Майже 31,6 млн робочих місць у країнах Європейського Союзу у 2024 році забезпечувалися кінцевим попитом на європейські товари та послуги з боку держав, що не входять до ЄС, повідомив Євростат 20 липня 2026 року.
Цей показник становить 14,4 % загальної зайнятості в Євросоюзі. У 2010 році зовнішній попит забезпечував 22,6 млн робочих місць, або 11,5 % зайнятості. Таким чином, за 14 років кількість робочих місць, пов’язаних із закордонними споживачами, збільшилася приблизно на 9 млн.
Створена в ЄС завдяки кінцевому споживанню та інвестиціям за його межами валова додана вартість зросла з 1,3 трлн євро у 2010 році до 2,788 трлн євро у 2024 році. Її частка у загальній доданій вартості економіки Євросоюзу збільшилася з 13,3% до 17,2%.
Найбільшим зовнішнім ринком для європейської економіки залишаються США. Американський попит підтримував близько 6 млн робочих місць у ЄС, або 19,1% усієї зайнятості, пов’язаної з кінцевим попитом за межами блоку. На США також припадало 585,8 млрд євро доданої вартості — 21 % від загального обсягу.
Велика Британія забезпечувала попит, що підтримував 3,4 млн робочих місць у Євросоюзі, або 10,6 % відповідної зайнятості. Китай посідав третє місце з 3,1 млн робочих місць і часткою 9,8 %. При цьому за обсягом створеної доданої вартості Китай із 289,8 млрд євро випереджав Велику Британію, показник якої становив 276 млрд євро.
Швейцарський попит підтримував близько 1,5 млн робочих місць у ЄС і забезпечував 126,6 млрд євро доданої вартості.
Розрахунки Eurostat ґрунтуються на міждержавних таблицях FIGARO та враховують не лише працівників компаній, які безпосередньо експортують продукцію, а й зайнятість у всьому виробничому ланцюжку — у постачальників сировини, комплектуючих та послуг. Під зовнішнім кінцевим попитом розуміються товари та послуги, придбані за межами ЄС для споживання або інвестицій.
Eurostat також наводить ширший показник впливу експорту, що включає проміжні товари та послуги: у 2024 році експорт до країн за межами ЄС забезпечував 32,9 млн робочих місць, або 15 % загальної зайнятості, та створював 2,905 трлн євро доданої вартості.
Зростання залежності європейської зайнятості від зовнішніх ринків підвищує значення торговельних відносин ЄС із США, Великою Британією та Китаєм. Можливі мита, торговельні обмеження або зниження попиту в цих країнах можуть впливати не лише на європейських експортерів, а й на підприємства, що працюють у рамках пов’язаних із ними виробничих ланцюгів.
Як повідомляє Experts.news – 20 липня президент США Дональд Трамп підписав три укази про введення додаткових мит у розмірі 50 % на окремі товари з Канади. Нові ставки мають набути чинності 19 серпня 2026 року й охоплюватимуть канадський імпорт на суму приблизно 20 млрд доларів, або близько 5,2% усіх поставок товарів із Канади до США за 2025 рік.
Вашингтон пояснює це рішення дискримінацією американських автомобілів, алкогольних напоїв та молочної продукції на канадському ринку. Однак американські мита вводяться не лише на аналогічні товари. Білий дім сформував три широкі переліки канадської продукції, які мають створити економічний тиск на різні галузі країни.
Яку продукцію торкнуться мита
До першої групи входять практично всі основні види алкогольних напоїв канадського виробництва: пиво, вино, вермут, сидр, інші ферментовані напої, етиловий спирт, віскі, ром, джин, горілка, лікери та інші міцні напої. Мито нараховуватиметься понад звичайні митні платежі.
Алкогольна прокламація є відповіддю на рішення більшості канадських провінцій припинити закупівлю та продаж американського алкоголю. За даними Білого дому, імпорт алкогольних напоїв із США до Канади з березня 2025 року по лютий 2026 року скоротився на 81% — з $718 млн до $137 млн.
Друга група охоплює молочну продукцію та інгредієнти для харчової промисловості. До переліку включено сухе та концентроване молоко, вершки, молочну сироватку, лактозу, молочні білки, казеїн та окремі суміші на основі молочних компонентів. Ці товари використовуються не лише в роздрібній торгівлі, а й у виробництві кондитерської продукції, дитячого харчування, спортивного харчування, хлібобулочних виробів та готових харчових сумішей.
Причиною цього рішення Вашингтон називає канадську систему тарифних квот на сир. США стверджують, що умови доступу американських постачальників до канадського ринку менш вигідні, ніж умови, надані виробникам з Євросоюзу в рамках угоди CETA.
Третій і найширший перелік включає продукцію, яка безпосередньо не пов’язана з автомобільним сектором. Серед неї — цемент, насіння та посадковий матеріал, квіти, мед, окремі харчові інгредієнти, ефірні олії, косметика, пластмасові вироби, упаковка, паперова продукція, деревні плити та меблі.
До переліку також увійшли одяг, текстиль, взуття, шкіряні вироби, головні убори, перуки, інструменти, рибальські вудки, басейни та частина спортивного інвентарю, включаючи хокейні клюшки та інше хокейне обладнання.
Таким чином, американські заходи можуть торкнутися як великих промислових підприємств, так і невеликих виробників вина, меблів, одягу, косметики, спортивних товарів та продукції для садівництва.
Які товари не потраплять під нові заходи
Білий дім виключив із нового режиму канадські енергоносії, калійні добрива, рибу та критично важливі мінерали. Не будуть повторно обкладатися митом товари, на які вже поширюються американські секторальні мита за статтею 232, включаючи багато видів сталі, алюмінію, міді, деревини, автомобілів, вантажівок та фармацевтичної продукції.
Це обмежує безпосередній масштаб рішення. США не вводять 50%-не мито на весь канадський імпорт, оскільки різке подорожчання нафти, газу, електроенергії, добрив та промислових металів завдало б серйозної шкоди самим американським підприємствам.
При цьому нові мита поширюються навіть на товари, що відповідають правилам походження угоди між США, Мексикою та Канадою (USMCA). Раніше такі товари могли переміщатися між трьома країнами без мит.
Що зміниться для американських споживачів
Формально мито сплачує американська компанія, яка імпортує товар. Вона може вимагати від канадського постачальника знизити ціну, частково скоротити власну маржу або перекласти додаткові витрати на покупця.
Мито в розмірі 50% не обов’язково означає автоматичне зростання роздрібної ціни на 50%, оскільки імпортна вартість є лише частиною кінцевої ціни. Однак для товарів із невеликою торговою націнкою поставки з Канади можуть стати економічно невигідними.
Найбільш помітним подорожчання може бути в північних штатах США, тісно пов’язаних із канадськими постачальниками. Це стосується насамперед цементу, будівельних матеріалів, меблів, напоїв та окремих продуктів харчування.
Підвищення мита на цемент може збільшити витрати на житлове та інфраструктурне будівництво. Цемент складно й дорого перевозити на великі відстані, тому швидко замінити канадські поставки продукцією з інших частин світу вдасться не в усіх регіонах.
У секторі алкоголю частина канадських брендів може зникнути з американських магазинів і ресторанів або перейти в дорожчу цінову категорію. Аналогічна ситуація можлива на ринку хокейного інвентарю, де Канада є не тільки великим споживачем, а й важливим виробником спеціалізованої продукції.
Що загрожує канадським виробникам
Для канадських експортерів США є головним і найближчим ринком збуту. Мито у розмірі 50% може призвести до скорочення замовлень, зниження завантаженості підприємств та тиску на прибуток виробників, особливо якщо вони не зможуть швидко знайти покупців в інших країнах.
Найбільш вразливими виявляться підприємства, розташовані поруч з американським кордоном і орієнтовані переважно на США. Невеликим виноробням, меблевим фабрикам, виробникам одягу та спортивного інвентарю буде складніше перенаправити продукцію, ніж великим міжнародним корпораціям.
Канада, ймовірно, спробує прискорити переорієнтацію експорту на Євросоюз, Велику Британію, країни Азії та інші ринки. Однак транспортні витрати, відмінності у стандартах та необхідність заново вибудовувати мережу дистрибуції обмежать швидкість такого переходу.
Хто може виграти від перерозподілу торгівлі
Звільнену частку канадських постачальників на ринку США можуть зайняти виробники з Мексики, Євросоюзу, Латинської Америки та Азії.
Європейські, чилійські, аргентинські та австралійські компанії можуть отримати додаткові можливості на ринку вина. Виробники одягу, меблів та споживчих товарів з Мексики та країн Азії також зможуть збільшити поставки до США.
Аналогічний процес уже спостерігався на канадському ринку після обмеження імпорту американського алкоголю. Білий дім зазначає, що Канада збільшила імпорт напоїв з ЄС, Чилі, Японії, Аргентини, Ірландії, Нової Зеландії та Австралії.
Однак такий перерозподіл не завжди знижує ціни. Заміна найближчого канадського постачальника на більш віддаленого виробника збільшує транспортні витрати та ускладнює логістику.
Ризик нового витка торговельної війни
Прем’єр-міністр Канади Марк Карні заявив про готовність продовжувати переговори, але підкреслив, що торговельний конфлікт уже збільшує витрати сімей, особливо в США. Прем’єр Онтаріо Даг Форд закликав у разі набрання чинності американських заходів відповісти митами на порівнянний обсяг товарів.
Якщо Оттава запровадить нові заходи у відповідь, під них можуть потрапити американські продукти харчування, алкоголь, автомобілі, промислове обладнання та товари зі штатів, що мають політичне значення для адміністрації Трампа.
Тоді конфлікт почне впливати не лише на окремі групи товарів, а й на інвестиційні рішення компаній. Підприємства будуть обережніше розміщувати нові виробництва по обидва боки кордону, а запаси комплектуючих можуть збільшуватися для захисту від подальших обмежень.
Чому це рішення важливе для світової торгівлі
Особливе значення має правова основа мит. Трамп застосував статтю 338 Закону про тарифи 1930 року, яка дозволяє вводити до 50% додаткових зборів проти країни, що дискримінує американську торгівлю. За даними Reuters, це перший відомий випадок застосування цієї норми майже за сто років.
Створений прецедент дозволяє Вашингтону використовувати аналогічний механізм проти інших партнерів, якщо їхні податки, квоти, ліцензування або державні закупівлі будуть визнані дискримінаційними для американських компаній.
Це підвищує невизначеність для глобального бізнесу. Навіть наявність угоди про вільну торгівлю більше не гарантує, що товари будуть захищені від додаткових американських мит.
Безпосередній ефект нових заходів для світової економіки буде обмеженим, оскільки вони охоплюють близько $20 млрд імпорту.
Однак наслідки можуть стати значно більшими, якщо Канада відповість симетрично, а США почнуть застосовувати статтю 338 проти інших держав.
У такому разі компанії активніше переноситимуть виробництво ближче до основних ринків, створюватимуть альтернативні ланцюги поставок і скорочуватимуть залежність від однієї країни. Це може підвищити стійкість торгівлі, але водночас збільшити собівартість товарів і підтримувати інфляцію.
Нові мита поки що мають набути чинності лише 19 серпня, тому у Вашингтона й Оттави залишається близько місяця для переговорів. Кінцеві наслідки залежатимуть від того, чи вдасться сторонам домовитися щодо автомобілів, американського алкоголю та доступу американських виробників молочної продукції на канадський ринок.
Новою тимчасовою повіреною США у справах України стала Сандра Аудкірк, яка має понад 30 років досвіду роботи на дипломатичній службі.
Про це повідомляється на сайті посольства США в Україні.
Сандра Аудкірк — кар’єрна дипломатка, представниця вищого корпусу дипломатичної служби США (Senior Foreign Service), яка понад 30 років представляє інтереси Сполучених Штатів у різних країнах світу, обіймаючи посади з постійно ширшим колом повноважень і відповідальності.
З 2024 року вона працювала в Міністерстві оборони США, де спочатку обіймала посаду заступниці директора Європейського центру досліджень безпеки імені Джорджа К. Маршалла, а згодом стала цивільною заступницею та радницею з питань зовнішньої політики Європейського командування Збройних сил США. У 2021–2024 роках Сандра Аудкірк очолювала Американський інститут на Тайвані.
Працюючи у Вашингтоні, Аудкірк обіймала посади у відділі у справах Східної Азії та Тихоокеанського регіону, відділі енергетичних ресурсів, а також у відділі економічних і ділових питань. Вона займалася питаннями стратегічної конкуренції між провідними державами, енергетичної безпеки, протидії фінансуванню загроз і запровадження економічних санкцій. Раніше також працювала старшою черговою офіцеркою Оперативного центру Державного департаменту США.
За кордоном проходила службу в Тайбеї, Дубліні, Анкарі, Кінгстоні, Стамбулі та Пекіні.
Сандра Аудкірк народилася і виросла в місті Тампа, штат Флорида. Закінчила Школу дипломатичної служби Джорджтаунського університету. Одружена з дипломатом Скоттом Аудкірком, має трьох дорослих дітей. Володіє китайською (мандаринською) та турецькою мовами.
Як повідомлялося, з травня 2025 року Джулі Девіс була тимчасовою повіреною у справах США в Україні.
Попередниця Девіс, колишня посол США Бріджит Брінк, залишила посаду посла у квітні 2025 року. Згодом вона відкрито заявила, що вирішила піти з посади через зовнішню політику адміністрації президента Дональда Трампа.
Кількість запитів на купівлю елітної нерухомості в США від іноземних клієнтів за перші п’ять місяців 2026 року зросла вдвічі порівняно з аналогічним періодом минулого року, йдеться в проміжному звіті Coldwell Banker Global Luxury, опублікованому 14 липня.
Розрахунок ґрунтується на даних міжнародної платформи JamesEdition і відображає динаміку запитів покупців з 1 січня по 10 травня 2026 року порівняно з тим самим періодом 2025 року. Отже, йдеться про зростання інтересу потенційних клієнтів, а не про подвоєння кількості укладених угод.
Найбільша частка запитів іноземних покупців припала на Каліфорнію. Наступні місця посіли Нью-Йорк і Флорида, при цьому саме Нью-Йорк продемонстрував найвищі темпи зростання інтересу з-за кордону. Іноземні інвестори розглядають американські об’єкти преміум-класу як спосіб географічної диверсифікації активів та довгострокового збереження капіталу.
Ще однією тенденцією стало поширення так званого landmaxxing — придбання сусідніх будинків і земельних ділянок для розширення володінь, підвищення приватності, збереження краєвиду з вікон або створення сімейних комплексів для кількох поколінь. Попит на унікальні об’єкти, зокрема садиби, історичні будівлі, брендовані резиденції та приватні острови, зріс на 146%, а інтерес до земельних ділянок — на 97%.
Майже 40% опитаних фахівців з елітної нерухомості повідомили, що заможні покупці готові купувати будинки, що потребують ремонту, якщо вони розташовані в престижному районі. Водночас 63% ріелторів відзначили збільшення частки розрахунків готівкою серед клієнтів преміального сегмента проти 51% роком раніше.
Згідно з останнім опублікованим дослідженням Національної асоціації ріелторів США, яке охоплює угоди з квітня 2024-го по березень 2025 року, іноземці придбали 78,1 тис. американських житлових об’єктів загальною вартістю $56 млрд. Кількість покупок зросла на 44%, а їхній грошовий обсяг — на 33,2%. Медіанна вартість придбаного іноземцями житла сягнула рекордних $494,4 тис., при цьому 47% угод було повністю оплачено готівкою.
До топ-10 країн походження іноземних покупців увійшли Китай із часткою 15%, Канада — 14%, Мексика — 8%, Індія — 6%, Велика Британія — 4%, а також Бразилія, Колумбія, Нігерія та ОАЕ — по 3%. Ізраїль посів десяте місце з часткою 2%. Ці дані стосуються всього ринку житлової нерухомості США, а не лише елітного сегменту.
Серед американських штатів основними напрямками для іноземних покупців залишалися Флорида, на яку припало 21% угод, Каліфорнія — 15%, Техас — 10%, Нью-Йорк — 7% та Арізона — 5%.
Обсяг імпорту в Україну легкових автомобілів, враховуючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та авто для перегонів (код УКТ ЗЕД 8703), у грошовому вимірі в січні-червні 2026 року становив $2,18 млрд, що на 14,6% менше за показник першого півріччя 2025 року ($2,554 млрд).
Згідно зі статистикою, оприлюдненою Державною митною службою України, зокрема, у червні імпорт легкових авто скоротився на 6,8% порівняно з червнем минулого року, однак порівняно з травнем-2026 зріс на 16,9%– до $468,12 млн.
До трійки найбільших постачальників легкових авто в Україну за січень-червень стабільно входять США, Німеччина та Японія, тоді як за попередній рік це були ці самі країни, але найбільшим експортером була Німеччина, далі йшли США та Японія.
Зокрема, поставки авто зі США скоротились незначно – до $417,9 млн, з Німеччини зменшились на 26,7% – до $347,6 млн, тоді як з Японії зросли на 3,4% – до $302,5 млн.
З інших країн весь імпорт легкових авто за цей період становив $1,11 млрд – на 18,7% менше за показник торік.
Водночас за шість місяців Україна експортувала такі транспортні засоби тільки на $1,38 млн, тоді як торік сумарно на $3,49 млн були поставки до ОАЕ, Польщі та Чехії.
В загальному імпорті товарів в Україну в першому півріччі частка легкових авто склала 4,43%, тоді як торік за цей період – 6,67%, в загальному експорті відповідно 0,01% та 0,02%.
Як повідомлялося, 2025 року в Україну було ввезено легкових авто майже на $6,15 млрд, що на 40,2% більше за показник 2024 року. До трійки найбільших експортерів входили США, Німеччина і Китай. Експортовано було авто на $10,1 млн (у 2,7 раза менше).
Суттєвий приріст імпорту в Україну легкових авто в останні місяці 2025 року був зумовлений інформацією про скасування з 1 січня 2026 року пільг з ПДВ на ввезення електромобілів, тоді як з початку поточного року їх імпорт значно скоротився. Натомість з березня почалось повільне, але поступове відновлення ринку легкових авто, зокрема і електромобілів.
IMPORT, АВТОМОБІЛЬ, ДМС, НІМЕЧЧИНА, США
Україна в січні-червні поточного року збільшила експорт переробленого чавуну в натуральному вимірі на 11,1% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 981,461 тис. тонн зі 883,174 тис. тонн.
Згідно зі статистикою, оприлюдненою Державною митною службою (ДМС), у червні було експортовано 183,780 тис. тонн чавуну, у травні – 159,378 тис. тонн, у квітні – 181,670 тис. тонн, у березні – 168,493 тис. тонн, у лютому – 194,345 тис. тонн, у січні – 93,795 тис. тонн.
За січень-червень-2026 експорт чавуну у грошовому вимірі зріс на 11,3% – до $388,890 млн. При цьому експорт здійснювався переважно до США (86,25% поставок у грошовому вираженні), Туреччини (9,16%) та Італії (2,33%).
За перші шість місяців поточного року країна імпортувала з Німеччини 15 тонн чавуну на $35 тис., тоді як за аналогічний період минулого року – 29 тонн на $55 тис.
Як повідомлялося, Україна у 2025 році збільшила експорт чавуну у натуральному вимірі на 53,5% порівняно з 2024 роком – до 1 млн 980,620 тис. тонн, виторг – на 51,9%, до $759,882 млн. Експорт здійснювався переважно до США (68,25% поставок у грошовому вимірі), Італії (20,26%) і Туреччини (3,63%).
За минулий рік країна імпортувала 39 тис. тонн чавуну на $78 тис. з Німеччини (51,95%) та Бразилії (48,05%), тоді як у січні-грудні-2024 було завезено 38 тонн на $90 тис.
США з 12 березня 2025 року, згідно з рішенням президента Дональда Трампа, почали стягувати 25%-е мито на імпорт української сталевої металопродукції, крім чавуну.
Інформаційно-аналітичний центр Experts Club нещодавно представив відео аналіз про ТОП-20 країн виробників сталі – https://youtube.com/shorts/j7Yev2HCS4o?si=lfmGJ5jrx8036z1U
EXPERTS CLUB, ДМС, Металургія, США, ЧАВУН, ЭКСПОРТ
