Повоєнна відбудова України сформує масштабний ринок для будівельного сектору, промисловості та суміжних галузей, однак українським компаніям уже зараз потрібно готуватися до конкуренції з міжнародними підрядниками, вважає директор Rauta, голова ради директорів Асоціації “Український Центр Сталевого Будівництва” Андрій Озейчук.
У своїй колонці для The Page він зазначив, що після завершення війни попит на будівництво буде значним як з боку населення, так і з боку держави та бізнесу. За оцінками МЗС, за кордоном перебуває близько 8 млн українців, які виїхали під час повномасштабного вторгнення, а ООН прогнозує повернення 3-3,5 млн людей після настання стійкого миру та гарантій безпеки.
За словами експерта, значна частина тих, хто повернеться, а також внутрішньо переміщені особи потребуватимуть нового житла або відновлення пошкодженого. Водночас відбудова не обмежуватиметься житловим фондом. За оцінками Київської школи економіки, на житлові будівлі припадає лише близько третини прямих збитків від війни, тоді як значних втрат також зазнали транспортна та енергетична інфраструктура, активи підприємств, промисловість і АПК.
Озейчук зазначає, що, за оцінками Світового банку, для відбудови України знадобиться понад EUR500 млрд протягом наступного десятиліття. Це майже втричі перевищує ВВП України у 2025 році та створює значні можливості не лише для будівельної галузі, а й для всієї економіки.
За його оцінкою, кожна гривня, вкладена у будівництво, має мультиплікаційний ефект і стимулює у 1,5-3 рази більший приріст у суміжних галузях. Прикладами можуть бути повоєнна відбудова Німеччини та Південної Кореї, де будівельний сектор став одним із каталізаторів економічного зростання.
Основними джерелами фінансування масштабних проєктів експерт називає пряму фінансову допомогу міжнародних партнерів, зокрема G7, ЄС і США, залучення великих приватних інвестицій під державні гарантії, а також репарації та конфісковані заморожені активи РФ. Додатковим стимулом має стати євроінтеграція України, яка в перспективі відкриє доступ до спеціалізованих фондів розвитку ЄС.
Водночас українські будівельні компанії вже зараз можуть зіткнутися з жорсткою конкуренцією з боку європейських гравців. На думку Озейчука, найбільш реалістичним сценарієм стане консорціумна модель, у якій європейський генпідрядник працюватиме разом з українськими субпідрядниками та використовуватиме локальні матеріали, сертифіковані за європейськими стандартами EN.
За такого сценарію іноземні компанії можуть залучатися до високотехнологічних робіт, тоді як український бізнес виконуватиме локальну логістику, спеціалізовані роботи, будівництво мереж, доріг і об’єктів капітального будівництва.
Головним бар’єром для українських компаній експерт називає умови фінансування. Якщо в Україні будівництво часто ведеться за рахунок значних авансів, то в ЄС поширена модель постаудитної оплати – за фактом виконання етапів. Це потребує значного оборотного капіталу, тоді як українські компанії мають обмежений доступ до дешевих довгострокових кредитів.
Для вирівнювання умов конкуренції, на думку Озейчука, держава має запускати програми доступного довгострокового кредитування під державні гарантії, надавати пільгове фінансування для модернізації українських заводів будматеріалів, спрощувати впровадження стандартів EN і лобіювати участь українського бізнесу в міжнародних грантових програмах.
Окремим викликом стане перехід будівельної галузі на європейські правила проєктування. У 2028 році українська система має повністю завершити інтеграцію у європейський простір і перейти на Єврокоди. Це зніме частину бар’єрів для іноземних інженерів, але водночас вимагатиме швидкого підвищення кваліфікації українських фахівців.
Серед технологічних трендів відбудови експерт називає BIM-моделювання, цифрові двійники будівель, енергоефективні рішення та концепцію будинків із нульовим споживанням енергії. За його оцінкою, ринок зміщуватиметься у бік швидкісного модульного будівництва, екологічних матеріалів та інноваційних рішень.
Ще одним ключовим обмеженням стане кадровий дефіцит. За словами Озейчука, демобілізовані військові та чоловіки, які повернуться з-за кордону, лише частково компенсують нестачу робочої сили. Високий попит може спричинити зростання зарплат у будівництві, особливо для робітничих професій, а також стимулювати перекваліфікацію фахівців з інших секторів, активніше залучення жінок, ветеранів і людей старшого віку.
Крім того, українські компанії вже починають співпрацювати з агентствами, які спеціалізуються на офіційному працевлаштуванні будівельників із країн Південної Азії, зокрема Індії, Непалу, Бангладеш і Пакистану.
Озейчук вважає, що два головні принципи майбутньої відбудови – це швидкість реалізації та підхід Build Back Better, тобто відбудова кращої якості, ніж було до руйнувань. Саме ці критерії визначатимуть попит на сучасні матеріали, технології та виробничі потужності в Україні.
Rauta – українська компанія, що працює у сфері швидкомонтованих будівель, фасадних і покрівельних систем, сендвіч-панелей та сталевого будівництва. Асоціація “Український Центр Сталевого Будівництва” об’єднує компанії, що працюють у сегменті металоконструкцій, будівельних матеріалів, проєктування та промислового будівництва.
RAUTA, БУДІВНИЦТВО, відбудова, Єврокод, ІНВЕСТИЦІЯ, ОЗЕЙЧУК
Related:
