Як повідомляє Сербський Економіст, економічне зростання Сербії у 2026 році може становити близько 2,75%, однак такий сценарій багато в чому залежить від подальшого розвитку кризи на Близькому Сході та її впливу на ціни на нафту й загальну інфляційну динаміку.
Фактор енергетики для Сербії в останні дні став особливо чутливим. На тлі конфлікту навколо Ірану Brent піднімалася вище $100 за барель, а перебої в постачанні вже змусили міжнародні організації та центробанки переглядати інфляційні та економічні прогнози. МВФ попередив, що тривале зростання цін на енергоносії здатне прискорити інфляцію та уповільнити глобальне зростання, а ЄЦБ вже підвищив прогноз інфляції на 2026 рік і знизив оцінку зростання економіки єврозони.
Для Сербії це означає подвійний ризик — через імпортовану інфляцію та через погіршення умов для зовнішнього попиту на європейських ринках. Національний банк Сербії поки що зберігає власний прогноз зростання ВВП на 2026 рік на рівні 3,5%, однак зовнішній шок через нафту та газ робить цю оцінку менш стійкою, особливо якщо високі ціни збережуться довше кількох тижнів.
Додатковий тиск пов’язаний з ринком палива всередині країни. 19 березня влада Сербії продовжила заборону на експорт нафти та нафтопродуктів до 2 квітня, розпорядилася вивільнити 40 тис. тонн дизельного палива з резервів і знизила акцизи на паливо на 20%, намагаючись не допустити дефіциту та стрибка цін. Наступного дня США також продовжили санкційну відстрочку для NIS до 17 квітня, що дозволило зберегти імпорт нафти для сербського ринку.
Таким чином, базовий сценарій для економіки Сербії на 2026 рік поки що залишається позитивним, але все сильніше залежить не тільки від внутрішнього попиту та інвестицій, а й від геополітики. Якщо ситуація на Близькому Сході стабілізується, зростання може залишитися ближчим до офіційних прогнозів. Якщо ж енергетична криза затягнеться, тиск на інфляцію, споживання та промисловість може виявитися сильнішим, ніж очікувалося ще на початку року.
Затяжний конфлікт на Близькому Сході може погіршити ринкові настрої, посилити інфляційний тиск і уповільнити економічне зростання, заявила директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду Крісталіна Георгієва, виступаючи на симпозіумі, організованому міністерством фінансів Японії. За її словами, в новому глобальному середовищі владі слід «думати про немислиме і готуватися до цього».
Георгієва зазначила, що світова економіка знову проходить перевірку на стійкість через новий конфлікт в регіоні. За оцінкою глави МВФ, якщо зростання цін на нафту на 10% збережеться протягом більшої частини року, це може додати близько 0,4 процентного пункту до глобальної інфляції.
На цьому тлі ціни на нафту в понеділок зросли більш ніж на 25% і досягли максимуму з середини 2022 року. Зростання цін на енергоносії посилює побоювання щодо нового витка інфляції та ослаблення глобальної економічної активності, а також ускладнює простір для подальшого пом’якшення грошово-кредитної політики провідними центральними банками.
Аналіз ситуації з логістикою на Близькому Сході та у світі від аналітичного центру Experts Club станом на 2 березня 2026 року (ситуація постійно змінюється).
За даними моніторингу NOTAM, на 2 березня картина така (в дужках – термін дії поточних обмежень, це не гарантія відкриття): Іран, Ірак, Катар, Бахрейн, Кувейт, Сирія, Ізраїль – закриття «тотальне» на рівні FIR/маршрутів, Саудівська Аравія – часткове закриття коридорів біля кордону з Іраком і в районі Перської затоки, ОАЕ – формально не «порожнє небо», але введені зони ESCAT і фактично комерційний трафік різко обмежений.
Регулятори ЄС прямо кваліфікують ситуацію як високий ризик для цивільної авіації не тільки над Іраном, але і над сусідніми країнами, де можливі дії ППО, перехоплення і «spill-over» ризики.
Ключовий ефект – зупинка або «напівзупинка» великих пересадочних вузлів Перської затоки, які зв’язують Європу, Азію та Африку. Reuters та інші видання описують це як один з найрізкіших шоків для цивільної авіації за останні роки, з тисячами скасувань і масовими перерозміщеннями пасажирів.
Найбільші регіональні перевізники (хаби):
1) Emirates: тимчасово призупинила всі операції в/з Дубая як мінімум до 15:00 за ОАЕ 3 березня.
2) Etihad: всі рейси в/з Абу-Дабі призупинені до 14:00 за ОАЕ 3 березня.
3) Qatar Airways: операції тимчасово призупинені через закриття повітряного простору Катару (відновлення – після рішення регулятора).
Великі міжнародні групи і далекомагістральні перевізники масово вичищають розклади, тому що «дірка» в коридорі змушує або скасовувати рейси, або летіти сильно в обхід (довше, дорожче, з обмеженнями по робочому часу екіпажів).
1) Lufthansa Group: зупинка рейсів в ряд пунктів регіону до 8 березня, окремі обмеження по Дубаю до 4 березня, плюс оголошено, що група не використовує повітряні простори (в списку – Ізраїль, Ліван, Йорданія, Ірак, Катар, Кувейт, Бахрейн, Іран; окремо – ОАЕ до 4 березня).
2) British Airways: повідомляє про скасування частини рейсів і надає безкоштовну зміну дати для маршрутів Лондон – Абу-Дабі/Амман/Бахрейн/Доха/Дубай/Тель-Авів на період до 15 березня.
3) Air India: призупинення рейсів в/з ОАЕ, Саудівської Аравії, Ізраїлю та Катару до 23:59 (Індія) 2 березня, плюс зачеплені деякі рейси до Європи.
Що відбувається з вантажними перевезеннями (air cargo)
Тут удар подвійний:
1) Зникає belly-capacity: коли «встає» пасажирська мережа через хаби затоки, разом з нею зникають трюми широкофюзеляжних пасажирських рейсів, які зазвичай везуть помітну частку термінових вантажів. Це швидко штовхає ставки вгору і перевантажує решту freighter-ємності.
2) Збиваються експрес-ланцюжки і last mile в країнах затоки:
1) FedEx: повідомляє про призупинення польотів в/з ряду ринків регіону і про тимчасову зупинку pickup/delivery в Бахрейні, Кувейті, Іраку, Катарі та ОАЕ «до подальшого повідомлення», попереджаючи про зростання транзитних термінів і в інших країнах регіону.
2) DHL Express: тимчасово призупинив міжнародні відправлення в/з Ізраїлю через закриття ізраїльського повітряного простору.
Для вантажів це зазвичай означає: більше «перевалок», більше наземних плечей, перенесення частини потоків на альтернативні хаби, черги на ємність і зростання часу доставки навіть там, де формально небо відкрите.
Крім країн із закритим або обмеженим небом, помітно страждають:
1) ринки, пов’язані з пересадкою через ОАЕ та Катар (Європа – Азія – Африка),
2) Індія і Південна Азія (багато напрямків в затоку, плюс транзит далі),
3) авіакомпанії АТР і Європи, яким доводиться скасовувати рейси або відводити їх в довгий обхід, що б’є по економіці рейсу і пунктуальності.
За масштабом це вже виглядає як системний збій мережі, а не локальна «зона обходу»:
1) рахунок скасувань йде на тисячі рейсів, а відновлення ускладнюється тим, що літаки та екіпажі «розкидані» по світу і їх потрібно фізично повернути в правильні точки мережі;
2) зростання витрат відбувається відразу за декількома статтями: паливо (довший маршрут), аеропортові збори за незаплановані посадки, компенсації/розміщення, переробка розкладів; на ринку це відбивається і через реакцію акцій перевізників і турсектора.
3) регуляторні фактори підсилюють ефект: EASA попереджає про високий ризик в зоні, а у США давно діють заборони/обмеження на польоти в окремих FIR (наприклад, по Ірану та Іраку через SFAR і security NOTAM).
Наступного тижня Держсекретар США Ентоні Блінкен вирушить із візитом на Близький Схід зі своєю сьомою дипломатичною місією в регіоні відтоді, як понад шість місяців тому розпочалася війна між Ізраїлем і Хамасом у секторі Газа, повідомив у суботу Associated Press із посиланням на Держдепартамент.
За повідомленням AP, Блінкен вирушає до Саудівської Аравії в понеділок, лише за два дні після повернення до Вашингтона після поїздки до Китаю. Блінкен візьме участь у конференції Всесвітнього економічного форуму і зустрінеться з міністрами закордонних справ арабських країн в Ер-Ріяді, столиці Саудівської Аравії.
Представник міністерства закордонних справ Ізраїлю повідомив, що Блінкен відвідає Ізраїль у вівторок, і ця зупинка не згадується в оголошенні Держдепартаменту про маршрут Блінкена.
Із середини жовтня Блінкен курсує між Ізраїлем і більшістю його арабських і мусульманських сусідів, намагаючись збільшити допомогу цивільному населенню в Газі, запобігти поширенню конфлікту в усьому регіоні та заручитися підтримкою планів відбудови й управління післявоєнною Газою. – при цьому відкрито підтримуючи право Ізраїлю на самооборону.
Наступ Ізраїлю в секторі Гази посилив політичний тиск у США: в університетах виникають пропалестинські протести, що викликають опір з боку тих, хто стверджує, що демонстрації переросли в антисемітизм.
