АТ “Чернігівгаз” перейшло під управління групи “Нафтогаз”, повідомила прес-служба компанії у вівторок.
“Чернігівгаз” став 18 підприємством, що перейшло під контроль держави.
Компанія забезпечує доставку газу для майже 360 тис. будинків, регулює його розподіл до бюджетних і релігійних організацій, промислових об’єктів і підприємств комунальної теплоенергетики,
“Входження “Чернігівгазу” до групи “Нафтогаз” відбулося в рамках передачі газорозподільних підприємств під державний контроль. Наразі особисті рахунки клієнтів, як і тарифи на послуги з розподілу, залишаються незмінними”, – наголошується в повідомленні.
Як повідомлялося, наприкінці травня 2022 року за клопотанням Державного бюро розслідувань (ДБР) суд передав в управління АРМА заарештовані приватні корпоративні права на 26 обласних і міських операторів газорозподільних систем.
“Нафтогаз України” у вересні 2022 року зареєстрував ТОВ “Газорозподільні мережі України” (“Газомережі”), основним видом діяльності якого зазначено розподіл газу через місцеві (локальні) трубопроводи.
Кабінет міністрів постановою №1335 від 25 листопада 2022 року передав “Газмережам” в експлуатацію державні газорозподільні мережі.
Україна експортувала 41 тис. тонн ячменю нового врожаю, завдяки активізації роботи одеських портів, але основний попит демонструє внутрішній ринок. Про це йшлося 24 жовтня під час щотижневого брифінгу, повідомили в аналітичному кооперативі “Пуск”, створеному в рамках Всеукраїнської аграрної ради (ВАР).
“Експортний попит на ячмінь активізувався. В Одесі фіксується попит на ячмінь із сертифікацією для поставок до Китаю за ціною близько 118-120 $/тонна. Такі ціни озвучуються з поставкою в Одесу до 10 листопада. На листопад уже продано 50 тис. тонн ячменю з поставкою в Китай. Тому можна очікувати подальшого руху зернової через одеські порти. Великого зростання цін не буде, але позначки можуть піднятися на 5 $/тонна”, – зазначили експерти.
За їхньою інформацією, дунайські порти поки що не торгують ячменем. Хоча індикативна ціна становить 125-130 $/тонна, але реального руху немає. Вища ліквідність фіксується на західних кордонах (ЧОП) – 135-140 $/тонна на умовах DAP, але попит за цим напрямком невеликий.
“Основний попит фокусується на внутрішньому ринку, головними покупцями ячменю стають переробні заводи. Поки що закупівельні ціни перебувають на рівні 4500-4800 грн/тонна, найближчими тижнями істотних змін не очікується”, – резюмували у ВАР.
Металургійні підприємства України у вересні поточного року збільшили виробництво сталі на 64,2% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 558 тис. тонн з 340 тис. тонн.
При цьому Україна посіла 21-е місце в рейтингу 63 країн – основних світових виробників цієї продукції, складеному Всесвітньою асоціацією виробників сталі (Worldsteel).
За даними Worldsteel, у вересні-2023 зафіксовано зростання виплавки сталі до вересня-2022 у половині країн першої десятки, крім Китаю, Японії, Бразилії та Ірану.
Перша десятка країн-виробників сталі за підсумками вересня виглядає наступним чином: Китай (82,110 млн тонн, зниження на 5,6% до вересня-2022), Індія (11,632 млн тонн, “плюс” 18,2%), Японія (7,020 млн тонн, “мінус” 1,7%), США (6,718 млн тонн, “плюс” 2,6%), РФ (6,2 млн тонн, “плюс” 9,8%), Південна Корея (5,456 млн тонн, більше на 18,2%), Німеччина (2,902 млн тонн, “плюс” 2,1%), Туреччина (2,890 млн тонн, “плюс” 8,4%), Бразилія (2,630 млн тонн, “мінус” 5,6%) та Іран (2,397 млн тонн, “мінус” 12,7%).
Загалом у вересні поточного року виплавка сталі знизилася на 1,5% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 149,316 млн тонн.
За дев’ять місяців 2023 року перша десятка країн-виробників сталі має такий вигляд: Китай (795,070 млн тонн, зростання на 1,7%), Індія (104,090 млн тонн, більше на 11,6%), Японія (65,387 млн тонн, падіння на 3,6%), США (60,566 млн тонн, “мінус” 1,4%), РФ (57,148 млн тонн, “плюс” 4,8%), Південна Корея (50,430 млн тонн, “мінус” 0,4%), Німеччина (27,231 млн тонн, “мінус” 3,6%), Туреччина (24,489 млн тонн, “мінус” 10,1%), Бразилія (23,965 млн тонн, менше на 8%) та Іран (22,069 млн тонн, “мінус” 0,6%).
Загалом у січні-вересні 63 країни виробили 1 млрд 406,376 млн тонн сталі, що на 0,1% більше, ніж за аналогічний період 2022 року.
Водночас Україна за дев’ять місяців 2023 року виробила 4,590 млн тонн сталі, що на 16,9% нижче за обсяги за січень-вересень 2022 року. Країна перебуває на 23-му місці за підсумками дев’яти місяців 2023 року.
Як повідомлялося, за підсумками 2022 року перша десятка країн-виробників сталі мала такий вигляд: Китай (1,013 млрд тонн, зниження на 2,1%), Індія (124,720 млн тонн, зростання на 5,5%), Японія (89,235 млн тонн, -7,4%), США (80,715 млн тонн, -5,9%), РФ (71,5 млн тонн, -7,2%), Південна Корея (65,865 млн тонн, -6,5%), Німеччина (36,849 млн тонн, -8,4%), Туреччина (35,134 млн тонн, -12,9%), Бразилія (33,972 млн тонн, -5,8%) та Іран (30,593 млн тонн, +8%).
Україна за підсумками 2022 року посіла 23-тє місце з виплавкою 6,263 млн тонн сталі (“мінус” 70,7%).
Загалом за 2022 рік 64 країни виробили 1 млрд 831,467 млн тонн сталі, що на 4,3% менше, ніж за 2021 рік.
Керівництво футбольного клубу “Шахтар” представило нового головного тренера. Ним став боснієць Марино Пушич, повідомляє пресслужба клубу.
“Контракт із наставником розрахований до завершення сезону-2025/26”, – зазначено в повідомленні.
Пушич народився 18 серпня 1971 року в Мостарі (Боснія і Герцеговина). На професійному рівні виступав за нідерландські “Де Графсхап” (1989-1990, 1992-1993) і “Гоу Ехед Іглз” (1990), сербську “Црвену Звезду” (1990-1991), боснійський “Вележ” (1991-1992), “Реден” (1993-1994), німецький “Кельн” (1994-1995), бельгійський “Ейпен” (1995-1996), нідерландські “Бабберіх” (1996-2000) і “Де Треферс” (2000-2001). Після завершення кар’єри футболіста грав за футзальні команди.
Шлях тренера розпочав також у футзалі, далі працював наставником в Академії “Вітесса” (2010-2013), асистентом головного тренера в “НАК Бреда” (2013-2014), “Інтері” (Азербайджан, 2015), “Твенте” (2015-2018), був головним тренером “Твенте” (2018-2019), асистентом головного тренера в “АЗ Алкмар” (2019-2021) і “Фейєноорді” (2021-2023).
Як головний тренер став переможцем Еерсте Дівізі (2019), як асистент головного тренера – чемпіон Нідерландів (2023).
Кожні 65 хвилин в Америці закінчує життя самогубством ветеран. Одна з ключових причин – ПТСР. Що буде з українськими ветеранами, і чи очікує на нас подібна невтішна статистика – залежить від можливості визначити ПТСР та його лікування. Про особливості діагностики, перебігу та перспективи лікування ПТСР агентству Інтерфакс-Україна розповів професор Інституту фізіології ім. О. Богомольця, керівник відділу розвитку та інновацій медичної лабораторії CSD LAB, патофізіолог, доктор медичних наук Віктор Досенко.
Текст: Анна Левченко
– Наразі Україна тільки починає вивчати питання ПТСР. Наскільки ця проблема актуальна для України? Коли ми зіткнемося з проявами ПТСР, коли його вплив буде видно наочно?
– Обидві крайнощі – що ПТСР є у всіх, або жодного ПТСР не існує, – звісно, не відповідають реальному стану речей, не відповідають науковим даним, і мають негативний наслідок. Як має підходити до цього питання наукова та медична спільнота? Виважено, логічно, науково: ПТСР, звісно, буде не у всіх, і далеко не у всіх він є, навіть не у половини населення. Багато військових не мають жодного ПТСР. Але при цьому кількість людей із ПТСР в Україні досить велика – реєстру хворих на цю патологію в нас, на жаль, немає, тому немає і точних цифр.
Щоб виявити ПТСР у людини, існує скринінг. Зокрема, CSD LAB серйозно зацікавилася цією проблемою і на сайті медичної лабораторії є окремий розділ, де кожен охочий може пройти скринінг-тест на ПТСР. Бо для того, щоб лікувати, треба визначити хворих. Завдання знайти таких людей – не з легких. Ніхто не приїде в лікарню і не скаже: “У мене ПТСР, лікуйте мене”. Людина може не знати про свій стан.
Хочу зауважити, що у світі щороку відзначають міжнародний день скринінгу ПТСР. Наразі проблема діагностики актуальна в усьому світі, бо він виникає не лише в країнах, де ведуться бойові дії. Маса інших чинників також може спричинити розвиток цього важкого психічного захворювання. Що раніше ми виявимо це захворювання, то кращою та ефективнішою буде терапія. Тому зараз у світі практикуються скринінгові програми для виявлення ПТСР. Зокрема, фахівці з національного центру вивчення ПТСР США розробили так звані п’ять питань сприйняття. Якщо людина дає позитивну відповідь бодай на три з них, це ще не свідчить, що в неї ПТСР, проте вже свідчить, що їй треба звернутися до фахівця.
– Можна сказати, що ПТСР – це психічне захворювання, чи це просто ситуативна проблема зіпсованого настрою?
– Це психічне захворювання. У міжнародній класифікації хвороб воно класифікується як порушення психічного здоров’я. Діагноз ПТСР ставить психіатр.
– Але на практиці, як кажуть психіатри, людина, яка має проблеми з ментальним здоров’ям, зазвичай вважає, що в неї все нормально, це просто світ навколо якийсь не такий. Як змусити людину звернути увагу на свій стан і почати лікування?
– Людині треба пройти тест і дати відповіді на ці п’ять питань сприйняття. Наше завдання зараз – донести до населення цю інформацію. Це безкоштовний, доказовий і дуже точний спосіб скринінгу. Не діагностики, але скринінгу, який за потреби скерує людину до фахівця для лікування.
ПТСР – це серйозна проблема. За даними статистики міністерства у справах ветеранів США, кожні 65 хвилин в Америці закінчує життя самогубством ветеран. Здорові чоловіки, які повернулися після служби в американській армії, з усіма програмами підтримки, з усіма центрами реабілітації стикаються з цією проблемою. Ми не говоримо, що всі ветерани в США мають проблему ПТСР і схильні до самогубства, але якщо порівнювати ветеранів з іншими чоловіками, то наявність ПТСР збільшує ймовірність самогубства в шість разів. Для жінок цей показник ще вищий. Це жахливі дані і, на жаль, немає жодних підстав думати, що в Україні буде якось по-іншому.
– Коли, за вашими прогнозами, можна очікувати, скажімо так, сплеску звернень або проявів симптомів ПТСР? Цього очікувати вже зараз, чи після війни має пройти якийсь час?
– Найбільш імовірно, що сплеску треба очікувати вже після повернення з війни. У значної кількості військових, можливо, вже є ПТСР, але, на жаль, у нас немає статистики. Власне, ці дані не збираються, статистика психічних захворювань не ведеться. Ми не знаємо, скільки в нас людей, хворих на ПТСР, і яка динаміка. Щоб зрозуміти картину, ветерани мають проходити діагностику і, за потреби, реабілітацію. Але більшість ветеранів такої можливості немає. Після перемоги над ворогом більшість з них повернеться до звичайного життя. І саме тоді можна очікувати, що це захворювання проявиться і буде лавиноподібне підвищення кількості саме встановлених діагнозів ПТСР. Бо зараз ПТСР є, а скринінгу немає. Або ж він недостатньо ефективний.
– Що є першопричиною ПТСР?
– Є два фактори, які запускають певний розвиток ПТСР. Перший – це безпосередній контакт зі смертю. Не по телебаченню, не по фото, не в телеграм-каналах, а саме безпосередній, наочний контакт зі смертю. Людина бачить смерть і це б’є по тому, що називається ядром особистості, по власних переконаннях про те, що таке добро і що таке зло. Другий фактор, який може запустити ПТСР – це опосередкований контакт зі смертю, навіть без контакту. Це два встановлені фактори. Все інше є факторами ризику, які збільшують імовірність. Тобто, у людини з наявними психічними захворюваннями більша ймовірність ПТСР. У людей, які вживали або вживають наркотичні засоби, більша ймовірність. У людей, які мають слабку соціальну підтримку, які не мають родини, не мають дітей, або мають травматичне особисте життя – більша ймовірність ПТСР. Безумовно, присутня й генетична схильність. Але це не причини, це фактори, які збільшують імовірність.
– Чим ПТСР відрізняється від інших реакцій на стресову ситуацію?
– Тим, що цей жах контакту зі смертю застряє в мозку, в психіці. Він не залишає людину і вона весь час повертається до травматичної ситуації. Ця подія вже існує виключно в спогадах, вона відірвана від життя, не має відношення до актуальної ситуації, але вона закарбовується в психіці і починає домінувати над свідомістю. Ситуація, яка викликала ПТСР, вже відбулася, вона не повторюється, а людина все ще перебуває в ній. Це дуже відрізняє ПТСР від інших захворювань, від того ж від хронічного стресу.
ПТРС призводить до гормональних збоїв. До певної міри ПТСР – це нейрогуморальне захворювання. Коли змінюється гормональний фон, коли виявляється “кульгаючий” на один гормон стрес. Що це означає: при стресі в крові має підвищуватися рівень як адреналіну, так і кортизолу. Але при ПТСР підвищується тільки рівень адреналіну, а кортизолу навіть менше, ніж у здорових людей. Це як стрес, але неповноцінний – домінує адреналін, а кортизолу, який має забезпечити негативний зворотний зв’язок і зупинити стресову реакцію, немає.
– І чим це загрожує організму людини?
– Це загрожує тим, що організм не отримує зв’язку. Кортизол має прийти в мозок після стресу й запустити механізми відновлення. Але кортизолу немає, мозок вважає, що наказ мобілізуватися не виконаний, тому знов, знов і знов дає команди на вироблення адреналіну й стресової реакції. Це виснажує організм. В медицині це має назву “зачароване коло”, вирватися з якого психіка сама по собі не може.
– Якщо ми говоримо про гормони, гормональний фон, то чи існують якісь аналізи, наприклад, крові, які дозволяли б виявити наявність ПТСР як хімічної реакції організму?
– Ми якраз на шляху до цього. Зараз ми працюємо над цим завданням разом з фахівцями центру психореабілітації “Лісова галявина”. Ми намагаємося знайти оптимальне рішення, бо існуючі рішення дуже дорогі, а скринінг має бути дешевим.
– Що значить “дороге рішення”?
– Для визначення людей з ПТСР потрібно багато грошей. І це проблема. Бо під скринінгом розуміється дешевий тест, який можна зробити мільйонам людей: всім військовим, всім сім’ям військових. Але коли вартість тесту значна, це суттєво ускладнює можливості боротьби з ПТСР.
– Значна – це скільки?
– За нашими підрахунками виходило близько 5 тис. грн за один тест. Тому якщо говорити про визначення ПТСР “за краплиною крові”, то наразі методична база вже існує, але є нюанс – скринінг має бути доступним. Весь світ шукає можливості проведення таких скринінгів, але ще ніде в світі не впроваджено біомаркери ПТСР. В CSD LAB їх розробили, але ми сподіваємося знайти рішення щодо зменшення їх вартості. На шляху до цього рішення ми вже запровадили тест на біомаркери хронічного стресу. Це не менш небезпечна патологія, яка, безумовно, пов’язана з війною. Не в усіх є контакт зі смертю, але війна вводить в стан невизначеності. Що наразі й відбувається: новини, травматична інформація й співчуття запускають так званий хронічний стрес. Це дуже добре відомо в медицині. А все, що потрібно зробити людині – це пройти тест і звернутися до психотерапевта, який за необхідності призначить лікування медикаментозними методами.
Але наголошую, що хронічний стрес та ПТСР – це різні речі.
– Чи розробляють якісь ліки від ПТСР?
– Наразі є лише два антидепресанти, які доведено працюють і покращують стан. Інші препарати на стадії вивчення. Їх достатньо багато, тому очікуємо, що з’являтимуться й досліджуватимуться нові ліки. Зокрема, препарати на основі медичного канабісу, психотропних препаратів. Але, на жаль, Україна наразі поза цими дослідженнями не тільки через війну, а й тому, що досліджувати ці препарати в Україні заборонено.
Втім, наразі в Україні й у світі є запит на проведення таких досліджень. Є міжнародні структури, готові вступати в колаборацію з українськими фахівцями й інституціями, аби вивчити ці питання. Наприклад, ми готуємо низку заявок на участь в міжнародних дослідженнях і сподіваємося, що ці дослідження все ж розпочнуться. Це, як на мене, дуже гарне рішення, бо замість того, щоб стояти з протягнутою рукою й просити гроші, ми зможемо самі їх розробляти.
– Колись молоді українці були змушені брати участь у війнах, які вів колишній СРСР, зокрема в Афганістані. Наразі цим людям близько 50-55 років, це досить активна категорія громадян, але в них непроста історія. Ми бачили багато історій, коли хлопці з Афганістану поверталися зі скаліченими долями, скаліченою психікою, не всі змогли адаптуватися до мирного життя. Чи проводяться якісь дослідження серед ветеранів Афганістану?
– В СРСР і у всіх пострадянських країнах, на жаль, цей діагноз ігнорували. В Україні раніше юридично ПТСР не було. В цьому аспекті питання взагалі не ставилося. Тобто якщо в людини були наслідки військової травми, контузії, їй могли пропонувати лікування та реабілітацію в санаторії, відновлювали в неврологічному плані. Про психіатрію та психологічну допомогу взагалі не йшлося. Наразі ми теж не бачимо роботи з тими, хто міг зазнати ПТСР 30 років тому. Лише зараз стали звертати увагу на цих людей. Перші діагнози ПТСР з’явилися в Америці у 80-х роках минулого століття і ще досить довго в інших країнах, навіть в Європі, вважали, що це не захворювання. Тобто до прийняття ПТСР прийшли десятки років. Тепер треба, щоб були розроблені критерії діагностики, щоб ці критерії були донесені до лікарів.
– ПТСР можна вилікувати, чи це хронічне захворювання, яке лишається з людиною на все життя?
– ПТСР виліковний, звичайно! У половини він пройде самостійно. Але ця інформація небезпечна, бо люди подумають, що не потрібно звертатися до лікаря, мовляв, ПТСР сам пройде. Це помилка! Для лікування ПТСР треба звертатися до лікаря. У половини людей ПТСР може сам пройти, а в половини не пройде. І ніхто не знає, до якої половини належить та чи інша людина. ПТСР чудово лікується психотерапією, звісно, якщо вчасно розпочати, і якщо є кваліфіковані фахівці. В певних випадках потрібно додавати фармакотерапію. Фахівці всього світу шукають нові методики, нові препарати, нові підходи до терапії цього складного, небезпечного захворювання. Я сподіваюся, що українські науковці вдало приєднаються до цих досліджень і разом ми знайдемо ефективні методи скринінгу, діагностики та лікування ПТСР.
Українські біженці, майже мільйон яких наразі живуть і працюють у Німеччині, є прекрасною можливістю для німецьких компаній як вирішити питання нестачі робочої сили, так і створити заділ для майбутньої тіснішої співпраці з Україною, заявив канцлер Німеччини Олаф Шольц на відкритті 6-го українсько-німецького бізнес-форуму в Берліні у вівторок.
“Скористайтеся цим величезним потенціалом. Інтегруйте українців, які тут із нами, у свої компанії. Навіть якщо ці жінки та чоловіки повернуться в Україну після війни, вони стануть цінним активом для своїх компаній. Тому що тоді вони утворюють “людські мости” з країною, яка, будучи кандидатом на членство в ЄС, володіє величезним економічним потенціалом”, – наголосив канцлер.
За його словами, багато хто з українських біженців у ці тижні та місяці закінчує інтеграційні курси, багато хто тепер розмовляє німецькою, і майже всі вони добре навчені.
“Це гарантія того, що економічні відносини між Німеччиною та Україною розвиватимуться ще краще і динамічніше в майбутньому”, – охарактеризував інтеграцію українців у німецькі компанії Шольц.
Він зазначив, що Україна – це країна з мільйонами працьовитих, добре освічених громадян. “Країна, з якою ми пов’язані тісніше, ніж будь-коли раніше, завдяки українцям, які зараз живуть тут із нами”, – наголосив канцлер Німеччини.
За даними організаторів форуму, серед яких – Німецька торгово-промислова палата (DIHK), Східний комітет німецької економіки (OA) та Німецько-українська торгово-промислова палата (AHK Ukraine), захід зібрав понад 500 учасників, які хочуть дізнатися про економічний розвиток України під час війни, а також про наявні можливості співпраці та інвестицій. Цьогорічна конференція має назву “Економіка України знову зростає, незважаючи на війну / Попит з боку німецьких компаній”. Три панельні дискусії присвячені темам інфраструктури, енергетики та оборони.
“Незалежно від війни, вже розпочато десяток інвестиційних проєктів, і німецькі компанії наразі звертаються за інвестиційними гарантіями до федерального уряду ще щодо 30 проєктів. Реконструкція почалася, і до неї долучилися німецькі компанії”, – підкреслив заступник голови OA Крістіан Брух (Christian Bruch).
За його словами, ризик війни можна контролювати, особливо в західній і центральній частинах країни, однак необхідні більш привабливі пропозиції державного і приватного фінансування, а також страхові рішення.
Керуючий директор AHK Ukraine Райнер Перау також вважає, що ситуація з безпекою дає змогу в більшості регіонів відновити ділові поїздки, щоб починати робити бізнес.
Зазначається, що за перші вісім місяців 2023 року німецько-українська торгівля зросла приблизно на 30% і становила EUR6,2 млрд: імпорт у Німеччину знову трохи знизився – на 5,5%, до EUR1,8 млрд, тоді як експорт зріс на 52% – до EUR4,4 млрд.
Як повідомлялося з посиланням на Євростат, статус тимчасового захисту в країнах ЄС станом на 31 серпня 2023 року мали 4 млн 155,6 тис. громадян країн, які не входять до ЄС, які залишили Україну внаслідок російського вторгнення 24 лютого 2022 року, 98% з яких – громадяни України.
Згідно з даними Євростату, на кінець серпня основними країнами ЄС, які прийняли одержувачів тимчасового захисту з України, були Німеччина (1 млн 175,70 тис. осіб; 28,3% від загальної кількості), Польща (960,55 тис. осіб; 23,1%) і Чехія (365,09 тис. осіб; 8,8%). Сумарна частка цих трьох країн становить 60,2%. При цьому за останні п’ять місяців кількість бенефіціарів тимчасового захисту від України в Німеччині збільшилася на 108 тис. осіб, у Чехії – на 39,8 тис., тоді як у Польщі скоротилася на 39,2 тис.
