Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) надає компанії “ОТП Лізинг” незабезпечений кредит у нацвалюті на суму до EUR20 млн в еквіваленті для підтримки мікро-, малих та середніх підприємств (ММСП), що постраждали від війни РФ проти України.
“Фінансування допоможе зміцнити конкурентоспроможність, стійкість та інклюзивність українських ММСП шляхом розширення доступу до лізингових продуктів в умовах дефіциту ліквідності та підвищеної економічної невизначеності”, – йдеться в повідомленні банку у середу у зв’язку із підписанням необхідних документів.
Зазначається, що 50% коштів кредиту планується спрямувати ММСП на довгострокові інвестиції у технології, які відповідають стандартам Європейського союзу (ЄС), зокрема “зелені”, а фінансування має дати змогу підприємствам отримувати транспорт, обладнання та техніку без значних початкових капітальних витрат у період, коли ліквідність залишається обмеженою через воєнні чинники.
Після завершення інвестиційних проєктів позичальники, які відповідають критеріям програми, отримають технічну допомогу, профінансовану ЄС, та інвестиційні стимули, профінансовані США, у межах ініціативи EU4Business.
Додаткові гранти передбачено для бізнесів, які зазнали руйнувань, втрати активів або вимушеного переселення, а також для компаній, що сприяють реінтеграції ветеранів, осіб з інвалідністю і ВПО, та для ММСП, релокованих або таких, що працюють у постраждалих регіонах, при цьому підтримка поширюється і на підприємства, очолювані жінками та молоддю.
Кредит підтримуватиметься субсидією відсоткової ставки до 10% з боку США через спеціальний фонд ЄБРР SME.
Згідно з інформацією ЄБРР, компанія є його чинним клієнтом і провідною лізинговою компанією в Україні, що надає послуги фінансового лізингу та управління автопарком корпоративним клієнтам і ММСП по всій країні.
З початку повномасштабної війни РФ проти України ЄБРР залучив для України понад EUR9,1 млрд, зокрема EUR3,3 млрд через партнерські фінансові установи.
“ОТП Лізинг” – дочірня небанківська фінансова установа угорського OTP Bank, яка вже багато років співпрацює з ЄБРР. У третьому кварталі 2025 року виручка компанії збільшилася на 7,3% порівняно із третім кварталом 2024 року – до 1 млрд 242,3 млн грн, тоді як чистий прибуток виріс майже в два рази – до 808,0 млн грн.
Державний Ощадбанк у грудні 2025 року був оштрафований Національним банком України на 5,5 млн грн за порушення вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу.
Як зазначив регулятор, виявлені порушення стосувалися застосування ризик-орієнтованого підходу та належної перевірки клієнтів у сфері ПОД/ФТ. Крім того, НБУ виніс банку письмове застереження.
Другий за величиною український оператор мобільного зв’язку “ВФ Україна” (“Vodafone Україна”, VFU), який у зв’язку зі сплатою дивідендів з кінця травня за результатами кількох пропозицій викупив власні єврооблігації на суму біля $18,9 млн, оголосив черговий подібний тендер за ціною 98% від номіналу на загальну суму $1,475 млн.
Як зазначається у повідомлені на Ірландській фондовій біржі в середу, перед цим 2 січня компанія здійснила черговий місячний транш виплати дивідендів на суму 49,315 млн грн, що еквівалентно встановленій Нацбанком місячній стелі таких виплат у EUR1 млн.
Заявки на участь у тендері приймаються до 21 січня включно, а розрахунки плануються до 28 січня.
Облігації із погашенням у лютому 2027 року та номінальною ставкою 9,625% річних були випущені на $300 млн. Їх викуп пов’язаний з тим, що 24 квітня 2025 року VFU оголосив про нарахування дивідендів своєму акціонеру у розмірі 660,245 млн грн ($15,9 млн за вказаним у повідомленні курсом) за 2024 рік. Згідно із обмеженнями Нацбанку, вони сплачуватимуться окремими щомісячними виплатами. Очікується, що кожен такий щомісячний дивіденд становитиме суму в гривнях, яка дорівнюватиме EUR1 млн. Компанія наголосила, що за умовами випуску облігацій у такому випадку вона повинна запропонувати всім власникам облігацій подати заявку на їх продаж на суму, яка дорівнює сумі дивідендів, сплачених за межі України.
У двох перших тендерах оператор мобільного зв’язку “Vodafone Україна” викуповував облігації на суму, еквіваленту EUR1 млн. Дебютний викуп було оголошено по ціні 99% номіналу, другий – 90% номіналу. Результати другого викупу компанія на біржі не оголошувала, тоді як коефіцієнт масштабування першого викупу становив 0,0040355668.
За результатами третього тендеру, де ціна викупу була знижена до 85% номіналу, а пропозиція була обмежена $4,67 млн, “Vodafone Україна” отримала заявки на $53,395 млн та задовольнила їх на суму $5,208 млн. Коефіцієнт масштабування становив 0,1315451889487317.
Четвертий тендер був оголошений 13 серпня, але потім сім разів продовжувався. При цьому ціна викупу в результаті була збільшена з 85% до 98%, а сума викупу – до $10,84 млн. На цю суму компанія отримала заявки на $127,14 млн. Частина облігацій була повернена власникам через неможливість подрібнення номіналу, а решта прийняті з коефіцієнтом масштабування 0,1150681.
Нарешті на п’ятому тендері з викупу облігацій у грудні, ціна на якому знову становила 98%, “Vodafone Україна” отримала високий попит, який у понад 50 разів перевищував пропозицію в $1 млн 164,7 тис. Коефіцієнт масштабування було встановлено на рівні 0,01901.
Загалом за результатами п’ятьох тендерів загальна номінальна вартість облігацій, що залишаються в обігу, становить $280 млн 614,93 тис.
Як повідомлялося, оператор мобільного зв’язку VFU за 9 місяців цього року збільшив чистий прибуток на 10,7% – до 3 млрд 446,80 млн грн, виручку – на 13,3%, до 19,03 млрд грн.
В звіті зазначалося, що для обслуговування та викупу єврооблігацій компанія 2025 року отримувала позики від пов’язаних осіб. У лютому материнська компанія Telco Investments B.V. надала $49,59 млн для часткового погашення боргу за єврооблігаціями. У червні з Telco Investments була укладена угода про доларову кредитну лінію на суму, еквівалентну 660 млн грн, під 10% річних з погашенням у 2028 році.
Нарешті у липні 2025 року було укладено договір позики з нідерландською Cemin B.V. на $10 млн під 10% річних зі строком повернення не пізніше кінця 2027 року, але не раніше погашення єврооблігацій. Кошти траншами зараховуються на банківський рахунок компанії в іноземному банку й мають йти на викуп облігацій, які ” Vodafone Україна” здійснює у зв’язку із відновленням цього року виплати дивідендів.
Первинні реєстрації імпортованих з-за кордону вживаних легкових автомобілів у 2025 році зросли на 22% порівняно з 2024 роком – до 278,63 тис. од., повідомив Інститут досліджень авторинку.
Рейтинг річного імпорту очолює незмінний лідер — Volkswagen (37,2 тис. авто), котрий, за інформацією експертів, пропонує від бюджетних варіантів до преміальних кросоверів, а також буси й фургони.
“На другій сходинці розташувався Audi (25,9 тис.), що свідчить про високий запит українців на комфорт та статус”, – йдеться у повідомленні на сайті Інституту.
Водночас зазначається, що головною подією року став вихід Tesla у трійку лідерів з реєстрацією 24,14 тис. авто.
“Суто електричний бренд обійшов багатьох традиційних конкурентів, ставши символом “зеленого” ажіотажу 2025 року”, – констатується у повідомленні.
П’ятірку замикають Nissan (21,6 тис.) та Renault (майже 17 тис.), які тримають позиції завдяки поєднанню популярних електромобілів та практичних дизельних авто з Європи.
Далі в десятці брендів – BMW, Hyundai, Ford, KIA та Skoda.
Експерти зазначають, що у модельному заліку Volkswagen Golf зберіг лідерство (10,67 тис.), проте його відрив від конкурентів мінімальний (і не без допомоги e-Golf).
Головним суперником стала Tesla Model Y (10,55 тис.), а третя сходинка – у Tesla Model (9,2 тис.). Четвертою в рейтингу моделлю авто стала Skoda Octavia (7,7 тис.), п’ятою – Nissan Leaf (7,5 тис.).
“Щодо преміальних моделей, то минулого року український автопарк поповнився Porsche (1265 од.), Maserati (97), Lamborghini (21), Rolls-Royce (17) та стільки ж Bentley, Ferrari (8), Aston Martin (6) та одним McLaren”, – йдеться у повідомленні.
Експерти повідомляють, що у грудні минулого року на першу реєстрацію було подано 41,7 тис. вживаних імпортованих іномарок – майже у 2,7 раза більше, ніж у грудні-2024, та на 75,3% більше за листопад-2025.
У повідомленні нагадується, що від початку 2025 року обсяги імпорту поступово зростали: з 14,5 тис. автомобілів у січні до майже 42 тис. у грудні.
“Востаннє такі обсяги “свіжопригнаних” можна було побачити у 2022 році, під час дії тимчасового “нульового розмитнення”. Зараз же цю активність спричинила “гонка за електромобілями”, адже з 1 січня введено ПДВ на їхній імпорт”, – зазначають експерти, констатуючи, що саме тому Tesla опинилася в трійці лідерів.
“Загалом за рік маємо зростання імпорту на 22%, але треба розуміти, що значна частина цих машин куплена “наперед”. Ми фактично забрали частину продажів у 2026 року, тому зараз склади заповнені, найближчими місяцями такого ажіотажу вже не буде”, – цитується в повідомленні голова Інституту досліджень авторинку Станіслав Бучацький.
Національний банк України оштрафував ТАСкомбанк на 10,0 млн грн за порушення вимог законодавства у сфері запобігання відмиванню доходів та фінансуванню тероризму (ПОД/ФТ).
Зокрема, порушення стосувалися застосування ризик-орієнтованого підходу та неналежної перевірки клієнтів. Також НБУ виніс банку письмові застереження за несвоєчасне повідомлення про порогові фінансові операції та подання інформації про валютні операції з помилками.
Як відомо кадри вирішують все. Це не пуста фраза, адже в науці, де підготовка кадрів триває інколи десятиліттями, майбутнє країни визначає наявність кваліфікованих дослідників.
Після розпаду СРСР, де науковці займали почесне місце в ієрархії професій, Україна отримала одну з найбільших дослідницьких систем Європи. Наукова школа часів УРСР була відома своїми передовими технологіями та проривними ідеями. Згодом, у перші роки незалежності, почались зміни структури економіки. Якщо у 1991-1995 рр. частка промисловості у ВВП перевищувала 40%, то у 2024 р. вона знизилась до 19,0%, а сфера послуг набула провідної ролі, зрісши з 40% до понад 70%.
Економічні проблеми країни і трансформація економіки призвели і до скорочення фінансування науки. Динаміку цього скорочення наведено нижче:
Таблиця 1. Динаміка витрат на наукові дослідження і розробки у 2010-2023 рр.
|
Роки |
Витрати на наукові дослідження і розробки – усього, млн грн/ | Частка витрат на наукові дослідження і розробки у ВВП, % |
| 2010 | 8107,1 | 0,75 |
| 2011 | 8513,4 | 0,65 |
| 2012 | 9419,9 | 0,67 |
| 2013 | 10248,5 | 0,70 |
| 2014 | 9487,5 | 0,60 |
| 2015 | 11003,6 | 0,55 |
| 2016 | 11530,7 | 0,48 |
| 2017 | 13379,3 | 0,45 |
| 2018 | 16773,7 | 0,47 |
| 2019 | 17254,6 | 0,43 |
| 2020 | 17022,4 | 0,41 |
| 2021 | 20973,8 | 0,38 |
| 2022 | 17117,8 | 0,33 |
| 2023 | 21348,1 | 0,33 |
Частка витрат на науку у внутрішньому валовому продукті (ВВП), починаючи з 2010 року, неухильно знижувалася і в останні роки скоротилася до 0,33%. Ще в 2017 році Світовий банк зазначав, що “..існуюча інноваційна політика та відповідне державне фінансування не відповідають критичним потребам української національної інноваційної системи”. Суттєве зменшення обсягів фінансування призвело до зникнення ряду наукових установ (НУ) та падіння престижу наукової праці. Молодь не йде в науку через низькі зарплати та низький статус вченого. Інакше бути не може при посадовому окладі старшого наукового співробітника в НАНУ – 13 тис. 034 грн.
Все це призвело до посилення міграційних процесів, зменшення кількості науковців, втрати можливостей відтворення кадрового потенціалу. Чисельність персоналу у сфері досліджень і розробок (ДіР) скоротилась у 7 разів: з понад 400 тис. осіб у 1991 році до 63,8 тис. у 2024. Нижче можна побачити динаміку чисельності персоналу, зайнятого виконанням ДіР.
Рис.1. Динаміка чисельності персоналу, зайнятого у сфері ДіР в Україні
Таблиця 2. Динаміка чисельності персоналу, зайнятого у сфері ДіР в Україні
| Роки | Кількість працівників, задіяних у виконанні наукових досліджень і розробок – усього, осіб | У тому числі | ||
| дослідники | техніки | допоміжний персонал | ||
| осіб / у % до загальної кількості працівників, задіяних у виконанні наукових досліджень і розробок | осіб / у % до загальної кількості працівників, задіяних у виконанні наукових досліджень і розробок | осіб / у % до загальної кількості працівників, задіяних у виконанні наукових досліджень і розробок | ||
| 2010 | 182484 | 133744 / 73.3 | 20113 / 11.0 | 28627 / 15.7 |
| 2011 | 175330 | 130403 / 74.4 | 17260 / 9.8 | 27667 / 15.8 |
| 2012 | 164340 | 122106 / 74.3 | 15509 / 9.4 | 26725 / 16.3 |
| 2013 | 155386 | 115806 / 74.5 | 14209 / 9.2 | 25371 / 16.3 |
| 2014* | 136123 | 101440 / 74.5 | 12299 / 9.0 | 22384 / 16.5 |
| 2015 | 122504 | 90249 / 73.7 | 11178 / 9.1 | 21077 / 17.2 |
| 2016 | 97912 | 63694 / 65.1 | 10000 / 10.2 | 24218 / 24.7 |
| 2017 | 94274 | 59392 / 63.0 | 9144 / 9.7 | 25738 / 27.3 |
| 2018 | 88128 | 57630 / 65.4 | 8553 / 9.7 | 21945 / 24.9 |
| 2019 | 79262 | 51121 / 64.5 | 7470 / 9.4 | 20671 / 26.1 |
| 2020 | 78860 | 51427 / 65.2 | 7117 / 9.0 | 20316 / 25.8 |
| 2021 | 68808 | 44321 / 64.7 | 5879 / 8.6 | 18288 / 26.7 |
| 2022* | 53221 | 36084 / 67.8 | 5020 / 9.4 | 12117 / 22.8 |
| 2023 | 58567 | 38845 / 66.3 | 4542 / 7.8 | 15180 / 25.9 |
| 2024 | 63847 | 42670 / 66.8 | 5148 / 8.1 | 16029 / 25.1 |
Період різкого скорочення виконавців у галузі ДіР (1991-1999 рр.) характеризується падінням фінансування. Далі у 2000-2008 рр. дослідницький персонал стабілізувався на рівні 200 тис. осіб. Фінансова криза призвела до прискорення негативних тенденцій у динаміці виконавців ДіР. Потім додалися анексія Криму та частини східних областей та війна. У 2024 р. в доповіді ЮНЕСКО «Analysis of war damage to the Ukrainian science sector and its consequences», зазначено, що у результаті агресії рф 12% науковців були змушені емігрувати або переміститися всередині країни. З них 6,3% були змушені емігрувати до інших країн, 5,5% стали внутрішньо переміщеними. Близько 30% усіх науковців стали працювати віддалено. Тобто відбувся “відток мізків” з науки. За деякими даними понад 20 тисяч працівників ДіР були тимчасово переміщені або покинули Україну у 2022 році. Так до традиційного відтоку наукових кадрів додались втрати, пов’язані з війною. Зміни в структурі науки призвели і до зникнення раніше масової категорії конструкторів і технологів. Відновлення України буде відбуватися через інвестиційні проекти, які будуть вимагати величезної кількості конструкторської і технологічної документації, яку готувати вже нікому.
Таблиця 3 показує, що крім зниження чисельності науковців відбуваються і процеси старіння науки. І самою наймасовішою віковою категорією науки є вчені у віці понад 65 років. Вчені віку від 55 років складають близько 40% науковців.
Табл.3 Кількість дослідників, задіяних у виконанні ДіР, за віком
| До 25 років включно | 25-29 років | 30-34 років | 35-39 років | 40-44 років | 45-49 років | 50-54 років | 55-59 років | 60-64 років | 65 років і більше | |
| 2016 | 1876 | 6418 | 7863 | 7488 | 6216 | 4936 | 5816 | 6593 | 6328 | 10160 |
| 2020 | 949 | 3165 | 5418 | 6239 | 5714 | 4927 | 4123 | 4957 | 5191 | 10744 |
| 2016 | 2.9% | 10.1% | 12.3% | 11.8% | 9.8% | 7.7% | 9.1% | 10.4% | 9.9% | 16.0% |
| 2020 | 1.8% | 6.2% | 10.5% | 12.1% | 11.1% | 9.6% | 8.0% | 9.6% | 10.1% | 20.9% |
Ситуація з кадрами в науці така, що її можна описати словами Ернеста Гемінґвея «Не питай, по кому б’є дзвін, бо він б’є по тобі». А без кадрів не буде і науки.
В структурі фінансування науки найбільша частка зосереджена в бізнес-секторі – 59,9%, у державному секторі вона становить 33,4%, секторі вищої освіти – біля 6,7% витрат. По персоналу, частка державного сектору становить 49%, бізнес-сектору – 34,6%, вищої освіти – 16,4%. Наукові установи та ЗВО знаходяться переважно у державній власності. Дослідження у ЗВО не є ключовим видом діяльності і здебільшого відокремлені від викладання.
Основними каналами державного фінансування є МОНУ, галузеві академії та Національний фонд досліджень України. Ще одним з джерел є іноземний сектор. У довоєнний період на іноземні джерела припадало 20-25% обсягу фінансування ДіР в Україні. В умовах війни закордонні партнери активізували грантове фінансування.
Протягом багатьох років українська наука безуспішно намагається встановити зв’язки з бізнесом внаслідок відсутності комплексної політики, спрямованої на підтримку такої співпраці. Однак ці зусилля часто є фрагментарними, короткостроковими та недостатньо інтегрованими в національні інноваційні та промислові стратегії. Відсутність координації між НУ, бізнесом та держорганами перешкоджає розвитку інноваційної системи.
Ще однією особливістю української науки є практично повна відсутність фінансування науки з регіональних джерел, що незрозуміло, оскільки відбувається децентралізація і суттєве збільшення бюджетів громад, яке не використовується на регіональну науку. Виходить, що про науку місцева влада нічого не знає і використовувати її не хоче.
Негативні зміни стану кадрового потенціалу української науки терміново потребують втручання держави з метою стабілізації та подальшого зменшення цих впливів. Державний орган, відповідальний за розвиток науки – Міністерство освіти і науки, ці тенденції відслідковує і робить спроби змінити ситуацію.
Так нещодавно МОН підготувало Концепцію підтримки та розвитку кадрового потенціалу сфери наукової і науково-технічної діяльності «Національна система дослідників України» (НСД) і Кабінет Міністрів України її затвердив. Концепція «спрямована на визначення, визнання, підтримку та промоцію найкращих українських наукових та науково-педагогічних працівників, що мають видатні результати у науковій і науково-технічній діяльності та зробили вагомий внесок у розвиток науки країни, та надання в подальшому їм індивідуальної фінансової підтримки». Причому підтримка буде надаватись науковцям, на підставі анкет, незалежно від їхньої поточної спроможності здійснювати дослідження.
Запропонована НСД створюється на основі рейтингового оцінювання досягнень науковців з подальшим додатковим фінансуванням кращих дослідників. Але розподіл грошей на основі анкет між обмеженою кількістю науковців, як це по суті пропонується не є раціональним.
Набір показників для визначення кращих, в основному дублює показники державної атестації установ. Як буде проводитися узагальнення, як будуть враховуватися особливості різних наукових дисциплін – незрозуміло. І як, наприклад, можна порівнювати представника фундаментальної науки з вихідцем з галузевої або фізика-теоретика та юриста? Ще – різні функції, які вчені виконують у наукових колективах: хтось генерує ідеї, хтось проводить експерименти тощо.
Також при підтримці індивідуальних науковців повністю нівельовані місце і роль творчих колективів, інфраструктурно-інформаційного забезпечення. Науковець працює не сам по собі, а в складі колективів з своїми функціями.
Застосування механістичних підходів до рейтингів буде сприяти в першу чергу підтримці вчених з багаторічною роботою у науці, та керівників (вони мають кращі публікаційні показники, зокрема завдяки можливостям співавторства та «тривалості» наукової роботи). Підходити до всіх з однаковими вимогами неможливо. Тому загальне рейтингування вчених України є штучним заходом. У розвинених країнах подібні рейтингування не проводяться. Ідея розподілу коштів між науковцями на основі рейтингів не нова. В Україні була спроба створити подібне у Львівській області. Згадки про її наслідки відсутні.
Інший приклад підтримки науковців на національному рівні – це Мексика, де НСД діє з середини 1980-х., як реакція на масову еміграцію науковців до США. Оцінити ефективність функціонування цієї системи важко, тому що крім неї уряд застосував і інші стимули, зокрема різноманітні грантові програми. Але рівень еміграції вчених з Мексики залишається високим і результати впливу створення НСД незрозумілі для ініціаторів. Інші країни Латинської Америки з подібною проблемою, не стали вводити це у себе.
Україні ж потрібні рішення, які будуть не копіюванням чужих моделей, а відповіддю на власні виклики. Для подолання кадрових проблем науки України необхідно:
1. Неухильно виконувати положення Закону України «Про науку і наукову діяльність» з рівнем фінансування науки в 1,7% ВВП.
2. Зробити наукову роботу престижною, в рази піднявши науковцям зарплати, що забезпечить конкурентоспроможність української науки.
3. Забезпечити прийнятне базове фінансування НУ і суттєве фінансування на конкурсній основі, а також часткове фінансування регіональних установ науки і освіти з місцевих бюджетів.
4. Створити і запровадити механізми фінансування регіональної науки, направленої на вирішення регіональних проблем, з бюджетів громад.
5. Запровадити низки спеціалізованих конкурсів різного рівня (національних, регіональних, відомчих тощо), в тому числі і спільно з іноземними партнерами, де замовниками виступали б органи держаної влади на національному рівні, регіони і приватні компанії для вирішення пріоритетних проблем. Що приведе до фінансування наукових колективів за роботу по актуальних проектах, а не окремих вчених з отриманням ренти за анкети.
6. Допускати до участі в конкурсах на проведення досліджень за бюджетні кошти тільки організації з «Реєстру наукових установ».
Сьогодні українська наука стоїть на межі виживання. Без системних дій з боку держави та суспільства ми ризикуємо втратити інтелектуальний капітал, необхідний для відбудови й модернізації країни.
Автор: Володимир Хаустов, вчений секретар державної установи “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, заслужений економіст України, кандидат технічних наук.
