Президент Португалії Марселу Ребелу де Соуза підписав нову редакцію закону про громадянство, яка суттєво посилює умови натуралізації для іноземців. Закон набере чинності після опублікування в Diário da República.
Головна зміна стосується терміну проживання, необхідного для подання заяви на громадянство. Для більшості іноземців він збільшується з 5 до 10 років, а для громадян країн ЄС та держав Співдружності португаломовних країн — до 7 років. Крім того, термін відраховуватиметься не з моменту подання заяви на посвідку на проживання, а з дати видачі першої картки резидента.
Реформа також вводить додаткові вимоги до інтеграції. Претендентам на громадянство потрібно буде підтвердити знання португальської мови на рівні A2, пройти тест на знання культури, історії, прав і обов’язків громадян, підтвердити прихильність демократичним принципам, наявність достатніх коштів для існування та відсутність серйозних судимостей.
Окрема частина реформи, пов’язана з можливістю втрати громадянства у разі тяжких злочинів, залишається на розгляді Конституційного суду. Раніше суд уже визнав неконституційними низку положень, пов’язаних з автоматичною відмовою у громадянстві та нечіткими підставами для його скасування.
Для іноземців, які розглядали Португалію як одну з найшвидших юрисдикцій ЄС для отримання громадянства через легальне проживання, реформа означає різке подовження горизонту планування. Особливо помітно це може позначитися на власниках посвідки на проживання та інвесторах за програмою Golden Visa: сама програма резидентства, за наявними даними, не змінюється, проте шлях від резидентства до громадянства стає довшим.
Посилення правил відбувається на тлі швидкого зростання кількості іноземців у Португалії. За даними AIMA, на кінець 2024 року в країні проживало понад 1,5 млн іноземних громадян, що приблизно вдвічі більше, ніж три роки тому. Найбільшою групою є бразильці — понад 450 тис. легальних резидентів.
За доступними оцінками, серед найбільших груп іноземців у Португалії також є громадяни Індії, Анголи, України, Кабо-Верде, Непалу, Бангладеш, Великої Британії, Гвінеї-Бісау та Пакистану. За даними, що наводяться з посиланням на попередню статистику AIMA за 2024 рік, чисельність українців у Португалії оцінювалася приблизно в 79,2 тис. осіб.
Окремо за лінією тимчасового захисту, за даними Prague Process, на лютий 2025 року в Португалії проживали близько 56,7 тис. українців зі статусом тимчасового захисту. За деякими оцінками, чисельність українців у Португалії може сягати 300 тис. осіб.
У Чехії на 31 грудня 2025 року було зареєстровано 1 131 197 іноземців – на 37 108 більше, ніж роком раніше (+3,4%), випливає із даних МВС та статистичного блоку Чеського статистичного управління, які наводить інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
За оцінкою МВС, іноземці становлять 10,38% населення країни (для розрахунку використовувалася чисельність населення 10 897 178 осіб станом на 30 вересня 2025 року). Це означає, що «корінне населення» (жителі без іноземного громадянства) становить близько 9,766 млн осіб (оцінка за різницею показників).
Структура легального перебування на кінець 2025 року включала 343 876 осіб із тимчасовим перебуванням, 394 265 — з ПМП і 393 056, зареєстрованих за режимом тимчасового захисту. Найбільша концентрація іноземців фіксується в Празі (32,4% усіх зареєстрованих іноземців) і в Середньочеському краї (14,5%).
Рейтинг: топ-10 громадянств серед іноземців у Чехії (31.12.2025)
| Місце | Країна | Кількість осіб |
|---|---|---|
| 1 | Україна | 612 953 |
| 2 | Словаччина | 125 280 |
| 3 | В’єтнам | 69 685 |
| 4 | Росія | 37 524 |
| 5 | Румунія | 21 287 |
| 6 | Польща | 17 631 |
| 7 | Болгарія | 17 562 |
| 8 | Монголія | 14 908 |
| 9 | Філіппіни | 14 530 |
| 10 | Угорщина | 12 111 |
Населення Євросоюзу при збереженні поточних демографічних трендів буде старіти і після середини десятиліття почне скорочуватися, а при сценарії нульової чистої міграції падіння може стати різким – приблизно до 294 млн осіб до 2100 року, свідчать розрахунки на базі проекцій Eurostat (EUROPOP2023).
Згідно з базовим сценарієм Eurostat, який передбачає подальшу позитивну чисту міграцію, чисельність населення ЄС зросте з 446,7 млн у 2022 році до піку 453,3 млн у 2026 році, після чого буде поступово знижуватися до 419,5 млн до 2100 року (мінус 6,1% до 2022 року).
Разом з тим Eurostat публікує і альтернативні сценарії (чутливі тести), включаючи варіант нульової чистої міграції. У такому сценарії підсумкова чисельність населення ЄС до кінця століття виявляється істотно нижчою – оціночно близько 294 млн осіб, що означає скорочення приблизно на третину від рівнів середини 2020-х років. На ці відмінності вказують також візуалізації, підготовлені на основі даних Eurostat, які цитують регіональні ЗМІ.
Ключовим драйвером зниження чисельності населення є негативний природний приріст. За оцінкою Eurostat, у 2022-2100 рр. в ЄС може народитися близько 291,3 млн осіб при 416,6 млн смертей (чисте скорочення через природний рух – близько 125,3 млн), тоді як кумулятивна чиста міграція в базовому сценарії частково компенсує втрати, додаючи близько 98,1 млн осіб.
На рівні окремих країн розбіжності ще помітніші. У базовому сценарії Eurostat найбільше зниження чисельності населення до 2100 року очікується, зокрема, в Латвії та Литві (більш ніж на третину), а також у Греції. При цьому низка країн, навпаки, демонструють зростання чисельності населення за рахунок міграції, включаючи Люксембург та Ірландію.
Окремо зазначається, що для Хорватії базовий сценарій Eurostat передбачає зниження населення з близько 3,86 млн у 2022 році до близько 2,82 млн у 2100 році, при цьому в сценаріях з більш жорсткими міграційними передумовами підсумкові значення можуть бути нижчими
За даними Eurostat станом на кінець липня 2025 року під тимчасовим захистом у країнах ЄС перебувають 4 373 455 громадян України. За місяць їхня кількість зросла на 30 980 осіб, тобто приблизно на 0,71% порівняно з червневим рівнем — динаміка помірна, але стабільна, що вказує на таке, що зберігається, хоча й не сплескове, переміщення людей у пошуках безпеки. Переважна більшість бенефіціарів цього режиму — близько 98,4% — становлять саме українці, що робить групу отримувачів допомоги вкрай однорідною і вимагає сфокусованих заходів інтеграції.
Розподіл за країнами залишається концентрованим: ключове навантаження несуть Німеччина, Польща і Чехія. У Німеччині перебуває близько 1 196 645 осіб — порядку 27,8% від загальної кількості; у Польщі — близько 992 505 осіб (приблизно 23%); у Чехії — близько 378 420 осіб (близько 8,8%). Сукупно це майже три п’ятих усіх отримувачів захисту, тому саме ці економіки та їхні соціальні системи першими реагують на будь-які зміни притоку: у великих агломераціях загострюються питання доступності житла, зростає потреба у шкільних місцях і курсах мови, а муніципальні бюджети стикаються з безперервними зобов’язаннями.
В таких умовах політика прийому неминуче зміщується до порядку денного інтеграції. На перший план виходять прискорене визнання кваліфікацій, інтенсивні мовні програми, доступ до дитячих садків і шкіл, а також інструменти перекваліфікації. Ринок праці стає головним амортизатором: що швидше люди переходять у формальну зайнятість, то нижче бюджетне навантаження і тим помітніший мультиплікативний ефект для внутрішнього попиту. Водночас саме житлове питання залишається ключовим ризиком: концентрація у столичних та індустріальних регіонах підштовхує орендні ставки вгору і підвищує соціальну напруженість. Ефективними відповідями виглядають адресні субсидії на оренду, прискорена реновація та будівництво соціального житла, а також більш рівномірний розподіл розміщення між муніципалітетами.
Нарешті, критично важливою стає передбачуваність фінансування та міжвідомча координація на рівні ЄС і національних урядів. Навіть за поточного «м’якого» місячного приросту ненадійні джерела коштів швидко перетворюють керовану ситуацію на проблему локальних бюджетів. На горизонті найближчих місяців ключовими індикаторами стійкості будуть темпи приросту отримувачів захисту, частка працевлаштованих, показники шкільної та дошкільної інтеграції, динаміка орендних ставок у регіонах концентрації та швидкість переходу від екстрених заходів до довгострокових програм. Загалом картина стабільного, але такого, що триває, зростання за високої концентрації в Німеччині, Польщі та Чехії вимагає переведення зусиль із короткострокової допомоги на системну інтеграцію — саме це дозволить знизити бюджетні витрати і перетворити гуманітарну відповідь на стійкий соціально-економічний результат.
БІЖЕНЦІ, ЄС, ЖИТЛО, Міграція, НІМЕЧЧИНА, ПОЛЬЩА, РИНОК ПРАЦІ, СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА, тимчасовий захист, Українці
Нідерланди, які традиційно приваблюють мігрантів з усього світу, продовжують демонструвати стійке зростання кількості іноземців на своїй території. Це зростання зумовлене як економічними можливостями країни, так і розвиненою системою соціального захисту. Розглянемо основні групи мігрантів, їхню роль в економіці, а також демографічні тенденції, пов’язані з міграцією.
На початок 2025 року чисельність населення Нідерландів становить близько 18 мільйонів осіб. Згідно з офіційними даними, близько 25% населення країни мають міграційне походження (включно з першим і другим поколінням мігрантів). Прямий приріст населення за рахунок міграції останніми роками стабільно перевищує 100 тисяч осіб щорічно.
У структурі мігрантів можна виділити кілька груп.
Мігранти з країн Європейського Союзу
Найбільшу частку мігрантів становлять громадяни країн ЄС, зокрема Польщі, Румунії та Болгарії. Польські мігранти, кількість яких перевищує 200 тисяч осіб, займають провідні позиції, особливо в сільському господарстві, будівництві та логістиці.
Близький Схід і Африка
Значну групу становлять мігранти з Сирії, Іраку, Афганістану та країн Північної Африки. Багато з них приїхали до Нідерландів як біженці. Кількість сирійців у країні оцінюють майже в 100 тисяч осіб. Основна увага приділяється їхній інтеграції через програми професійної підготовки та вивчення мови.
Мігранти з Туреччини та Марокко
Традиційні міграційні спільноти Нідерландів включають турків і марокканців, багато з яких переїхали ще в 1960-1970-х роках. Сьогодні їхня чисельність сягає близько 400 тисяч осіб (кожна група), і вони відіграють важливу роль у малому бізнесі та сфері послуг.
Південна Азія
Останніми роками спостерігається зростання мігрантів з Індії та Пакистану, які працюють переважно в ІТ-секторі та інших висококваліфікованих галузях. Кількість індійців перевищила 50 тисяч, і ця група демонструє значний потенціал для економічного зростання країни.
Латинська Америка і Кариби
Сильний історичний вплив на міграційні потоки чинять колишні колонії Нідерландів, такі як Суринам, Кюрасао і Аруба. Громадяни цих територій мають спрощений доступ до країни, що робить їх значущою групою.
Українці
З початком війни в Україні 2022 року кількість українських мігрантів різко зросла. На кінець 2024 року в Нідерландах налічується за різними оцінками від 70 до 100 тисяч громадян України. Вони активно зайняті в сільському господарстві, охороні здоров’я та сфері логістики.
За останні десять років населення Нідерландів зросло майже на 1,2 мільйона осіб. Основний фактор цього зростання – міграція. Якщо на початку 2010-х років приріст населення забезпечувався як за рахунок природного збільшення, так і за рахунок міграції, то останніми роками внесок мігрантів став домінуючим. Істотні зміни в структурі населення спостерігаються і за віковими категоріями. Мігранти з молодіжних груп (18-35 років) значно скорочують проблему старіння нації, яка гостро стоїть перед багатьма європейськими країнами. Мігранти відіграють важливу роль у таких галузях, як:
До 2030 року експерти прогнозують подальше зростання кількості мігрантів, що пов’язано як з триваючим припливом трудових мігрантів, так і з глобальними викликами, такими як кліматичні зміни і міжнародні конфлікти. Нідерланди залишаються однією з найбільш відкритих країн Європи, здатних ефективно інтегрувати іноземців.
Джерело: http://relocation.com.ua/analiz-mihratsii-ta-hrup-mihrantiv-u-ni/
Relocation проаналізував стан свіжих даних щодо міграції в Італії та вивів низку тенденцій і особливостей. Станом на початок 2025 року в Італії офіційно проживає 5,2 мільйона мігрантів, що становить близько 9% від загального населення країни, яке дорівнює 58,5 мільйонам осіб. У нашому дослідженні ми спираємося на офіційні дані країни. Слід мати на увазі, що за різними оцінками в Італії ще близько 4 млн мігрантів може проживати незаконно. Італія залишається важливим пунктом тяжіння для мігрантів завдяки географічному положенню, економічним можливостям і членству в ЄС.
Мігранти відіграють досить значущу роль в економіці країни, займаючи робочі місця в секторах, де спостерігається нестача місцевої робочої сили.
Деталізований аналіз основних груп мігрантів
Зайнятість мігрантів за галузями
Сільське господарство:
Понад 30% працівників – мігранти, переважно з Північної Африки та Східної Європи.
Сезонний характер роботи робить цю галузь особливо залежною від мігрантів.
Будівництво:
Близько 20% працівників – мігранти, особливо з Албанії, України та Північної Африки.
Послуги та домашній персонал:
Мігранти займають до 60% робочих місць, включно з прибиранням, доглядом за дітьми та літніми людьми.
Ресторанний і готельний бізнес:
Значну частину персоналу (до 40%) складають мігранти з Азії та Східної Європи.
Промисловість і виробництво:
Мігранти з Азії (особливо китайці) відіграють ключову роль у текстильній промисловості.
Система допомоги мігрантам в Італії
Центри прийому мігрантів:
На півдні країни, особливо в Сицилії та Лампедузі, діють центри для тимчасового розміщення мігрантів. Надається соціальна допомога – фінансова підтримка для біженців і прохачів притулку, а також програми інтеграції: мовні курси, професійна перепідготовка. Діти мігрантів мають право на безкоштовну освіту в державних школах. Безкоштовний доступ до первинної медичної допомоги для всіх мігрантів, незалежно від їхнього статусу.
Мігранти відіграють важливу роль в економіці Італії, займаючи ключові позиції в сільському господарстві, будівництві та сфері послуг. Однак успішна інтеграція цих груп вимагає комплексного підходу, що включає соціальну підтримку, освітні ініціативи та правовий захист. Зусилля щодо поліпшення умов для мігрантів допоможуть Італії не тільки зберегти стабільність на ринку праці, а й поліпшити загальний економічний клімат.
Джерело: http://relocation.com.ua/analiz-migratsii-v-italii-ot-relocation/
