Рейтинговий комітет РА “Експерт-Рейтинг” відкликав рейтинг фінансової стійкості страховика ПрАТ “ПРОСТО-страхування” (Київ) за національною шкалою, повідомляється на сайті РА.
Також зазначається, що рішення ухвалено у зв’язку з відкликанням 27 квітня Національним банком України ліцензії компанії на здійснення господарської діяльності з надання фінансових послуг у зв’язку з тим, що структура власності страховика не відповідає вимогам законодавства України.
РА повідомляє, що АТ “ПРОСТО-страхування” не надавало йому інформацію про невідповідність структури власності вимогам законодавства. Також агентство зазначає, що АТ “ПРОСТО-страхування” з 28 квітня 2023 року втрачає право: укладати договори (подовжувати строк чинних договорів), укладати договори (вносити зміни до чинних договорів), що призводять до збільшення зобов’язань перед клієнтами. При цьому, компанія продовжує виконувати всі свої зобов’язання за договорами страхування, які було укладено до дня набрання чинності зазначеним рішенням НБУ.
Як повідомлялося, згідно з останньою поданою звітністю за 2022 рік, станом на кінець року обсяг страхових премій СК становив 204,931 млн грн, вартість активів – 568,122 млн грн, страхові резерви – 175,885 млн грн.
Частка ринку компанії за страховими преміями склала 0,6% від загального обсягу ринку (в тому числі зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів (за внутрішніми договорами) – 1,52%).
СК “ПРОСТО-Страхування” зареєстрована 1997 року. Спеціалізується на наданні послуг у сфері ризикового страхування.
За даними НКЦПФР станом на четвертий квартал 2022 року, 99,998% акцій страховика належать компанії Lavidia Limited (Кіпр).
Розмір середньої страхової премії з обов’язкового страхування автоцивільної відповідальності (ОСЦПВ) у січні-березні поточного року становив 1,051 тис. грн, що на 15,7% більше, ніж в аналогічному періоді минулого року, та на 36,8% більше за показник за перший квартал 2021-го, повідомляється на сайті Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ). Зазначається також, що водночас розмір середньої виплати зріс до 29,020 тис. грн, або на 30,6% до показника першого кварталу 2022 року і на 44% до січня-березня-2021.
Як повідомлялося, у першому кварталі 2023 року було укладено майже 1,6 млн договорів ОСЦПВ (+14,1% і “мінус” 17% відповідно).
Сума страхових платежів становила 1,7 млрд грн (зростання на 32,1% і 13,5%).
Страхові компанії врегулювали шляхом здійснення страхових виплат 31 тис. вимог (зниження на 1,7% і 27% до показників порівнянних періодів двох попередніх років) і виплатили постраждалим у ДТП майже 0,9 млрд грн (зростання на 28,4% і 4,4%).
При цьому кількість електронних договорів ОСЦПВ у січні-березні-2023 перевищила 1 млн на суму 1,2 млрд грн. Частка електронних договорів у загальній кількості договорів становила 64,4%, у загальній сумі премій – 71,1%. Це найвищі показники з моменту введення системи електронного поліса.
Кількість вимог, врегульованих за спрощеною системою без виклику поліції – “європротоколом”, зросла порівняно з першим кварталом 2022 року на 2,9%, до 2,7 тис. шт. Порівняно із січнем-березнем-2021 показник упав на 17,8%.
Частка вимог, врегульованих за допомогою “європротоколу” в загальній кількості врегульованих страхових подій, продовжує стабільно зростати: з 20,5% в I кв. -2022 до 22,5% за три місяці поточного року.
Сума виплат за “європротоколами” зросла на 40,9% до січня-березня минулого року і склала 202,7 млн грн. Питома вага вимог, врегульованих за “європротоколами”, у загальній сумі сплачених вимог досягла 41,0%, що є рекордним рівнем.
ПрАТ “Страхова компанія “Престиж” (Київ) завершило січень-березень поточного року з чистими преміями в розмірі 11,773 млн грн, що на 3,6% менше, ніж за аналогічний період роком раніше, повідомляють в інформації страховика в системі розкриття інформації Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР).
Згідно з нею, валові премії СК за перший квартал скоротилися на 18%, до 15,5 млн грн, передані перестраховикам зросли на 4,3% – до 5,6 млн грн.
У першому кварталі поточного року компанія виплатила 2,6 млн грн (-19,1%). Адміністративні витрати збільшилися до 820 тис. грн (+16,5%), а витрати на збут зросли до 8,238 млн грн (+3.2%).
Фінансовий результат до оподаткування становив 476 тис. грн (-15,3%), чистий прибуток – 15 тис. грн (-44,5%).
ПрАТ “СК “Престиж” створено 2012 року. Акціонерами є фізичні особи – громадяни України. Компанія має 14 ліцензій на здійснення добровільних видів страхування та 11 ліцензій на здійснення обов’язкових.
Агропромислова група “Овостар Юніон”, один із провідних виробників яєць і яєчних продуктів в Україні, у 2022 році отримала $6,09 млн чистого прибутку, що в 3,7 раза більше, ніж 2021 року.
Згідно зі звітом компанії на Варшавській фондовій біржі, її виручка за рік0 збільшилася на 1,7% – до $135,63 млн, валовий прибуток – на 67,2%, до $22,77 млн.
Вказується, що EBITDA зросла на 96% – до $11,1 млн, операційна – в 5,9 раза, до $7,29 млн.
“Стабільно зростаючі в другій половині 2022 року ціни на яйця і яєчні продукти забезпечили кращу маржинальність порівняно з попередніми роками”, – наголошується у звіті.
“Овостар” додав, що собівартість реалізації скоротилася на 22% – до $86,6 млн унаслідок скорочення обсягів виробництва та різкого падіння місцевих цін на компоненти корму для птиці, як-от пшениця і кукурудза, спричинені обмеженим експортом зернових через бойові дії в країні.
Група також зазначила, що її загальний борг за 2022 рік скоротився на 15% – до $10,9 млн, чистий борг із $10,4 млн став від’ємним – “мінус” $1,4 млн, а вільні грошові кошти зросли уп’ятеро – до $12,2 млн.
Холдингова компанія групи – Ovostar Union N.V. – у середині червня 2011 року провела на WSE IPO 25% акцій і залучила $33,2 млн. Мажоритарний пакет її акцій перебуває у власності Prime One Capital Limited, яка контролюється її головним виконавчим директором Б. Бєліковим і головою ради директорів Віталієм Вересенком.
Як повідомлялося, 2022 року “Овостар” знизив виробництво яєць на 9% – до 1,55 млрд шт., продажі – на 6%, до 1,08 млрд шт.
При цьому продажі сухих яєчних продуктів скоротилися на третину – до 2,13 тис. тонн, рідких – на 26%, до 10,62 тис. тонн.
Кількість загиблих і поранених цивільних осіб в Україні внаслідок воєнних дій з 24.02.2022 на 1 квітня 2023 року
Джерело: Open4Business.com.ua та experts.news
25 квітня в Резерваті Археологічним в Познані відбулась презентація книги Сергія Белінського і Юлії Івашко “І світло в темряві світить” з виставкою воєнних фото Сергія Белінського. Також відбулось підписання угоди в видавництві Імпульс на видання другої книги Юлії Івашко, Дениса Михайловського і Сергія Белінського яка має назву “І темрява не огорнула його”. Ці дві книжки парні і тому розділені навпіл цитатою з Євангелія від Івана.
І СВІТЛО СВIТИТЬ У ТЕМРЯВІ…
ПЕРЕКЛАД РЕЦЕНЗІЇ З ПОЛЬСЬКОЇ ТА ПОДАННЯ ДО ПУБЛІКАЦІЇ: СТЕФАН ЛАШИН | SLASZYN@AOL.COM|
До вашої уваги надається переклад с польської рецензії, наданої Краківськким видавництвом “impuls” на книгу, написану українськими авторами польською мовою. Книга містить 136 сторінок та 55 кольорових документальних фото. 21 квітня кур’єром із Кракова було отримано 20 примірників, які можна придбати у церкві в Гемпстеді.
ПРО КНИГУ ТА ЇЇ АВТОРІВ
C. Бєлінський та Ю. Івашко «І світло свiтить у темряві…» Kраків 2023, Видавництво «Імпульс», 136 с
Зміст
Розділ 1: Київ і війна
Розділ 2: Люди і війна
Розділ 3: Солодощі для фронту, обличчя війни та погляд у минуле
Розділ 4: Воєнні враження
Розділ 5: Життя спереду і ззаду
Розділ 6: І світло світить у темряві…
Белінський Сергій – нар. у 1977 р. у Кам’янці Подільському. Має будівельну та медичну освіту. У 1998–2017 роках грав у відомому українському рок-гурті «Пропала Грамота». Захоплюється археологією. Цікавиться історією та культурою Сходу. Професійно займається художньою фотографією та оператором. Він жив в Італії та Іспанії та вільно володіє італійською мовою. З 2021 року працює в лавах української армії на посаді прес-офіцера 28-ї бригади ім. Лицарів Зимового походу.
Юлія Івашко – нар. у 1970 р. у Києві. Вона є нострифікованим хабілітованим доктором у галузі архітектури та професором Краківського політехнічного університету Т. Костюшко. У 1993 році закінчила архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту. З 1994 року працює на факультеті основ архітектури та архітектурного проектування. Веде заняття з історії української архітектури та сучасної світової архітектури, керує аспірантами. Автор понад 600 наукових і науково-популярних статей. Заступник-керівник програм спільного наукового співробітництва фахівців Київського національного університету будівництва та архітектури та Лодзького університету, Краківського технологічного університету, Лодзького технологічного університету, Університету в Бакеу, Румунія, та Чжецзянсього політехнічного університет у Китаї.ПЕРЕКЛАД РЕЦЕНЗІЇ КНИГИ
“І світло свiтить у темряві…”
Богуслав Сліверський | Лодзький університет | почесний член Національної академії педагогічних наук України.
Хочу подякувати видавництву «Імпульс» за видання книги Сергія Бєлінського та Юлії Івашко «І світло світить у темряві…», яка є етнографічною повістю про трагедію війни в Україні. Коли вона дійшла до мене, я відклав її, як дитина, яка боїться доторкнутися до того, чого боїться, щоб не втратити віру в існуюче Добро. Мабуть тому, що в перший день війни я відвідав маму, яка під впливом новин з України заговорила про безнадійний для неї час Другої світової війни.
Я прочитав цю книжку і захопився нею, адже ми отримали етнографічно-художній репортаж із перших п’яти місяців вторгнення в Україну злочинних армій Російської Федерації. Світлина на обкладинці «бородатого Олега» (як ми дізнаємося зі змісту на стор. 64-65), який грає сентиментальну мелодію з фільму «Шербурзькі парасольки» на вцілілому фортепіано у розбомбленій школі – маяк надії. за повернення миру, і водночас символ довговічності вічних цінностей перед обличчям жертв війни, непоправних руйнувань і смерті.
Головна героїня оповідання — киянка Ола, науковець, яка переживає дежавю, згадуючи спогади свого батька про Другу світову війну, коли 1941 року німецькі війська увійшли до Києва, а через два роки радянські літаки бомбили місто.
Він порівнює свій власний досвід із стосунками свого батька кілька десятиліть тому. Вони пережили дворічну німецьку окупацію, руйнування міста, голод, але він зазначає у своєму блокноті, що
«(…) російська агресія 2022 року виглядатиме жорстокішою, абсурднішою. У цьому росіяни перевершили німців» (с. 12).
Разом з Олею та прес-офіцером (художником-фотографом) Станіславом ми входимо в простір байдужої війни 21 століття, яке обіцяло стати «сторіччям миру», епохою нових технологій для полегшення та продовження життя людей, жителі процвітаючого світу. На кожній сторінці оповіді, проілюстрованої світлинами з місць тимчасових укриттів, руйнувань інфраструктури, полів боїв і місць жахливих злочинів загарбників, ми переживаємо події війни, переживання жителями, чиї будинки постраждали від ракетних ударів.
Життя в страху, невизначеність, постійні пересування в пошуках близьких, відносно безпечний притулок, їжа була змішана з протиповітряною сигналізацією, вуличними боями з диверсантами, порятунком поранених, відсутністю доступу до інформації, покиданням домівок мешканцями зруйнованих або вже частково знесених житлових масивів.
Вперше прочитав про феномен «скляної стіни» в міжособистісному спілкуванні:
«Люди спілкуються між собою, вони навіть дружать, бачать один одного, але їх розділяє прозора скляна стіна, яка дозволяє бачити іншу людину лише ззовні. Це не дозволяє пізнати її внутрішній світ, так звану душу. Через таку стіну можна спілкуватися з кимось багато років і можна допомагати. Однак ця стіна може раптом розбивається на тисячі осколків, і люди по обидва боки від нього раптом бачать один одного такими, якими вони є насправді…» (с. 22).
Війна не здивувала українців, адже тривала з 2014 року, але для більшості вона була ще далекою. Лише зростання напруги в політиці між двома країнами на початку 2022 року та попередження Заходу призвели до того, що у деяких українців була напоготові «тривожна валіза», в якій були необхідні документи на випадок необхідної евакуації.
Люди і війна. Це не просто назва одного з розділів, а суть репортажної оповіді. Ола організовує групу волонтерів серед науковців для порятунку людей і тварин. Вони фотографують, записують розповіді жертв війни, отримують ліки в аптеках, що вціліли, забезпечують продовольством територіальну оборону, але й проводять заняття зі студентами в умовах війни. Вони створюють мережу взаємодопомоги та підтримують академічну молодь, щоб завершити семестр, захистивши бакалаврську чи магістерську роботу.
Після оборони Києва вони вживають заходів для підтримки солдатів. Безмежна віра в захисників і перемогу, а разом з тим драматизм і романтизм людей у критичних ситуаціях дозволили їм боротися за мотивацію інших жити, не відмовлятися від поточних обов’язків, а й справлятися з трагедією. Та жорстокість, яка спіткала їхніх рідних та близьких у віддалених від столиці містах – Гостомелі, Бучі, Ірпені, Бородзянці, Макарові, Миколаєві, Харкові… .
З кожним днем війни українцям доводилося вчитися жити з болем і усвідомленням наслідків терору, який досі здавався чимось неможливим, неймовірним. Як розповідає один із учених, яких обіймала Оля:
«Але фашизм росіян неймовірний. Ми дружили з їхніми вченими, разом організовували наукові конференції… А тепер нашому народу відмовляють у праві на існування…» (с. 41).
Знайомимося з долею вчителів, які взялися за збереження безперервності шкільного навчання дітей, незважаючи на війну, тобто в дистанційній формі, перерваній через відсутність світла чи необхідність спускатися в укриття. Сотні тисяч матерів з дітьми покинули країну, знайшовши притулок у Польщі, щоб решта їхніх родин могла боротися за захист Батьківщини.
Разом із оповідачем ми переносимось в інші регіони України, де організовується допомога мешканцям розбомблених будинків, шкіл, лікарень, торгових закладів, ринків та вокзалів. На запитання: як почуваються люди? отримує відповідь:
– «Більшість вірить у нашу перемогу, але звісно є ті, хто згоден жити в окупації, щоб не було війни, і активні союзники ворога» (с. 49-50).
Фотографії скелетів зруйнованих будинків розділені на послідовні сюжети з фронту, що відтворюють життя чи досвід у містах, селах і містечках. Зустрічаємо Олиних співрозмовників, фронтовиків, поранених, хворих, раптово бездомних, хоча раніше цивільних лікарів, художників, фотографів, музейників, учителів та інших. Вона записує трагедію війни та її жорстокості, а Станіслав увічнює важке становище свідків жертв кримінального нападу, з якими він стикається.
Опубліковані в книзі кольорові світлини з охопленої війною України дають читачам зрозуміти, що це не кадри з художнього фільму про війну. Також є зворушливий опис зруйнована обстрілами школа чи …. корова дивиться на зруйноване село:
«Тварини не вміють говорити, як люди. Вони не вміють плакати, як люди. Вони не розуміють, як люди, чому вбили їхніх господарів, розбомбили їхній будинок, де вони захищалися, чому їх викинули на вулицю, ніби вони були нікому непотрібні. Вони не розуміють, як люди, що це війна, яка завжди виглядає так» (с. 60-61).
У цьому наративі ми знайдемо історії людей із «нормального» воєнного життя, тих, хто зберігає різдвяні традиції, але водночас пам’ятає про солдатів, пече для них пироги чи готує страви, а зроблену їжу доставляють на фронт.
Події в останньому розділі книги розгортаються в Польщі, у Варшаві та Лодзі. Це зворушлива історія про героїчну боротьбу нації за свободу Батьківщини, за національну ідентичність, яку написали та проілюстрували для нас медик, будівельник, художник-фотограф разом із нострифікованим архітектором, який працював у польських університетах, доктор наук (габ.), професор Київського університету будівництва та архітектури та професор Краківського технологічного університету Т. Костюшка та співпрацюючи в наукових проектах з польськими вченими з Лодзького університету та Лодзького технічного університету.
Назва чудово написаної етновоєнної історії походить від початкових слів Євангелія від св. Івана:
«І світло світить у темряві, і темрява не огорнула його.»
