Парламентські вибори в Ізраїлі 27 жовтня 2026 року завершилися без формування однозначної більшості. Партія «Лікуд» прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу зберегла перше місце, проте його праворелігійний блок втратив контроль над Кнесетом. Це створює передумови для складних коаліційних переговорів і може позначитися на політиці Ізраїлю щодо Ірану, палестинських територій та України, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
За оприлюдненими 30 жовтня результатами Центральної виборчої комісії Ізраїлю, «Лікуд» отримав 27 зі 120 депутатських мандатів. Партія «Яшар» колишнього начальника Генштабу Гаді Айзенкота здобула 21 місце, а об’єднання «Бе-Яхад» Нафталі Беннета — 12. Арабські політичні сили сукупно отримали рекордні 19 мандатів.
Праворелігійний блок Нетаньягу контролює 53 місця, опозиція — 48. Для створення уряду необхідна підтримка щонайменше 61 депутата. Явка становила 77,9%, у голосуванні взяли участь понад 5,7 млн виборців. Результати планують передати президенту Іцхаку Герцогу 4 листопада, а новий парламент має скласти присягу 10 листопада.
Аналітики Experts Club розглядають три основні сценарії подальшого розвитку ситуації. Перший передбачає створення Нетаньягу нової коаліції за участю частини опозиційних депутатів або формування уряду національної єдності. Другий — прихід до влади опозиції на чолі з Айзенкотом за зовнішньої підтримки арабських партій. Третій — затяжна політична криза, яка може завершитися повторними виборами у 2027 році.
Незалежно від результатів коаліційних переговорів кардинального перегляду ізраїльської безпекової політики найближчим часом не очікується. І Нетаньягу, і Айзенкот розглядають військовий потенціал Ірану як стратегічну загрозу. Відмінності між ними стосуються передусім методів протидії Тегерану, взаємодії зі США та використання дипломатичних інструментів.
Водночас формування центристського уряду могло б створити додаткові можливості для переговорів щодо сектору Гази, гуманітарних домовленостей та відносин з арабськими державами. Збереження правої коаліції, навпаки, підвищує ймовірність продовження жорсткої політики щодо палестинських територій.
Особливе значення результати виборів мають на тлі війни Ізраїлю та США проти Ірану, що розпочалася наприкінці лютого 2026 року. Попри дипломатичні контакти та посередницькі зусилля Катару, остаточного врегулювання конфлікту немає. Подальша ескалація загрожує судноплавству в Ормузькій протоці, енергетичним ринкам і стабільності країн Перської затоки.
Для України вибори відкривають перспективи активізації співпраці з Ізраїлем у протидії іранським безпілотникам Shahed, обміні розвідувальними даними та розробленні технологій протиповітряної оборони. Водночас навіть зміна уряду не гарантує швидкого перегляду обережної політики Ізраїлю щодо Росії або початку постачання Україні ізраїльських систем ППО.
Додатковим ризиком залишається конкуренція за ракети-перехоплювачі та інші оборонні ресурси між Україною, Ізраїлем і державами Близького Сходу. Тому для Києва найбільш сприятливим сценарієм стане регіональна деескалація, поєднана з розширенням двосторонньої технологічної співпраці.
Підсумки виборів свідчать, що Ізраїль вступає в період політичної невизначеності. Остаточний склад майбутньої коаліції визначатиме не лише внутрішню стабільність країни, а й підходи до регіональних конфліктів та відносин із міжнародними партнерами.
