Як повідомляє Experts.news, Польща зберегла статус головного напрямку для українців, які оформляють дозвіл на проживання в ЄС поза механізмом тимчасового захисту: у 2025 році на цю країну припало 72% усіх перших дозволів на проживання, виданих громадянам України в Євросоюзі, свідчать дані Eurostat.
Загалом українці отримали в країнах ЄС 335 096 тис. перших дозволів на проживання. Виходячи з частки Польщі, йдеться приблизно про 241 тис. дозволів, виданих українцям польською владою.
Така концентрація помітно виділяє українську міграцію серед інших великих груп громадян третіх країн. Для порівняння: Польща також стала головним напрямком для білорусів і видала 87,1% усіх перших дозволів на проживання, отриманих громадянами Білорусі в країнах ЄС.
Для українців головною причиною оформлення дозволу на проживання залишається працевлаштування. Причому 86,3% усіх перших дозволів на проживання, наданих українцям у ЄС з метою роботи, було видано саме Польщею.
Сама Польща у 2025 році видала громадянам країн поза межами ЄС 467,3 тис. перших дозволів на проживання, посівши третє місце в Євросоюзі після Іспанії та Німеччини.
При цьому за кількістю дозволів, пов’язаних із роботою, Польща залишається абсолютним лідером ЄС: у країні було видано 318,2 тис. перших трудових дозволів на проживання. Eurostat зазначає, що серед основних їхніх отримувачів були громадяни України та Білорусі.
Статистика перших дозволів на проживання не враховує українців, які перебувають у Польщі або інших країнах ЄС на підставі тимчасового захисту.
Як повідомляє Experts Club, країни Євросоюзу у 2025 році видали громадянам третіх країн близько 3,9 млн перших дозволів на проживання, що на 10,1 %, або 355,35 тис., більше, ніж у 2024 році.
Це стало максимальним показником з початку ведення порівняльної статистики Eurostat у 2008 році.
Головним чинником зростання стала трудова міграція. Кількість перших дозволів, пов’язаних із роботою, збільшилася за рік на 179,7 тис., або на 16,1%, і сягнула близько 1,3 млн. На роботу припало 33,6 % усіх виданих перших дозволів на проживання.
Кількість дозволів за сімейними обставинами зросла на 14,1 % — приблизно до 1,1 млн, або 28,1 % від загальної кількості.
Ще близько 600 тис. дозволів на проживання, або 15,5%, були пов’язані з освітою. Їхня кількість зросла на 9%.
Близько 22,8% дозволів було видано з інших підстав, включаючи міжнародний захист. У цій категорії кількість дозволів на проживання скоротилася на 0,9%.
Найбільшою групою отримувачів перших дозволів стали громадяни України — 335,1 тис., далі йшли Індія з 227,6 тис. та Марокко з 202,1 тис.
Лідером серед країн ЄС за загальною кількістю нових дозволів стала Іспанія, яка видала 635,4 тис. дозволів на проживання.
Дані не включають осіб, які мають тимчасовий захист, зокрема мільйони українців, які покинули країну після початку повномасштабної війни.
Як повідомляє Еxperts Club, громадяни України у 2025 році отримали 335,1 тис. перших дозволів на проживання в країнах Євросоюзу, посівши перше місце серед громадян усіх держав за межами ЄС, свідчать дані Eurostat.
На українців припало 8,7% усіх перших дозволів на проживання, виданих у ЄС громадянам третіх країн. Друге місце посіли громадяни Індії — 227,6 тис., або 5,9%, третє — Марокко з 202,1 тис., або 5,2%.
Порівняно з 2024 роком кількість перших дозволів на проживання, виданих українцям, збільшилася на 13,6%. Роком раніше їх було близько 295 тис. Таким чином, попри продовження дії механізму тимчасового захисту, потік українців, які переходять або спочатку оформлюють інші підстави для легального проживання в ЄС, залишається значним.
Основною причиною отримання першого дозволу на проживання українцями була робота. За даними Eurostat, приблизно дві третини дозволів, виданих українським громадянам у 2025 році, були пов’язані з працевлаштуванням.
Головним напрямком залишалася Польща: на її частку припало 72% усіх перших дозволів на проживання, виданих українцям у ЄС.
При цьому Eurostat окремо наголошує, що ці показники не включають осіб, які користуються тимчасовим захистом у зв’язку з повномасштабним вторгненням Росії в Україну. Тимчасовий захист враховується в окремій статистиці, тому 335,1 тис. дозволів відображають інші підстави проживання — насамперед роботу, сім’ю, освіту та інші категорії.
Загалом країни ЄС у 2025 році видали близько 3,9 млн перших дозволів на проживання громадянам третіх країн.
Eurostat, EXPERTS CLUB, дозвіл на проживання, ЄС, Міграція, УКРАЇНА
Мешканці села Піддінгтон у графстві Оксфордшир провели символічний референдум щодо виходу зі складу Великої Британії на знак протесту проти планів уряду розмістити поблизу великий центр для шукачів притулку, повідомляє The Daily Telegraph.
За «незалежність» Піддінгтона проголосували 285 осіб, проти — 26, ще один бюлетень було визнано недійсним. Явка склала близько 92%. Юридичної сили голосування не має і не запускає жодної процедури виходу села зі складу Великої Британії.
Приводом для незвичайного референдуму стали плани британського Міністерства внутрішніх справ (Home Office) переобладнати частину колишнього військового об’єкта Bicester Garrison Site A, розташованого між Піддінгтоном та Upper Arncott, у тимчасовий центр розміщення осіб, які подали заяви про надання притулку.
Згідно з офіційною документацією, об’єкт розрахований максимум на 1 256 осіб, переважно самотніх дорослих чоловіків. Для порівняння: населення самого Піддінгтона становить близько 350 осіб, тому потенційна кількість мешканців центру може більш ніж утричі перевищити чисельність села.
Проєкт передбачає використання існуючих будівель колишньої військової бази, будівництво модульного житла, створення медичної та соціальної інфраструктури, систем безпеки, парковок і рекреаційних зон. Заявка уряду наразі перебуває на стадії розгляду.
Місцева влада також виступила з критикою процедури підготовки проєкту. Рада округу Червелл повідомила, що до оголошення урядових планів муніципалітет не консультували, а про намір відкрити центр влада дізналася лише незадовго до публічного оголошення в червні. Рада вимагає від уряду додаткових роз’яснень щодо безпеки, навантаження на інфраструктуру, поліції та соціальних служб.
Організатори голосування наголошують, що ідея «незалежності» була насамперед способом привернути увагу центрального уряду. Після референдуму в селі навіть обговорюється жартівлива назва «Князівство Піддінгтон» та інші символічні атрибути окремої держави.
Британська влада, у свою чергу, пояснює створення великих спеціалізованих центрів прагненням поступово відмовитися від розміщення шукачів притулку в готелях. Міністерство внутрішніх справ заявляє, що колишні військові об’єкти мають забезпечити більш кероване та менш дороге розміщення людей, які очікують на рішення щодо своїх заяв. Уряд розраховує таким чином скоротити витрати більш ніж на 1 млрд фунтів стерлінгів.
При цьому рішення про створення центру в Bicester Garrison остаточно ще не ухвалено. На офіційній сторінці Home Office зазначено, що використання нових військових майданчиків можливе лише після проходження необхідних оцінок, погоджень та процедур планування.
Першоджерело — публікація The Daily Telegraph від 16 вересня 2026 року.
Європейська комісія не підтверджує, що безвізовий режим між Вірменією та Євросоюзом буде запроваджено саме у 2029 році, хоча Єреван розраховує завершити процес лібералізації візового режиму до цього терміну. Ця інформація підтверджується актуальними заявами представників ЄС та офіційними документами Єврокомісії.
Офіційна представниця Єврокомісії Паула Піньо 7 вересня заявила на брифінгу в Брюсселі, що зараз занадто рано встановлювати конкретну дату скасування віз.
«Поки що занадто рано прогнозувати, чи стане 2029 рік або якась інша дата моментом візової лібералізації», — заявила представниця Єврокомісії.
Таким чином, 2029 рік є метою уряду Вірменії, а не узгодженим із ЄС терміном. Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян раніше кілька разів заявляв, що Єреван розраховує домогтися лібералізації візового режиму до 2029 року. Зокрема, 24 серпня, представляючи програму уряду на 2026–2031 роки, він повідомив, що Вірменія має намір домогтися скасування короткострокових віз для поїздок до ЄС «протягом 2029 року».
Діалог між ЄС та Вірменією щодо візової лібералізації було офіційно розпочато 9 вересня 2024 року, а 5 листопада 2025 року Єврокомісія передала вірменській владі План дій щодо лібералізації візового режиму — Visa Liberalisation Action Plan, VLAP.
План передбачає виконання Вірменією вимог за чотирма основними напрямками: безпека документів та біометрія, управління кордонами, міграцією та притулком, громадський порядок і безпека, а також фундаментальні права. Фіксованого календарного терміну в документі немає — процес триває стільки, скільки необхідно для виконання всіх критеріїв.
У липні голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн також дала зрозуміти, що ЄС не прив’язує рішення до конкретного року. Вона зазначила, що Вірменія демонструє хороший прогрес, але назвала процес merit-based, тобто таким, що залежить від фактичного виконання встановлених критеріїв.
Вірменія наразі є єдиною країною-партнером, з якою ЄС веде активний новий діалог щодо візової лібералізації, зазначала Єврокомісія. Наступні оціночні місії мають перевірити виконання решти вимог.
Після успішного завершення всіх етапів Єврокомісія має запропонувати зміни до європейського візового законодавства, після чого рішення має пройти необхідні процедури в ЄС. Тому виконання Вірменією технічних критеріїв саме по собі ще не означає автоматичного скасування віз у заздалегідь визначену дату.
Як повідомляє Сербський Економіст, поліція Чорногорії вислала з країни шістьох громадян України, яких підозрюють у створенні мережі співпраці з однією з «високоризикових організованих злочинних угруповань» (ОЗУ), що діють у країні.
За даними поліції, операція тривала кілька днів і була спрямована на виявлення іноземців, перебування та діяльність яких можуть становити загрозу внутрішній та національній безпеці країни. У результаті перевірок поліція заявила про виявлення зв’язків шести українців віком від 28 до 33 років з однією з організованих злочинних груп.
Після перевірки поліція ініціювала скасування тимчасового захисту, яким користувалися ці громадяни України. Потім щодо всіх шести осіб було ухвалено рішення про видворення із забороною на повернення до Чорногорії строком на п’ять років. Їх примусово вивезли з країни через аеропорт Подгориці та прикордонний перехід Божай на кордоні з Албанією.
Ще одному громадянину України, який зараз перебуває за межами Чорногорії, заборонили в’їзд до країни з тих самих підстав. Таким чином, заходи торкнулися семи осіб: шістьох було виселено, ще один отримав заборону на в’їзд.
Під час операції у перевірених вилучили різні засоби зв’язку, GPS-пристрої для відстеження переміщень, безпілотники, засоби для зв’язку між людьми та інші предмети. Поліція заявила, що продовжить перевірки іноземців у рамках заходів щодо протидії загрозам національній безпеці.
При цьому важливо уточнити юридичний аспект повідомлення: поліція говорить саме про підозру у співпраці з організованим злочинним угрупованням та результати оперативних перевірок. В офіційному повідомленні немає інформації про вирок суду, що набрав чинності, щодо цих громадян або про висунуті їм кримінальні звинувачення. Тому називати їх членами злочинного угруповання на підставі опублікованих даних поки що некоректно.
Українська громада після 2022 року стала однією з найбільших іноземних громад невеликої Чорногорії. Реальну кількість українців із чинним тимчасовим захистом зараз можна обережно оцінювати в 6–7 тис. осіб.
Зі звичайними дозволами на проживання та постійним місцем проживання ситуація менш прозора. Остання знайдена повна розбивка МВС за національностями показувала, що станом на 31 жовтня 2023 року 5 208 громадян України мали регульований тимчасовий або постійний дозвіл на проживання в Чорногорії. Більш свіжих офіційних публічних даних саме щодо українських посвідок на тимчасове проживання/постійне проживання за 2026 рік МВС поки що не наводить. Тому стверджувати, наприклад, що зараз рівно 5 тис. або 7 тис. українців мають звичайні посвідки на тимчасове проживання, не можна. У 2025 році місцеві ЗМІ з посиланням на реєстраційні дані МВС оцінювали всю українську громаду в 10 тис. осіб. Це близько 1,6% населення країни. Для порівняння використовується останній перепис, згідно з яким постійне населення Чорногорії становить 623 633 особи.
