Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України запропонувало запровадити експериментальний механізм розподілу квот на експорт брухту чорних металів через електронні аукціони в системі «Прозорро.Продажі». Ініціатива з’явилася на тлі суперечок між металургійними підприємствами та брухтозаготівельниками щодо збереження експортних обмежень, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
Відповідний проєкт постанови Кабінету Міністрів оприлюднено 30 жовтня 2026 року для громадського обговорення. Документ передбачає розподіл квот на експорт брухту та відходів чорних металів за кодом УКТ ЗЕД 7204 через електронні торги. Переможці аукціонів отримуватимуть право на використання відповідного обсягу квоти та оформлення експортної ліцензії.
У Мінекономіки зазначають, що новий механізм має забезпечити рівний доступ до квот для підприємств різного масштабу, запобігти їх надмірній концентрації та мінімізувати антиконкурентні практики. Передбачається також повторний розподіл невикористаних обсягів.
Водночас проєкт не визначає загального обсягу експортної квоти. Отже, його оприлюднення не означає автоматичного скасування чинних обмежень або відновлення вільного експорту металобрухту. Зауваження до документа прийматимуться протягом місяця.
З 1 січня 2026 року в Україні діє нульова квота на експорт брухту чорних металів, запроваджена для забезпечення вітчизняної металургії стратегічною сировиною. Водночас уряд передбачив окремі можливості ліцензованого експорту для переможців визначених електронних аукціонів грудня 2025 року.
Українська асоціація вторинних металів «УАВтормет» виступає за перегляд обмежень. Її президент Володимир Бублей під час пресконференції в агентстві «Інтерфакс-Україна» 16 вересня заявив, що фактична заборона експорту призвела до скорочення заготівлі, звільнення працівників і накопичення нереалізованої сировини.
Представники галузі пропонують відновити контрольований експорт до Європейського Союзу зі щорічною квотою до 200 тис. тонн. За їхніми даними, внутрішні ціни суттєво знизилися: «Укрзалізниця» у 2026 році продавала брухт приблизно по 5,5 тис. грн за тонну проти середніх 8,5 тис. грн у 2025 році.
За даними «УАВтормет», у січні-серпні 2026 року Україна експортувала лише 13,86 тис. тонн брухту проти 283,06 тис. тонн за аналогічний період 2025 року. Скорочення становило 95,1%, а валютна виручка зменшилася з $85,4 млн до $3,93 млн.
Водночас за вісім місяців 2026 року в Україні вироблено 4,3 млн тонн сталі, заготівля брухту становила 971,7 тис. тонн, а постачання на металургійні підприємства — 925,4 тис. тонн.
Великі металургійні компанії дотримуються протилежної позиції. Європейська Бізнес Асоціація закликала уряд зберегти нульову експортну квоту у 2027 році, попереджаючи про ризики дефіциту сировини. Альтернативою асоціація називає експортне мито EUR180 за тонну.
Об’єднання «Укрметалургпром» також наполягає на необхідності спочатку визначити реальний баланс заготівлі та споживання металобрухту.
Таким чином, остаточне рішення щодо відновлення експорту залежатиме від уряду, який має врахувати інтереси металургійної промисловості, брухтозаготівельного бізнесу та потреби економіки в умовах війни.
Чинна президентка Болгарії Іліяна Йотова перемогла у другому турі президентських виборів 1 листопада 2026 року, отримавши 57,57% голосів. Її перемога зміцнює позиції прем’єр-міністра Румена Радева, політична сила якого має абсолютну більшість у парламенті, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
За даними Центральної виборчої комісії Болгарії, після опрацювання 100% протоколів Йотова та кандидат у віцепрезиденти Кирил Вилчев отримали 1 093 852 голоси, або 57,57%. Їхні суперники Андрей Гюров і Георгій Кандев заручилися підтримкою 750 251 виборця, або 39,48%. Ще 56 080 громадян, або 2,95%, обрали варіант «Не підтримую нікого».
У першому турі 25 жовтня Йотова набрала 34,76%, а Гюров — 31,95%. Третє місце посів лідер націоналістичної партії «Відродження» Костадін Костадінов із приблизно 12,55% голосів. У другому турі Йотова збільшила перевагу над суперником до понад 18 відсоткових пунктів.
Особливістю виборів стала низька явка. У першому турі проголосували близько 23% виборців, у другому — приблизно 29%. Таким чином, переможниця отримала підтримку більшості учасників голосування, але значно меншої частини всього електорату.
Іліяна Йотова стала першою жінкою, обраною президентом Болгарії на всенародному голосуванні. З 2017 року вона обіймала посаду віцепрезидентки при Румені Радеві, а в січні 2026 року очолила державу після його дострокової відставки. Під час кампанії Йотова виступала за збереження європейського курсу країни, дипломатичний діалог із Росією та переговори щодо припинення війни в Україні.
Її суперник Андрей Гюров представляв більш виражений євроатлантичний напрям і виступав за зміцнення співробітництва з ЄС і НАТО, підтримку України та протидію російському впливу.
Політичне значення перемоги Йотової пов’язане з результатами парламентських виборів 19 квітня 2026 року. Партія Румена Радева «Прогресивна Болгарія» отримала 131 із 240 депутатських мандатів, а 8 травня Радев очолив уряд. Відтепер президентський інститут і парламентська більшість політично близькі, що може спростити ухвалення державних рішень.
«За явки менш ніж 30% перемога з результатом понад 57% демонструє успішну мобілізацію прихильників, однак не означає автоматичної підтримки політичного курсу більшістю всього електорату», — зазначив соціолог, директор компанії Active Group та експерт Experts Club Олександр Позній.
За його словами, нова конфігурація влади створює сприятливі умови для реалізації урядової програми, але водночас підвищує вимоги до прозорості рішень, парламентського контролю та незалежності державних інститутів.
Для України результати виборів важливі насамперед у контексті подальшої політики Софії щодо санкцій проти Росії, оборонного співробітництва, енергетичної безпеки та Чорноморського регіону. При цьому Болгарія залишається членом ЄС і НАТО, а ключові зовнішньополітичні та економічні рішення ухвалює уряд за участю парламенту.
У Польщі 30 жовтня різко загострилося протистояння між урядом прем’єр-міністра Дональда Туска, президентом Каролем Навроцьким та опозиційною партією «Право і справедливість» (PiS). Причиною стало відсторонення керівництва Конституційного трибуналу, що спричинило протести, втручання поліції та термінове повернення президента із закордонної поїздки, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
За інформацією польських і міжнародних ЗМІ, поліція посилила охорону будівлі Конституційного трибуналу у Варшаві після оголошення про відсторонення його голови Богдана Свенчковського та заступника Бартоша Соханського. Біля установи зібралися прихильники опозиції. Частина протестувальників намагалася прорватися через огорожу, у правоохоронців кидали предмети. Поліція повідомила про затримання трьох осіб.
Рішення про відсторонення керівництва суду оголосила суддя Анна Корвін-Пьотровська. Вона звинуватила керівників трибуналу в перешкоджанні роботі суддів, призначених за рішенням чинної парламентської більшості. Водночас прихильники Свенчковського заперечили законність відсторонення, заявивши про незаконне втручання в діяльність конституційного органу.
Прем’єр-міністр Дональд Туск підтримав необхідність рішучих заходів для відновлення верховенства права. На його думку, судова система потребує реформування після років правління PiS, коли європейські інституції неодноразово критикували Польщу через проблеми з незалежністю судів.
Міністр юстиції та генеральний прокурор Вальдемар Журек повідомив про подання клопотань щодо зняття суддівського імунітету зі Свенчковського та його заступника. Опозиція, зі свого боку, розцінила дії влади як спробу політичного підпорядкування Конституційного трибуналу.
Президент Кароль Навроцький, який прямував із візитом до Сенегалу, наказав розвернути літак і повернутися до Польщі. Він пояснив рішення необхідністю особисто перебувати в країні під час загострення інституційного конфлікту.
Нинішня криза має тривалу передісторію. У 2015–2023 роках уряд PiS здійснив судові реформи, які викликали суперечки з Європейським Союзом. Після зміни влади у 2023 році коаліція Туска розпочала перегляд частини цих рішень, однак зіткнулася з опором консервативної опозиції та президента.
У 2026 році протистояння посилилося через призначення нових суддів Конституційного трибуналу. Президент відмовився прийняти присягу частини обраних парламентом кандидатів, а керівництво суду перешкоджало допуску новопризначених суддів до роботи.
Як зазначається в аналізі Experts Club, конфлікт уже вийшов за межі кадрових суперечок і перетворився на боротьбу за контроль над одним із ключових конституційних інститутів Польщі.
Подальший розвиток подій залежатиме від здатності політичних сил досягти юридично обґрунтованого компромісу. Серед можливих сценаріїв — узгодження складу суду та його керівництва, тривале інституційне протистояння або нова хвиля протестів і політичної мобілізації напередодні наступних парламентських виборів.
Головним ризиком для Польщі залишається подальше зниження довіри до судової системи, що може ускладнити проведення реформ і відносини між основними державними інститутами.
Парламентські вибори в Ізраїлі 27 жовтня 2026 року завершилися без формування однозначної більшості. Партія «Лікуд» прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу зберегла перше місце, проте його праворелігійний блок втратив контроль над Кнесетом. Це створює передумови для складних коаліційних переговорів і може позначитися на політиці Ізраїлю щодо Ірану, палестинських територій та України, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
За оприлюдненими 30 жовтня результатами Центральної виборчої комісії Ізраїлю, «Лікуд» отримав 27 зі 120 депутатських мандатів. Партія «Яшар» колишнього начальника Генштабу Гаді Айзенкота здобула 21 місце, а об’єднання «Бе-Яхад» Нафталі Беннета — 12. Арабські політичні сили сукупно отримали рекордні 19 мандатів.
Праворелігійний блок Нетаньягу контролює 53 місця, опозиція — 48. Для створення уряду необхідна підтримка щонайменше 61 депутата. Явка становила 77,9%, у голосуванні взяли участь понад 5,7 млн виборців. Результати планують передати президенту Іцхаку Герцогу 4 листопада, а новий парламент має скласти присягу 10 листопада.
Аналітики Experts Club розглядають три основні сценарії подальшого розвитку ситуації. Перший передбачає створення Нетаньягу нової коаліції за участю частини опозиційних депутатів або формування уряду національної єдності. Другий — прихід до влади опозиції на чолі з Айзенкотом за зовнішньої підтримки арабських партій. Третій — затяжна політична криза, яка може завершитися повторними виборами у 2027 році.
Незалежно від результатів коаліційних переговорів кардинального перегляду ізраїльської безпекової політики найближчим часом не очікується. І Нетаньягу, і Айзенкот розглядають військовий потенціал Ірану як стратегічну загрозу. Відмінності між ними стосуються передусім методів протидії Тегерану, взаємодії зі США та використання дипломатичних інструментів.
Водночас формування центристського уряду могло б створити додаткові можливості для переговорів щодо сектору Гази, гуманітарних домовленостей та відносин з арабськими державами. Збереження правої коаліції, навпаки, підвищує ймовірність продовження жорсткої політики щодо палестинських територій.
Особливе значення результати виборів мають на тлі війни Ізраїлю та США проти Ірану, що розпочалася наприкінці лютого 2026 року. Попри дипломатичні контакти та посередницькі зусилля Катару, остаточного врегулювання конфлікту немає. Подальша ескалація загрожує судноплавству в Ормузькій протоці, енергетичним ринкам і стабільності країн Перської затоки.
Для України вибори відкривають перспективи активізації співпраці з Ізраїлем у протидії іранським безпілотникам Shahed, обміні розвідувальними даними та розробленні технологій протиповітряної оборони. Водночас навіть зміна уряду не гарантує швидкого перегляду обережної політики Ізраїлю щодо Росії або початку постачання Україні ізраїльських систем ППО.
Додатковим ризиком залишається конкуренція за ракети-перехоплювачі та інші оборонні ресурси між Україною, Ізраїлем і державами Близького Сходу. Тому для Києва найбільш сприятливим сценарієм стане регіональна деескалація, поєднана з розширенням двосторонньої технологічної співпраці.
Підсумки виборів свідчать, що Ізраїль вступає в період політичної невизначеності. Остаточний склад майбутньої коаліції визначатиме не лише внутрішню стабільність країни, а й підходи до регіональних конфліктів та відносин із міжнародними партнерами.
Латвія зберігає високий рівень позитивного сприйняття серед українців: у серпні 2026 року позитивно до країни ставляться 68,3% респондентів, тоді як негативно — лише 3,9%. Порівняно з березнем частка позитивних оцінок дещо скоротилася, однак країна й надалі належить до групи держав із найвищим рівнем суспільної прихильності, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
За результатами серпневого опитування, повністю позитивно до Латвії ставляться 39,7% українців, здебільшого позитивно — 28,6%. Нейтральну позицію займають 26,6% респондентів. Здебільшого негативно країну оцінюють 2,5%, повністю негативно — 1,4%, ще 1,2% не змогли визначитися.
Баланс позитивних і негативних оцінок становить плюс 64,4 відсоткового пункту. Таким чином, позитивне ставлення до Латвії більш ніж у 17 разів переважає негативне. Загалом країни Північної Європи та Балтії у серпневій хвилі дослідження зберегли одні з найвищих показників позитивного ставлення українців.
У березні 2026 року позитивно до Латвії ставилися 71,6% респондентів: 42,4% — повністю позитивно та 29,1% — здебільшого позитивно. Нейтральну позицію займали 24,5% опитаних, негативні оцінки становили близько 2,6%, ще 1,4% не могли визначитися.
Таким чином, за п’ять місяців частка позитивних оцінок скоротилася на 3,3 в.п. — з 71,6% до 68,3%. Негативний сегмент збільшився приблизно на 1,3 в.п., а нейтральний — на 2,1 в.п. Баланс позитивного і негативного ставлення відповідно знизився з приблизно плюс 69 до плюс 64,4 в.п.
При цьому найбільша зміна відбулася серед респондентів із найбільш вираженою позитивною позицією: частка повністю позитивних оцінок зменшилася з 42,4% до 39,7%, тоді як здебільшого позитивних залишилася близькою до попереднього рівня — 29,1% у березні та 28,6% у серпні.
У річному вимірі загальна картина також залишається стабільною. У серпні 2025 року позитивно Латвію оцінювали 72,7% українців, а негативно — 5,3%. Тобто нинішня частка позитивних відповідей дещо нижча, ніж рік тому, однак негативний сегмент також залишається меншим.
Директор дослідницької компанії Active Group Олександр Позній, коментуючи результати попередньої хвилі щодо Латвії, пов’язував високий рівень суспільної прихильності з послідовністю взаємодії країни з Україною.
«Українці в цілому дуже добре розрізняють країни, які демонструють послідовну підтримку України. При цьому рівень позитивного ставлення формується не лише політичними заявами, але й конкретними діями, які люди можуть відчути. Саме тому навіть невеликі країни можуть мати дуже сильний позитивний імідж», — зазначив Позній.
Нова хвиля дослідження демонструє певне пом’якшення позитивних оцінок Латвії, але не принципову зміну громадського сприйняття. Більше двох третин українців продовжують ставитися до країни позитивно, тоді як частка негативних відповідей не досягає 4%.
Опитування проведено у серпні 2026 року методом онлайн-самозаповнення анкет у панелі SunFlowerSociology серед 800 громадян України віком від 18 років. Максимальна теоретична похибка для показників на рівні 50% становить ±3,5 в.п.
ACTIVE GROUP, EXPERTS CLUB, Балтія, громадська думка, Європейський союз, ЛАТВИЯ, міжнародні відносини, Позній, СОЦИОЛОГИЯ, УКРАЇНА
Норвегія зберігає один із найвищих рівнів позитивного сприйняття серед українців: у серпні 2026 року позитивно до країни ставляться 72% респондентів, тоді як негативно — лише 2,7%. Порівняно з березнем позитивний показник дещо знизився, однак загальна структура оцінок залишається стабільною, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
За результатами серпневого опитування, повністю позитивно до Норвегії ставляться 35,8% українців, здебільшого позитивно — 36,2%. Нейтральну позицію займають 24,1% респондентів. Здебільшого негативно країну оцінюють 2,3%, повністю негативно — лише 0,4%, ще 1,2% не змогли визначитися.
Баланс позитивних і негативних оцінок становить плюс 69,3 відсоткового пункту. Таким чином, позитивне ставлення до Норвегії більш ніж у 26 разів переважає негативне. За результатами загального дослідження країна залишається серед лідерів за балансом суспільного ставлення поряд із Канадою, Швецією, Нідерландами та Фінляндією.
У березні 2026 року позитивно до Норвегії ставилися 72,7% респондентів. Тоді 37,1% опитаних характеризували своє ставлення як повністю позитивне, 35,7% — як здебільшого позитивне. Нейтральну позицію займали 24,2%, негативну — 1,9%, ще 1,2% не могли визначитися.
Отже, за п’ять місяців загальна частка позитивних оцінок скоротилася лише на 0,7 в.п. — з 72,7% до 72%. Нейтральний сегмент практично не змінився — 24,2% у березні проти 24,1% у серпні. Водночас частка негативних відповідей збільшилася на 0,8 в.п. — до 2,7%.
Баланс позитивного та негативного ставлення відповідно знизився приблизно з плюс 70,8 до плюс 69,3 в.п. Зміни залишаються незначними і не свідчать про принциповий перегляд ставлення до країни: майже три чверті українців продовжують оцінювати Норвегію позитивно.
Директор дослідницької компанії Active Group Олександр Позній, коментуючи результати попередньої хвилі, наголошував на стабільності сформованого образу Норвегії.
«Українці досить чітко диференціюють країни за рівнем довіри та реальної підтримки. У випадку Норвегії ми бачимо стабільно високий рівень позитивного ставлення, який формується не ситуативно, а на основі довгострокового сприйняття цієї країни як надійного партнера. Навіть невелике зниження показників не змінює загальної картини — вона залишається однією з найбільш позитивних серед усіх досліджуваних країн», — зазначив Позній.
Результати серпневої хвилі фактично підтверджують цю оцінку. Попри невелике зростання негативного сегмента, він залишається мінімальним, а частка нейтральних відповідей практично не змінилася. Це відрізняє Норвегію від країн, щодо яких протягом року відбувалися значні коливання громадських оцінок.
Попередня хвиля дослідження проводилася у березні 2026 року серед 800 громадян України віком від 18 років методом самозаповнення онлайн-анкет у панелі SunFlowerSociology. Вибірка була репрезентативною за віком, статтю та регіоном, максимальна теоретична похибка для показників на рівні 50% становила ±3,5 в.п.
ACTIVE GROUP, EXPERTS CLUB, громадська думка, міжнародні відносини, НОРВЕГІЯ, ПІВНІЧНА ЄВРОПА, Позній, СОЦИОЛОГИЯ, УКРАЇНА
