Кошти, які спрямовуються на відновлення українського бізнесу, мають одночасно виконувати другу функцію – готувати компанії до роботи на єдиному ринку ЄС, йшлося під час дискусії у межах Ukraine Recovery Conference у Гданську.
Ключовим питанням панелі стало те, чи достатньо нинішні інструменти підтримки українського бізнесу поєднують короткострокове відновлення з довгостроковою підготовкою до європейської інтеграції. Учасники обговорювали, як зробити так, щоб кожне євро відновлення не лише допомагало компаніям пережити наслідки війни, а й наближало їх до стандартів, правил і практик єдиного ринку ЄС.
У фокусі дискусії були результати регіональних діалогів з бізнесом, проведених Офісом віцепрем’єра та програмою Ukraine2EU. Протягом шести місяців до діалогів долучилися понад 600 компаній із шести секторів економіки. Один із головних висновків полягав у тому, що компанії, які найкраще підготовлені до ринку ЄС, часто досягали цього не завдяки окремим програмам відновлення, а завдяки вимогам європейських покупців.
“Для бізнесу євроінтеграція — це не абстрактний політичний процес, а дуже практичний набір вимог: європейські стандарти, сертифікація, належне корпоративне управління, прозора фінансова звітність, відповідність регуляторним вимогам та здатність бути надійним партнером для європейських покупців і інвесторів. Наші регіональні діалоги з бізнесом показали, що найбільший розрив сьогодні полягає не у ставленні до європейської інтеграції — український бізнес переважно підтримує цей курс, — а в недостатньому розумінні конкретних вимог, майбутніх змін та практичних інструментів, які допоможуть підготуватися до інтеграції в єдиний ринок ЄС. Саме тому наше завдання — зробити цей процес максимально зрозумілим, практичним і доступним для українських підприємців”, – зазначила радниця Віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Вікторія Лобунь.
За словами керівниці програми Ukraine2EU Манте Макаускайте, регіональні діалоги є лише одним із елементів ширшої роботи з підготовки української економіки до членства в ЄС.
“Підготовка бізнесу до вступу в ЄС не може зводитися лише до інформування про правила. Компаніям потрібні практичні інструменти: консультації, секторальні дорожні карти, підтримка у впровадженні стандартів, доступ до партнерств і розуміння того, як працює єдиний ринок. Саме така комплексна підготовка дозволяє економіці не просто адаптуватися до вимог ЄС, а й використати вступ як можливість для зростання”, – сказала Макаускайте.
Учасники дискусії наголошували, що для частини українських підприємств саме покупець із Німеччини, Польщі чи іншої країни ЄС ставав головним стимулом для запровадження стандартів, поліпшення якості звітності, аудиту, внутрішніх процедур і комплаєнсу. Водночас це створює ризик, що компанії, які не мають прямого виходу на покупців у ЄС, залишаються поза процесом практичної підготовки до європейського ринку.
Керівник Рамкової програми інвестицій в Україну Європейської Комісії Габріель Бланк зазначив, що наявні інструменти підтримки України вже враховують зв’язок між відновленням і євроінтеграцією, але їхній ефект має бути ще більш цілеспрямованим для бізнесу.
“Ukraine Facility, Ukraine Investment Framework та інструменти міжнародних фінансових інституцій уже створюють основу для того, щоб відновлення було пов’язане з майбутнім членством України в ЄС. Але наше завдання – зробити цей зв’язок максимально практичним для компаній. Підтримка має допомагати не лише відновлювати активи, а й підвищувати управлінську, фінансову та регуляторну готовність бізнесу до роботи на єдиному ринку”, – підкреслив Бланк.
Окремо обговорювалося питання доступу до фінансування. Для банків і фінансових інституцій важливим є не лише політичний контекст майбутнього вступу України до ЄС, а й наявність банківського, зрозумілого та прозорого проєкту. Якісна бухгалтерія, чисті фінансові дані, надійний аудит і корпоративне управління розглядалися як елементи, що одночасно роблять компанію більш інвестиційно привабливою та ближчою до вимог єдиного ринку ЄС.
“Банк фінансує не календар вступу країни до ЄС, а конкретний проєкт, який можна оцінити, структурувати і супроводжувати. Для нас важливі прозорі фінансові дані, якісна звітність, зрозуміла бізнес-модель, аудит і здатність компанії виконувати свої зобов’язання. Але саме ці речі є і частиною домашньої роботи, яку бізнес має виконати для інтеграції до єдиного ринку”, – зазначив Кароль Тофіль, директор з міжнародних партнерств Польського державного банку розвитку.
За його словами, підготовка до єдиного ринку та підготовка до залучення фінансування часто є одним і тим самим процесом.
“Коли компанія наводить лад у звітності, управлінні, даних і комплаєнсі, вона одночасно стає зрозумілішою для банку та сильнішою як потенційний учасник європейських ланцюгів постачання. Це не два окремі треки, а одна логіка підвищення довіри до бізнесу”, – додав Тофіль.
Учасники дискусії звернули увагу, що найбільш уразливою групою залишаються регіональні малі та середні підприємства, виробники середнього масштабу та компанії, орієнтовані переважно на внутрішній ринок. Саме вони можуть найбільше відчути майбутнє наближення до правил ЄС, але водночас мають найменший доступ до дешевшого фінансування, консультаційної підтримки, покупців з ЄС і програм підготовки до стандартів.
Директорка зі стратегічного розвитку міжнародних ринків, регуляторної політики та взаємодії з органами влади ТОВ “Епіцентр К” Катерина Гаврись зазначила, що для великого бізнесу питання відновлення, інвестицій і підготовки до ринку ЄС уже пов’язані між собою на практичному рівні.
“Для компанії, яка працює в ритейлі, агросекторі, виробництві та енергетиці, європейські стандарти – це не теорія, а щоденна операційна робота. Відновлення потребує капіталу, але сам капітал не вирішує проблему, якщо компанія не має доступу до обладнання, технологій, фахівців, сертифікації та довгострокового планування. Бізнесу потрібні інструменти, які одночасно допомагають відбудовуватися і ставати конкурентним у ЄС”, – сказала Гаврись.
За її словами, з погляду компаній підтримка має бути більш комплексною.
“Бізнесу бракує не лише доступу до грошей. Часто бракує правильного типу фінансування, гарантій, консультаційної підтримки, допомоги з підготовкою проєктів і розуміння, як саме перетворити інвестицію у відповідність стандартам ЄС. Саме це потрібно змінювати в інструментах підтримки”, – наголосила представниця “Епіцентр К”.
Ще одним викликом названо те, що частина українських власників уже інвестує у виробництво безпосередньо в країнах ЄС, де фінансування дешевше, а правила єдиного ринку вже діють. Такий процес є формою інтеграції українського капіталу в європейський простір, але водночас піднімає питання про те, як зменшити ризикову різницю між інвестиціями в Україні та в країнах ЄС.
У цьому контексті учасники обговорювали роль гарантій, механізмів розподілу ризиків, змішаного фінансування та консультаційної підтримки. Ішлося про те, що український проєкт має стати не менш банківським і зрозумілим для фінансових інституцій, ніж аналогічний проєкт у Польщі чи Литві.
Асоційована директорка, заступниця Голови ЄБРР в Україні, Леся Кузьменко наголосила, що підтримка бізнесу має починатися ще до моменту, коли проєкт стає повністю банківським.
“Найскладніше завдання – допомогти компанії пройти шлях від потенційно цікавої ідеї до проєкту, який може бути профінансований. Для цього потрібні не лише кредити, а й гарантії, розподіл ризиків, консультаційна підтримка, робота з корпоративним управлінням, фінансовою звітністю, стандартами і стійкістю бізнесу. У багатьох випадках саме така підготовка одночасно робить компанію інвестиційно привабливою і ближчою до ринку ЄС”, – сказала Кузьменко.
Окрема частина дискусії була присвячена ЄБРР як одному з найбільших інвесторів у реальну економіку України. За даними, наведеними під час панелі, станом на 1 червня 2026 року загальний обсяг фінансування ЄБРР для України становив EUR 23,74 млрд у 696 проєктах. Також зазначалося, що другий рік поспіль понад 90% проєктів ЄБРР та 57% його інвестицій припадали на приватний сектор.
Учасники панелі також розглядали українську інтеграцію до ЄС не лише як питання допомоги Україні, а і як елемент посилення європейської конкурентоспроможності. Українські компанії, які відповідають стандартам ЄС, можуть стати частиною виробничих ланцюгів, аграрного та промислового потенціалу, біомаси, логістичних коридорів і ринку кваліфікованої праці, необхідних для розширеного єдиного ринку.
Польський напрям співпраці було розглянуто як один із прикладів практичної інтеграції. Під час дискусії зазначалося, що в Україні працюють понад 3,6 тис. компаній з польським капіталом, тоді як у Польщі діють майже 27 тис. компаній з українським капіталом. Вони становлять найбільшу групу іноземних компаній у Польщі – майже 28% усіх іноземних підприємств.
Мачей Легутко, директор департаменту міжнародної співпраці асоціації “Роботодавці Польщі”, зазначив, що українсько-польські виробничі зв’язки вже мають значний масштаб, але для переходу на новий рівень потрібне зняття бар’єрів у стандартах, фінансуванні та сприйнятті ризику.
“Польський бізнес бачить в Україні не лише ринок, а й партнера для спільних ланцюгів доданої вартості. Але щоб український постачальник увійшов у польський чи ширший європейський виробничий ланцюг як рівний партнер, він має підтвердити стандарти, стабільність, якість управління і здатність виконувати контрактні зобов’язання. Польський досвід перед вступом до ЄС показує, що саме ця підготовка відкриває бізнесу доступ до масштабування”, – сказав Легутко.
Водночас бар’єрами для повноцінного входження українських постачальників до польських та ширших європейських виробничих ланцюгів залишаються стандарти, фінансування, ризиковий профіль українських проєктів і спроможність компаній підтвердити свою відповідність вимогам замовників.
Посол з особливих доручень з питань координації відновлення та відбудови України МЗС Литви Дарюс Скусявічюс наголосив, що підтримка українського бізнесу є інвестицією у майбутню економічну архітектуру Європи.
“Для Литви логіка раннього залучення дуже проста: Україна вже є частиною європейської економічної безпеки, навіть якщо процес членства ще триває. Інвестуючи в підготовку українських компаній до стандартів ЄС, ми інвестуємо не в благодійність, а в майбутню конкурентоспроможність, стійкість і стратегічну автономію Європи”, – зазначив Скусевічюс.
У межах дискусії було анонсовано двосторонню бізнес-партнерську програму Литви, яка має стати прикладом практичного підходу до підготовки українських компаній. Її логіка полягає у партнерстві з компанією з ЄС, яке фінансує не лише конкретну операцію, а й підготовку бізнесу до стандартів і вимог єдиного ринку.
“Партнерство з компанією з ЄС має допомогти українському бізнесу не просто продати продукт, а й навчитися працювати за правилами ринку, на який він виходить. Це модель, у якій стандарт вбудовується з самого початку, а підготовка стає частиною інвестиції”, – додав Скусевічюс.
Учасники дискусії дійшли висновку, що відновлення українського бізнесу має бути пов’язане з інвестиційною готовністю, доступом до фінансування, стандартами ЄС і включенням у європейські ланцюги доданої вартості. Відновлення без підготовки до єдиного ринку може допомогти компаніям пережити кризу, але не гарантує їхньої конкурентоспроможності після вступу України до ЄС.
Ukraine Recovery Conference – міжнародна конференція з відновлення України, яка об’єднує уряди, міжнародні фінансові інституції, бізнес, органи місцевого самоврядування та громадянське суспільство для мобілізації підтримки відбудови, інвестицій та економічної стійкості України. URC 2026 відбулася 25-26 червня у Гданську за спільного головування Польщі та України. Форум був сфокусований на підтримці реконструкції України, залученні інвестицій для українського бізнесу, а також на секторах, найбільш постраждалих від російської агресії, зокрема енергетиці, критичній інфраструктурі та логіс
UKRAINE RECOVERY CONFERENCE, urc, БЛАНК, ГАВРИСЬ, ЄС, КУЗЬМЕНКО, ЛЕГУТКО, ЛОБУНЬ, МАКАУСКАЙТЕ, СКУСЯВІЧЮС, ТОФІЛЬ, УКРАЇНА
Акціонери СК «ВУСО» (Київ) на зборах 29 червня ухвалили рішення про спрямування на виплату дивідендів 20,013 млн грн із чистого нерозподіленого прибутку за 2025 рік, що становить 279,7 млн грн.
Як повідомила компанія в системі розкриття інформації НКЦБФР, решту нерозподіленого прибутку в розмірі 259,7 млн грн залишити нерозподіленим.
Зазначається, що виплата дивідендів здійснюватиметься з розрахунку 0,73 грн на одну акцію. Виплата дивідендів відбуватиметься в повному обсязі безпосередньо акціонерам у встановленому законодавством порядку протягом шести місяців з дня ухвалення відповідного рішення загальними зборами акціонерів.
СК «ВУСО» заснована у 2001 році. Є членом МТСБУ та УФС, учасником Угоди про пряме врегулювання збитків та членом Ядерного страхового пулу.
Валові премії компанії за 2025 рік склали 5,136 млрд грн, що на 48,36% більше, ніж за 2024 рік, чисті премії зросли на 47,92% – до 4,593 млрд грн, а чисті зароблені премії – на 48,74%, до 4,071 млрд грн.
Частка фізичних осіб у валових преміях страховика за підсумками 2025 року становила 60,56%, а частка перестраховиків – 0,84%.
СК «ВУСО» за 2025 рік виплатила своїм клієнтам 1,791 млрд грн, що на 26,64% перевищує обсяг страхових виплат і відшкодувань за 2024 рік; рівень виплат знизився на 5,98 п.п. – до 34,87%.
Активи страховика станом на 1 січня 2026 року зросли на 63,43% – до 3,133 млрд грн, власний капітал зріс на 32,49% – до 1,001 млрд грн, зобов’язання – на 83,57%, до 2,132 млрд грн,
грошові кошти та їхні еквіваленти – на 59,50%, до 1,210 млрд грн.
На водоймах України завершилася заборона на вилов раків, яка тривала з кінця минулого року, повідомила пресслужба Держрибагентства у середу.
“Зняття заборони на лов раків – довгоочікувана подія для багатьох любителів риболовлі. Проте, вирушаючи на водойму, не забувайте про відповідальне ставлення до річкових мешканців і неухильне дотримання природоохоронного законодавства”, – цитує пресслужба голову відомства Ігоря Клименка.
Як зазначено в повідомленні, одній особі дозволено виловлювати не більше 30 раків. Лов здійснюється ручним способом або із застосуванням однієї раколовки встановлених параметрів, підсаки чи “павука” відповідно до вимог Правил любительського рибальства.
Водночас заборонено ручне збирання раків у темний час доби із застосуванням підсвічування.
Мінімальний дозволений до вилову розмір рака становить 11 см у дніпровських водосховищах, 10 см – в інших внутрішніх водоймах і Чорноморському регіоні та 9 см – в Азовському регіоні.
За незаконний вилов раків передбачено адміністративну або кримінальну відповідальність, а також відшкодування збитків рибному господарству. Компенсація за кожного незаконно виловленого рака становить 3 332 грн.
В Україні з 1 липня 2026 року стартує подання заявок через Державний аграрний реєстр (ДАР) для участі у програмі відкритого експорту ріпаку, повідомила пресслужба Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства.
“Запуск програми відкритого експорту сої та ріпаку – це ще один крок до створення прозорих і зрозумілих правил для аграрного бізнесу. Ми максимально цифровізували процес, щоб виробники могли швидко подати заявку через ДАР, а держава мала ефективний інструмент для адміністрування експорту”, – цитує пресслужба заступника міністра економіки, довкілля та сільського господарства Тараса Висоцького.
Як зазначено у повідомленні, участь у програмі можуть взяти юридичні особи та фізичні особи-підприємці – виробники сільськогосподарської продукції. Подання заявок здійснюватиметься виключно через ДАР.
Для ріпаку заявки прийматимуться з 1 липня поточного року до 1 квітня наступного року, для сої – з 1 вересня до 1 червня наступного року.
Програма передбачає граничний обсяг експорту ріпаку до 5 тонн з 1 га сільськогосподарських угідь, а сої – до 3,5 тонн з 1 га. Протягом строку подання заявки виробник матиме право один раз скоригувати інформацію щодо планового або фактичного збору врожаю.
За словами Висоцького, механізм передбачає максимальну автоматизацію процесу без додаткових бюрократичних процедур і необхідності отримувати висновки Торгово-промислової палати.
Як повідомлялося, Кабінет міністрів у травні 2026 року змінив порядок підтвердження права агровиробників та сільськогосподарських кооперативів на звільнення від сплати експортного мита при вивезенні власно вирощених сої та ріпаку. Новий механізм передбачає автоматичну верифікацію через Державний аграрний реєстр замість отримання висновків Торгово-промислової палати.
АГРОВИРОБНИК, ДАР, ріпак, СОЯ, ЭКСПОРТ
Як повідомляє «Сербський економіст», сербська компанія NIS отримала ще один місяць для роботи без операційних обмежень з боку США. OFAC продовжило дію спеціальної ліцензії компанії до 31 липня, повідомила міністр гірничої справи та енергетики Сербії Дубравка Джедович-Ханданович.
Попередня ліцензія діяла до 1 липня. Для Сербії це означає, що ключова нафтова компанія країни поки що продовжуватиме звичайну операційну діяльність, включаючи роботу НПЗ у Панчево та мережі АЗС.
Паралельно тривають переговори угорської MOL з «Газпром нафтою» щодо купівлі пакета акцій у NIS. Раніше повідомлялося, що йдеться про 56,15% акцій. Для завершення угоди потрібні додаткові дозволи регуляторів, головним з яких залишається американське OFAC.
Сербія та MOL уже підписали акціонерну угоду про майбутнє управління NIS. Потенційна схема також може передбачати подальший продаж міноритарного пакета ADNOC з ОАЕ та можливість для Сербії збільшити свою частку в компанії на 5%.
Наразі найбільшим акціонером NIS залишається «Газпром нафта» з 44,85%, ще 11,3% належить структурі під управлінням «Газпром капітал». Держава Сербія володіє 29,87%.
Проблема NIS виникла після того, як на початку 2025 року компанія, як «дочка» «Газпром нафти», була включена до американського SDN List. Президент Олександр Вучич тоді заявляв, що США вимагають повного виведення російського капіталу з компанії.
Для Сербії NIS — не просто великий бізнес, а стратегічний актив. Компанія є єдиною в країні, яка займається розвідкою та видобутком вуглеводнів, володіє НПЗ у Панчево потужністю 4,8 млн тонн на рік і домінує на ринку нафтопродуктів. Її мережа налічує понад 400 АЗС у Сербії та сусідніх країнах.
Продовження ліцензії до 31 липня усуває короткостроковий ризик для ринку палива, але не вирішує головне питання — хто контролюватиме NIS після виходу російського капіталу та на яких умовах Сербія збереже вплив на ключову енергокомпанію країни.
Кількість угод купівлі-продажу на ринку житла у січні-березні 2026 року суттєво знизилась порівняно з попереднім кварталом, попит зберігає волатильність, йдеться у звіті про фінансову стабільність Національного банку України (НБУ) на червень 2026 року.
“Попит на ринку житла впродовж останніх шести місяців був волатильним. У четвертому кварталі торік уклали найбільше угод купівлі-продажу з 2022 року, а от у першому кварталі 2026 року їх кількість суттєво зменшилася. Сукупно за останні чотири квартали кількість угод зросла на 11% порівняно з аналогічним періодом торік”, – повідомив НБУ.
За його даними, у першому кварталі 2026 року було укладено близько 70 тис. договорів купівлі-продажу на ринку житла проти 71,5 тис. договорів за аналогічний період минулого року. З них оподатковуваних договорів – близько 40 тис. проти 45,8 тис. у першому кварталі минулого року.
Майже половину усіх угод з жовтня 2025 року до березня 2026 року укладено в Києві, Київській, Дніпропетровській, Харківській та Львівській областях, зазначається в документі. Покупці надають перевагу квартирам у містах. Середня площа придбаної кватири залишається на рівні 48 кв. м., будинку – 70 кв. м.
Втім у структурі пропозиції і далі переважають більші квартири – середня площа понад 65 кв. м. Крім того, розбіжності між попитом і пропозицією спостерігаються і в розрізі віку житла. Так, в оголошеннях переважає новіше житло – майже дві третини квартир пропонуються у будівлях, молодших за 15 років, тоді як медіанний вік придбаної у Києві квартири зріс до 33, у західних регіонах – до 39 років.
Невідповідність характеристик попиту і пропозиції продовжує стримувати активність на ринку, вважає регулятор. Також на попит продовжують впливати суттєві перебої в постачанні електроенергії та тепла, спричинені російським терором, та здорожчання нерухомості через послаблення гривні до долара. Інвестиційний попит на житло у більшості регіонів незмінно слабкий через високі безпекові ризики.
Після відносного затишшя ціни на житло знову ростуть, зазначається у звіті. На зростання вплинуло як послаблення гривні до долара, так і різке зростання собівартості будівництва внаслідок стрибка цін на паливо. За даними НБУ, вартість житла за оголошеннями на первинному ринку за півроку зросла співмірно девальвації, тоді як на вторинному – на 5-10 в. п. швидше. Динаміка середніх цін в оголошеннях та фактичних угод подібна, приріст цін між регіонами майже не різниться.
Як зазначає регулятор, ціни на житло лишаються історично низькими відносно доходів домогосподарств – на первинне житло показник співвідношення у першому кварталі становив 8,7х, на вторинне – 8,6х.
Крім того, Нацбанк порівняв оновлені індекси цін на житлову нерухомість із динамікою цін фактичних угод придбання житла. За його даними, індекси на основі угод були більш волатильними, але розбіжність між показниками несуттєва.
Через зимові обстріли енергоінфраструктури зростання цін на ринку оренди житла уповільнилося. У Києві, на півдні та у центрі країни вартість оренди практично не змінилася з минулої осені, лише в західних областях тривало здорожчання оренди. Співвідношення ціни на вторинне житло і оренди у першому кварталі дещо підвищилося і становило 10,4х, проте все ще не перевищило довгостроковий середній показник, зазначається у звіті.
NBU, ЖИТЛО, НЕРУХОМІСТЬ, Попит, УГОДА
