Як повідомляє «Сербський економіст», Чорногорія розраховує вступити до Євросоюзу як повноправний і рівноправний член і не погоджується на модель, за якою нові держави отримають обмежені права, заявила 9 вересня міністр з європейських справ Майда Горчевич.
За її словами, Подгориця готова прийняти додаткові механізми захисту від можливого демократичного відкату після вступу до ЄС, але не хоче ставати «членом другого сорту» з обмеженим правом голосу або іншими тимчасовими обмеженнями.
Зараз у Євросоюзі обговорюються різні моделі майбутнього розширення, включаючи можливість тимчасово обмежувати окремі права нових членів у питаннях бюджету, зовнішньої політики або застосування права вето. Горчевич підкреслила, що Чорногорія готова до найжорсткіших механізмів контролю за верховенством права, але рівність членів вважає принциповою умовою.
При цьому Подгориця намагається заздалегідь розвіяти побоювання Брюсселя щодо можливих блокувань. Горчевич заявила, що Чорногорія не має наміру використовувати право вето як інструмент тиску і бачить себе скоріше в одній групі з невеликими та передбачуваними членами ЄС, такими як Словенія, Мальта чи країни Балтії.
Чорногорія залишається найбільш просунутим кандидатом на вступ до ЄС на Західних Балканах. Переговори тривають з 2012 року, відкрито всі 33 переговорні розділи. Після закриття в липні розділів щодо конкуренції та митного союзу кількість попередньо закритих розділів сягнула 18.
Уряд розраховує закрити решту розділів до кінця 2026 року й орієнтується на вступ до ЄС у 2028 році. Ще навесні Горчевич заявляла, що метою країни є саме повноправне членство, а не проміжний чи полегшений формат інтеграції.
Для України позиція Подгориці цікава ще й як можливий прецедент. Якщо Брюссель дійсно вирішить запровадити для нових учасників ЄС перехідні обмеження щодо права вето чи інших повноважень, така модель потенційно може застосовуватися й до інших країн Західних Балкан, які приєднаються пізніше. Така модель може застосовуватися й до інших країн-кандидатів на вступ до ЄС.
Європейська комісія не підтверджує, що безвізовий режим між Вірменією та Євросоюзом буде запроваджено саме у 2029 році, хоча Єреван розраховує завершити процес лібералізації візового режиму до цього терміну. Ця інформація підтверджується актуальними заявами представників ЄС та офіційними документами Єврокомісії.
Офіційна представниця Єврокомісії Паула Піньо 7 вересня заявила на брифінгу в Брюсселі, що зараз занадто рано встановлювати конкретну дату скасування віз.
«Поки що занадто рано прогнозувати, чи стане 2029 рік або якась інша дата моментом візової лібералізації», — заявила представниця Єврокомісії.
Таким чином, 2029 рік є метою уряду Вірменії, а не узгодженим із ЄС терміном. Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян раніше кілька разів заявляв, що Єреван розраховує домогтися лібералізації візового режиму до 2029 року. Зокрема, 24 серпня, представляючи програму уряду на 2026–2031 роки, він повідомив, що Вірменія має намір домогтися скасування короткострокових віз для поїздок до ЄС «протягом 2029 року».
Діалог між ЄС та Вірменією щодо візової лібералізації було офіційно розпочато 9 вересня 2024 року, а 5 листопада 2025 року Єврокомісія передала вірменській владі План дій щодо лібералізації візового режиму — Visa Liberalisation Action Plan, VLAP.
План передбачає виконання Вірменією вимог за чотирма основними напрямками: безпека документів та біометрія, управління кордонами, міграцією та притулком, громадський порядок і безпека, а також фундаментальні права. Фіксованого календарного терміну в документі немає — процес триває стільки, скільки необхідно для виконання всіх критеріїв.
У липні голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн також дала зрозуміти, що ЄС не прив’язує рішення до конкретного року. Вона зазначила, що Вірменія демонструє хороший прогрес, але назвала процес merit-based, тобто таким, що залежить від фактичного виконання встановлених критеріїв.
Вірменія наразі є єдиною країною-партнером, з якою ЄС веде активний новий діалог щодо візової лібералізації, зазначала Єврокомісія. Наступні оціночні місії мають перевірити виконання решти вимог.
Після успішного завершення всіх етапів Єврокомісія має запропонувати зміни до європейського візового законодавства, після чого рішення має пройти необхідні процедури в ЄС. Тому виконання Вірменією технічних критеріїв саме по собі ще не означає автоматичного скасування віз у заздалегідь визначену дату.
Ісландці на референдумі відхилили пропозицію відновити переговори про вступ країни до Європейського Союзу. 52,8 % проголосували «проти», 47,2 % — «за», явка була дуже високою — 82,5 %.
Голосування стосувалося не безпосередньо вступу до ЄС, а лише відновлення переговорів. Ісландія подала заявку ще у 2009 році, розпочала переговори, але фактично зупинила їх у 2013 році.
У разі позитивного результату нинішнього голосування після узгодження умов вступу знадобився б ще один референдум.
Одна з головних причин ісландського євроскептицизму — рибальство. Для острівної економіки особливо чутливим є питання передачі частини контролю над рибними ресурсами в рамках загальної політики ЄС.
Євросоюз з 5 серпня змінив умови надання тимчасового захисту окремим громадянам України, які підпадають під військові обов’язки. Нові заявники повинні будуть підтвердити, що вони виконали вимоги українського законодавства, мають звільнення від військової служби або законно покинули територію України.
Відповідні положення містяться у виконавчому рішенні Ради ЄС № 2026/1912, ухваленому 30 липня та опублікованому в Офіційному віснику Євросоюзу 4 серпня 2026 року. Рішення набрало чинності наступного дня після публікації.
Нове обмеження поширюється лише на осіб, які подають заяву на тимчасовий захист після набрання рішенням чинності. Українці, які вже отримали цей статус в одній із країн ЄС, зберігають свої права, і нові правила до них не застосовуються.
Для отримання тимчасового захисту новий заявник повинен буде підтвердити виконання своїх військових обов’язків в Україні. Як доказ може використовуватися паспорт із відміткою, що підтверджує законний виїзд із країни, або паперовий чи електронний документ про звільнення від служби чи виконання відповідних обов’язків. Рішення залежатиме від наявності документів, що підтверджують законність виїзду та статус заявника з точки зору українського законодавства.
Водночас Рада ЄС продовжила дію тимчасового захисту для громадян України ще на один рік — до 4 березня 2028 року. Раніше програма діяла до 4 березня 2027 року.
У Раді ЄС пояснили запровадження нової умови необхідністю одночасно забезпечувати захист переміщених осіб та враховувати оборонні потреби України. Країни Євросоюзу домовилися, що надалі тимчасовий захист має надаватися лише тим новим заявникам, які виконують свої військові обов’язки в Україні.
Тимчасовий захист надає українцям право на проживання в країнах ЄС, доступ до ринку праці, медичної допомоги, соціального забезпечення, житла та освіти для дітей.
За даними Ради ЄС, на кінець травня 2026 року тимчасовим захистом у Євросоюзі користувалися близько 4,38 млн осіб, які покинули Україну після початку повномасштабної війни.
Як повідомляє Сербський Економіст, Боснія і Герцеговина отримає 140,5 млн євро безоплатної фінансової допомоги від Євросоюзу після ратифікації Президією країни пакету IPA III на 2025–2027 роки.
Про завершення ратифікації 25 липня повідомила Делегація ЄС у Боснії та Герцеговині. Кошти призначені для наближення законодавства та інститутів країни до європейських стандартів, підтримки економічного розвитку та проведення реформ.
«Європейський Союз залишається найбільш послідовним партнером Боснії та Герцеговини», — йдеться у повідомленні представництва ЄС.
Фінансування надається в рамках Інструменту допомоги перед вступом IPA III. Згідно із затвердженою Єврокомісією програмою, із загальної суми 30 млн євро передбачено на 2025 рік, 38,5 млн євро — на 2026 рік та 72 млн євро — на 2027 рік. Весь обсяг фінансування є грантовим і не передбачає повернення коштів.
Програма охоплює чотири основні напрямки: верховенство права, фундаментальні права та демократію; державне управління та узгодження законодавства з нормами ЄС; «зелений» порядок денний та сталу інфраструктуру; підвищення конкурентоспроможності та інклюзивне економічне зростання.
https://t.me/relocationrs/3322
Майже 31,6 млн робочих місць у країнах Європейського Союзу у 2024 році забезпечувалися кінцевим попитом на європейські товари та послуги з боку держав, що не входять до ЄС, повідомив Євростат 20 липня 2026 року.
Цей показник становить 14,4 % загальної зайнятості в Євросоюзі. У 2010 році зовнішній попит забезпечував 22,6 млн робочих місць, або 11,5 % зайнятості. Таким чином, за 14 років кількість робочих місць, пов’язаних із закордонними споживачами, збільшилася приблизно на 9 млн.
Створена в ЄС завдяки кінцевому споживанню та інвестиціям за його межами валова додана вартість зросла з 1,3 трлн євро у 2010 році до 2,788 трлн євро у 2024 році. Її частка у загальній доданій вартості економіки Євросоюзу збільшилася з 13,3% до 17,2%.
Найбільшим зовнішнім ринком для європейської економіки залишаються США. Американський попит підтримував близько 6 млн робочих місць у ЄС, або 19,1% усієї зайнятості, пов’язаної з кінцевим попитом за межами блоку. На США також припадало 585,8 млрд євро доданої вартості — 21 % від загального обсягу.
Велика Британія забезпечувала попит, що підтримував 3,4 млн робочих місць у Євросоюзі, або 10,6 % відповідної зайнятості. Китай посідав третє місце з 3,1 млн робочих місць і часткою 9,8 %. При цьому за обсягом створеної доданої вартості Китай із 289,8 млрд євро випереджав Велику Британію, показник якої становив 276 млрд євро.
Швейцарський попит підтримував близько 1,5 млн робочих місць у ЄС і забезпечував 126,6 млрд євро доданої вартості.
Розрахунки Eurostat ґрунтуються на міждержавних таблицях FIGARO та враховують не лише працівників компаній, які безпосередньо експортують продукцію, а й зайнятість у всьому виробничому ланцюжку — у постачальників сировини, комплектуючих та послуг. Під зовнішнім кінцевим попитом розуміються товари та послуги, придбані за межами ЄС для споживання або інвестицій.
Eurostat також наводить ширший показник впливу експорту, що включає проміжні товари та послуги: у 2024 році експорт до країн за межами ЄС забезпечував 32,9 млн робочих місць, або 15 % загальної зайнятості, та створював 2,905 трлн євро доданої вартості.
Зростання залежності європейської зайнятості від зовнішніх ринків підвищує значення торговельних відносин ЄС із США, Великою Британією та Китаєм. Можливі мита, торговельні обмеження або зниження попиту в цих країнах можуть впливати не лише на європейських експортерів, а й на підприємства, що працюють у рамках пов’язаних із ними виробничих ланцюгів.
