країнах ЄС на підставі тимчасового захисту.
Як повідомляє Experts Club, країни Євросоюзу у 2025 році видали громадянам третіх країн близько 3,9 млн перших дозволів на проживання, що на 10,1 %, або 355,35 тис., більше, ніж у 2024 році.
Це стало максимальним показником з початку ведення порівняльної статистики Eurostat у 2008 році.
Головним чинником зростання стала трудова міграція. Кількість перших дозволів, пов’язаних із роботою, збільшилася за рік на 179,7 тис., або на 16,1%, і сягнула близько 1,3 млн. На роботу припало 33,6 % усіх виданих перших дозволів на проживання.
Кількість дозволів за сімейними обставинами зросла на 14,1 % — приблизно до 1,1 млн, або 28,1 % від загальної кількості.
Ще близько 600 тис. дозволів на проживання, або 15,5%, були пов’язані з освітою. Їхня кількість зросла на 9%.
Близько 22,8% дозволів було видано з інших підстав, включаючи міжнародний захист. У цій категорії кількість дозволів на проживання скоротилася на 0,9%.
Найбільшою групою отримувачів перших дозволів стали громадяни України — 335,1 тис., далі йшли Індія з 227,6 тис. та Марокко з 202,1 тис.
Лідером серед країн ЄС за загальною кількістю нових дозволів стала Іспанія, яка видала 635,4 тис. дозволів на проживання.
Дані не включають осіб, які мають тимчасовий захист, зокрема мільйони українців, які покинули країну після початку повномасштабної війни.
Іноземні працівники, підприємці та цифрові кочівники, які легально проживають у Португалії, можуть отримати державну фінансову підтримку в розмірі понад 5 тис. євро при переїзді у внутрішні райони країни в рамках програми Emprego Interior MAIS, як випливає з даних Інституту зайнятості та професійної підготовки Португалії (IEFP).
Програма діє для працівників, які переїжджають до певних внутрішніх муніципалітетів Португалії для роботи за наймом, переносять туди вже існуючу професійну діяльність, створюють власний бізнес або продовжують працювати дистанційно.
Розмір базової виплати у 2026 році становить 3 759,91 євро для працівників із безстроковим трудовим договором, а також для тих, хто створює власне робоче місце або компанію. У разі строкового трудового договору тривалістю не менше 12 місяців розмір базової допомоги становить 2 685,65 євро.
Додатково держава виплачує 20 % базової суми за кожного члена сім’ї, який переїжджає разом з отримувачем, а також до 805,70 євро на перевезення майна.
Наприклад, працівник з безстроковим договором, який переїжджає разом з одним членом сім’ї, може отримати 5 317,59 євро: 3 759,91 євро основної допомоги, 751,98 євро сімейної надбавки та 805,70 євро на перевезення речей. Тому фактична сума допомоги може перевищувати 5 тис. євро, а для більшої сім’ї — бути ще вищою.
Претендувати на допомогу можуть громадяни ЄС, Європейської економічної зони та Швейцарії, а також громадяни третіх країн, які легально проживають у Португалії. IEFP окремо зазначає, що програма поширюється, зокрема, на іноземців зі статусом тимчасового захисту. Таким чином, за умови виконання решти вимог скористатися програмою можуть і українці, які перебувають у Португалії та мають відповідний легальний статус.
Для отримання підтримки необхідно перенести постійне місце проживання у внутрішній регіон Португалії щонайменше на 12 місяців. У разі нового працевлаштування переїзд має відбутися протягом 180 днів до або після початку роботи чи створення власного бізнесу. Заробітна плата за трудовим договором має бути не нижчою за національну мінімальну зарплату.
У разі укладення строкового договору його тривалість має становити не менше 12 місяців. Програма також дозволяє відкрити невелику компанію з кількістю робочих місць до 10 або створити власне робоче місце. Якщо заявник створює комерційну компанію, він повинен володіти понад 50% її капіталу та голосуючих прав.
Окрема категорія передбачена для іноземних цифрових кочівників. Отримати допомогу можуть іноземці, які легально проживають у Португалії, працюють дистанційно на роботодавця або замовника за межами країни та переїжджають у внутрішній регіон. Для них професійна діяльність має бути розпочата після 1 січня 2022 року, а дохід — не нижчий за мінімальну заробітну плату в Португалії.
Виплата здійснюється у два етапи. Перші 60 % затвердженої суми перераховуються після прийняття заяви та подання необхідних документів, решта 40 % — на 13-му місяці після початку роботи, створення бізнесу або перенесення робочого місця.
Заявки подаються через державний портал iefponline. Станом на серпень 2026 року прийом заявок відкрито і триватиме до вичерпання передбаченого програмою фінансування. Заявку необхідно подати не пізніше ніж через 180 днів після початку дії трудового договору, створення власного бізнесу або перенесення робочого місця.
Програма Emprego Interior MAIS є частиною політики Португалії щодо залучення працівників і підприємців у внутрішні райони країни, які стикаються з відтоком населення та дефіцитом робочої сили. Вона не поширюється автоматично на будь-який переїзд до Португалії — нове місце проживання та, залежно від ситуації, місце роботи повинні знаходитися на території муніципалітету або парафії, включеної IEFP до переліку внутрішніх територій.
Українці, які перебувають у США за статусом тимчасового захисту (TPS), з 22 липня могли втратити дозволи на працевлаштування (EAD), але напередодні суд у Массачусетсі тимчасово призупинив це рішення, повідомив голова правління УКМЦ Валерій Чалий, який був послом у США у 2015–2019 роках.
«22 липня сотні тисяч українців, які мали статус TPS, мали втратити роботу в Америці. Бо спочатку була одна постанова, а потім вийшов «великий законопроект» президента (One Big Beautiful Bill Act – ІФ-У), і він скоротив термін дії дозволу на роботу, так званого EAD, до 22-го числа… Лише в одному штаті справа дійшла до суду, і цей суд поки що тимчасово призупинив дію рішення», – описав ситуацію Чалий під час організованої NV дискусії, присвяченої лобіюванню та просуванню інтересів України в США.
Дипломат із жалем констатував, що нова хвиля українських біженців у США поки що не змогла об’єднатися й організуватися, щоб захищати себе, а багато advocacy-організацій, які займаються питаннями американської політичної та військової підтримки, також не надали допомогу українцям.
«Зараз в Америці складаються дуже складні умови для цих українців. Але наш уряд цим не займається – жодним чином», – зазначив Чалий, хоча, на його думку, левова частка цих українців все одно вже не повернеться в Україну.
Він уточнив агентству «Інтерфакс-Україна», що поточний термін дії TPS для українців закінчується 19 жовтня цього року, і якщо його не буде продовжено, а людина не має іншого легального статусу, їй доведеться покинути США. За словами Чалого, рішення про продовження цього статусу має бути ухвалено не пізніше ніж за 60 днів до його закінчення, тобто до середини серпня.
Згідно з інформацією на спеціалізованих ресурсах, 21 липня Федеральний окружний суд штату Массачусетс у справі Venezuelan Association of Massachusetts проти USCIS (Служба громадянства та імміграції США) виніс екстрену судову заборону на припинення з 22 липня дії EAD для бенефіціарів TPS, зокрема для українців. Остаточне рішення з цього питання очікується не пізніше 5 серпня 2026 року.
Міністерство внутрішньої безпеки США (DHS) може продовжити статус TPS для українців на 12 або 18 місяців, а в разі відсутності рішення DHS до 20 серпня цього року він буде автоматично продовжений ще на 6 місяців.
За даними некомерційної організації Nova Ukraine, вартість першої заяви на TPS становить $510, тоді як EAD на основі TPS коштує $1030, а знижена плата за певних умов – $560.
За поточними оцінками, у США статус TPS мають понад 100 тис. українців.
Як повідомлялося, ЄС нещодавно вирішив продовжити тимчасовий захист для українців ще на рік – до 4 березня 2028 року, але ввести обмеження на його надання військовозобов’язаним.
В Іспанії понад 609 тис. мігрантів без легального статусу отримали тимчасові дозволи на роботу в рамках програми екстреної легалізації. Про це повідомили іспанські власті. Перші офіційні підсумки програми уряд Іспанії підбив 2 липня.
Загалом до кінцевого терміну 30 червня заявки на легалізацію подали близько 1,17 млн осіб. Це більш ніж удвічі перевищило початкові очікування влади, яка розраховувала приблизно на 500 тис. заявників. За даними Reuters, 609 737 осіб уже отримали тимчасові дозволи на роботу, що дозволяє їм виходити в офіційний сектор економіки, поки їхні основні заяви перебувають на розгляді.
Програма діяла з 16 квітня по 30 червня 2026 року. Вона поширювалася на мігрантів без документів, які могли підтвердити проживання в Іспанії не менше п’яти місяців до кінця 2025 року та не мали судимості. Учасникам надається річний поновлюваний дозвіл на проживання, а на період розгляду заяви — тимчасове право на роботу.
Станом на кінець червня близько 160 тис. осіб із числа тих, хто отримав тимчасові дозволи, вже знайшли офіційну роботу. Іспанська влада окремо співпрацює з компаніями у будівництві, туризмі, транспорті та сфері догляду, щоб допомогти легалізованим мігрантам перейти з тіньової зайнятості на офіційний ринок праці.
Повністю позитивні рішення поки що отримали близько 11 тис. осіб. Решта справ продовжують розглядатися: після закриття прийому заяв у уряду є кілька місяців на опрацювання основної частини звернень. За даними El País, справи, які вже прийняті до розгляду, надають заявникам тимчасове право на проживання та роботу.
Більшість заявників — вихідці з Латинської Америки. Euronews із посиланням на дані Міністерства інтеграції, соціального забезпечення та міграції Іспанії повідомляє, що близько 67 % заявок надійшли від громадян країн Центральної та Південної Америки. Лідирує Колумбія, за нею йдуть Марокко, Венесуела, Перу та Гондурас.
Для Іспанії ця програма має не лише гуманітарне, а й економічне значення. Країна стикається з дефіцитом робочої сили в туризмі, будівництві, сфері догляду, транспорті та сільському господарстві. Легалізація дозволяє вивести частину працівників із «сірої» зони, розширити базу соціальних внесків та зменшити залежність бізнесу від неформальної зайнятості.
Водночас програма залишається політично суперечливою. Уряд Педро Санчеса представляє її як інструмент інтеграції людей, які вже проживають у країні, та відповідь на потреби ринку праці. Опозиційні партії критикують амністію, побоюючись зростання навантаження на державні та муніципальні служби. Судові суперечки навколо окремих аспектів процедури також тривають, але процес легалізації не було зупинено.
Українців ця програма в основному не стосується, оскільки більшість громадян України, які прибули до Іспанії після початку війни, перебувають не в нелегальному статусі, а під режимом тимчасового захисту ЄС. За даними іспанського Міністерства інтеграції, соціального захисту та міграції, станом на 31 березня 2026 року в Іспанії перебувало 345 995 громадян України з чинними документами на проживання, включаючи тимчасовий захист та інші дозволи; ці дані було опубліковано 30 квітня 2026 року. Такий статус уже надає право на проживання та роботу, тому іспанська амністія для нелегальних мігрантів орієнтована насамперед на інші групи іноземців без документів. Теоретично вона може бути актуальною лише для окремих українців, які з якихось причин не мають тимчасового захисту чи іншого законного статусу та відповідають умовам програми. Єврокомісія 26 червня 2026 року запропонувала продовжити тимчасовий захист для людей, які втекли з України, ще на рік — до 4 березня 2028 року.
