Кількість вакансій у другому кварталі поточного року зросла на 13% порівняно з першим кварталом, тимчасом як кількість резюме збільшилася на 75% до аналогічного періоду 2025 року, свідчить перший аналітичний зріз інтерактивного інструменту квартальної аналітики платформи з пошуку роботи robota.ua.
Згідно з цими даними, найбільше вакансій у ІІ кв.-2026р. на Київщині (136,7 тис., або 40,6% загальної кількості). Також активно шукають робітників у Львівській (26,8 тис. або 8%), Дніпропетровській (25,8 тис. або 7,6%), Одеській (19,3 тис. або 5,7%) та Харківській областях (17,6 тис. або 5,2%).
З початку року кількість вакансій поступово зростає після спаду у листопаді-грудні 2025 року до 92,4 тис. Так, у січні 2026 року було 101,2 тис. пропозицій роботи, у лютому – 105,8 тис., у березні – 110,5 тис., у квітні – 113,2 тис., у травні тренд сповільнився, і на ринок надійшло майже стільки ж вакансій, як і місяць тому – 113,3 тис.
Очікування щодо зарплати дещо нижчі за пропозиції роботодавців: у травні запропонована ними заробітна плата становила 28 тис. грн проти 25 тис. грн, на які сподівалися шукачів роботи.
Як зазначається у звіті платформи, масштабна вибірка інструменту охоплює понад 337 тис. опублікованих вакансій, 656 тис. активних шукачів роботи, майже 1,9 тис. населених пунктів і понад 110 млн переглядів.
Окрім ринкових показників, квартальний звіт платформи висвітлює ключові тенденції ринку праці. Важливою умовою, зокрема, прозорість зарплат стає: 33% шукачів роботи взагалі не відгукуються на вакансії без зазначеної оплати, а на тлі європейської Директиви про прозорість оплати в Україні з’явилася петиція про обов’язкове поле із зарплатою на рекрутингових платформах.
Зазначається, що в умовах кадрового дефіциту бронювання в секторі ОПК перетворилося на важливий HR-бенефіт, який пропонують 74% компаній (згідно з дослідженням Ради зброярів і Core Team). Також, згідно з дослідженням Українського центру соцреформ, роботодавці активніше залучають старших кандидатів: близько 65% компаній готові розглядати працівників віком 50+, а понад 60% – працівників віком 60+ .
Як повідомляє Еxperts.news, іноземні фахівці, які закінчили університет або професійне навчання в Німеччині, можуть отримати безстроковий дозвіл на проживання після двох років кваліфікованої роботи в країні.
Чинна редакція §18c Aufenthaltsgesetz передбачає спеціальний скорочений термін для тих, хто успішно завершив професійну підготовку або навчання у закладі вищої освіти безпосередньо в Німеччині. Для таких фахівців необхідний період перебування з дозволом на кваліфіковану роботу становить два роки, а необхідний період сплати внесків до пенсійного страхування – 24 місяці.
Водночас офіційний німецький портал для іноземних фахівців Make it in Germany уточнює, що ця пільгова норма не є абсолютно новою: вона вже діяла в межах спеціального режиму для випускників німецьких університетів та закладів професійної освіти і була збережена після реформи імміграційного законодавства. Для інших кваліфікованих працівників стандартний термін до отримання постійного статусу становить три роки, а не п’ять.
Щоб скористатися дворічним шляхом до постійного проживання, іноземець повинен щонайменше два роки мати дозвіл на проживання як кваліфікований працівник, дослідник або власник EU Blue Card за відповідними статтями закону. Також необхідно працювати на посаді, яка відповідає умовам дозволу на проживання, сплачувати внески до державного пенсійного страхування не менше 24 місяців, володіти німецькою мовою на рівні B1, мати базові знання правової та суспільної системи Німеччини та достатню житлову площу.
Для власників EU Blue Card діють окремі ще швидші правила. Постійний дозвіл на проживання можна отримати після 27 місяців кваліфікованої роботи, а за знання німецької мови на рівні B1 – після 21 місяця.
Німеччина протягом останніх років поступово спрощує залучення та утримання іноземних спеціалістів на тлі дефіциту кадрів. Зокрема, реформа Skilled Immigration Act розширила можливості в’їзду для кваліфікованих працівників, запровадила Opportunity Card для пошуку роботи та полегшила низку процедур для власників Blue Card і членів їхніх сімей.
За даними Федерального статистичного відомства Німеччини Destatis, на кінець 2025 року в Центральному реєстрі іноземців було зареєстровано 14,07 млн громадян інших держав, які проживали в Німеччині. Приблизно 5 млн із них були громадянами країн ЄС, ще близько 4,6 млн мали громадянство інших європейських держав.
Найбільшою окремою групою іноземних громадян залишалися громадяни Туреччини – 1,520 млн осіб. На другому місці перебували громадяни України – 1,410 млн, далі йшли громадяни Сирії – 936 тис., Румунії – 904 тис., Польщі – 840 тис. та Італії – 629 тис. У Німеччині також проживали близько 450 тис. громадян Афганістану, 422 тис. громадян Болгарії, 413 тис. громадян Хорватії та понад 311 тис. громадян Індії.
При цьому кількість громадян України за 2025 рік збільшилася приблизно на 76 тис. осіб, що стало одним із найбільших приростів серед окремих національностей. Кількість громадян Індії зросла на 34 тис. Водночас число громадян Сирії зменшилося на 39 тис., Польщі та Туреччини – приблизно на 25 тис. у кожному випадку, Росії – на 18 тис.
Якщо рахувати не за громадянством, а за країною народження, картина дещо інша. У 2025 році в Німеччині проживали 16,4 млн людей, які самі іммігрували до країни. Найбільші групи народилися в Польщі та Туреччині – приблизно по 1,5 млн осіб, в Україні – 1,3 млн, у Росії та Сирії – приблизно по 1 млн.
На ці п’ять країн припадало близько 39% усіх іммігрантів, які проживали в Німеччині. Загалом близько 21,8 млн жителів країни мали власний міграційний досвід або були прямими нащадками іммігрантів.
Таким чином, українці сьогодні є другою за чисельністю групою іноземних громадян у Німеччині після громадян Туреччини та однією з трьох найбільших груп іммігрантів за країною народження.
Як повідомляє Еxperts.news, кількість слів, які люди вимовляють у повсякденному житті, помітно скоротилася за останні півтора десятиліття, що потенційно може впливати на соціальні зв’язки, психологічне благополуччя та комунікацію на роботі, свідчить дослідження психологів Університету Міссурі в Канзас-Сіті та Університету Арізони.
Згідно з роботою, опублікованою в науковому журналі Perspectives on Psychological Science, у період з 2005 по 2019 рік середня кількість слів, що вимовляє людина, скорочувалася приблизно на 338 слів на день з кожним наступним роком спостереження. У результаті розрахункове зниження за весь період склало близько 28%.
Дослідження базується на даних 2 197 осіб віком від 10 до 94 років, які брали участь у 22 наукових проєктах, що проводилися переважно в США, а також у Мексиці, Австралії та Європі. Для оцінки використовувалися періодичні аудіозаписи природного повсякденного життя учасників, а не їхні власні спогади про те, скільки вони розмовляли.
У більш ранній роботі 2007 року, виконаній із використанням аналогічної методики, середня людина вимовляла близько 15 959 слів на день. У пізнішій об’єднаній вибірці цей показник становив уже близько 12 792 слів.
Найбільш виражене зниження вчені зафіксували серед молодих людей. У учасників віком до 25 років кількість вимовлених слів скорочувалася приблизно на 451 слово на день за кожен рік, тоді як серед людей старше 25 років — приблизно на 314 слів. Таким чином, темпи зниження серед молоді виявилися приблизно на 44% вищими.
Автори не встановили конкретну причину такої динаміки. Період дослідження збігся зі стрімким поширенням смартфонів, соціальних мереж, месенджерів, електронної пошти та інших форм письмового цифрового спілкування, проте вчені підкреслюють, що наявні дані не дають змоги довести, що саме технології стали причиною скорочення розмов.
Дослідники також звертають увагу на те, що листування не обов’язково повністю замінює психологічні та соціальні функції живої розмови. Голосова комунікація містить інтонацію, паузи, емоційні сигнали та негайний зворотний зв’язок, які складніше передати за допомогою тексту.
Автори роботи пов’язують цю проблему з ширшою тенденцією до зростання соціальної ізоляції. Попередні дослідження показують стійкий зв’язок самотності з погіршенням низки показників фізичного та психічного здоров’я, хоча зменшення кількості вимовлених слів саме по собі ще не доведено як безпосередню причину таких наслідків.
На можливі наслідки цієї тенденції для бізнесу 10 вересня звернуло увагу видання Fast Company. Лікарка та спеціалістка з корпоративного здоров’я Талія Варлі зазначає, що скорочення живих розмов на робочому місці потенційно означає менше неформальних контактів між співробітниками, менше можливостей обговорювати проблеми та висловлювати незгоду, а також слабші зв’язки всередині команд.
За її оцінкою, особливо важливими є невеликі щоденні контакти — коротка розмова з колегою, обговорення ідеї поза формальною нарадою або кілька хвилин неробочого спілкування. Такі взаємодії можуть здаватися незначними окремо, проте саме вони поступово формують довіру та соціальні зв’язки в колективі.
Поширення дистанційної роботи та штучного інтелекту може додатково змінювати структуру комунікації. Цифрові інструменти дозволяють швидше обмінюватися інформацією та автоматизувати частину листування, але водночас здатні скорочувати кількість ситуацій, у яких людям необхідно безпосередньо розмовляти один з одним.
При цьому дослідники застерігають від надмірно спрощеного висновку, що людям потрібно лише механічно збільшити кількість вимовлених слів. Якість розмови, характер стосунків і соціальний контекст можуть мати не менш важливе значення, ніж тривалість спілкування.
Проте автори дослідження зазначають, що додаткові 300 слів на день можуть відповідати лише кільком хвилинам розмови — наприклад, короткому спілкуванню з сусідом чи колегою або більш докладній відповіді на звичне запитання «Як минув день?».
Таким чином, зафіксоване зниження розмовної активності може бути одним із показників більш масштабних змін у тому, як люди підтримують соціальні зв’язки в епоху цифрових комунікацій. Однак для оцінки довгострокового впливу цього процесу на здоров’я, самотність та продуктивність необхідні додаткові дослідження.
Як повідомляє Experts.news, Польща зберегла статус головного напрямку для українців, які оформляють дозвіл на проживання в ЄС поза механізмом тимчасового захисту: у 2025 році на цю країну припало 72% усіх перших дозволів на проживання, виданих громадянам України в Євросоюзі, свідчать дані Eurostat.
Загалом українці отримали в країнах ЄС 335 096 тис. перших дозволів на проживання. Виходячи з частки Польщі, йдеться приблизно про 241 тис. дозволів, виданих українцям польською владою.
Така концентрація помітно виділяє українську міграцію серед інших великих груп громадян третіх країн. Для порівняння: Польща також стала головним напрямком для білорусів і видала 87,1% усіх перших дозволів на проживання, отриманих громадянами Білорусі в країнах ЄС.
Для українців головною причиною оформлення дозволу на проживання залишається працевлаштування. Причому 86,3% усіх перших дозволів на проживання, наданих українцям у ЄС з метою роботи, було видано саме Польщею.
Сама Польща у 2025 році видала громадянам країн поза межами ЄС 467,3 тис. перших дозволів на проживання, посівши третє місце в Євросоюзі після Іспанії та Німеччини.
При цьому за кількістю дозволів, пов’язаних із роботою, Польща залишається абсолютним лідером ЄС: у країні було видано 318,2 тис. перших трудових дозволів на проживання. Eurostat зазначає, що серед основних їхніх отримувачів були громадяни України та Білорусі.
Статистика перших дозволів на проживання не враховує українців, які перебувають у Польщі або інших країнах ЄС на підставі тимчасового захисту.
Як повідомляє Experts Club, країни Євросоюзу у 2025 році видали громадянам третіх країн близько 3,9 млн перших дозволів на проживання, що на 10,1 %, або 355,35 тис., більше, ніж у 2024 році.
Це стало максимальним показником з початку ведення порівняльної статистики Eurostat у 2008 році.
Головним чинником зростання стала трудова міграція. Кількість перших дозволів, пов’язаних із роботою, збільшилася за рік на 179,7 тис., або на 16,1%, і сягнула близько 1,3 млн. На роботу припало 33,6 % усіх виданих перших дозволів на проживання.
Кількість дозволів за сімейними обставинами зросла на 14,1 % — приблизно до 1,1 млн, або 28,1 % від загальної кількості.
Ще близько 600 тис. дозволів на проживання, або 15,5%, були пов’язані з освітою. Їхня кількість зросла на 9%.
Близько 22,8% дозволів було видано з інших підстав, включаючи міжнародний захист. У цій категорії кількість дозволів на проживання скоротилася на 0,9%.
Найбільшою групою отримувачів перших дозволів стали громадяни України — 335,1 тис., далі йшли Індія з 227,6 тис. та Марокко з 202,1 тис.
Лідером серед країн ЄС за загальною кількістю нових дозволів стала Іспанія, яка видала 635,4 тис. дозволів на проживання.
Дані не включають осіб, які мають тимчасовий захист, зокрема мільйони українців, які покинули країну після початку повномасштабної війни.
Іноземні працівники, підприємці та цифрові кочівники, які легально проживають у Португалії, можуть отримати державну фінансову підтримку в розмірі понад 5 тис. євро при переїзді у внутрішні райони країни в рамках програми Emprego Interior MAIS, як випливає з даних Інституту зайнятості та професійної підготовки Португалії (IEFP).
Програма діє для працівників, які переїжджають до певних внутрішніх муніципалітетів Португалії для роботи за наймом, переносять туди вже існуючу професійну діяльність, створюють власний бізнес або продовжують працювати дистанційно.
Розмір базової виплати у 2026 році становить 3 759,91 євро для працівників із безстроковим трудовим договором, а також для тих, хто створює власне робоче місце або компанію. У разі строкового трудового договору тривалістю не менше 12 місяців розмір базової допомоги становить 2 685,65 євро.
Додатково держава виплачує 20 % базової суми за кожного члена сім’ї, який переїжджає разом з отримувачем, а також до 805,70 євро на перевезення майна.
Наприклад, працівник з безстроковим договором, який переїжджає разом з одним членом сім’ї, може отримати 5 317,59 євро: 3 759,91 євро основної допомоги, 751,98 євро сімейної надбавки та 805,70 євро на перевезення речей. Тому фактична сума допомоги може перевищувати 5 тис. євро, а для більшої сім’ї — бути ще вищою.
Претендувати на допомогу можуть громадяни ЄС, Європейської економічної зони та Швейцарії, а також громадяни третіх країн, які легально проживають у Португалії. IEFP окремо зазначає, що програма поширюється, зокрема, на іноземців зі статусом тимчасового захисту. Таким чином, за умови виконання решти вимог скористатися програмою можуть і українці, які перебувають у Португалії та мають відповідний легальний статус.
Для отримання підтримки необхідно перенести постійне місце проживання у внутрішній регіон Португалії щонайменше на 12 місяців. У разі нового працевлаштування переїзд має відбутися протягом 180 днів до або після початку роботи чи створення власного бізнесу. Заробітна плата за трудовим договором має бути не нижчою за національну мінімальну зарплату.
У разі укладення строкового договору його тривалість має становити не менше 12 місяців. Програма також дозволяє відкрити невелику компанію з кількістю робочих місць до 10 або створити власне робоче місце. Якщо заявник створює комерційну компанію, він повинен володіти понад 50% її капіталу та голосуючих прав.
Окрема категорія передбачена для іноземних цифрових кочівників. Отримати допомогу можуть іноземці, які легально проживають у Португалії, працюють дистанційно на роботодавця або замовника за межами країни та переїжджають у внутрішній регіон. Для них професійна діяльність має бути розпочата після 1 січня 2022 року, а дохід — не нижчий за мінімальну заробітну плату в Португалії.
Виплата здійснюється у два етапи. Перші 60 % затвердженої суми перераховуються після прийняття заяви та подання необхідних документів, решта 40 % — на 13-му місяці після початку роботи, створення бізнесу або перенесення робочого місця.
Заявки подаються через державний портал iefponline. Станом на серпень 2026 року прийом заявок відкрито і триватиме до вичерпання передбаченого програмою фінансування. Заявку необхідно подати не пізніше ніж через 180 днів після початку дії трудового договору, створення власного бізнесу або перенесення робочого місця.
Програма Emprego Interior MAIS є частиною політики Португалії щодо залучення працівників і підприємців у внутрішні райони країни, які стикаються з відтоком населення та дефіцитом робочої сили. Вона не поширюється автоматично на будь-який переїзд до Португалії — нове місце проживання та, залежно від ситуації, місце роботи повинні знаходитися на території муніципалітету або парафії, включеної IEFP до переліку внутрішніх територій.
