Карибська держава Сент-Люсія зафіксувала різке зростання інтересу до своєї програми громадянства за інвестиції. У 2023/2024 фінансовому році в рамках програми Citizenship by Investment Program (CIP) було подано 5 642 заявки, що на 424% більше, ніж роком раніше, коли їх було 1 076. Про це йдеться в офіційній статистиці програми та річному звіті.
За даними звіту, кількість схвалених заявок зросла до 1 171 проти 544 роком раніше, а кількість відмов склала 77 проти 8 у попередньому періоді. При цьому обсяг заявок за один фінансовий рік перевищив сукупний показник усіх попередніх років роботи програми, який оцінювався в 2 768 заявок за сім років.
Фінансовий ефект для країни також виявився істотним. Доходи програми досягли 240,3 млн східнокарибських доларів, або близько $89 млн, що майже в чотири рази вище рівня попереднього року. Основну частину надходжень забезпечили збори за due diligence та адміністративні платежі, пов’язані насамперед з інвестиціями в нерухомість.
Таким чином, Сент-Люсія стала одним із найдинамічніших гравців на ринку інвестиційного громадянства в Карибському басейні. Водночас такий різкий сплеск може посилити увагу до якості перевірок, термінів обробки заявок та стійкості самої моделі, особливо на тлі того, що окремі західні країни в останні роки посилюють ставлення до програм «паспортів за інвестиції». Це висновок на основі офіційної статистики програми та ринкового контексту, описаного галузевими виданнями.
Сент-Люсія — острівна держава у східній частині Карибського моря та член Британської Співдружності. Країна використовує східнокарибський долар, а її економіка спирається насамперед на туризм, нерухомість та зовнішні послуги. Програма громадянства за інвестиції діє тут з 2015 року і стала одним із інструментів залучення капіталу до державних фондів та схвалених девелоперських проєктів.
КП «Вінницька транспортна компанія» 16 квітня оголосило тендер на закупівлю послуг зі страхування відповідальності перевізника за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю пасажирів і багажу під час перевезення автомобільним транспортом (з кількістю понад 18 пасажирів) та міським електричним транспортом.
Згідно з повідомленням у системі електронних державних закупівель Prozorro, очікувана вартість придбання послуг становить 3,109 млн грн.
Кінцевий термін подання пропозицій – 24 квітня.
Іноземні покупці все активніше виходять на ринок нерухомості Албанії, проте в ряді випадків купують об’єкти за вищими цінами, ніж місцеві жителі. Особливо помітно це в популярних туристичних локаціях, насамперед у Саранді, на Албанській Рів’єрі та в центрі Тирани.
За оцінками експертів, на окремих затребуваних ринках іноземці можуть платити за аналогічні об’єкти на 5-10% більше, ніж місцеві покупці. При вартості квартири близько 150 тис. євро переплата може становити від 500 до 15 тис. євро.
Як зазначається, різниця в ціні пов’язана не тільки зі статусом іноземного покупця. На підсумкову вартість впливають дистанційний формат переговорів, високий попит на готове до заселення житло, а також підвищений інтерес до об’єктів з видом на море, які спочатку коштують дорожче. Додатковим фактором залишається обмежений доступ іноземців до пропозицій поза відкритим ринком, тоді як місцеві жителі частіше отримують інформацію про продаж через особисті зв’язки.
При цьому багато іноземних покупців загалом позитивно оцінюють досвід угод в Албанії. Серед переваг вони називають доброзичливість місцевих фахівців і порівняно просте нотаріальне оформлення порівняно з низкою інших країн Середземномор’я.
Для албанського ринку така тенденція означає подальше посилення ролі зовнішнього попиту, насамперед у туристичних зонах. У середньостроковій перспективі це може підтримувати зростання цін у прибережних районах, але водночас посилювати розрив між умовами купівлі для місцевих жителів та іноземців.
Від поранення до перемоги: чи готова Україна до системної реабілітації ветеранів через спорт
16 квітня 2026 року в Національному університеті фізичного виховання і спорту України відбулася відкрита експертна зустріч
«Від поранення до перемоги: чи готова Україна до нової системи реабілітації?», яка стала не просто дискусійною платформою, а спробою сформувати спільне бачення майбутньої моделі адаптивного спорту та реабілітації в Україні.
Подія об’єднала представників державних інституцій, профільних міністерств, науково-освітнього середовища, національного олімпійського університету, громадських організацій, спортивної спільноти, реабілітаційних центрів та самих ветеранів — тих, для кого ця система має працювати в першу чергу.
Повномасштабна війна кардинально змінила соціальну структуру українського суспільства. Тисячі військових повертаються до цивільного життя з пораненнями — як фізичними, так і психологічними. У цьому контексті реабілітація перестає бути вузькопрофільною медичною темою і стає питанням національної стійкості.
Адаптивний спорт у цьому процесі відіграє значно ширшу роль, ніж просто фізична активність. Це інструмент: фізичного відновлення, психоемоційної стабілізації, соціальної інтеграції, формування нової ідентичності після травми
Проте головний виклик, який неодноразово звучав під час зустрічі, — відсутність системності.
Відкриваючи захід, директор навчально-реабілітаційного центру НУФВСУ Віктор Корж одразу окреслив ключову проблему: в Україні вже існує чимало ініціатив, але вони залишаються фрагментованими.
«Фізкультурно-спортивна реабілітація та адаптивний спорт — це надзвичайно важлива соціальна складова, яка має служити відновленню та соціальній інтеграції наших ветеранів, які отримали поранення.
Це вимагає індивідуального підходу, професійного медичного супроводу та врахування стану здоров’я кожного.
Лише тоді ці інструменти дійсно принесуть користь і не нашкодять.
Спорт і фізична реабілітація — це потужні інструменти, які повинні базуватися на глибоких знаннях і відповідальності і лише тоді вони дійсно принесуть користь і не нашкодять».
Його теза задала тон усій дискусії: мова йде не про створення нових окремих проєктів, а про побудову цілісної екосистеми.
Окрему увагу було приділено ролі освіти у формуванні цієї системи.
Т.в.о. ректора Національного університету фізичного виховання і спорту України – Ольга Борисова наголосила на стратегічному значенні підготовки фахівців.
«Сьогодні університети мають виходити за межі класичної освіти і ставати центрами формування нової системи реабілітації.
Ми говоримо про підготовку спеціалістів, які працюватимуть на перетині спорту, медицини та психології.
Саме такі кадри забезпечать якість і безпеку процесу відновлення ветеранів».
Цей підхід підкреслює, що проблема адаптивного спорту — не лише організаційна, а й кадрова. Без системної підготовки спеціалістів навіть найкращі програми не зможуть працювати ефективно.
Важливим блоком обговорення став аналіз досвіду США та Ізраїлю — країн, які мають багаторічну практику роботи з ветеранами.
Артем Гончаренко, керівник інституту реабілітації, реінтеграції та професійного розвитку “Архітектура Стійкості” КНУБА, акцентував увагу на тому, що ключовою відмінністю цих систем є їхня інтегрованість.
«У США та Ізраїлі адаптивний спорт не існує окремо — він інтегрований у державну політику реабілітації.
Це частина безперервного процесу: від госпіталю до повноцінного повернення в суспільство.
Україні важливо не просто перейняти досвід, а правильно вбудувати його у власну систему».
Фактично, йдеться про перехід від “допомоги після травми” до моделі “супроводу людини на всіх етапах відновлення”.
Одним із найсильніших моментів зустрічі став виступ ветерана Вадима Гончаренка, який поділився власним досвідом участі у міжнародних змаганнях.
«Адаптивний спорт — це не лише про фізичне відновлення.
Це про повернення віри в себе, про можливість знову відчути контроль над своїм життям.
Саме через спорт я зміг знайти нову мотивацію і повернутися до активного життя».
Його слова фактично підтвердили те, про що говорили експерти: ефективність системи вимірюється не кількістю програм, а змінами в житті конкретних людей.
Також серед учасників зустрічі були: голова спортивного комітету України – Ілля Шевляк, начальник управління фізичного та ментального здоров’я, міністерства у справах ветеранів України – В’ячеслав Черненко, та інші гості, які приймали активну участь у дискусії.
Одним із головних висновків зустрічі стала необхідність реальної співпраці між: державою, освітніми установами, бізнесом, громадськими організаціями. Без такої взаємодії система адаптивного спорту залишатиметься фрагментованою і не зможе забезпечити довготривалий ефект.
Зустріч в Національному університеті фізичного виховання та спорту України показала, що в Україні вже сформовано розуміння проблеми та наявні всі ключові гравці для її вирішення. Однак наступний крок — це консолідація зусиль заради повноцінного повернення ветеранів до повноцінного життя.
Адаптивний спорт сьогодні — це не лише про фізичну активність. Це про нову соціальну політику, про повернення людей до життя, про здатність держави відповідати на виклики війни.
І головне питання, яке залишилося після заходу:
чи зможе Україна об’єднати всі ці зусилля в єдину систему, яка працює не точково, а для кожного ветерана?
Відповідь на нього залежить не від слів, а від рішень, які будуть прийняті найближчим часом.
Як повідомляє Fixygen, ПрАТ «Завалівський графітовий комбінат» 30 квітня 2026 року має намір провести загальні збори акціонерів. Компанія 30 березня оприлюднила повідомлення про скликання зборів, а на корпоративному сайті емітента розміщено матеріали для акціонерів щодо річних зборів.
Підприємство зареєстровано як ПрАТ «Заваллівський графітовий комбінат» і знаходиться в смт Заваллі Кіровоградської області. За даними відкритих реєстрів, компанія заснована 26 жовтня 1994 року, її статутний капітал становить 285,882 тис. грн, а керівником є Ігор Семко. Основний вид діяльності товариства — видобуток інших корисних копалин та розробка кар’єрів.
За даними SMIDA про власників великих пакетів акцій за IV квартал 2025 року, 78,9472% акцій комбінату належить ТОВ «Графітінвест».
ПрАТ «Заваловський графітовий комбінат» — ключове підприємство української графітової галузі, у річному звіті компанія прямо вказувала, що в Україні у неї немає конкуренції і вона є монополістом на цьому ринку. Комбінат спеціалізується на видобутку та збагаченні графітової руди.
За даними Opendatabot, у 2025 році виручка підприємства склала 8,614 млн грн, чистий збиток — 1,541 млн грн, активи — 71,195 млн грн. Для порівняння, у 2024 році виручка комбінату становила 7,135 млн грн, а чистий збиток — 2,278 млн грн.
19 квітня в Болгарії відбуваються дострокові парламентські вибори — вже восьмі з 2021 року. Голосування відбувається на тлі тривалої політичної нестабільності, падіння довіри до інститутів, протестів кінця 2025 року та нового сплеску боротьби навколо теми корупції. За оцінкою ОБСЄ/БДІПЛ, вибори відбуваються в умовах триваючої фрагментації політичного поля та високої поляризації.
Інформаційно-аналітичний центр Experts Club зазначає, що нинішня кампанія особливо важлива для регіону, тому що Болгарія залишається членом ЄС і НАТО, контролює частину західного узбережжя Чорного моря і після вступу до єврозони з 1 січня 2026 року стала ще глибше вбудованою в європейську архітектуру. При цьому саме Софія зараз виглядає однією з найбільш політично вразливих країн Південно-Східної Європи.
Головна інтрига кампанії — чи зможе колишній президент Румен Радев перетворити свою особисту популярність на стійку парламентську більшість. За даними AP, його нова коаліція Progressive Bulgaria підходить до виборів у статусі фаворита і в більшості опитувань отримує понад 30% голосів, випереджаючи найближчого суперника майже на 10 процентних пунктів. У свіжому дослідженні Gallup International Balkan, опублікованому 18 квітня, серед визначених виборців Progressive Bulgaria отримує 30,7%, GERB-UDF — 20,4%, а проєвропейська коаліція Continue the Change — Democratic Bulgaria — 10,4%. Далі йдуть MRF – New Beginning з 10,2% і Vazrazhdane з 6,6%; BSP-United Left знаходиться на межі з 3,9%.
Отже, основні гравці на цих виборах виглядають так. По-перше, це «Прогресивна Болгарія» Румена Радева — нова лівоцентристська коаліція, яка будує свою кампанію на обіцянці зламати «олігархічну модель» і перезапустити управління країною. По-друге, GERB-UDF Бойко Борисова — традиційно сильна правоцентристська сила, яка тривалий час домінувала в болгарській політиці. По-третє, Continue the Change — Democratic Bulgaria, центристський і проєвропейський блок, що робить акцент на антикорупційній програмі. До парламенту також з високою ймовірністю проходять MRF — New Beginning, пов’язана з турецькою меншиною, та націоналістична Vazrazhdane, яку низка європейських джерел характеризує як євроскептичну і проросійську силу.
Попередні результати станом на 12-00, за даними болгарського видання “Дневник” підтверджують лідерство партії Радєва.
Причиною нинішнього голосування став розпад попередньої владної структури. За даними ОБСЄ/БДІПЛ, після виборів у жовтні 2024 року було сформовано уряд меншості на чолі з Росеном Желязковим. Потім рішення Конституційного суду в березні 2025 року змінило розподіл мандатів, коаліція втратила запас міцності, а в грудні 2025 року кабінет пішов у відставку на тлі протестів і звинувачень у корупції. Після безуспішних спроб сформувати новий уряд президентський мандатний цикл завершився провалом, і країна пішла на нові вибори.
Навіть якщо Радев прийде першим, це не означає автоматичної появи стабільного уряду. Адже він уже виключав союз із GERB Борисова та з ДПС, а найбільш логічним потенційним партнером із внутрішнього антикорупційного порядку денного могла б стати коаліція «Continue the Change — Democratic Bulgaria». Але саме тут виникає головний бар’єр: зовнішня політика. Радев засуджує війну, але виступав проти військової допомоги Україні та за відновлення діалогу з Москвою, тоді як проєвропейський блок дотримується значно жорсткішої лінії.
Для регіону це робить болгарські вибори набагато важливішими, ніж звичайна внутрішньополітична кампанія. У разі переконливої перемоги Радева Софія, звісно, не вийде з ЄС і НАТО, але може стати обережнішою і менш передбачуваною в питаннях допомоги Україні, санкційної політики та загальної лінії щодо Росії. Саме тому західні ЗМІ та аналітики розглядають Болгарію як одну з потенційних точок тиску на європейську єдність після змін у політичному ландшафті сусідніх країн.
Окремий фактор ризику — інформаційне середовище. Euronews із посиланням на Центр вивчення демократії пише, що Болгарія залишається однією з найбільш вразливих країн ЄС для зловмисних інформаційних маніпуляцій, а влада навіть залучала механізми ЄС для протидії можливому втручанню та дезінформації перед голосуванням. На цьому тлі особлива увага прикута до націоналістичної партії Vazrazhdane, яка вже фігурувала в суперечках навколо антизахідних і антиєврозонових наративів.
Для Балкан та Чорноморського регіону можливі три основні сценарії. Перший — перемога Радева з подальшим складним, але дієвим коаліційним угодою. У цьому випадку Болгарія може стати більш автономним і менш ідеологічно проєвропейським гравцем, що посилить невизначеність для України та ускладнить координацію всередині ЄС з питань безпеки. Другий — перемога без можливості сформувати уряд. Тоді Болгарія ризикує знову увійти в цикл недовговічних формул влади та тимчасових урядів, що послабить її роль у регіональних проєктах та в чорноморській політиці. Третій — слабший результат фаворита і спроба традиційних проєвропейських сил сформувати альтернативну коаліцію. Такий варіант виглядав би найбільш комфортним для Брюсселя, але поки що не вважається базовим сценарієм.
