Попит на короткострокову оренду житла в ЄС через онлайн-платформи продовжував зростати на початку 2026 року. У січні–березні гості провели 144,3 млн ночей у закладах короткострокового розміщення, заброньованих через Airbnb, Booking або Expedia. Це на 9,7% більше, ніж у I кварталі 2025 року, і на 16,6% вище за показник I кварталу 2024 року, повідомив Eurostat 2 липня.
Найшвидше зростання продемонструвала Мальта — плюс 30,5% у річному вимірі. Далі йдуть Словенія — плюс 24,7%, Словаччина — плюс 23,5% та Кіпр — плюс 22,3%. Двозначне зростання також зафіксовано у Фінляндії, Чехії, Ірландії, Хорватії, Греції, Німеччині, Італії, Швеції, Польщі, Естонії, Латвії та Литві.
Серед найбільших туристичних ринків ЄС усі сім найбільш відвідуваних країн також продемонстрували зростання. Німеччина додала 14,9%, Італія — 14,7%, Польща — 11,9%, Франція — 8,1%, Іспанія — 6,5%, Португалія — 4,9%, Австрія — 4%. Це означає, що ринок зростає не лише в малих країнах із низькою базою, а й у великих туристичних економіках.
Eurostat уточнює, що йдеться саме про гостьові ночі в короткостроковому розміщенні через платформи, а не про готелі та кемпінги. Наприклад, якщо сім’я з чотирьох осіб зупиняється в квартирі на три ночі, це вважається як 12 гостьових ночей. Дані публікуються як експериментальна статистика і ґрунтуються на інформації, яку платформи передають Eurostat безпосередньо.
Регіональна статистика публікується із затримкою. За даними за IV квартал 2025 року, найпопулярнішими регіонами для короткострокової оренди через платформи були Андалусія в Іспанії — 9,9 млн ночей, Канарські острови — 8,2 млн та Іль-де-Франс у Франції — 7,2 млн. До десятки найпопулярніших регіонів увійшли лише території трьох країн — Іспанії, Франції та Італії.
Для інвесторів ця статистика означає, що орієнтуватися лише на загальне зростання ринку вже недостатньо. Потрібно зважати на конкретну країну, місто, сезонність, місцеві обмеження для Airbnb та Booking, податки, правила реєстрації та конкуренцію з готелями. У Європі короткострокова оренда, як і раніше, зростає, але стає дедалі більш регульованим і професійним бізнесом.
Ринок короткострокової туристичної оренди в Іспанії переживає найбільше скорочення за останні роки: кількість об’єктів розміщення на цифрових платформах у травні 2026 року знизилася на 10,7 % у річному вимірі, повідомляє Інститут статистики Іспанії (INE).
За даними INE, за рік з ринку зникло 40 836 тис. об’єктів туристичного житла. Це стало другим за глибиною падінням пропозиції за всю історію ведення такої статистики відомством.
Незважаючи на річне зниження, до початку високого літнього сезону ринок частково відновився порівняно з листопадом 2025 року: пропозиція зросла на 3,4%, або на 11,237 тис. об’єктів. У травні в Іспанії налічувалося 341,001 тис. діючих об’єктів туристичного житла, які сукупно забезпечували 1,71 млн спальних місць. У середньому на один об’єкт припадало близько п’яти місць.
Скорочення пропозиції торкнулося всіх основних туристичних регіонів країни. Найбільш помітне падіння зафіксовано у Валенсійському співтоваристві, де ринок втратив майже 12 тис. об’єктів за рік, а загальний фонд активних пропозицій скоротився до 51,268 тис. Це призвело до того, що регіон поступився другим місцем за обсягом пропозиції Каталонії.
Андалусія, незважаючи на скорочення на 5,527 тис. об’єктів, зберегла статус найбільшого ринку туристичного житла в Іспанії — 90,649 тис. квартир і вілл. Каталонія втратила 5,546 тис. об’єктів, але залишилася серед лідерів із 51,3 тис. активних пропозицій.
На острівних ринках також зафіксовано зниження. На Канарських островах кількість об’єктів скоротилася на 2,33 тис., до 48,356 тис., а на Балеарських островах — на 3,057 тис., до 21,304 тис. пропозицій.
На рівні провінцій найбільшими ринками залишаються туристичні узбережжя. Лідирує Малага з 45,176 тис. об’єктів, далі йдуть Аліканте з 32,148 тис. та Лас-Пальмас з 26,998 тис.
Якщо розглядати окремі муніципалітети, найбільша концентрація туристичного житла припадає на Мадрид — 10 836 тис. об’єктів. Далі йдуть місто Малага — 8 288 тис., Барселона — 8 231 тис., Марбелья — 6 987 тис. та Севілья — 6 937 тис. об’єктів.
Аналітики пов’язують скорочення пропозиції з посиленням муніципального регулювання, відкликанням ліцензій та зростанням політичного тиску на сектор короткострокової оренди. В Іспанії вже кілька років посилюється конфлікт між туристичною галуззю, власниками житла та місцевими мешканцями, які стикаються з дефіцитом доступної довгострокової оренди та зростанням цін у великих містах і курортних районах.
Для ринку нерухомості це означає зміну фази. Туристична оренда залишається прибутковим сегментом, але стає більш зарегульованою та ризикованою для інвесторів. Якщо раніше ключовим фактором були висока заповненість та туристичний потік, то тепер дедалі більшого значення набувають ліцензія, муніципальні обмеження, правовий статус об’єкта та стійкість локації до можливих заборон.
Для покупців нерухомості в Іспанії це важливий сигнал: об’єкт, який раніше розглядався як інструмент короткострокової оренди, може втратити частину інвестиційної привабливості у разі зміни місцевих правил. Особливо це стосується перегрітих туристичних зон, де влада найактивніше обмежує короткострокову оренду житла.
Водночас скорочення пропозиції туристичних квартир може підтримати ринок готелів та апарт-готелів, а також частково повернути частину житла в довгострокову оренду. Однак швидко вирішити проблему доступності житла це навряд чи дозволить: попит на проживання у великих містах та туристичних регіонах залишається високим, а нова пропозиція обмежена.
Літо – найкращий час для невеликих подорожей, нових вражень і відкриття місць, які часто залишаються поза увагою туристів. Для того щоб побачити середньовічний замок, прогулятися серед лавандових полів, помилуватися краєвидами Дніпра з висоти або відвідати каньйон зі скелями віком у мільярди років, зовсім не обов’язково їхати далеко від столиці.
Журналісти відділу культури інформаційного агентства”Інтерфакс-Україна” підготували добірку цікавих локацій у Київській області та неподалік від неї, які чудово підійдуть для подорожі вихідного дня. У нашому маршруті – історичні пам’ятки, природні дива, мальовничі парки та місця, де можна відпочити від міського шуму, зробити красиві світлини й просто насолодитися літом.
Крім того, з детальним списком культурних подій у Києві можна ознайомитись на Instagram-сторінці ty_kyiv.
ty_kyiv є офіційним інформпартнером сайту Open4business.
Відстань від Києва: близько 180 км, орієнтовно 2,5–3 години автомобілем.
Якщо вам здається, що для вражаючих природних краєвидів потрібно їхати в Карпати чи за кордон, Буцький каньйон легко змінить цю думку. Це одна з найкрасивіших природних локацій Центральної України, яку часто називають українським Гранд-Каньйоном.
Каньйон розташований на річці Гірський Тікич у Черкаській області. Його головна особливість — величезні гранітні скелі заввишки до 30 метрів, яким, за оцінками геологів, близько 2 мільярдів років. Саме тому місцеві пейзажі виглядають настільки незвично для України.
Ще одна родзинка локації — мальовничий водоспад Вир. Колись тут працював старовинний водяний млин, а сьогодні це одна з найпопулярніших фотозон каньйону.
Тут можна:
– прогулятися вздовж скель та оглядових майданчиків;
– влаштувати пікнік із видом на каньйон;
– фотографувати неймовірні пейзажі;
– спостерігати за скелелазами, які часто тренуються на місцевих скелях;
– зустріти світанок або захід сонця над річкою.
Особливо красиво в Буках у червні, липні та серпні, коли скелі контрастують із яскравою зеленню берегів. У сонячну погоду вода набуває насичених відтінків, а краєвиди нагадують кадри з туристичних буклетів про Норвегію чи Канаду.
Ідеальний формат поїздки — виїхати з Києва зранку, провести кілька годин біля каньйону, прогулятися селом Буки та повернутися додому ввечері з повною галереєю фотографій і відчуттям, ніби побували значно далі, ніж за три години від столиці.
Відстань від Києва: близько 90 км, приблизно 1,5 години автомобілем.
Якщо вам хочеться хоча б на день відчути себе героєм історичного роману, вирушайте до Радомишля. Тут серед гранітних скель та водоспадів височіє справжній замок, який більше нагадує середньовічну фортецю десь у Франції чи Німеччині, ніж туристичну локацію на Житомирщині.
Колись на цьому місці працювала папірня Києво-Печерської лаври, де виготовляли папір для друку перших українських книг. Сьогодні тут розташований замок-музей із найбільшою в Україні колекцією домашніх ікон. У залах можна побачити сотні старовинних образів, кожен із яких має власну історію.
Та головне в Радомислі — атмосфера. Вузькі кам’яні сходи, високі башти, дзвіниця з панорамним видом, містки над водою, гранітні валуни та парк із водоспадами створюють відчуття, ніби ви потрапили в іншу епоху.
Тут можна:
– піднятися на оглядову вежу та побачити місто з висоти;
– прогулятися ландшафтним парком серед островів і водоспадів;
– відвідати музей української домашньої ікони;
– покататися човном у теплий сезон;
– зробити десятки атмосферних фото без натовпів туристів.
Особливо красиво влітку, коли територія потопає в зелені, а вода навколо замку віддзеркалює його башти, створюючи справді казковий пейзаж.
Відстань від Києва: близько 25 км, 30–40 хвилин автомобілем.
Якщо хочеться втекти від шумного міста, але не витрачати пів дня на дорогу, Межигір’я — один із найкращих варіантів. Колись ця територія була закритою резиденцією президента-втікача Віктора Януковича, а сьогодні перетворилася на величезний парк, відкритий для всіх охочих.
Площа комплексу перевищує 140 гектарів, тому за один день обійти все доволі складно. Тут є доглянуті алеї, десятки клумб, озера, фонтани, набережна Київського моря та оглядові майданчики з красивими панорамами.
Одна з найпопулярніших локацій — знаменитий дерев’яний будинок “Хонка”, який став символом надмірної розкоші колишньої влади. Не меншої уваги заслуговують зоопарк, де живуть страуси, фазани, павичі та олені, а також колекція ретроавтомобілів.
Тут можна:
– орендувати велосипед або електрокар і досліджувати територію;
– прогулятися вздовж набережної Київського моря;
– побачити легендарну “Хонку”;
– відвідати зоопарк та кінний клуб;
– влаштувати пікнік на газонах;
– зробити сотні красивих фото серед квітів та ландшафтних композицій.
Особливо вражає Межигір’я влітку, коли територія буквально потопає у квітах і зелені. Тут легко забути, що за кілька десятків хвилин звідси — центр Києва. Саме тому багато відвідувачів повертаються сюди знову і знову: не за історією політичних скандалів, а за спокоєм, природою та можливістю провести день на свіжому повітрі.
Відстань від Києва: близько 110 км, приблизно 1,5 години автомобілем.
Якщо вам хочеться побачити місце, яке більше нагадує кадри з фільму або листівку з туристичного журналу, ніж звичайну локацію на Житомирщині, вирушайте до Коростишівського каньйону.
Колись тут видобували граніт. Коли кар’єр припинив роботу, його поступово заповнила вода. Так з’явилося озеро з напрочуд чистою водою, оточене високими скелями та сосновим лісом. Саме поєднання бірюзової води, гранітних берегів і сосен зробило це місце одним із найпопулярніших напрямків для відпочинку поблизу Києва.
У сонячну погоду вода набуває неймовірного смарагдового відтінку, через що каньйон часто називають українськими “Мальдівами”. Саме тому сюди регулярно приїжджають фотографи, блогери та всі, хто шукає красиві локації для відпочинку.
Тут можна:
– влаштувати пікнік просто біля води;
– прогулятися навколо кар’єру та знайти панорамні точки для фото;
– позасмагати на гранітних плитах;
– покупатися у спекотний літній день;
– покататися на сапах;
– зустріти світанок або захід сонця над озером.
Окремий бонус — атмосфера. На відміну від багатьох туристичних місць, тут немає відчуття метушні. Сосни створюють природну прохолоду навіть у спекотні дні, а високі скелі додають пейзажу особливого характеру.
Найкращий час для поїздки — з червня до вересня. Багато хто приїжджає сюди лише на кілька годин, але нерідко залишається майже на весь день. Адже Коростишівський каньйон — це саме той випадок, коли дорога займає півтори години, а враження залишаються надовго.
Відстань від Києва: близько 45 км, приблизно 50 хвилин автомобілем.
Хочете на кілька годин перенестися на тисячу років назад і побачити, яким був Київ за часів князів? Тоді вам до парку “Київська Русь” у селі Копачів. Це не просто музей під відкритим небом, а справжня подорож у часі.
Тут відтворюють дитинець стародавнього Києва V–XIII століть у натуральну величину. Масивні дерев’яні укріплення, княжі палати, сторожові вежі та старовинні брами дозволяють відчути атмосферу епохи, коли Київ був столицею однієї з найбільших держав Європи.
Але найцікавіше починається тоді, коли історія оживає. У різні дні тут проходять лицарські турніри, театралізовані вистави, кінні шоу, фестивалі середньовічної культури та реконструкції історичних битв. Іноді можна побачити справжні поєдинки на мечах або почути, як звучала давня музика Київської Русі.
Тут можна:
– піднятися на дерев’яні оборонні вали та оглянути територію з висоти;
– відвідати княжі палати та середньовічні експозиції;
– покататися верхи або у кареті;
– спробувати себе у стрільбі з лука;
– побачити лицарські турніри та кінні вистави;
– зробити атмосферні фотографії, ніби ви потрапили в історичний фільм.
Особливо парк подобається сім’ям із дітьми, адже тут історію можна не лише читати у підручнику, а буквально доторкнутися до неї руками. А дорослі часто зізнаються, що захоплюються не менше за дітей.
Якщо Буцький чи Коростишівський каньйон — це про природу, то “Київська Русь” — це можливість на один день відчути себе князем, дружинником або гостем стародавнього Києва. І все це менш ніж за годину їзди від столиці.
Відстань від Києва: близько 140 км, приблизно 2–2,5 години автомобілем.
Якщо хочеться побачити Дніпро таким, яким його бачили художники, поети та мандрівники сотні років тому, варто хоча б раз поїхати на Канівські гори. Це місце зовсім не схоже на звичний образ рівнинної України. Тут високі пагорби раптово обриваються до води, а краєвиди настільки масштабні, що перехоплює подих.
Саме тут знаходиться Тарасова гора — місце поховання Тараса Шевченка. Проте Канівські гори — це не лише про історію. Це одна з найкрасивіших природних локацій центральної України, де можна побачити десятки кілометрів дніпровських схилів, лісів і водних просторів.
У ясну погоду з оглядових майданчиків відкриваються панорами, заради яких сюди спеціально приїжджають фотографи. Особливо красивими гори стають на світанку або перед заходом сонця, коли Дніпро починає буквально світитися золотом.
Тут можна:
– піднятися на Тарасову гору;
– відвідати музей Тараса Шевченка;
– зробити панорамні фото Дніпра;
– прогулятися екологічними стежками Канівського природного заповідника;
– влаштувати пікнік із видом на річку;
– зустріти один із найкрасивіших заходів сонця поблизу Києва.
Є ще одна причина, чому сюди варто приїхати. Канівські гори — це місце, де можна буквально відчути масштаб України. Тут немає гучних атракціонів, фудкортів чи натовпів туристів. Є лише вітер, запах трав, безмежний Дніпро і відчуття спокою, якого так бракує у великому місті.
Це одна з тих локацій, куди їдуть не за фотографіями, а за емоціями. А вже потім повертаються додому з сотнями кадрів у телефоні.
Відстань від Києва: близько 85 км, приблизно 1 година автомобілем.
Якщо вам хочеться хоча б на день відчути себе героєм костюмованого фільму про європейську аристократію, вирушайте до дендропарку “Олександрія” у Білій Церкві. Це не просто парк, а справжня зелена перлина України, яка існує вже понад 230 років.
Наприкінці XVIII століття парк створила графиня Олександра Браницька — одна з найбагатших жінок того часу. Для його облаштування запрошували архітекторів і садівників із різних країн Європи. Сьогодні “Олександрія” є найбільшим дендропарком України та займає понад 400 гектарів.
Тут немає атракціонів чи гучних розваг. Сюди їдуть за красою, тишею та атмосферою. Старовинні колонади, романтичні містки, водоспади, ставки, острови та сотні видів рослин створюють відчуття, ніби ви гуляєте територією старовинного європейського маєтку.
Особливу атмосферу парку створюють його архітектурні пам’ятки: колонада “Луна”, Китайський місток, Руїни, Ротонда та численні скульптури. Кожна локація має свою історію та легенди.
Тут можна:
– провести кілька годин серед вікових дубів і рідкісних дерев;
– покататися човном по ставках;
– влаштувати романтичну прогулянку мальовничими алеями;
– зробити атмосферні фото біля колон, мостів і водоспадів;
– поспостерігати за качками, лебедями та білками;
– влаштувати сімейний пікнік на природі.
Найкрасивіше “Олександрія” виглядає на початку літа, коли парк буквально вибухає зеленню та цвітінням. Але навіть у спекотний липневий день тут легко знайти прохолоду під кронами старовинних дерев.
Багато відвідувачів порівнюють парк із відомими садами Європи. І найприємніше, що для цього не потрібно летіти до Франції чи Австрії — достатньо години дороги від Києва.
Це місце для тих, хто хоче не просто поставити галочку в списку туристичних локацій, а по-справжньому відпочити, сповільнитися і насолодитися красою, яка не виходить із моди вже понад два століття.
Відстань від Києва: близько 80 км, приблизно 1–1,5 години автомобілем.
Є місця, які складно пояснити фотографією. Їх потрібно побачити на власні очі. Затоплена церква у Гусинцях — саме така локація.
Посеред величезного Канівського водосховища стоїть самотній старовинний храм, який ніби виринає просто з води. Здалеку здається, що це декорація до історичного фільму або кадр із містичного роману. Насправді ж це справжня пам’ятка з драматичною історією.
Колись на цьому місці було село Гусинці. У 1970-х роках під час створення Канівського водосховища десятки населених пунктів опинилися під водою. Людей переселили, будинки знесли, а от церква Святого Пророка Іллі дивом залишилася. Сьогодні вона стоїть на невеликому клаптику суші, оточена водою з усіх боків.
Саме ця історія надає місцю особливої атмосфери. Тут немає шумних атракціонів чи туристичних розваг. Є лише вода, тиша і храм, який пережив ціле затоплене село.
Тут можна:
– пройти дамбою до самого храму;
– побачити одну з найнезвичніших церков України;
– зробити справді унікальні фотографії;
– помилуватися краєвидами Канівського водосховища;
– зустріти захід сонця над водою;
– відчути атмосферу місця, де історія буквально не пішла під воду.
Особливо красиво тут увечері. Коли сонце починає опускатися за горизонт, вода навколо храму набуває золотистих відтінків, а сама церква віддзеркалюється у водосховищі. У цей момент легко зрозуміти, чому багато мандрівників називають Гусинці однією з найромантичніших і водночас наймістичніших локацій поблизу Києва.
Якщо ви шукаєте місце не лише для красивих фото, а й для роздумів, спокою та перезавантаження, затоплена церква у Гусинцях точно заслуговує на місце у вашому літньому маршруті.
Відстань від Києва: близько 30–40 км, приблизно 40 хвилин автомобілем.
Якщо ви хоча б раз бачили в соцмережах безкраї лавандові поля, квіткові арки або фото серед тисяч квітів і думали, що це десь у Франції, цілком можливо, що насправді це був Добропарк.
За кілька років він перетворився на одну з найпопулярніших літніх локацій біля Києва. Це величезний ландшафтний парк, який змінюється залежно від сезону. Навесні сюди їдуть за тюльпанами, влітку — за лавандою, гортензіями та трояндами, восени — за яскравими природними кольорами.
Головна особливість Добропарку — масштаби. Тут висаджені мільйони квітів, а кожна зона оформлена так, щоб виглядати як окрема фотолокація. Саме тому парк давно став одним із найулюбленіших місць для сімейних прогулянок, романтичних побачень і фотосесій.
Тут можна:
– прогулятися серед величезних лавандових полів;
– зробити фото на десятках тематичних локацій;
– відпочити в затишних зонах просто неба;
– покататися на велосипедах або електрокарах;
– відвідати фудкорти та зони відпочинку;
– провести цілий день із дітьми серед природи та розваг.
Особливо красивим Добропарк стає в період цвітіння лаванди. У цей час повітря наповнюється ароматом квітів, а фіолетові поля простягаються настільки далеко, що нагадують пейзажі Провансу.
Багато хто приїжджає сюди за красивими світлинами, але залишається довше. Адже Добропарк — це не лише про фото. Це місце, де можна відпочити від міського ритму, повільно гуляти алеями, лежати на траві, пити каву серед квітів і хоча б на кілька годин відчути справжній літній настрій.
Якщо шукаєте локацію, де можна провести вихідний усією родиною, влаштувати романтичну прогулянку або просто перезавантажитися серед природи, Добропарк точно варто додати до свого літнього маршруту.
Відвідувачі Афінського Акрополя тепер можуть побачити західну сторону Парфенона у найбільш цілісному вигляді за останні приблизно 220 років після завершення одного з ключових етапів реставрації стародавнього храму.
Реставратори встановили два нових мармурових блоки на порожні місця західного фронтону. Саме цю сторону Парфенона відвідувачі бачать першою при вході на територію пам’ятки.
Міністерство культури Греції заявило, що завершення робіт відновлює архітектурну цілісність західного фронтону та дозволяє знову побачити пропорції й геометричну точність храму. Міністр культури Ліна Мендоні назвала оновлений вигляд Парфенона «справді вражаючим».
Роботи виконала Служба реставрації пам’яток Акрополя. За даними грецьких ЗМІ, це була одна з найскладніших реставраційних операцій останніх років: фахівці мали з’єднати збережені стародавні фрагменти з новим мармуром, точно обробити блоки, підняти їх на висоту та встановити в структуру пам’ятки без порушення історичної тканини будівлі.
Проєкт фінансується за рахунок європейських програм і є частиною довгострокової реставрації Акрополя, яка розпочалася у 1975 році. Реставратори використовують мармур із району Пентелікона — того самого джерела, звідки брали матеріал для будівництва Парфенона в античності.
Парфенон залишається головним символом Афін і однією з найбільш відвідуваних пам’яток Європи. За даними AP, Акрополь минулого року привабив близько 4,6 млн відвідувачів. Для Греції це не лише культурний, а й туристичний актив: відновлення зовнішнього вигляду храму підсилює привабливість Афін як напрямку для культурного туризму.
Парфенон був побудований у 447–432 роках до н. е. на Афінському Акрополі й присвячений богині Афіні. Храм вважається однією з головних пам’яток класичної давньогрецької архітектури. В античності його прикрашали скульптурні композиції, фризи, метопи та фронтони, багато з яких зображували міфологічні сцени й були частиною єдиного художнього ансамблю.
За свою історію Парфенон неодноразово змінював своє призначення: він був античним храмом, християнською церквою, мечеттю, а в період османського панування використовувався також як пороховий склад. У 1687 році під час війни між Венецією та Османською імперією в храм влучив снаряд, після чого стався вибух, що сильно зруйнував будівлю.
Ще один важкий удар по цілісності пам’ятки було завдано на початку XIX століття, коли британський дипломат лорд Елгін вивіз значну частину скульптурного оздоблення Парфенона до Великої Британії. Ці фрагменти, відомі як мармури Парфенона або Elgin Marbles, з 1816 року зберігаються в Британському музеї.
Греція протягом десятиліть домагається повернення скульптур, стверджуючи, що їх вивезення порушило цілісність пам’ятки та позбавило Парфенон частини його історичного й художнього змісту. Британський музей наполягає, що колекція була придбана законно в умовах тодішнього османського правління, проте Афіни вважають, що справжнього дозволу на вивезення ключових елементів храму не існувало.
Саме тому нинішня реставрація західного фронтону має не лише архітектурне, а й символічне значення. Греція демонструє, що продовжує відновлювати Парфенон як єдину пам’ятку світової культури, незважаючи на те, що значна частина його скульптурної спадщини досі залишається за межами країни.
У 2024 році представниця Мінкульту Туреччини заявила, що в османських архівах немає документа з султанською печаткою, який би підтверджував законний продаж або дозвіл на вивезення скульптур Парфенона лордом Елгіном. Це посилило позицію Греції у суперечці з Британським музеєм.
Місцеві бюджети за січень-травень 2026 року отримали 161,8 млн грн туристичного збору, що на 22,6%перевищує показники аналогічного періоду минулого року, йдеться в повідомленні Державної податкової служба України (ДПС).
Як зазначається в публікації на сайті відомства в четвер, лідерами за обсягами надходжень туристичного збору в регіональному розрізі став Київ (34,7 млн). За результатами 4 міс.-2026 м. Київ та Львівська область отримали однакові обсяги (по 22,5 млн грн), проте за результатами 5 міс.-2026 Львівщина відстає – 32,2 млн грн.
Також у ТОП-4 серед регіонів увійшли Івано-Франківська область – 27,8 млн грн та Закарпатська область – 14,7 млн грн.
Туристичний збір не сплачують місцеві жителі громади або особи, що орендують там житло на тривалий термін; особи, які приїхали у відрядження (за наявності наказу чи посвідчення); особи з інвалідністю, ветерани війни та учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; діти до 18 років; особи, які прибули за путівками на лікування до санаторіїв; взяті на облік як внутрішньо переміщені особи (ВПО).
У сучасних умовах кожна сплачена гривня туристичного збору допомагає регіонам підтримувати економічну стійкість, створювати нові робочі місця у сфері послуг та підвищувати конкурентоспроможність вітчизняного туризму.
Туристичний збір сплачують громадяни України, іноземці та особи без громадянства авансовим внеском перед тимчасовим розміщенням у місцях проживання (готелях, хостелах, садибах).
Податкові агенти – це суб’єкти господарювання, які надають послуги тимчасового розміщення (готелі, хостели, будинки відпочинку тощо), вони перераховують зібрані кошти до місцевого бюджету. Перелік таких агентів оприлюднюється на сайтах місцевих рад.
Ставки збору встановлюються місцевими радами за кожну добу проживання до 0,5% мінімальної зарплати для громадян України; до 5% – для іноземців.
Як повідомлялось, виторги Буковеля та Яремче за 4міс.-2026 зросли на 31% завдяки детінізації: на курортах Івано-Франківської області за 2026р проведено 211 фактичних перевірок суб’єктів господарювання, завдяки яким донараховано 7,3 млн грн штрафів, а також зафіксовані 46 неоформлених працівників.
Як повідомляє Сербський Економіст, туристичний потік до Чорногорії в I кварталі 2026 року знизився майже на 4% на тлі різкого падіння кількості гостей із Туреччини та триваючого скорочення російського сегмента, повідомляє статистичне управління Monstat.
У січні-березні 2026 року Чорногорія прийняла 169 419 тис. туристів, які здійснили 1,079 млн ночівель у всіх видах розміщення. У порівнянні з аналогічним періодом минулого року кількість туристів скоротилася на 6,4 тис., або на 3,8%, а кількість ночівель — на 41 тис., або на 3,7%.
Головним фактором зниження став турецький ринок. За даними Vijesti, у I кварталі громадяни Туреччини здійснили 60,359 тис. ночівель проти 114,477 тис. роком раніше. Таким чином, показник впав на 54 тис. ночівель, або на 47%. Особливо сильне падіння зафіксовано у приватному розміщенні: кількість ночівель турецьких громадян знизилася з 95,043 тис. до 44,744 тис.
Туроператори пов’язують спад з подіями кінця жовтня 2025 року, коли після інциденту в Подгориці за участю іноземних працівників з Туреччини та Азербайджану відбулися напади на майно та бізнеси турецьких громадян. Після цього уряд Чорногорії тимчасово ввів візовий режим для громадян Туреччини. У грудні 2025 року безвізовий режим було відновлено, але вже у скороченому форматі: термін перебування без візи зменшили з 90 до 30 днів.
Російський сегмент також продовжив скорочуватися. Тільки в приватному розміщенні громадяни Росії в I кварталі 2026 року здійснили 317 тис. ночівель проти 370 тис. роком раніше. Падіння склало 53 тис. ночівель, або 14%. За два роки російський турпотік до Чорногорії вже істотно скоротився: у 2023 році туристи з РФ здійснили близько 3,7 млн ночівель, а у 2025 році — близько 2,4 млн.
Частина втрат була компенсована іншими ринками, насамперед Сербією. За даними Vijesti, кількість ночівель гостей із Сербії в I кварталі зросла майже на 50 тис. порівняно з аналогічним періодом минулого року. Також збільшилася кількість ночівель туристів з Албанії, Німеччини та Боснії і Герцеговини, однак цього виявилося недостатньо, щоб перекрити падіння турецького та російського потоків.
Сербія залишається одним із ключових туристичних ринків для Чорногорії. За даними Національної туристичної організації Чорногорії, у 2025 році громадяни Сербії забезпечили 18,1% приїздів іноземних туристів, посівши перше місце серед зовнішніх ринків. У приватному розміщенні частка сербських туристів за ночівлями у 2025 році склала 25,6%, що також робить Сербію одним із головних джерел попиту для чорногорського туристичного сектору.
Українські туристи також входять до значущої групи гостей Чорногорії, особливо в приватному розміщенні. За даними Monstat за 2025 рік, на туристів з України припало 4,7% ночівель іноземних туристів в індивідуальному розміщенні, що порівняно з часткою Туреччини в цьому сегменті — 4,9%.
Офіційна місячна статистика показує, що в березні 2026 року в колективному розміщенні Чорногорії було 56 306 тис. прибуття та 123 913 тис. ночівель. Іноземці забезпечили 71,9% усіх ночівель, а основна частина припала на морські курорти — 72,4%. Серед іноземних туристів у березні лідирували гості з Сербії — 5 980 тис. прибуття, далі йшли Албанія, Німеччина, Китай, Туреччина, Росія та Україна.
https://t.me/relocationrs/2901
