Майже 31,6 млн робочих місць у країнах Європейського Союзу у 2024 році забезпечувалися кінцевим попитом на європейські товари та послуги з боку держав, що не входять до ЄС, повідомив Євростат 20 липня 2026 року.
Цей показник становить 14,4 % загальної зайнятості в Євросоюзі. У 2010 році зовнішній попит забезпечував 22,6 млн робочих місць, або 11,5 % зайнятості. Таким чином, за 14 років кількість робочих місць, пов’язаних із закордонними споживачами, збільшилася приблизно на 9 млн.
Створена в ЄС завдяки кінцевому споживанню та інвестиціям за його межами валова додана вартість зросла з 1,3 трлн євро у 2010 році до 2,788 трлн євро у 2024 році. Її частка у загальній доданій вартості економіки Євросоюзу збільшилася з 13,3% до 17,2%.
Найбільшим зовнішнім ринком для європейської економіки залишаються США. Американський попит підтримував близько 6 млн робочих місць у ЄС, або 19,1% усієї зайнятості, пов’язаної з кінцевим попитом за межами блоку. На США також припадало 585,8 млрд євро доданої вартості — 21 % від загального обсягу.
Велика Британія забезпечувала попит, що підтримував 3,4 млн робочих місць у Євросоюзі, або 10,6 % відповідної зайнятості. Китай посідав третє місце з 3,1 млн робочих місць і часткою 9,8 %. При цьому за обсягом створеної доданої вартості Китай із 289,8 млрд євро випереджав Велику Британію, показник якої становив 276 млрд євро.
Швейцарський попит підтримував близько 1,5 млн робочих місць у ЄС і забезпечував 126,6 млрд євро доданої вартості.
Розрахунки Eurostat ґрунтуються на міждержавних таблицях FIGARO та враховують не лише працівників компаній, які безпосередньо експортують продукцію, а й зайнятість у всьому виробничому ланцюжку — у постачальників сировини, комплектуючих та послуг. Під зовнішнім кінцевим попитом розуміються товари та послуги, придбані за межами ЄС для споживання або інвестицій.
Eurostat також наводить ширший показник впливу експорту, що включає проміжні товари та послуги: у 2024 році експорт до країн за межами ЄС забезпечував 32,9 млн робочих місць, або 15 % загальної зайнятості, та створював 2,905 трлн євро доданої вартості.
Зростання залежності європейської зайнятості від зовнішніх ринків підвищує значення торговельних відносин ЄС із США, Великою Британією та Китаєм. Можливі мита, торговельні обмеження або зниження попиту в цих країнах можуть впливати не лише на європейських експортерів, а й на підприємства, що працюють у рамках пов’язаних із ними виробничих ланцюгів.
Найвищий середній розмір пенсійної виплати в Україні станом на 1 липня 2026 року зафіксовано у Києві – 9 901,43 грн на місяць, свідчать дані Пенсійного фонду України та Opendatabot.
Інформаційно-аналітичний центр Experts Club зазначає, що столичний показник на 36% перевищує середній рівень по країні, який становить 7 272,68 грн. Друге місце посідає Донецька область із середньою пенсією 8 990,33 грн, третє – Луганська область із 8 752,15 грн.
Найнижчі середні виплати зафіксовані у Тернопільській області – 5 656,53 грн, Чернівецькій – 5 839,45 грн та Закарпатській – 5 917,68 грн.
Таким чином, різниця між Києвом і Тернопільською областю сягає близько 4,25 тис. грн, або 75%. Регіональні відмінності пов’язані зі структурою зайнятості, рівнем колишніх зарплат, страховим стажем та часткою одержувачів спеціальних і професійних пенсій.
Загалом виплати вище середнього рівня по Україні отримують пенсіонери у семи регіонах.
Німеччина прискорено втрачає робочі місця в промисловості – і це вже не локальна просадка, а стійкий тренд. За свіжим дослідженням EY, за рік індустрія скоротила зайнятість на 2,1%, а в автопромі втрати становили близько 51,5 тис. робочих місць (-6,7% рік до року). Слабкість попиту, дорога енергія, конкуренція з Азії, мита США і дорогий перехід на електромобілі тиснуть на маржу і змушують концерни оптимізувати штати. У II кварталі 2025-го виручка промисловості знизилася на 2,1% р/р до €533 млрд, що продовжило серію квартальних спадів.
Структурно найсильніше постраждав автосектор, але скорочення помітні і в машинобудуванні, і в металі; водночас хімія і фарма показують відносну стабільність – це підтверджують як публічні витяги з EY-барометра, так і галузеві коментарі в німецькій діловій пресі. У сумі з 2019 року промисловість Німеччини недорахувалася близько чверті мільйона робочих місць, що відображає накопичений ефект кількох шоків поспіль.
Операційні метрики вказують на млявий цикл: нові замовлення в обробній промисловості в червні впали, а обіг у річному вираженні знижується; це поєднання зазвичай означає слабкість в горизонті найближчих кварталів, навіть якщо окремі місяці дають технічні відскоки виробництва. На макрорівні це поєднується з падінням ВВП у II кварталі та знижувальною ревізією динаміки початку року.
Політичне тло стало жорсткішим: канцлер Фрідріх Мерц відкрито заявляє, що нинішня модель соціальної держави «нефінансована» без реформ, що сигналізує про можливе зрушення бюджетних пріоритетів на користь стимулів до зайнятості та промислової конкурентоспроможності. Для бізнесу це означає менше простору для субсидій «за інерцією» і більше тиску на продуктивність, R&D та експортну адаптацію.
Що це означає для компаній і ринку праці. На автовиробників та їхній ланцюжок поставок, імовірно, чекає друга хвиля реструктуризації під EV-економіку і геополітику тарифів США; машинобудування і далі втрачатиме низькомаржинальні позиції на користь азійських конкурентів, а зростання зміщуватиметься в ніші з високою інженерною доданою вартістю. Для хімії та фарми вікно стійкості зберігається завдяки контрактним моделям і ціновій владі, але енергоємні сегменти залишаються вразливими до спот-ривів газу та електроенергії. Ринок праці буде «двошвидкісним»: вивільнення на конвеєрі та в базовій металообробці паралельно з дефіцитом фахівців в автоматизації, електроніці, ПЗ, батарейних технологіях і хімтехнологіях – це вже видно в структурі вакансій і галузевих опитуваннях.
Висновок. Скорочення зайнятості – не «кінець індустрії», а болісне перекроювання: Німеччина втрачає масові робочі місця там, де програє за витратами, і намагається утримати й наростити зайнятість у сегментах капітало- і знаннямістких виробництв. Ключ до розвороту – здешевлення енергії, прискорення дозвільних процедур, пріоритизація індустріальних інвестицій і перенавчання кадрів під електричний і цифровий порядок денний. Поки ж статистика замовлень і оборотів сигналить, що дно циклу ще не пройдено.
https://t.me/relocationrs/1332
