Прем’єр-міністр Румунії Лука Нікулеску заявив, що можливе об’єднання Румунії та Республіки Молдова залежить від волі громадян обох держав, однак нинішнім пріоритетом Бухареста залишаються зміцнення двостороннього економічного співробітництва та підтримка вступу Молдови до Європейського Союзу. Про це глава румунського уряду повідомив 27 жовтня 2026 року в інтерв’ю TVR Moldova під час офіційного візиту до Кишинева.
«Це відбудеться тоді, коли цього захочуть громадяни обох країн», — заявив Нікулеску, відповідаючи на запитання про перспективи об’єднання.
За його словами, між Румунією та Молдовою існують тісні історичні, культурні та економічні зв’язки, тому питання можливого об’єднання залишається предметом суспільної дискусії.
При цьому прем’єр підкреслив, що наразі румунський уряд зосереджений на подальшому зближенні двох держав та прискоренні європейської інтеграції Молдови.
Нікулеску здійснив перший закордонний візит після вступу на посаду прем’єр-міністра Румунії саме до Кишинева, де провів переговори з молдавським колегою Васіле Тофаном та президентом Майєю Санду.
Під час переговорів сторони приділили особливу увагу розширенню торговельно-економічного співробітництва, розвитку енергетичної інфраструктури, транспортних зв’язків та залученню румунських інвестицій.
За словами Нікулеску, товарообіг між Румунією та Молдовою у 2025 році сягнув приблизно 4,5 млрд євро. Румунські інвестиції забезпечили створення близько 12 тис. робочих місць на території Молдови.
Одним із пріоритетів двостороннього співробітництва залишається розвиток транспортних коридорів через річку Прут. Сторони обговорили прискорення будівництва мосту в районі Унген, модернізацію прикордонної інфраструктури та організацію спільного контролю на переході Кантемір — Фелчіу.
У енергетичній сфері обговорювалося розширення електричних з’єднань між двома країнами, зокрема будівництво лінії Бельці — Сучава.
Крім того, Молдова зацікавлена у закупівлі природного газу, який видобуватиметься на румунському шельфі Чорного моря в рамках проєкту Neptun Deep після його введення в експлуатацію.
Під час візиту прем’єри також ознайомилися з ходом реалізації проєкту модернізації підстанції Кишинів, яка є частиною нової лінії електропередачі Вулканешти — Кишинів протяжністю 157 км.
Нова енергетична інфраструктура має зміцнити незалежність Молдови від поставок електроенергії через Придністровський регіон та розширити можливості імпорту з європейського ринку.
Окрему увагу сторони приділили участі румунського бізнесу в молдовській економіці. Серед перспективних напрямків названо промисловість, енергетику, технології та транспортну інфраструктуру.
Прем’єр-міністр Молдови Васіле Тофан також запропонував розглядати країну як майданчик для участі румунських компаній у проєктах відновлення України.
Питання регіональної безпеки стало ще однією важливою темою переговорів на тлі триваючої російської війни проти України.
Тофан заявив, що безпека України, Молдови та Румунії тісно взаємопов’язана, а російські повітряні атаки та порушення повітряного простору створюють загрози для всього регіону.
За словами молдовського прем’єра, з початку повномасштабної війни в повітряному просторі країни було зафіксовано понад 100 несанкціонованих прольотів.
Нікулеску підтвердив намір Бухареста продовжувати підтримку європейської інтеграції Молдови, зокрема сприяння відкриттю решти переговорних кластерів до кінця 2026 року.
Таким чином, румунський уряд розглядає економічну інтеграцію, розвиток спільної інфраструктури та вступ Молдови до ЄС як першочергові напрямки співпраці. Можливе політичне об’єднання двох держав залишається окремим питанням, вирішення якого, згідно з позицією Нікулеску, має ґрунтуватися на волевиявленні їхніх громадян.
Румунія та Республіка Молдова мають спільний кордон протяжністю близько 680 км, тісні мовні та культурні зв’язки. Більша частина території сучасної Молдови входила до складу Румунії у 1918–1940 роках. Після розпаду СРСР Республіка Молдова проголосила незалежність 27 серпня 1991 року. Румунія є членом Євросоюзу з 2007 року, тоді як Молдова отримала статус кандидата на вступ до ЄС у червні 2022 року, а офіційні переговори про приєднання розпочалися в червні 2024 року.
Як повідомляє Experts.news, ціни на автомобільне пальне та мастила для особистого транспорту в країнах Європейського Союзу у вересні 2026 року зросли на 31,4% порівняно з вереснем минулого року, повідомило статистичне управління ЄС (Євростат).
Найбільше подорожчання зафіксовано в Болгарії (+42,2%), Естонії (+40,6%) та Литві (+40,2%). Найнижчі темпи зростання цін спостерігалися в Угорщині (+6,9%), Ірландії (+17,7%) та Швеції (+19,9%).
Рейтинг країн ЄС за темпами подорожчання пального у вересні 2026 року, % рік до року:
1. Болгарія — +42,2%
2. Естонія — +40,6%
3. Литва — +40,2%
4. Чехія — +37,5% 5–15. Інші країни ЄС із зростанням понад 30% — за даними Євростату, загалом таких країн було 15 разом із Болгарією, Естонією, Литвою та Чехією.
5. Португалія — +30,3%
6. Швеція — +19,9%
7. Ірландія — +17,7%
8. Угорщина — +6,9%
За даними Євростату, у вересні порівняно із серпнем дизельне пальне в ЄС подорожчало на 5,9%, бензин — на 6,7%. У серпні відповідне зростання становило 8,3% та 3,3%.
За даними українського моніторингу роздрібних цін, середня вартість бензину А-95 в Україні наприкінці вересня становила близько 89,3 грн за літр, дизельного пального — 98,4 грн за літр. На початку місяця ці показники становили відповідно близько 80,3 грн та 91,4 грн за літр.
Таким чином, протягом вересня бензин А-95 подорожчав приблизно на 11,1%, дизельне пальне — на 7,7%.
Водночас ці показники відображають зміну цін протягом одного місяця, тоді як наведений рейтинг Євростату ґрунтується на річній динаміці. Тому без зіставних даних за вересень 2025 року Україну некоректно включати до загального рейтингу країн за річними темпами подорожчання.
Українська металургія переживає дуже складні часи, ймовірність збереження галузі для участі її у післявоєнному відновлення невелика, й причиною є не тільки війна, але й обмеження з боку Європейського Союзу, заявив керівник офісу генерального директора групи «Метінвест» Олександр Водовіз, передає кореспондент агентства «Інтерфакс-Україна».
«В металургії половина підприємств збанкрутувала. Й не через війну… Чи готова металургія забезпечити recovery? Давайте доживемо до того recovery, бо так, як все йде, не доживемо. Треба тверезо дивитися правді в очі: підприємства розбомблені, ми говоримо не про мільйони доларів збитків, а про мільярди», – заявив він на четвертому експортному форумі «Економічної правди» в Києві цього тижня.
Окрім необхідності відбудувати після війни металургійні комбінати Водовіз також наголосив на кадровій проблемі, яка була гострою ще до війни, коли європейські підприємства переманювали до себе українських працівників. За його словами, незважаючи на збитки, «Метінвест» наразі зберігає персонал, але це гостра проблема.
«Чи зможемо ми забезпечити (recovery)? Якщо відбудуємо підприємства та знайдемо людей», – зазначив він.
Водовіз також заявив, що для української металургії наразі серед головних питань – забезпечити рівень експортних квот до ЄС, який був щонайменше у 2025 році.
За його словами, метсектор України не ставить під сумнів стратегічну мету інтегруватися до внутрішнього ринку ЄС, але останні дії з боку Брюсселя – запровадження вуглецевого податку CBAM та обмежених квоти, які попри обіцянки жодним чином не враховують факту війни в Україні та понесених українською галуззю збитків, змушують сумніватися у двосторонньому русі до цієї мети.
Представник «Метінвесту» уточнив, що наразі квоти складають 40% від експорту минулого року.
«В нас проблема номер один, це, звичайно, удари по металургійним заводам, в нас розбиті всі метпідприємства, зруйновані, не працюють. По «Запоріжсталі» чотири дні назад знову приліт – сім ракет. І в цій ситуації ми намагаємося пояснити європейцям, аби вони зробили нам скидки за квотами», – описав ситуацію Водовіз.
Як повідомлялось, «Укрметалургпром» критикував рішення ЄС щодо обмеження поставок української металопродукції, яка перші три роки після повномасштабної агресії РФ, постачалася до Європи без мит. На переконання асоціації, Україна наразі не становить загрози європейським виробникам, бо через війну виробництво сталі в країні спочатку впало з 40 млн тонн до 7,5 млн тонн, а зараз майже всі метпідприємства зупинені через обстріли.
Європейський Союз зіткнувся із суттєвими розбіжностями під час погодження багаторічного бюджету на 2028–2034 роки, що створює ризики затримки затвердження фінансової підтримки України обсягом до €100 млрд, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
За підсумками саміту Європейської ради 15–16 жовтня 2026 року лідери держав-членів не змогли погодити основні параметри нової фінансової рамки. Досягнення політичного компромісу до кінця року залишається метою переговорів, однак не має статусу юридично обов’язкового терміну.
Початковий проєкт Єврокомісії, представлений у липні 2025 року, передбачав бюджет обсягом €1,763 трлн у постійних цінах 2025 року, або майже €2 трлн у поточних цінах. Проте 10 жовтня 2026 року Ірландія, яка головує в Раді ЄС, запропонувала скоротити фінансову рамку до €1,622 трлн. Таким чином, загальне зменшення становить €141 млрд, або близько 8%.
Найбільше скорочення передбачено для програм конкурентоспроможності, безпеки та інновацій — на €66,6 млрд. Фінансування зовнішньополітичних програм може зменшитися на €33,1 млрд, а регіонального розвитку й сільського господарства — на €32,2 млрд.
Основні суперечності виникли між державами — найбільшими донорами бюджету, зокрема Німеччиною, Нідерландами та Швецією, і країнами, зацікавленими у збереженні аграрних та регіональних субсидій. Додатковий тиск створюють зростання оборонних витрат, необхідність технологічної модернізації та погашення боргів програми NextGenerationEU.
За бюджетними документами, на обслуговування та погашення спільних європейських запозичень у 2028–2034 роках передбачено приблизно €149,3 млрд у цінах 2025 року. Це обмежує ресурси для нових інвестиційних програм.
Європейський парламент виступає проти скорочення бюджету. Його переговорна позиція передбачає фінансові можливості приблизно на €316 млрд більші за ірландський варіант з урахуванням окремого фінансування боргових зобов’язань.
Для України принципове значення має збереження спеціального резерву, який у новому компромісному документі становить €88,869 млрд у цінах 2025 року. У поточних цінах це відповідає приблизно €100 млрд, заявленим Єврокомісією.
Механізм передбачає використання грантів, бюджетних гарантій і кредитних інструментів для підтримки економіки, відновлення інфраструктури та європейської інтеграції України. Однак передбачені кошти поки не є затвердженим фінансуванням, а їхнє фактичне виділення залежатиме від подальших рішень ЄС.
Ситуацію ускладнює виборчий цикл у Європі, зокрема парламентські вибори в Іспанії наприкінці 2026 року та президентські вибори у Франції навесні 2027 року. Це може спонукати окремі уряди відкладати непопулярні рішення щодо збільшення бюджетних внесків.
За оцінкою Experts Club, можливі три сценарії: досягнення компромісу до кінця 2026 року, перенесення домовленостей на першу половину 2027 року або тривале затягування переговорів до завершення наступного року.
«Головний ризик для України полягає не в безпосередньому скороченні запропонованих €100 млрд, а в можливому відтермінуванні юридичного оформлення та практичного запуску фінансової підтримки після 2027 року», — зазначається в аналітичному висновку Experts Club.
Водночас затримка ухвалення бюджету не означатиме автоматичного припинення європейського фінансування, оскільки договори ЄС передбачають тимчасове продовження чинних бюджетних параметрів. Проте це може ускладнити запуск нових програм, зокрема механізмів довгострокової підтримки України.
20 жовтня Угорщина заблокувала черговий етап переговорного процесу щодо вступу України та Молдови до Європейського Союзу, відмовившись погодити результати попередньої перевірки законодавства за двома останніми нерозкритими переговорними кластерами. Позицію Будапешта не підтримали решта 26 країн ЄС, повідомляє «Європейська правда» з посиланням на європейських дипломатів.
Відповідне рішення обговорювалося на засіданні робочої групи Ради ЄС з питань розширення (COELA) у Брюсселі. Учасники планували узгодити результати скринінгу законодавства України та Молдови щодо переговорних кластерів №4 та №5, що є необхідним процедурним кроком перед їхнім офіційним відкриттям.
Однак представник Угорщини відмовився підтримати узгодження документів, незважаючи на позицію решти держав Євросоюзу.
Як повідомили The Kyiv Independent три європейські дипломати, представники інших країн попросили угорську делегацію пояснити причини відмови. За словами одного зі співрозмовників видання, Будапешт не навів нових аргументів, заявивши лише, що його позиція залишається незмінною.
На момент публікації офіційне представництво Угорщини при ЄС не надало виданню коментаря.
Четвертий переговорний кластер «Зелений порядок денний та сталий взаємозв’язок» охоплює транспортну політику, енергетику, трансевропейські мережі, екологічне законодавство та боротьбу зі зміною клімату.
П’ятий кластер «Ресурси, сільське господарство та політика згуртованості» передбачає узгодження норм у сфері аграрної політики, продовольчої безпеки, ветеринарного та фітосанітарного контролю, рибальства, регіонального розвитку, а також фінансових і бюджетних положень.
Обидва блоки мають істотне значення для економічної інтеграції України в ЄС, оскільки стосуються доступу сільськогосподарської продукції на європейський ринок, транспортних перевезень, енергетичної інфраструктури та майбутніх механізмів розподілу європейських бюджетних коштів.
Нове блокування відбулося через тиждень після попереднього просування переговорного процесу.
13 жовтня Рада ЄС офіційно відкрила для України та Молдови два переговорні кластери: № 2 «Внутрішній ринок» та № 3 «Конкурентоспроможність та інклюзивне зростання». Вони об’єднують 17 переговорних розділів, зокрема питання конкуренції, підприємництва та економічного регулювання.
Як повідомляв Рада ЄС, на той момент для обох країн було відкрито чотири з шести кластерів, передбачених процедурою вступу.
Попереднє рішення стало можливим після того, як Угорщина зняла заперечення щодо відкриття другого та третього кластерів на тлі ухвалення Верховною Радою 12 жовтня змін до законодавства про освіту, що стосуються прав національних меншин.
Раніше Будапешт пов’язував просування переговорів із забезпеченням мовних та освітніх прав угорської громади на Закарпатті.
За даними The Kyiv Independent, нинішня затримка може виявитися тимчасовою. Європейські дипломати розраховують, що решту двох переговорних кластерів вдасться офіційно відкрити в грудні 2026 року.
Ірландія, яка головуватиме в Раді ЄС у другому півріччі 2026 року, має намір продовжувати обговорення цього питання на наступних засіданнях робочої групи з питань розширення.
При цьому жовтневе рішення Угорщини не скасовує вже відкриті переговорні кластери й не означає припинення переговорів про вступ України та Молдови до ЄС. Воно затримує необхідне узгодження документів для подальшого просування обох країн.
Україна та Молдова отримали статус кандидатів на вступ до ЄС у червні 2022 року. У грудні 2023 року Європейська рада ухвалила рішення про початок переговорів, а перша міжурядова конференція відбулася у червні 2024 року.
Процедура вступу передбачає приведення національного законодавства у відповідність до законодавства ЄС, проведення інституційних реформ та узгодження 35 переговорних розділів, більшість із яких об’єднано в шість тематичних кластерів. Відкриття всіх кластерів є етапом переговорів, але саме по собі не означає завершення процесу вступу.
Прем’єр-міністр Латвії Андріс Кулбергс виступив за повне припинення видачі туристичних віз громадянам Росії на рівні Європейського Союзу. На його думку, такі обмеження необхідні для протидії гібридним загрозам, з якими стикаються європейські держави.
Як повідомила газета Financial Times 18 жовтня 2026 року, Кулбергс в інтерв’ю виданню закликав усі країни ЄС посилити візову політику щодо російських громадян, наголосивши на необхідності єдиного підходу до питань безпеки.
За словами глави латвійського уряду, країна щодня стикається з гібридними загрозами з боку Росії, зокрема спробами незаконного перетину кордону, використанням міграційних потоків для дестабілізації ситуації, а також ризиками диверсій і розвідувальної діяльності.
Кулбергс зазначив, що у 2026 році Латвія очікує найбільшого за останні п’ять років міграційного тиску на свої кордони. Він вважає, що обмеження туристичних поїздок росіян до Європи має стати одним із превентивних заходів безпеки.
Особливу увагу латвійський прем’єр звернув на Францію, Італію та Іспанію, які залишаються найбільшими країнами ЄС за кількістю виданих російським громадянам шенгенських віз.
За даними Європейської комісії, на ці три держави припадає понад 70% віз, виданих росіянам у 2025 році. Загалом минулого року громадяни РФ отримали понад 600 тис. шенгенських віз.
Питання подальшого посилення візових обмежень обговорювалося під час засідання Європейської ради у Брюсселі 15-16 жовтня. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив, що ЄС має можливості для додаткового обмеження приватних і ділових поїздок російських громадян.
За інформацією Financial Times, Франція також розглядає суттєве посилення візових обмежень, зокрема щодо колишніх російських військовослужбовців. Італія демонструє готовність обговорювати додаткові заходи, хоча раніше ці країни не підтримували повної заборони туристичних віз.
Водночас загальноєвропейського рішення про припинення видачі туристичних віз росіянам поки не ухвалено. Видача короткострокових шенгенських віз залишається компетенцією національних органів держав-членів ЄС, які розглядають заяви відповідно до спільного Візового кодексу.
Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну Євросоюз уже запровадив низку обмежень. Зокрема, 12 вересня 2022 року було припинено дію угоди про спрощений візовий режим між ЄС та Росією.
Це призвело до збільшення вартості оформлення віз, посилення вимог до документів і продовження строків розгляду заяв.
У листопаді 2025 року Європейська комісія додатково обмежила видачу багаторазових шенгенських віз громадянам РФ, які проживають і подають заяви в Росії, зберігши окремі винятки.
У липні 2026 року ЄС також ухвалив правову основу для обмеження видачі короткострокових віз російським військовослужбовцям і колишнім учасникам бойових дій проти України. Відповідні положення передбачають винятки з гуманітарних причин та інших визначених законодавством підстав.
За оцінками Європейської комісії, кількість шенгенських віз, які щорічно видаються російським громадянам, скоротилася приблизно з 4 млн до початку повномасштабної війни до 618 тис. у 2025 році.
Пропозиція Латвії передбачає подальше посилення цих обмежень і фактичне припинення туристичних поїздок росіян до країн Шенгенської зони на підставі нових туристичних віз.
Андріс Кулбергс очолює уряд Латвії з 28 травня 2026 року. Раніше він був депутатом Сейму та працював у парламентських комітетах із питань економіки, підприємництва, енергетики й регіональної політики. Латвія є членом Європейського Союзу та НАТО і має спільний кордон із Росією та Білоруссю.
Джерело: Financial Times, інтерв’ю від 18 жовтня 2026 року
