Як повідомляє Сербський Економіст, енергетичне партнерство Белграда і Баку швидко виходить за рамки символічної диверсифікації і починає перетворюватися в окремий контур постачання, здатний помітно вплинути на баланс сербського ринку газу. Заступник міністра енергетики Азербайджану Орхан Зейналов заявив, що до кінця 2026 – початку 2027 року Азербайджан може покривати до 20% потреб Сербії в газі, що, за його словами, безпосередньо посилює енергетичну безпеку за рахунок зниження залежності від одного джерела.
Контекст простий: Сербія в останні роки залишається переважно імпортозалежною щодо газу, а сама тема диверсифікації стала частиною ширшого порядку денного – від цін на тепло та електроенергію до переговорів з ЄС щодо енергетичної інтеграції. Reuters раніше оцінював, що близько 80% газу Сербія отримує з Росії, а альтернативні обсяги поки що відіграють роль страховки та інструменту переговорів.
Юридична база для азербайджанського напрямку вже створена. Контракт SOCAR і Srbijagas, підписаний в листопаді 2023 року, передбачає поставки до 400 млн кубометрів на рік в 2024-2026 роках з можливістю збільшення обсягів після 2027 року. При цьому офіційні повідомлення урядів Сербії та Азербайджану фіксували і окремі сезонні домовленості про додаткові обсяги в зимовий період.
Фактичні поставки з Азербайджану стартували в 2024 році, але поки залишалися невеликими на тлі загального ринку. За даними, що наводяться з посиланням на Держкомстат Азербайджану, в лютому – грудні 2024 року Сербія отримала близько 72,6 млн кубометрів азербайджанського газу. Для порівняння, за оцінками азербайджанських і регіональних джерел, в січні – листопаді 2025 року поставки зросли вже до 192 млн кубометрів.
Чому ж в Белграді до цього ставляться серйозніше, ніж до «ще одного контракту»? Тому що газ починає пов’язуватися з індустріальними проектами. В середині лютого 2026 року лідери Сербії та Азербайджану підтвердили плани будівництва газової електростанції близько 500 МВт, яку розглядають як спільний проект з введенням в експлуатацію орієнтовно в 2029 році. Профільні медіа оцінюють інвестиції приблизно в 600 млн євро. Така станція здатна створити стабільний попит на паливо і, відповідно, підштовхнути обговорення довгострокових умов поставок – саме тому в заявах Баку окремо звучить тема ціни газу для майбутньої генерації.
Заявлена мета 15-20% виглядає реалістичною саме як «частка ринку», а не як максимальна технічна здатність маршруту. Навіть при помірному споживанні Сербії це означає необхідність вийти на кілька сотень мільйонів кубометрів на рік у стійкому режимі і закріпити комерційну формулу поставок після 2026 року. Паралельно Баку дає зрозуміти, що розглядає Сербію як потенційний енергетичний вузол Західних Балкан і шукає додаткові напрямки співпраці, включаючи проекти в сфері «зеленої» енергетики та водню.
Попит на товари групи “попередньо підготовлені до вживання” у мережі торговельних центрів Metro Cash & Carry продемонстрував зростання через брак кадрів у професійних клієнтів та обмеження часу на приготування їжі у кінцевих споживачів у зв’язку з відключеннями електроенергії, повідомила генеральна директора мережі Олена Вдовиченко.
“Для професійних клієнтів зростання попиту на готову продукцію обумовлено тим, що у них дуже велика нестача персоналу, дуже багато молодих людей виїхало після дозволу виїзду юнакам 18-24 років. Підтримка малого та середнього бізнесу дуже важлива, тому що HoReCa (Hotel-Restaurant-Cafe/Catering – ІФ-У) дуже важко працювати”, – сказала вона під час “EBA Global outlook:Succes in Advercity”, яку організувала Європейська бізнес-асоціація (ЄБА) у Києві у вівторок.
За її словами, для кінцевого споживача вибір на користь напівфабрикатів зумовлений скороченням часу між відключеннями електропостачання. Водночас категорія “ультрасвіжої” групи (м’ясо, риба, овочі, фрукти) зросла на 20% у гривневому еквіваленті порівняно з минулим роком (12% у кількісному вираженні).
“Споживчі настрої за чотири роки, звичайно, змінилися. Попит доволі такі стриманий, обмежується товарами першої необхідності. Значуще скоротились непродовольчі товари, побутова хімія купується по промо-ціні у 80% випадків”, – зазначила Вдовиченко.
Вона додала, що мережа також фіксує зростання попиту на “психологічні якорі”: солоні та солодкі снеки додали 12% у гривні, кава, попри подорожчання, – 30%, лікери – 40%.
Наразі компанія працює з трьома групами клієнтів: готельно-ресторанним бізнесом (зростання 22%), кінцевими споживачами (19%) та трейдерами (кіоски та невеликі роздрібні магазини). Зростання останніх, за словами Вдовиченко, незначне – через загальне звуження на ринку у зв’язку з втратами територій та експансію великих ритейлерів.
Щодо ситуації з е/е у самого Metro Cash & Carry, то для забезпечення автономності у восьми торгових центрах налагоджено імпортне електропостачання та впроваджуються сонячні панелі. Мережа використовує штучний інтелект як допоміжний інструмент для пошуку паттернів та впровадила сканери “фастлайн” для самостійної оплати клієнтами покупок у додатку, що також допомагає уникати черг та впоратись з дефіцитом кадрів.
За підсумками 2025 року зростання Metro Cash & Carry становило 18% у грошовому еквіваленті (грн). На 2026 рік компанія прогнозує показник на рівні 20%, зазначаючи, що результати січня та лютого поточного року відповідають плану.
Підприємства з операцій з брухтом чорних металів у січні поточного року зменшили заготівлю брухту чорних металів на 18,5%- до 97,1 тис. тонн зі 149 тис. тонн.
Згідно з даними Української асоціації вторинних металів (“УАВтормет”), брухтозбиральники упродовж минулого місяця зменшили постачання брухту на українські металургійні комбінати на 26,7% порівняно з аналогічним періодом попереднього року – до 92,5 тис. тонн з 126,2 тис. тонн. При цьому виробництво сталі за цей же період зменшилося на 16,4% – до 511 тис. тоннн з 611 тис. тонн.
За оцінками “УАВтормет”, вже в перший місяць заборони експорту брухту частково призупинили роботу понад 20-25% компаній галузі, ще близько 12-15%% повністю зупинили діяльність. За прогнозами фахівців, до квітня-травня поточного року близько 4-4,5 тис. працівників брухтозаготівельної галузі втратять роботу.
Як повідомлялося, згідно з даними Держмитслужби, брухтозбиральні підприємства України в 2025 році наростили вивезення брухту чорних металів на 45,3% порівняно з попереднім роком – до 448,7 тис. тонн, а в грошовому вимірі – на 44,5%, до $131,9 млн. У 2024 році експорт цієї продукції зріс у натуральному вимірі на 60,7%, у грошовому – на 73,2%.
Через таке різке зростання експорту Кабінет міністрів запровадив на 2026 рік нульову квоту на експорт цієї продукції, тоді як раніше діяло експортне мито в розмірі EUR180/тонна, яке, у той же час, не сплачувалося під час експорту до ЄС, з яким у України існує зона вільної торгівлі.
За даними митниці, у січні цього року Україна скоротила експорт брухту чорних металів на 40,7% порівняно з січнем минулого року – до 9,3 тис. тонн, а порівняно із показником грудня-2025 у 68,5 тис. тонн падіння стало семикратним. У грошовому вимірі вивезення брухту за січень зменшилося на 38% до січня-2025 – до $2,73 млн.
Держприкордонслужба повідомляє про обмеження руху з 5:00 18 лютого через пункти пропуску, розташовані на кордоні з Молдовою, у зв’язку зі складними погодними умовами.
«До уваги міжнародних перевізників! Рух через пункти пропуску, розташовані на кордоні з Молдовою, буде обмежено», – йдеться в повідомленні Держприкордонслужби в Telegram-каналі у вівторок.
Повідомляється, що тимчасове обмеження вводиться на автомобільній дорозі загального користування державного значення M-15 Одеса – Рені (на м. Бухарест), км 11+920 – км 308+000 з 05:00 18 лютого 2026 року. Обмеження стосується вантажних автомобілів і транспортних засобів для пасажирських перевезень (автобуси, мікроавтобуси).
Причина обмежень руху – складні погодні умови, що створюють підвищену небезпеку для всіх учасників дорожнього руху, а також з метою своєчасної ліквідації наслідків негоди і недопущення виникнення аварійних ситуацій.
У зв’язку з чим рух в і з пунктів пропуску «Паланка-Маяки-Удобное», «Старокозачье», «Серпневое», «Малоярославец», «Лесное», «Рени», «Долинское», “Орловка”, «Виноградовка», «Табаки», «Нові Трояни» для зазначеної категорії транспортних засобів буде призупинено. Про це повідомлено молдовським колегам.
ТОВ KAZGELATIN має намір побудувати в Алма-Атинській області завод з виробництва желатину потужністю 10 тис. тонн на рік, повідомила прес-служба міністерства сільського господарства Казахстану.
«Проєкт передбачає будівництво в Алма-Атинській області заводу з виробництва харчового желатину та продукції глибокої переробки побічних продуктів тваринництва – шкур, кісток та іншої колагеновмісної сировини», – ідеться в повідомленні за підсумками зустрічі заступника міністра сільського господарства Єрмека Кенжеханули з представниками компанії.
Крім основної продукції, на заводі планується налагодити випуск колагенових компонентів, кормових білків і технічних жирів. Загальний обсяг інвестицій у проект оцінюють у 58 млрд тенге ($117,9 млн за поточним курсом).
“Наразі потреби внутрішнього ринку в харчовому желатині повністю покриваються за рахунок імпорту, незважаючи на наявність у країні достатньої сировинної бази. Казахстан має у своєму розпорядженні значні обсяги побічних продуктів тваринництва, які за належної переробки можуть стати джерелом продукції з високою доданою вартістю. Запуск виробництва дасть змогу скоротити імпортозалежність, підвищити рівень переробки сільгоспсировини і зміцнити продовольчу безпеку”, – зазначають у відомстві.
Окрему увагу було приділено створенню мережі заготівельних організацій у регіонах для приймання шкур і кісток сільськогосподарських тварин.
Як повідомлялося, у січні «дочка» турецького Iskefe Holding почала будувати в Алма-Аті завод із виробництва харчового желатину потужністю 7 тис. тонн на рік. Продукція цього підприємства буде використовуватися в харчовій, фармацевтичній і косметичній галузях.
За даними Мінсільгоспу Казахстану, у сфері переробки шкіряної сировини в країні працюють 11 підприємств, здатні щорічно переробляти 3,3 млн шкур ВРХ і 3,1 млн шкур дрібної рогатої худоби. Однак фактичний рівень переробки залишається низьким: 2024 року лише 5,9% сировини було спрямовано на переробку, 7,7% – експортовано, 86,4% залишилося незатребуваним.
У рамках комплексного плану з розвитку переробки сільгосппродукції на 2024-2028 роки передбачено створення понад 70 пунктів збору вовни та близько 200 пунктів збору шкур для формування стабільної сировинної бази для переробних підприємств, зазначають у відомстві.
