Незважаючи на те, що ЄС різко скоротив обсяг імпортованого російського газу, значні обсяги, як і раніше, надходять у блок. Минуло понад два роки відтоді, як Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну, а її газ все ще надходить до Європи.
Хоча Європейський союз значно скоротив обсяг імпортованого з Росії газу, цей вуглеводень, як і раніше, живить деякі європейські будинки і підприємства, збільшуючи тим самим доходи Кремля.
Коли почалася війна, європейські лідери були змушені рахуватися з давно усталеною залежністю як від російського газу, так і від нафти. Особливу проблему становив газ, оскільки 2021 року 34 % газу в ЄС надходило з Росії.
Особливо залежними були країни Центральної та Східної Європи. Коли ЄС запропонував ввести заборону, канцлер Німеччини Олаф Шольц поспішив висловитися проти. “Європа навмисно вивела постачання енергоносіїв з Росії з-під санкцій. Наразі забезпечення Європи енергією для виробництва тепла, пересування, електропостачання та промисловості не може бути забезпечено жодним іншим способом”, – сказав він.
Володимир Путін скористався цим. Протягом 2022 року Росія скорочувала імпорт газу в Європу. Європейські лідери побоювалися зимового дефіциту енергії. Ці побоювання так і не справдилися, але, що дуже важливо, вони означали, що ЄС так і не ввів санкції проти російського газу.
“Це ніколи не було санкцією”, – каже Бенджамін Хільгеншток із Київської школи економіки. “Це було добровільне рішення країн, причому розумне, – диверсифікувати постачання і більше не шантажувати Росію”, – сказав він DW.
Згідно з даними ЄС, частка російського трубопровідного газу, імпортованого країнами-членами, знизилася з 40 % від загального обсягу 2021 року до приблизно 8 % 2023 року. Однак з урахуванням скрапленого природного газу (СПГ) – природного газу, охолодженого до рідкого стану, щоб його можна було перевозити на суднах, – загальна частка російського газу в загальному обсязі ЄС торік становила 15%.
Одним з основних способів зниження залежності ЄС від російського газу було збільшення імпорту ЗПГ з таких країн, як США і Катар. Однак це мимоволі призвело до різкого збільшення поставок російського СПГ за високими цінами в країни блоку.
За даними компанії Kpler, Росія стала другим за величиною постачальником СПГ в ЄС. У 2023 році імпорт СПГ із Росії становитиме 16 % від загального обсягу поставок СПГ до ЄС, що на 40 % більше, ніж 2021 року.
Обсяги імпорту 2023 року дещо знизилися порівняно з 2022 роком, однак дані за перший квартал 2024 року показують, що експорт російського ЗПГ до Європи знову зріс на 5 % порівняно з попереднім роком. Особливо великими імпортерами були Франція, Іспанія та Бельгія. На ці три країни припало 87 % СПГ, що надійшов до ЄС 2023 року.
Однак більша частина цього СПГ не потрібна європейському ринку і перевалюється в європейських портах, а потім реекспортується до третіх країн по всьому світу, внаслідок чого деякі держави і компанії ЄС отримують прибуток.
Більша частина російського СПГ, що надходить до Європи, просто “перевантажується”, – каже Гілгенсток. “Тож це не має нічого спільного з поставками природного газу в Європу. Просто європейські компанії заробляють гроші на сприянні експорту російського СПГ”.
Згідно з нещодавнім звітом Центру досліджень енергетики та чистого повітря
(CREA), 2023 року трохи менше ніж чверть європейського імпорту СПГ з Росії (22 %) буде перевантажено на світові ринки. Пятрас Катінас, енергетичний аналітик з CREA, повідомив DW, що більша частина цього СПГ була продана в країни Азії.
У результаті деякі члени ЄС, такі як Швеція, Фінляндія та країни Балтії, чинять тиск на блок з метою введення повної заборони на російський ЗПГ, що потребуватиме згоди всіх країн-членів.
Наразі в ЄС обговорюється питання про заборону реекспорту російського СПГ з європейських портів. За даними інформаційного агентства Bloomberg, також розглядають питання про введення санкцій щодо ключових російських ЗПГ-проєктів, таких як “Арктик ЗПГ 2”, ЗПГ-термінал “УСТ Луга” і мурманський завод.
“Ми дійсно повинні в основному заборонити російський СПГ”, – сказав Гілгенсток. “Ми не вважаємо, що він відіграє якусь значну роль у постачанні газу в Європу, або ж його можна відносно легко замінити за допомогою СПГ з інших джерел”. Дослідження 2023 року, проведене аналітичним центром Bruegel, підтверджує цей аналіз.
Однак Acer, регулятор ЄС у галузі енергетики, нещодавно попередив, що будь-яке скорочення імпорту російського СПГ має відбуватися “поступовими кроками”, щоб уникнути енергетичного шоку.
Країни ЄС, як і раніше, постачають російський газ
Трубопровідний газ із Росії також продовжує надходити в ЄС. Хоча газопроводи “Північний потік” не працюють, а газопроводом “Ямал” російський газ більше не надходить до Європи, він, як і раніше, надходить до австрійського газового хаба Баумгартен трубопроводами, що проходять через Україну. Австрійська державна енергетична компанія OMV уклала контракт із російською газовою компанією “Газпром” до 2040 року.
У лютому Австрія підтвердила, що 98% імпорту газу в грудні 2023 року буде здійснюватися з Росії. Уряд заявляє, що хоче розірвати контракт із “Газпромом” якомога раніше, але для цього необхідно ввести санкції ЄС проти російського газу на законних підставах.
Як і Австрія, Угорщина продовжує у великих кількостях імпортувати трубопровідний російський газ. Нещодавно Угорщина також уклала газову угоду з Туреччиною, але експерти стверджують, що цей газ, який постачається трубопроводом Turkstream, також йде з Росії.
Гілгеншток каже, що деякі країни продовжують купувати російський газ, оскільки їм вигідні дешеві та привабливі контракти. “Тож якщо не буде ембарго на російський газ, то все залежить від цих країн”, – каже він.
Для таких країн, як Австрія та Угорщина, можливе припинення трубопровідного імпорту з Росії може в кінцевому рахунку залежати від України. Київ наполягає на тому, що не буде продовжувати існуючу угоду з “Газпромом” про постачання газу через свою територію. Термін дії цієї угоди закінчується наприкінці 2024 року.
Хоча російський газ, як і раніше, імпортується в Європу, його загальна частка в європейському газовому імпорті різко скоротилася з 2021 року. ЄС заявляє, що хоче повністю позбутися російського газу до 2027 року, і ця мета, на думку Гілгенстока, видається дедалі реалістичнішою.
“Я думаю, що якщо вся ця брудна історія і показала нам щось, то це те, що ми можемо відносно швидко диверсифікувати постачання газу та інших енергоносіїв, відмовившись від Росії”, – сказав він.
Однак, на його думку, наразі політичні умови “не надто сприятливі” для повного газового ембарго, особливо для ембарго на будівництво трубопроводів. Як потенційну перешкоду він називає головування Угорщини в ЄС у другій половині 2024 року. Будапешт має тісніші зв’язки з Москвою, ніж більшість країн-членів ЄС.
Що стосується СПГ, то він налаштований оптимістичніше і каже, що, крім дій ЄС, такі великі імпортери СПГ, як Іспанія і Бельгія, повинні самі вжити заходів.
“Цей нелегальний імпорт російського газу – величезна проблема, особливо з точки зору обміну повідомленнями”, – сказав він. “І ми допомагаємо Росії з її ланцюжками поставок СПГ, чого робити не слід”.
