Перша в Україні лабораторія робототехніки RoboLab розпочала свою роботу в Київському національному університеті будівництва та архітектури (КНУСА), повідомив виконувач обов’язків міністра цифрової трансформації Олександр Борняков.
«Я хочу, щоб це місце стало майданчиком, де всі студенти, не тільки КНУСА, але і всі, хто може прийти сюди долучитися і тестувати рішення. Ми будемо в свою чергу працювати над тим, щоб таких лабораторій в інших місцях стало більше», – підкреслив Борняков, передає кореспондент агентства «Інтерфакс-Україна».
За його словами, ця лабораторія розрахована на близько 30 робочих місць.
Відзначається, що лабораторія оснащена наборами мехатроніки, роборуками, 3D-принтерами і сканерами, роботизованими платформами, VR-системою для інженерної симуляції і прототипування, а також іншим технічним обладнанням. Важливим елементом цієї лабораторії є можливість відвідувати її студентам з інших вищих навчальних закладів.
Генеральний директор Асоціації робототехніки та автоматизованих систем Ірина Легкобіт під час відкриття повідомила, що в лабораторії облаштована окрема практична зона, де встановлять 3D-принтери для роботи над студентськими розробками. Також створені індивідуальні робочі місця, на яких студенти зможуть збирати деталі і проводити необхідні технічні операції.
У коментарі агентству заступник міністра цифрової трансформації України з питань цифрової економіки Наталія Денікеєва зазначила, що Мінцифри спільно з Українським фондом стартапів і Міністерством освіти готують постанову, яка дозволить масштабувати проект ще на п’ять лабораторій. Зокрема, планується провести відкритий конкурс з чітко визначеними критеріями відбору переможця – за аналогією з конкурсом, в якому переміг КНУСА.
«Підхід до проекту буде побудований таким чином, що частину грошей надасть держава, а заклад вищої освіти на решту повинен знайти партнерів, донорів, бізнес, організацію, яка готова співфінансувати цей проект», – пояснила заступник міністра цифрової трансформації України з питань цифрової економіки.
Денікеєва уточнила, що також планується залучати бізнес – як фінансово, так і через експертизу провідних компаній, таких як Hitachi або Mitsubishi.
За її словами, до кінця року планується визначити переможців і профінансувати вищі навчальні заклади, розпочати роботи, а якщо частину ремонтів не вдасться завершити, їх завершать у перших числах наступного року.
Мінцифри у вересні 2025 року повідомляло, що КНУСА був обраний серед 16 ЗВО з Києва. Зокрема, переможця для запуску робототехнічних лабораторій обрало незалежне журі через наявний досвід у сфері робототехніки та можливість надати простір і команду фахівців.
Проект RoboLab реалізується Асоціацією робототехніки та автоматизованих систем за ініціативою Міністерства цифрової трансформації України, у партнерстві з Міністерством освіти і науки України та за підтримки Ukraine-Moldova American Enterprise Fund, технологічної компанії Ajax Systems, Deus Robotics і Profi Robotics.
Випадків нетверезого водіння поменшало вперше за 5 років.
Понад 138 тисяч протоколів за водіння у нетверезому стані зафіксувала Національна поліція України у 2025 році. Кількість таких протоколів зменшилась вперше за 5 років. Найбільше нетверезих водіїв на Дніпропетровщині, Харківщині та Одещині. Ще понад тисячу кримінальних проваджень за нетверезе водіння відкрила Генеральна прокуратура України торік. Загалом кожна 40 ДТП із загиблими чи травмованими скоєне п’яними водіями у 2025 році. 73 людини загинуло та 857 було травмовано у таких ДТП.
138 047 протоколів за нетверезе водіння (ст. 130 КУпАП) зафіксовано торік. Це на 8% менше, ніж у 2024 році. Минулий рік став винятком, адже останні роки кількість нетверезих водіїв лише зростала.
Втім тренд актуальний не для всієї країни: у 4 регіонах випадків нетверезого водіння все ж таки побільшало. Помітний приріст на Рівненщині (+19%), наслідує Хмельниччина (+18%), Харківщина (+8,5%) та Запорізька область (+3%).
Загалом найбільше нетверезих водіїв зафіксовано на Дніпропетровщині — 13 519 випадків. До трійки антилідерів також потрапила Харківщина — 12 095 випадків та Одещина — 11 543 протоколи.
Найменшу ж кількість протоколів зафіксовано на Херсонщині — 1 138 випадків, у Чернівецькій (1 596) та Івано-Франківській (1 897) областях.
Водночас у 1 044 випадках за водіння у нетверезому відкрили кримінальні провадження за ст. 286-1 ККУ — такі дані наводить Генеральна прокуратура. Торік до суду дійшло 59% справ.
Загалом 643 ДТП із загиблими чи травмованими скоєно п’яними водіями торік — таких аварій також поменшало на третину. Через нетверезих водіїв загинуло 73 людини, ще 857 отримали травми унаслідок цих ДТП. Кожна 40 дорожньо-транспортна пригода з загиблими та/або травмованими була пов’язана з нетверезим водінням, тоді як у 2023 та 2024 роках цей показник становив кожну 25-ту ДТП.
https://opendatabot.ua/analytics/drunk-dtp-2025
Автор: Ольга Левкун
Директор Центрального державного історичного архіву України у м. Києві Ярослав Файзулін ексклюзивно для відділу “Культура” агентства “Інтерфакс-Україна” розповів про найцінніші фонди установи та продемонстрував добірку унікальних документів, стародруків, карт і рукописів, що формують “скарбницю архівної спадщини України” та презентують її перед світом.
Найдавнішим експонатом, який показали журналістам, став документ 1369 року. Він стосується надання земель мешканцю Новосідлова Йоганну Аустертеру. Документ скріплено сургучною печаткою, яка підтверджує його оригінальність.
“У XIV столітті, як і зараз, документи скріплюються печатками, і саме ця печатка засвідчує оригінальність цього документу”, – зазначив Ярослав Файзулін під час демонстрації.
Окремий блок показу був присвячений тому, з чого фактично починався архів як інституція. Архів розпочинався у 1852 році з актових книг. Імператорським указом 1852 року створили центральні архіви в Києві, Вільно і Вітебську, де мали зберігати давні актові книги, документи Речі Посполитої та Великого Князівства Литовського. Актові книги містили матеріали судів – земських, гродських, підкоморських, а також документи магістратів і ратуш: рішення, договори купівлі, нотаріально завірені акти та інші оригінальні матеріали.
За словами директора архіву, до кінця XIX століття на зберіганні формували близько 6 тис. актових книг, однак під час Другої світової війни 4 тис. було втрачено. Нині в архіві зберігається близько 2 тис. актових книг. Їх уже оцифрували.
Серед найцікавіших прикладів – актова книга із записом тестаменту Петра Могили про розподіл спадку. Під час огляду звернули увагу на техніку захисту: актові книги прошивалися шнурівкою, аби унеможливити підміну аркушів чи “вклейки”. У XIX столітті ці документи нерідко використовували для підтвердження права власності або навіть дворянства, а наприкінці книга завірялася печаткою і підписом директора архіву.
У XIX столітті й частково у XX столітті архів розміщувався у Червоному корпусі Університету Святого Володимира (нині КНУ імені Тараса Шевченка), про що свідчать відбитки печаток на документах.
Ще один раритет, який показали, – це Євангеліє початку XVII століття, надруковане у львівській друкарні і подароване Петром Могилою церкві Спаса на Берестові. Книга оздоблена дорогоцінними металами, а на ній збереглися дарчий напис Петра Могили та родинний герб Могил. В архіві нагадали, що Могила походив із давнього боярського роду з Молдови.
Не менш промовистим символом української присутності в європейському інтелектуальному просторі стала карта XVIII століття німецького картографа Йоганна Баптиста Гомана – “Ukraina, terra Cosacorum” (“Україна, земля козаків”). На ній позначено козацькі землі та сусідні держави. Перше видання карти датується 1716 роком, а атлас, який нам продемонстрували, — 1748 року. Таким чином, уже в середині XVIII століття Україна була представлена в європейських атласах під власною назвою.
Окремий розділ демонстрації стосувався документів державного управління Гетьманщини. В архіві зберігається понад 200 гетьманських універсалів – від Богдана Хмельницького до Кирила Розумовського, тобто універсали практично всіх українських гетьманів. Нам показали універсал Хмельницького з підписом “рукою власною”, а також універсали Івана Мазепи та Івана Скоропадського.
Документи засвідчені печатками, а їхнє збереження забезпечувала кустодія – паперова накладка над печаткою. На прикладі універсалів можна звернути увагу, що прочитання підписів і скоропису часто потребує спеціальної підготовки – зокрема, знання палеографії.
В архіві наголосили, що універсали XVII–XVIII століть здебільшого регулювали практичні питання, такі як, призначення на посади, надання землеволодінь, передачу майна, тоді як універсали Центральної Ради на початку ХХ століття мали інший характер, як державницькі акти, що відображали шлях України до незалежності.
Серед візуально вражаючих пам’яток — зображення національного герба, яке планували розробити за часів останнього гетьмана Кирила Розумовського.
У центрі композиції – козак із мушкетом, образ, що був присутній на гербах багатьох гетьманів і пізніше вплинув на символіку гетьмана Павла Скоропадського (графіку розробляв Георгій Нарбут).
Також продемонстрували фірман турецького султана Мехмеда IV з тугрою – султанським знаком, який містить ключову інформацію про правителя та його титулатуру. Документ, датований 1651 роком, стосується періоду підготовки українського війська до битви з Річчю Посполитою під Берестечком: у ньому султан обіцяє сприяння Богдану Хмельницькому — на тлі пошуку союзників у війні з Польщею.
В окремому блоці увагу приділили масивам, з яких українці сьогодні найчастіше “відновлюють” власну історію: метричним книгам, сповідним розписам, кліровим відомостям.
В архіві також зберігається метрична книга, в якій зафіксовано запис про народження Тараса Шевченка. Архівісти наголошують, що такі метричні записи є первинними джерелами для дослідження біографій і родинних історій.
Сповідні розписи велися як облік парафіян, але водночас були важливими і для імперської влади – зокрема для реєстрації населення та оподаткування. Серед промовистих прикладів – запис про прихід на сповідь родини Григорія Шевченка, де згадано дружину Катерину та дітей Микиту, Тараса і Йосипа.
Нам показали й метричну книгу з записом про народження Голди Меїр, що, за словами архівістів, має особливе значення для дослідників і міжнародних інституцій.
Окремим пластом виставки став фонд Михайла Грушевського. Нам показали рукописи, зокрема пов’язані з “Історією України-Руси”, а також друковані видання праці, де видно еволюцію формулювань автора. Серед матеріалів – листівки з європейськими містами і столицями початку ХХ століття, а також жандармська фотографія 1914 року з антропометричними даними Грушевського. Окремо показали жандармські та філерські альбоми, кишенькові “довідники” для стеження, і пояснили, що на діячів українського, польського чи єврейського руху заводили картотеки з фіксацією кожного епізоду, що потрапляв у поле зору влади.
Завершальним акцентом добірки стали документи гетьмана Павла Скоропадського. Серед них – його листування з Карлом Густавом Маннергеймом: частина листів написана від руки, частина надрукована, зустрічаються тексти російською та німецькою мовами.
Окремий раритет – генеалогічне дослідження дружини гетьмана Олександри Скоропадської, яка розписала лінії Дурнових і Скоропадських на дев’ять поколінь, оформивши матеріали з гербами, портретами та фотокартками.
Також показали родинний альбом Скоропадських та документи організацій, зокрема Всеросійського земського союзу, з яким пов’язана біографія Симона Петлюри.
В архіві підкреслили, що продемонстрована добірка – це лише мала частина фондів: це “імпровізована виставка”, підготовлена спеціально для нашого візиту, й умовно становить лише “один відсоток” від того, що зберігається у сховищах.
Зазирнути “за лаштунки” архіву можуть не лише професійні дослідники. Як пояснили в установі, для всіх охочих передбачена можливість замовити екскурсію на платній основі в межах платних послуг архіву – із попереднім узгодженням формату та часу візиту. Водночас архів регулярно проводить безкоштовні ознайомчі екскурсії для студентів, зокрема студентів-істориків, як складову їхньої професійної підготовки. Такі відвідування організовують за зверненнями навчальних закладів, з якими архів має укладені договори або меморандуми про співпрацю.
Фото: Ольга Левкун, Олександр Зубко
Україна 2026 року може зіткнутися з критичним дефіцитом сезонних працівників для збирання малини, заявив голова Української плодоовочевої асоціації (УПОА) Тарас Баштанник.
За його словами, без залучення іноземної робочої сили країна не зможе зібрати врожай малини і зберегти позиції експортера цієї ягоди.
Як зазначається в публікації, площа малинників в Україні 2024 року становила близько 5 тис. га, а потреба в робочій силі оцінюється приблизно в 15 збирачів на 1 га. Таким чином, у сезон потрібно понад 70 тис. працівників тільки для малини. Дефіцит кадрів також зачіпає господарства з вирощування лохини та полуниці, а також яблуневі сади.
Керівник садової компанії USPA Fruit Володимир Гуржій повідомив, що 2026 року українські компанії планують завозити працівників у сади, зокрема з Бангладеш і Непалу, за аналогією з практикою Сербії. При цьому, з урахуванням зростання площ садів, додаткова потреба може скласти не менше 100 тис. збирачів.
Дослідники KAIST спільно з Гонконгським університетом науки і технологій (HKUST) розробили «кепку» з гнучкими OLED-джерелами світла для фототерапії шкіри голови, яка в лабораторних тестах пригнічувала маркери старіння клітин волосяних фолікулів до 92% – це розглядається як один з факторів прогресування випадіння волосся.
За повідомленням KAIST, розробка являє собою м’яку текстильну платформу, що носиться, зі спеціально спроектованими OLED, які випромінюють ближнє інфрачервоне світло. Команда підібрала діапазон 730-740 нм як оптимальний для активації дермальних папілярних клітин (human dermal papilla cells, hDPCs), які регулюють ріст волосся, і показала, що опромінення такими OLED знижувало ознаки клітинного старіння приблизно на 92% в порівнянні з контрольною групою.
Автори відзначають, що їх підхід покликаний усунути обмеження традиційних «шоломів» для фототерапії – громіздкість і нерівномірність впливу точкових джерел (LED/лазерів). Наступний крок, за словами розробників, – перевірка безпеки та ефективності в доклінічних дослідженнях, щоб оцінити перспективи реального застосування.
Робота опублікована в Nature Communications.
Як повідомляє Сербський Економіст, влада Боснії і Герцеговини розглядає введення тимчасового мита в розмірі 30% на імпорт сталі та сталевої продукції терміном на 200 днів. Пропозицію підготувало Міністерство зовнішньої торгівлі та економічних відносин за запитом компанії Nova Željezara Zenica, остаточне рішення після публічних консультацій має ухвалити Рада міністрів БіГ.
Ініціатива пояснюється різким зростанням поставок окремих категорій металопродукції. За даними міністерства, 2025 року імпорт арматурної сітки в БіГ збільшився на 192,87% порівняно із середнім рівнем за попередні чотири роки, водночас найбільшим постачальником була Сербія – понад 9 тис. т, що на 408% вище за середній показник 2021-2024 років. На другому місці була Італія (7 794 т, приблизно вдвічі більше за попередній рівень).
Окремо вказується на динаміку імпорту з Туреччини: поставки арматурної сталі в рулонах у 2025 році зросли на 885% відносно чотирирічного середнього показника, а імпорт прутків – на 229,56%. У міністерстві вважають, що це створює тиск з боку іноземних виробників і веде до недозавантаження місцевих потужностей.
У поясненні до ініціативи міністерство наголошує на ризику посилення залежності будівельного сектору від імпорту і попереджає про можливі наслідки, включно зі скороченням робочих місць, зниженням бюджетних надходжень, падінням інвестицій і зростанням цін на внутрішньому ринку.
Рішення обговорюється на тлі нещодавніх захисних заходів Сербії: з 1 січня 2026 року Белград запровадив тимчасову схему імпортних квот на низку товарів чорної металургії (а також портландцемент) з додатковим митом 50% на поставки понад квоти.
Сама Nova Željezara Zenica, придбана минулого року компанією H&P Zvornik (група Pavgord), раніше ініціювала процедуру банкрутства підприємства, пояснивши це тривалою неплатоспроможністю.
https://t.me/relocationrs/2256
