Капіталізація ринку сільгоспземель в Україні за підсумками січня-березня 2024 року збільшилася на 202,5 млрд грн, завдяки зростанню на 7% кількості угод купівлі-продажу земель сільгосппризначення, а також підвищенню цін на землю на 11,2%, повідомив віцепрезидент Київської школи економіки (KSE) з економічної освіти, професор Олег Нів’євський на семінарі “Ринок земель: нові гравці, нові виклики, нові перспективи”, організованому KSE і програмою USAID АГРО.
За його інформацією, в Україні в першому кварталі 2024 року було укладено 25,7 тис. угод купівлі-продажу ділянок сільськогосподарського призначення сукупним обсягом 58,8 тис. га, що на 7% перевищує показники четвертого кварталу 2023 року, в якому було зафіксовано рекордну кількість угод купівлі-продажу сільгоспземель за весь час після початку повномасштабного вторгнення.
За результатами перших трьох місяців цього року, середньозважена ціна гектара сільськогосподарської землі збільшилася на 11,2%. Якщо в четвертому кварталі минулого року вона становила 37,7 тис. грн, то в січні-березні 2024 року зросла до 42,0 тис. грн/га. Таким чином, капіталізація ринку сільгоспземель від початку поточного року зросла на 202,5 млрд грн, констатував Нів’євський і пов’язав ці явища, зокрема, з відкриттям доступу юридичних осіб до ринку землі з 1 січня 2024 року.
“Не дивлячись на повномасштабну війну і досить обмежену модель, ринок сільськогосподарських земель в Україні успішно розвивається. Яскравим свідченням тому є нещодавнє рішення Нацбанку щодо збільшення коефіцієнту ліквідності сільгоспземель з 0,35 до 0,5. Це вже відкрило можливість для агросектору та землевласників залучити додаткове фінансування на суму $25 млрд, що можна порівняти зі щорічними фінансовими потребами аграріїв і землевласників”, – зазначив віцепрезидент KSE.
Експерт KSE Агроцентр Роман Нетер повідомив, що в січні-березні 2024 року 436 юридичних осіб придбали 2957 сільськогосподарських ділянок сукупною площею 8,5 тис. га. При цьому трохи менше половини транзакцій припало саме на березень 2024 року, коли своїм правом купівлі сільгоспземель скористалися 276 юридичних осіб, які придбали 1253 земельні ділянки сукупною площею 3,5 тис. га.
Він нагадав, що низка експертів наприкінці 2023 року перед запуском другого етапу ринку землі висловлювали побоювання щодо можливості акумулювання великими гравцями значних площ сільгоспугідь. Але за підсумками першого кварталу 2024 року ці побоювання не підтвердилися.
“Частка юросіб на ринку землі в першому кварталі становила лише 14,5%, тоді як решта угод, як і раніше, відбуваються між фізичними особами. Водночас відкриття доступу юридичним особам до ринку земель уже позитивно позначається не тільки на ліквідності, а й на прозорості ринку”, – підкреслив Нейтер.
Директорка програми USAID АГРО Ксенія Сидоркіна розповіла, що розвиток ринку сільгоспземель дедалі більше впливає на систему публічних фінансів громад після перенаправлення до держбюджету ПДФО, сплаченого військовослужбовцями. Із січня 2024 року зростання надходжень, пов’язаних із сільгоспземлями, на чверть компенсувало зниження інших податкових надходжень громад. Наприклад, тільки в лютому цього року податки, пов’язані із сільгоспземлею, забезпечили 13% усіх податкових надходжень громад порівняно з 10% у лютому 2023 року, і сягнули 3 млрд грн, що на 20% вище за аналогічний показник минулого року.
“Ринок земель сільськогосподарського призначення – це додатковий ресурс для відновлення територій, потенціал якого ще належить реалізувати спільними зусиллями уряду, законотворців і громад”, – сказала керівниця USAID АГРО та висловила впевненість у необхідності реалізації реформи просторового розвитку територій і низки інших проєктів із консолідації земель, розвитку зрошення, доступного кредитування для малих і середніх агровиробників, зокрема і за підтримки Фонду часткового гарантування кредитів у сільському господарстві, а також за підтримки Фонду часткового гарантування кредитів у сільському господарстві.
Сидоркіна повідомила, що експерти з міжнародного права консорціуму компаній Civitta, Aequo та EasyBusiness за підтримки програми USAID АГРО розробили концепцію гармонізації земельного законодавства України до права ЄС. Вона передбачає розробку та ухвалення 14 законодавчих актів, які сприятимуть наближенню українського законодавства до європейського, розвитку земельних відносин та агросектору в цілому.
ПрАТ “Об’єднана гірничо-хімічна компанія” (ОГХК), в управління якого передано Вільногірський гірничо-металургійний комбінат (ВГМК, Дніпропетровська обл.) та Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат (ІГЗК, Житомирська обл.), за підсумками роботи у січні-березні поточного року одержав 30 млн грн чистого прибутку, тоді як за аналогічним періодом минулого року мав збиток.
Згідно з прес-релізом компанії в понеділок, компанія планувала в першому кварталі отримати 20 млн грн чистого прибутку.
За словами першого заступника голови правління Єгора Перелигіна, останні місяці 2023 року були складними, але попри це менеджменту вдалося закласти потужну базу на 2024 рік.
“Ми доклали всіх зусиль, щоб наш титановий гігант працював навіть у складних військових умовах. Численні переговори з контрагентами та розширення географії кінцевих покупців – наше основне завдання, яке ми успішно реалізуємо. Ми успішно перебудували свою логістику та альтернативні шляхи постачання продукції. Нині бренд державної компанії ОГХК повертається на ринки ЄС і зміцнюється на американських. Ми вже маємо чинні контракти на приблизно 135 тис. тонн, а планові обсяги становлять понад 200 тис. тонн”, – зазначив Перелигін.
І додав, що наразі філії товариства – ІГЗК і ВГМК – повністю завантажені відповідно до своїх планів. Необхідні категорії співробітників заброньовані і заборгованостей із зарплати немає.
При цьому вся робота зі стабілізації операційної діяльності товариства проходить у тісній взаємодії менеджменту та Фонду держмайна. Завдяки цьому актуальні питання мають більш комплексний підхід, який демонструє ефективні результати.
ДП “Об’єднана гірничо-хімічна компанія” розпочала фактичну діяльність із серпня 2014 року, коли уряд України ухвалив рішення про передачу йому в управління майнових комплексів Вільногірського гірничо-металургійного комбінату (ВГМК, Дніпропетровська обл.) та Іршанського гірничо-збагачувального комбінату (ІГЗК, Житомирська обл.). 8 грудня 2016 року ДП було перетворено на ПАТ “ОГХК”, 26 грудня 2018 року – з ПАТ на ПрАТ.
ОГХК раніше реалізовувало продукцію більш ніж у 30 країн світу. Основні ринки збуту були ЄС, Китай, Туреччина, а також США і країни Африки.
Незважаючи на те, що ЄС різко скоротив обсяг імпортованого російського газу, значні обсяги, як і раніше, надходять у блок. Минуло понад два роки відтоді, як Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну, а її газ все ще надходить до Європи.
Хоча Європейський союз значно скоротив обсяг імпортованого з Росії газу, цей вуглеводень, як і раніше, живить деякі європейські будинки і підприємства, збільшуючи тим самим доходи Кремля.
Коли почалася війна, європейські лідери були змушені рахуватися з давно усталеною залежністю як від російського газу, так і від нафти. Особливу проблему становив газ, оскільки 2021 року 34 % газу в ЄС надходило з Росії.
Особливо залежними були країни Центральної та Східної Європи. Коли ЄС запропонував ввести заборону, канцлер Німеччини Олаф Шольц поспішив висловитися проти. “Європа навмисно вивела постачання енергоносіїв з Росії з-під санкцій. Наразі забезпечення Європи енергією для виробництва тепла, пересування, електропостачання та промисловості не може бути забезпечено жодним іншим способом”, – сказав він.
Володимир Путін скористався цим. Протягом 2022 року Росія скорочувала імпорт газу в Європу. Європейські лідери побоювалися зимового дефіциту енергії. Ці побоювання так і не справдилися, але, що дуже важливо, вони означали, що ЄС так і не ввів санкції проти російського газу.
“Це ніколи не було санкцією”, – каже Бенджамін Хільгеншток із Київської школи економіки. “Це було добровільне рішення країн, причому розумне, – диверсифікувати постачання і більше не шантажувати Росію”, – сказав він DW.
Згідно з даними ЄС, частка російського трубопровідного газу, імпортованого країнами-членами, знизилася з 40 % від загального обсягу 2021 року до приблизно 8 % 2023 року. Однак з урахуванням скрапленого природного газу (СПГ) – природного газу, охолодженого до рідкого стану, щоб його можна було перевозити на суднах, – загальна частка російського газу в загальному обсязі ЄС торік становила 15%.
Одним з основних способів зниження залежності ЄС від російського газу було збільшення імпорту ЗПГ з таких країн, як США і Катар. Однак це мимоволі призвело до різкого збільшення поставок російського СПГ за високими цінами в країни блоку.
За даними компанії Kpler, Росія стала другим за величиною постачальником СПГ в ЄС. У 2023 році імпорт СПГ із Росії становитиме 16 % від загального обсягу поставок СПГ до ЄС, що на 40 % більше, ніж 2021 року.
Обсяги імпорту 2023 року дещо знизилися порівняно з 2022 роком, однак дані за перший квартал 2024 року показують, що експорт російського ЗПГ до Європи знову зріс на 5 % порівняно з попереднім роком. Особливо великими імпортерами були Франція, Іспанія та Бельгія. На ці три країни припало 87 % СПГ, що надійшов до ЄС 2023 року.
Однак більша частина цього СПГ не потрібна європейському ринку і перевалюється в європейських портах, а потім реекспортується до третіх країн по всьому світу, внаслідок чого деякі держави і компанії ЄС отримують прибуток.
Більша частина російського СПГ, що надходить до Європи, просто “перевантажується”, – каже Гілгенсток. “Тож це не має нічого спільного з поставками природного газу в Європу. Просто європейські компанії заробляють гроші на сприянні експорту російського СПГ”.
Згідно з нещодавнім звітом Центру досліджень енергетики та чистого повітря
(CREA), 2023 року трохи менше ніж чверть європейського імпорту СПГ з Росії (22 %) буде перевантажено на світові ринки. Пятрас Катінас, енергетичний аналітик з CREA, повідомив DW, що більша частина цього СПГ була продана в країни Азії.
У результаті деякі члени ЄС, такі як Швеція, Фінляндія та країни Балтії, чинять тиск на блок з метою введення повної заборони на російський ЗПГ, що потребуватиме згоди всіх країн-членів.
Наразі в ЄС обговорюється питання про заборону реекспорту російського СПГ з європейських портів. За даними інформаційного агентства Bloomberg, також розглядають питання про введення санкцій щодо ключових російських ЗПГ-проєктів, таких як “Арктик ЗПГ 2”, ЗПГ-термінал “УСТ Луга” і мурманський завод.
“Ми дійсно повинні в основному заборонити російський СПГ”, – сказав Гілгенсток. “Ми не вважаємо, що він відіграє якусь значну роль у постачанні газу в Європу, або ж його можна відносно легко замінити за допомогою СПГ з інших джерел”. Дослідження 2023 року, проведене аналітичним центром Bruegel, підтверджує цей аналіз.
Однак Acer, регулятор ЄС у галузі енергетики, нещодавно попередив, що будь-яке скорочення імпорту російського СПГ має відбуватися “поступовими кроками”, щоб уникнути енергетичного шоку.
Країни ЄС, як і раніше, постачають російський газ
Трубопровідний газ із Росії також продовжує надходити в ЄС. Хоча газопроводи “Північний потік” не працюють, а газопроводом “Ямал” російський газ більше не надходить до Європи, він, як і раніше, надходить до австрійського газового хаба Баумгартен трубопроводами, що проходять через Україну. Австрійська державна енергетична компанія OMV уклала контракт із російською газовою компанією “Газпром” до 2040 року.
У лютому Австрія підтвердила, що 98% імпорту газу в грудні 2023 року буде здійснюватися з Росії. Уряд заявляє, що хоче розірвати контракт із “Газпромом” якомога раніше, але для цього необхідно ввести санкції ЄС проти російського газу на законних підставах.
Як і Австрія, Угорщина продовжує у великих кількостях імпортувати трубопровідний російський газ. Нещодавно Угорщина також уклала газову угоду з Туреччиною, але експерти стверджують, що цей газ, який постачається трубопроводом Turkstream, також йде з Росії.
Гілгеншток каже, що деякі країни продовжують купувати російський газ, оскільки їм вигідні дешеві та привабливі контракти. “Тож якщо не буде ембарго на російський газ, то все залежить від цих країн”, – каже він.
Для таких країн, як Австрія та Угорщина, можливе припинення трубопровідного імпорту з Росії може в кінцевому рахунку залежати від України. Київ наполягає на тому, що не буде продовжувати існуючу угоду з “Газпромом” про постачання газу через свою територію. Термін дії цієї угоди закінчується наприкінці 2024 року.
Хоча російський газ, як і раніше, імпортується в Європу, його загальна частка в європейському газовому імпорті різко скоротилася з 2021 року. ЄС заявляє, що хоче повністю позбутися російського газу до 2027 року, і ця мета, на думку Гілгенстока, видається дедалі реалістичнішою.
“Я думаю, що якщо вся ця брудна історія і показала нам щось, то це те, що ми можемо відносно швидко диверсифікувати постачання газу та інших енергоносіїв, відмовившись від Росії”, – сказав він.
Однак, на його думку, наразі політичні умови “не надто сприятливі” для повного газового ембарго, особливо для ембарго на будівництво трубопроводів. Як потенційну перешкоду він називає головування Угорщини в ЄС у другій половині 2024 року. Будапешт має тісніші зв’язки з Москвою, ніж більшість країн-членів ЄС.
Що стосується СПГ, то він налаштований оптимістичніше і каже, що, крім дій ЄС, такі великі імпортери СПГ, як Іспанія і Бельгія, повинні самі вжити заходів.
“Цей нелегальний імпорт російського газу – величезна проблема, особливо з точки зору обміну повідомленнями”, – сказав він. “І ми допомагаємо Росії з її ланцюжками поставок СПГ, чого робити не слід”.
Кабінет міністрів на засіданні 26 квітня вніс зміни до порядку видачі ветеринарних документів для власників кочових пасік на період дії воєнного стану, повідомив представник Кабміну у Верховній Раді Тарас Мельничук у Telegram.
“Передбачено, що на період воєнного стану в Україні видача ветеринарного документа для перевезення (кочівлі) пасіки до медоносних угідь у межах району здійснюється за результатами проведеного клінічного огляду (весняної перевірки) пасіки з урахуванням епізоотичного стану місцевості та відсутності обмежень, запроваджених у зв’язку з ліквідацією хвороб бджіл, що підлягають оголошенню”, – написав він.
Водночас перевезення (кочівля) пасіки в межах району, благополучного щодо хвороб бджіл, які підлягають оголошенню, здійснюється в супроводі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки.
Згідно з постановою, ветеринарний документ, виданий для перевезення (кочівлі) пасіки до медоносних угідь з району, благополучного щодо хвороб бджіл, що підлягають оприлюдненню, до району з аналогічним епізоотичним станом у межах області, дійсний протягом весняно-літнього періоду поточного року на час перевезення (кочівлі) пасіки та є підставою для видачі ветеринарного документа для повернення пасіки на постійне місце розташування.
Водночас, у разі зміни епізоотичного стану пасіки під час перевезення (кочівлі) власник негайно припиняє перевезення (кочівлю) пасіки та повідомляє про це посадову особу територіального органу Держпродспоживслужби для проведення ветеринарно-санітарних заходів.
Страхова компанія “ПЗУ Україна” (Київ) у січні-березні 2024 року залучила 481 млн грн страхових премій, що на 170 млн, або на 54,66% перевищує відповідний показник за перші три місяці 2023 року.
Як повідомляється в інформації страховика, найбільший приріст платежів за підсумками звітного періоду було зафіксовано в сегментах КАСКО і “Зеленої карти” – на 30% і 79% відповідно. Загалом за договорами КАСКО в першому кварталі було залучено 98 млн грн премій, або 20% сукупного обсягу платежів страховика.
За полісами “Зелена карта”, “ПЗУ Україна” залучила 109 млн грн страхових премій, що становить 23% від загального обсягу надходжень страховика.
Частка обов’язкового страхування автоцивільної відповідальності (ОСЦПВ) у портфелі компанії склала 28%, або 135 млн грн платежів, що на 78% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Частка добровільного медичного страхування склала 16%, або 79 млн грн (+63%).
Обсяг надходжень компанії за іншими договорами страхування за результатами січня-березня склав 60 млн грн.
СК “ПЗУ Україна” входить до складу однієї з найбільших страхових груп Центральної та Східної Європи – PZU Group (до складу якої входить материнська компанія ПрАТ “СК ПЗУ Україна” – PZU S.A.).
Мережа піцерій Domino’s Pizza Inc. відзвітувала про зростання чистого прибутку і виручки в першому кварталі 2024 року, обидва показники виявилися кращими за прогнози ринку.
Як повідомляють у пресрелізі компанії, її чистий прибуток у січні-березні становив $125,8 млн порівняно зі $104,8 млн за аналогічний період роком раніше. Прибуток у розрахунку на акцію збільшився до $3,58 з $2,93.
Виручка тим часом підвищилася на 6%, до $1,085 млрд з $1,02 млрд.
Аналітики, опитані FactSet, у середньому прогнозували прибуток на рівні $3,40 на акцію за виручки в $1,08 млрд.
Зіставні продажі Domino’s у США зросли в минулому кварталі на 5,6%, у світі – на 0,9%, йдеться у звітності.
Котирування акцій Domino’s під час попередніх торгів у понеділок зростають на 4,6%. Капіталізація компанії з початку року збільшилася на 21%, до $17,38 млрд.
